01 травня 2025 р. Справа № 520/20621/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 (суддя: Сліденко А.В., м. Харків) по справі № 520/20621/24
за позовом ОСОБА_1
до Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії з проведення медичних оглядів військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3
про визнання протиправним правового акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретного управлінського волевиявлення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії з проведення медичних оглядів військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - перший відповідач, позаштатна ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - другий відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - третій відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_6 ), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії з проведення медичних оглядів військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене протоколом № 74 від 12.07.2024 відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати позаштатну постійну діючу військово-лікарську комісію з проведення медичних оглядів військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 , з урахуванням висновків, викладених у постанові суду прийнятої за результатами розгляду справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність рішення першого відповідача, оформленого протоколом № 74 від 12.07.2024, як такого, що було складено з порушенням процедури проведення медичного огляду, шляхом не залучення лікаря кардіолога та без проведення, передбачених приписами абз. 1 п. 3.4 глави 3 розділу ІІ Наказу № 402, лабораторних та інших досліджень, що, враховуючи попередньо встановлені позивачу діагнози, мало бути обов'язково.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі № 520/20621/24 позов - залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його ухвалення з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі №520/20621/24 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ..
В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав на протиправності висновку позаштатної ВЛК від 12.07.2024 №74, як такого, що складений з порушенням норм Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.028.2008 № 402, оскільки під час проведення медичного огляду позивача не було залучено лікаря кардіолога, не було проведено, передбачених абз. 1 п. 3.4 глави 3 розділу ІІ Наказу № 402 лабораторних та інших досліджень, а також не враховано актуальної інформації щодо дійсного стану здоров'я позивача, зокрема наявні захворювання серця та порушення зору.
Вважає недоречним висновок суду першої інстанції щодо відсутності об'єктивних даних, які б поза розумним сумнівом були здатні довести обставини зміни стану здоров'я ОСОБА_1 як військовозобов'язаного з обмежено придатного до військової служби станом на 19.03.2024 до непридатного до військової служби станом на 12.07.2024, оскільки в даному випадку суд фактично надав оцінку наявним в матеріалах справи медичним документам, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/19, відповідно до якої до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на відповідне Положення.
Зауважує, що позовні вимоги стосуються оскарження висновку ВЛК виключно з підстав порушення, встановленої процедури проведення медичного огляду.
Відповідачі не реалізували своє процесуальне право подання відзивів на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 ; документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 ; належить до громадянства України; зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак знаходиться на обліку у якості військовозобов'язаного у ІНФОРМАЦІЯ_4 (який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_8 ); отримав видане ІНФОРМАЦІЯ_5 тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 без зазначення календарної дати видачі; згідно із записом у п.7 виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 (без зазначення календарної дати видачі) є обмежено придатним до військової служби за ст.40 в.
Згідно з викладеними у позові доводами, за рішенням Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії з проведення медичних оглядів військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.07.2024 №74 заявник визнаний придатним до військової служби.
На вимогу суду другим відповідачем було подано копії складеної відносно заявника першим відповідачем (створений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.12.2023 №515 у якості колегіального державного органу військово-лікарської експертизи) довідки від 12.07.2024 №74/2289 про придатність до військової служби; картки обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного; облікової картки військовозобов'язаного.
Згідно з копією складеної відносно позивача картки обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного, заявнику було визначено групу крові та резус фактор; ураховано зроблену раніше флюорографію органів грудної клітки; зроблено відповідні записи в графі - "ЕКГ"; зроблені записи лікарів: терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, ЛОР, психіатра про придатність до військової служби; зроблено підсумковий висновок про придатність до військової служби.
Незгода заявника з означеним рішенням суб'єкта владних повноважень за викладеними у позові доводами та приєднаними до позову документами умотивована посиланням на: виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №3435/1227 від 16.07.2024 (діагноз: Надшлуночкова екстрасистолія. Повна блокада правої ніжки пучка Гіса. Блокада задньої гілки лівої ніжки пучка Гіса); виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №4308 від 26.09.2023р. (діагноз: Хронічна правобічна радикулоневропатія L4-S5, виражений больовий синдром, ст.загострення); складений офтальмологічним центром «Зір» документом від 20.02.2024р. (діагноз: Помітніння рогівки правового ока. Гіперметронія сл ст, рогівковий астигматизм, ангіопатія сітківки обох очей); виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №2428/696 від 29.05.2023р. (діагноз: Надшлуночкова екстрасистолія. Повна блокада правої ніжки п.Гіса та задньої гілки лівої ніжки п.Гіса); виписку-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №3448(24) від 19.07.2024 (діагноз: Гіпертонічна хвороба І стадія, 1-ий ступінь; Ризик 3. Коронарні артерії без генодинамічно значимих стегнозів. Тріпотіння передсердь, пароксизмальна форма. СНА2DS2-VASC 0б. HAS-BLED 0б. БПНПГ. СН І зі збереженою ФВ ЛШ (67%); складений Хмельницьким обласним серцево-судинним центром документ від 18.03.2024р. (діагноз: Помірно-важка недостатність ТК, незначний фіброз. Незначна легенева Гіпертензія. Незначна недостатність МК, незначний фіброз. Незначне збільшення ПП; складене лікарем ультразвукове дослідження від 15.07.2024; складений відділенням функціональної діагностики КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин» документ про обстеження від 07.12.2023; складений відділенням функціональної діагностики КМЗ НМР «СМСЧ м. Нетішин» документ про обстеження від 22.05.2023; складений лікарем рентгенологом КМП НМР «Спеціалізована медико-санітарна частина м. Нетішин» документом про обстеження №1354 від 15.09.2023.
Не погодившись з правомірністю вказаного рішення Позаштатної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції, виходив з того, що обставини відсутності результатів згаданих у п.3.4 Розділу ІІ Положення №402 клінічних досліджень (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові, визначення групи крові та резус-належності, рентгенологічного обстеження органів грудної клітки, ЕКГ, виміру внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор), відсутність медичної карти амбулаторного хворого за формою № 025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань самі по собі об'єктивно не здатні призвести до невідповідності закону управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень Військово-лікарської комісії при районному ТЦК та СП з приводу визнання громадянина придатним до військової служби.
Крім того, суд першої інстанції зазначив про відсутність об'єктивних даних, котрі б поза розумним сумнівом були здатні довести обставини зміни стану здоров'я заявника як військовозобов'язаного з обмежено придатного до військової служби на 19.03.2024 до непридатного до військової служби на 12.07.2024, що, на думку суду, виключає існування правових підстав для задоволення вимог заявника.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі по тексту - Закон № 2232-XII).
За змістом частини першої статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.
Відповідно до ч. 13 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військовозобов'язані, які, зокрема, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Підпунктом б п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану здійснюється: за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За правилами п. 1.2 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза це: медичний огляд, зокрема, військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення № 402, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України (абз. 15 п.п. 2.3.4 п. 2.3 розділу I Положення № 402).
Відповідно до п. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення № 402, на ВЛК регіону покладаються обов'язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Згідно з п. 2.4.5 розділу І Положення № 402, ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників.
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (п. 2.4.6. розділу І Положення № 402).
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. розділу І Положення № 402).
Згідно із п. 2.5.1. розділу І Положення № 402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Аналіз викладених норм права свідчить про те, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Відповідно до п. 1.2 розділу ІІ Положення № 402, розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Пунктом 3.8. розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Документально оформлені результати проходження військовозобов'язаним медичного огляду ВЛК доставляються до районного (міського) ТЦК та СП не пізніше наступного дня після прийняття постанови про придатність військовозобов'язаного до військової служби. Постанова ВЛК щодо придатності військовозобов'язаного до проходження військової служби вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної постанови до районного (міського) ТЦК та СП.
Постанова ВЛК при ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби, прийнята у мирний час під час визначення призначення військовозобов'язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ), дійсна протягом п'яти років з дня закінчення медичного огляду.
Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
Якщо в стані здоров'я військовозобов'язаного, за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров'я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов'язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП, направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.
Інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення) у трьох примірниках.
Постанови ВЛК ТЦК та СП у формулюванні «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)» не пізніше п'ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду, направляються з метою контролю до ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП.
Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.
Відповідно до пунктів 20.1-20.2. розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка вноситься до документа, яким оформлюється постанова ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог цього Положення.
Голова або члени ВЛК відповідальні за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв). ВЛК мають право приймати постанови на виїзних засіданнях та у випадках визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців під час лікування за кордоном - дистанційно, на підставі оригіналів медичних та військово-облікових документів або належним чином їх засвідчених копій.
Виїзні засідання ВЛК закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України можуть здійснюватися за рішенням керівників цих закладів, у межах адміністративно-територіальних зон відповідальності, на підставі запитів (звернень) керівників закладів охорони здоров'я (установ), в яких позаштатні постійно діючі ВЛК не створені.
Засідання ВЛК є правомочним для прийняття постанови ВЛК відповідно до цього Положення, якщо в ньому бере участь голова та не менше двох членів комісії.
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.
Постанови штатних ВЛК можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.
Постанови позаштатних ВЛК, які сформовані в електронній формі та підлягають затвердженню штатною ВЛК відповідно до цього Положення, затверджуються протоколом засідання відповідної штатної ВЛК (додаток 19).
Постанови позаштатних ВЛК, які сформовані в паперовій формі, затверджуються в порядку, передбаченому пунктом 22.4 глави 22 цього розділу.
З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду із позовом у зв'язку із незгодою з рішенням позаштатної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленим протоколом № 7 від 12.07.2024 щодо визнання його придатним до військової служби на підставі ст. 23в Розкладу хвороб, позивач обрав способом захисту порушеного права визнання протиправним вказаного рішення першого відповідача та зобов'язання його провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, прийнятих за результатом розгляду його позову.
Як зазначалось вище, для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення № 402 з метою визначення придатності за станом здоров'я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.
До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
Відповідно до Положенням № 402, госпітальні та гарнізонні ВЛК (які належать до позаштатних постійно діючих ВЛК) не наділені повноваженнями змінювати своє рішення, про що просить ОСОБА_1 у позові. Проте, як визначено у підпункті 2.4.6 пункту 2.4 розділу І Положення № 402, рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з Положенням № 402, у разі незгоди із рішеннями госпітальної та гарнізонної ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.
Разом з цим, матеріали справи не містять даних про те, що позивач звертався до регіональної ВЛК зі скаргою чи заявою щодо перегляду рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.07.2024. Не надав позивач також і доказів звернення зі скаргою до ЦВЛК.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що перевірка рішення позаштатної постійно діючої ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військовозобов'язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.
Наведений висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом в постанові від 26.02.2025 у справі № 240/13173/22.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 по справі № 520/20621/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова