ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" травня 2025 р. справа № 300/1917/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, пенсіонер, ОСОБА_1 ), 21.03.2025 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування періоду роботи ОСОБА_1 з грудня 2002 року по травень 2003 року до страхового стажу;
- визнати протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подвійного стажу громадянці ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати подвійний стаж позивачу ОСОБА_1 згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії відповідача щодо відмови у призначені пенсії по віку, та у зарахуванні до стажу період роботи в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.36).
На виконання вимог ухвали суду від 26.03.2025 позивач скерувало до суду заяву про усунення недоліків від 02.04.2025, яку зареєстровано судом 02.04.2025 за вх.№8543/25 (а.с.38-42). У поданій заяві позивач уточнила позовні вимоги та просить суд:
- зобов'язати Пенсійний фонд України зарахувати в пільговому кратному відношенні період роботи в Івано-Франківській обласній санітарно-епідеміологічній станції громадянці ОСОБА_1 з 19.10.1992 по 31.12.2003, з 19.10.1992 початок роботи в лабораторії особливо-небезпечних інфекцій;
- врахувати пільговий стаж з періоду призначення пенсії за віком з 01.05.2024, оскільки при поданні пакету документів на призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 в заяві до Пенсійного фонду України вказала, що їй належить пільговий стаж, надала всі належні довідки для призначення пільгового стажу;
- зобов'язати Пенсійний фонд України перерахувати пенсію позивачу ОСОБА_1 згідно пільгового стажу, відшкодувати кошти згідно перерахунку, з моменту призначення пенсії за віком, з травня 2024 року.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.04.2025 відкрив провадження у даній адміністративній справі, розгляд справи постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства (надалі по тексту також - КАС України). Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази, необхідні для розгляду справи (а.с.43-44).
Пунктом 3 ухвали суду від 09.04.2025 залучено як співвідповідача у справи Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (надалі по тексту також - співвідповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області).
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області скерувало через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему додаткові пояснення у справі із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 23.04.2025", які зареєстровано в суді 24.04.2025 за вх.№10953/25 (а.с.47-53). У поданих поясненнях співвідповідач зазначив, що відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 (надалі по тексту також - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно пунктів 23, 24 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів. Довідку, яку надала ОСОБА_1 , про заробітну плату від 03.03.2025 за №М-17/06-07, видану Державним архівом Івано-Франківської області, не підтверджено первинними документами.
За доводами співвідповідача, оскільки, Законом України "Про пенсійне забезпечення" не передбачено зарахування стажу роботи в санітарно-епідеміологічних станціях в подвійному розмірі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення від 13.03.2025 за №091630019967 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із зарахуванням стажу роботи в подвійному розмірі.
Співвідповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов до суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему додаткові пояснення у справі із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 25.04.2025" на позовну заяву, реєстрацію якого проведено судом 28.05.2025 за вх.№11262/25 (а.с.54-60). Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними в позовній заяві, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на наступне.
Позивач 05.03.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії, яку, за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Черкаській області та прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 13.03.2025 за №091630019967.
Як стверджує співвідповідач, Законом України "Про пенсійне забезпечення" не передбачено зарахування стажу роботи в санітарно-епідеміологічних станціях в подвійному розмірі. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скерувало на адресу суду відзив від 22.04.2025 за №0900-0803-8/22036 на позову заяву, який зареєстровано в суді 22.04.2025 за вх.№11154/25 (а.с.61-139). Відповідач заперечив проти доводів ОСОБА_1 , сформованих в позовній заяві, з огляду на такі мотиви та аргументи.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV), як мати дитини-інваліда. Обчислення розміру пенсії станом на 01.04.2025 проводиться із врахуванням стажу 34 роки 04 місяці і 11 днів. Коефіцієнт страхового стажу складає 0,34333. Розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.04.2025 склав 4 116,02 гривень.
За аргументами відповідача період роботи з грудня 2002 по травень 2003 не підлягає врахуванню у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ), оскільки час догляду за дитиною у період до 01.01.2004 зараховується до страхового стажу непрацюючій матері (до досягнення нею 3-річного віку) чи працюючій особі, якій у встановленому законом порядку надана відповідна відпустка по догляду за дитиною до 3-річного віку.
Щодо зарахування в подвійному розмірі стажу з 19.10.1992 по 31.12.2003 орган пенсійного забезпечення вказав, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 19.10.1992 по 31.12.2003 працювала на посадах санітарки, молодшої медичної сестри відділу особливо небезпечних інфекцій в Івано-Франківській обласній санітарно епідеміологічній станції, втім така установа не відноситься до закладів охорони здоров'я передбачених статтею 60 Закону №1788-ХІІ.
Управління також зазначило, що ОСОБА_1 не надано до органу пенсійного забезпечення довідки відповідного закладу, яка б містила інформацію за періоди роботи на певних пільгових посадах та про те, що позивач має право на кратне зарахування трудового стажу у відповідності до статті 60 Закону №1788-ХІІ. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 01.05.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, як мати дитина-інваліда призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV), що засвідчується матеріалами пенсійної справи (а.с.67-139).
Позивач 10.05.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії (а.с.73), до якої, серед іншого, долучила копії: трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.10.1992 (а.с.82-87), архівні довідки від 11.04.2021 за №М-26/06-07 (а.с.91), від 11.04.2024 за №М-25/06-07 (а.с.92).
Управління рішенням від 20.05.2024 за №091630019967 призначило ОСОБА_1 з 01.05.2024 пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, як матері дитини-інваліда, розмір якої з 01.05.2024 разом з надбавками склав 4001,66 гривень. Страховий стаж позивача згідно вказаного рішення 34 роки 03 місяці 11 днів, коефіцієнт стажу з урахуванням та без урахування кратності однаковий - 0,34250 ((411/100*12)*1) (а.с.67).
Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 03 місяці 11 днів (411 місяців), та до такого враховано періоди:
- з 01.09.1989 по 28.06.1992 - навчання у вищих/середніх навчальних закладах в одинарному розмірі без особливих відміток (02 роки 09 місяців 28 днів);
- з 19.10.1992 по 03.01.1994 - в одинарному розмірі без особливих відміток (01 рік 02 місяці і 15 днів);
- з 04.01.1994 по 31.12.2003 - в одинарному розмірі без особливих відміток (01 рік 02 місяці і 15 днів);
- з 01.01.2004 по 27.11.2005 - період догляду за дитиною до 3 років в одинарному розмірі без особливих відміток (01 рік 11 місяців);
- з 28.11.2005 по 29.12.2012 - в одинарному розмірі без особливих відміток (07 років 02 місяці);
- з 02.01.2013 по 06.02.2020 - в одинарному розмірі без особливих відміток (07 років 02 місяці);
- з 07.02.2020 по 31.03.2024 - в одинарному розмірі без особливих відміток (04 роки 02 місяці) (а.с.68).
В подальшому, 22.08.2024 орган пенсійного забезпечення рішенням № №091630019967 провів перерахунок масовий перерахунок пенсії позивача у зв'язку з допризначенням, внаслідок якого страховий стаж останньої склав 34 роки 04 місяці 11 днів, коефіцієнт стажу з урахуванням та без урахування кратності однаковий - 0,34333 ((412/100*12)*1) (а.с.102-103).
Як слідує зі змісту розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного під час проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно рішення №091630019967 від 22.08.2024, до страхового стажу, окрім вже зарахованих періодів, додатково враховано період з 01.04.2024 по 30.04.2024 - в одинарному розмірі без особливих відміток (01 місяць) (зворотній бік а.с.103).
ОСОБА_1 24.10.2024 зверталась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, у відповідь на яку відповідачем надано відповідь у формі листа від 25.11.2024 за №95-118065/М-02/8-0900/24, яким повідомлено останню про те, що до страхового стажу в одинарному розмірі зараховано період роботи в Івано-Франківській обласній санітарно-епідеміологічній станції, а саме з 19.10.1992 по 02.01.1994 у відділі особливо небезпечних інфекцій на посаді санітарки, з 03.01.1994 по 16.04.1998 в лабораторії СНІДУ відділу особливо небезпечних інфекцій на посаді санітарки, з 17.04.19998 по 31.08.2001 в лабораторії СНІДУ відділу особливо небезпечних інфекцій на посаді молодшої медичної сестри та з 01.09.2001 по 31.12.2003 в лабораторії відділення діагностику СНІДУ відділу особливо небезпечних інфекцій на посаді молодшої медичної сестри.
Зазначено, що позивачем не надано довідок про перебування у відпустках без оплати праці. А також у довідці від 11.04.2021 за №М-26/06-07 зазначено про період перебування в частково оплачуваних відпустках з 27.03.1995 по 26.01.1998 та з 03.06.2003 по 28.11.2005.
Також у вказаному листі ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зазначило, що у разі надання довідки щодо перебування у відпустках без збереження заробітної плати за період роботи у відділі особливо небезпечних інфекцій в СЕС питання щодо обчислення страхового стажу у подвійному розмірі буде переглянуто (а.с.14-16).
Позивач також 24.10.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві із відповідною заявою, натомість відповідач листом від 26.11.2024 інформував ОСОБА_1 , що відповідь на порушене у зверненні питання надано листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 25.11.2024 за №95-118065/М-02/8-0900/24.
Позивач 05.03.2025 звернулась до Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії, вид перерахунку визначено "зміна надбавки (зарахування в кратності період роботи 1992-2003 р.р.)", а також ОСОБА_1 у заяві власноруч вчинено надпис кульковою ручкою "Прошу зарахувати мені подвійний стаж за період роботи в ІФ обл. СЕС" (а.с.113).
До вказаної заяви позивачем, серед іншого, долучено копії довідки про заробітну плату (а.с.133), архівних довідок від 11.04.2024 за №М-26/06-07 (а.с.121), від 03.03.2025 за №М-17а/06-07 (а.с.122), від 05.12.2024 за №М-96/06-07 (а.с.123), наказів від 27.04.1995 за №27 (а.с.124), від 26.12.1996 за №146 (а.с.125), від 27.01.1998 за №6 (а.с.126), від 02.06.2003 за №74 (а.с.127), від 22.11.2005 за №186 (а.с.128).
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, розглянувши за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 05.03.2025, прийняло рішення від 13.03.2025 за №091630019967 у зв'язку з тим, що статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) не передбачено зарахування стажу роботи в санітарно-епідеміологічних станціях в подвійному розмірі.
Також у коментованому рішенні міститься інформація про те, що довідка про заробітну плату від 03.03.2025 за №М-17/06-07 видана Державним архівом Івано-Франківської області не підтверджена первинними документами (а.с.134).
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області проведено перевірку довідки про заробітну плату від 03.03.2025 за №М-17/06-07 видану Державним архівом Івано-Франківської області, за наслідками якої складено акт від 26.03.2025 за №0900-0902-1/2286.
Згідно з висновками вказаного акту за результатами перевірки довідки Державного архіву Івано-Франківської області від 03.03.2025 за №М-17/06-07 розбіжностей з даними первинних документів не встановлено (а.с.135-138).
Разом з тим, суд зазначає, що у даній адміністративній справі ОСОБА_1 не оскаржуються дії органу пенсійного забезпечення у неврахуванні заробітної плати згідно довідки від 03.03.2025 за №М-17/06-07 виданої Державним архівом Івано-Франківської області, а тому судом не досліджується вказане питання у зв'язку з відсутністю спору між сторонами.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у неврахуванні позивачу страхового стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 24 Закону України №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-ХІІ).
Як з'ясовано судом, у ОСОБА_1 є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_1 від 19.10.1992 (а.с.82-87), котру остання долучала разом із заявою про призначення пенсії, та згідно якої позивач, серед іншого:
- з 19.10.1992 прийнята на посаду санітарки відділу особливо небезпечних інфекцій в Івано-Франківську облсанепідемстанцію;
- з 03.01.1994 переведена на посаду санітарки лабораторії СНІДу відділу особливо небезпечних інфекцій;
- з 01.09.2001 зарахована на посаду молодшої медичної сестри відділу діагностики СНІДу відділу особливо небезпечних інфекцій;
- з 05.09.2006 переведена на посаду молодшої медичної сестри лабораторії відділу особливо небезпечних інфекцій;
- з 01.02.2008 проведено атестацію робочих місць за умовами праці;
- з 29.12.2012 звільнена з роботи в порядку переведена на посаду молодшої медичної сестри лабораторії відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ "Івано-Франківській обласній лабораторії центру Держсанепідемслужби України";
- з 12.01.2013 прийнята на посаду молодшої сестри лабораторії особливо небезпечних інфекцій;
- з 01.02.2013 проведена атестація робочих місць за умовами праці;
- з 06.02.2020 звільнена з роботи за угодою сторін;
- з 08.02.2020 прийнята на посаду молодшої медичної сестри терапевтичного відділення стаціонару.
Слід зазначити, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття на роботу, місце роботи, найменування посади та накази, на підставі яких позивач прийнята/переведена на таку посаду (роботу).
Серед іншого, відповідач, у поданому відзиві фактично підтвердив вказані періоди роботи ОСОБА_1 та не заперечує про їх зарахування до страхового стажу позивача.
Обставина роботи позивача у вказаних закладах охорони здоров'я додатково підтверджується наданими до заяви від 05.03.2025 копіями довідки про заробітну плату (а.с.133), архівними довідками від 11.04.2024 за №М-26/06-07 (а.с.121), від 03.03.2025 за №М-17а/06-07 (а.с.122), від 05.12.2024 за №М-96/06-07 (а.с.123), наказами від 27.04.1995 за №27 (а.с.124), від 26.12.1996 за №146 (а.с.125), від 27.01.1998 за №6 (а.с.126), від 02.06.2003 за №74 (а.с.127), від 22.11.2005 за №186 (а.с.128).
В силу правового регулювання пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, розглянувши за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 05.03.2025, прийняло рішення від 13.03.2025 за №091630019967 у зв'язку з тим, що статтею 60 Закону №1788-ХІІ не передбачено зарахування стажу роботи в санітарно-епідеміологічних станціях в подвійному розмірі.
Інших мотивів відмови у зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи ОСОБА_1 в санітарно-епідеміологічних станціях лабораторії СНІДу відділу особливо небезпечних інфекцій вказане рішення не містить.
Як слідує зі змісту записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 19.10.1992 та документів долучених до заяви від 05.03.2025, протягом спірного періоду, а саме з 19.10.1992 по 31.12.2003 позивач працювала у різних санітарно-епідеміологічних станціях.
Із роз'яснень Міністерства охорони здоров'я України №05.03-18-54/973 від 27 січня 2010 року слідує, що "інфекційний заклад (відділення)" це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).
Крім того, Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР №916 від 04 серпня 1983 року, що діє на території України, згідно вказівки МОЗ України №165 від 28 травня 1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, та містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.
Отже, Івано-Франківська облсанепідемстанція (згодом - ДУ "Івано-Франківська обласна лабораторія центру Держсанепідемслужби України"), є медичним закладом призначеним для лікування хворих на інфекційні хвороби, і в розумінні статті 60 Закону №1788-ХІІ є інфекційним закладом з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД.
Як вже зазначалось судом, зі змісту записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 19.10.1992 та документів долучених до заяви від 05.03.2025, протягом спірного періоду, а саме з 19.10.1992 по 31.12.2003 позивач дійсно працювала у різних санітарно-епідеміологічних станціях.
Таким чином, доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області згідно рішення від 13.03.2025 за №091630019967 в частині не зарахування ОСОБА_1 спірних періодів роботи в подвійному розмірі у зв'язку з тим, що статтею 60 Закону №1788-ХІІ) не передбачено зарахування стажу роботи в санітарно-епідеміологічних станціях в подвійному розмірі, є безпідставними та необґрунтованими.
ОСОБА_1 з 01.05.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, як мати дитина-інваліда призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV), що засвідчується матеріалами пенсійної справи (а.с.67-139).
Позивач 10.05.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії (а.с.73), до якої, серед іншого, долучила копії: трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.10.1992 (а.с.82-87), архівні довідки від 11.04.2021 за №М-26/06-07 (а.с.91), від 11.04.2024 за №М-25/06-07 (а.с.92).
Управління рішенням від 20.05.2024 за №091630019967 призначило ОСОБА_1 з 01.05.2024 пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, як матері дитини-інваліда, розмір якої з 01.05.2024 разом з надбавками склав 4001,66 гривень. Страховий стаж позивача згідно вказаного рішення 34 роки 03 місяці 11 днів, коефіцієнт стажу з урахуванням та без урахування кратності однаковий - 0,34250 ((411/100*12)*1) (а.с.67).
Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 03 місяці 11 днів (411 місяців), та до такого враховано періоди:
- з 01.09.1989 по 28.06.1992 - навчання у вищих/середніх навчальних закладах в одинарному розмірі без особливих відміток (02 роки 09 місяців 28 днів);
- з 19.10.1992 по 03.01.1994 - в одинарному розмірі без особливих відміток (01 рік 02 місяці і 15 днів);
- з 04.01.1994 по 31.12.2003 - в одинарному розмірі без особливих відміток (01 рік 02 місяці і 15 днів);
- з 01.01.2004 по 27.11.2005 - період догляду за дитиною до 3 років в одинарному розмірі без особливих відміток (01 рік 11 місяців);
- з 28.11.2005 по 29.12.2012 - в одинарному розмірі без особливих відміток (07 років 02 місяці);
- з 02.01.2013 по 06.02.2020 - в одинарному розмірі без особливих відміток (07 років 02 місяці);
- з 07.02.2020 по 31.03.2024 - в одинарному розмірі без особливих відміток (04 роки 02 місяці) (а.с.68).
В подальшому, 22.08.2024 орган пенсійного забезпечення рішенням № №091630019967 провів перерахунок масовий перерахунок пенсії позивача у зв'язку з допризначенням, внаслідок якого страховий стаж останньої склав 34 роки 04 місяці 11 днів, коефіцієнт стажу з урахуванням та без урахування кратності однаковий - 0,34333 ((412/100*12)*1) (а.с.102-103).
Як слідує зі змісту розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного під час проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно рішення №091630019967 від 22.08.2024, до страхового стажу, окрім вже зарахованих періодів, додатково враховано період з 01.04.2024 по 30.04.2024 - в одинарному розмірі без особливих відміток (01 місяць) (зворотній бік а.с.103).
Матеріали пенсійної справи засвідчують, що періоди роботи ОСОБА_1 з 19.10.1992 по 03.01.1994, з 04.01.1994 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 27.11.2005, з 28.11.2005 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 06.02.2020 в Івано-Франківській облсанепідемстанціії (згодом - ДУ "Івано-Франківська обласна лабораторія центру Держсанепідемслужби України") зараховано в одинарному розмірі без посиланням на статтю 60 Закону №1788-ХІІ (із позначкою "Мед.заклад").
Разом з тим, суд зазначає, що неврахування у подвійному розмірі стажу роботи позивача в Івано-Франківській облсанепідемстанціії (згодом - ДУ "Івано-Франківська обласна лабораторія центру Держсанепідемслужби України") з 01.01.2004 по 27.11.2005, з 28.11.2005 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 06.02.2020 ОСОБА_1 не оскаржуються, а відтак, у суду відсутні підстави для вирішення питання про зарахування таких періодів у подвійному розмірі.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (частина 2 статті 9 КАС України).
Органи пенсійного забезпечення у справі не спростували, що Івано-Франківська облсанепідемстанція (згодом - ДУ "Івано-Франківська обласна лабораторія центру Держсанепідемслужби України"), є медичним закладом призначеним для лікування хворих на інфекційні хвороби, і в розумінні статті 60 Закону №1788-ХІІ є інфекційним закладом з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД.
Станом на день звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії положення статті 60 Закону №1788-ХІІ в частині, що стосується пільг по обчисленню стажу за роботу з лікування хворих на інфекційні хвороби, залишилися без змін, отже, норми чинного законодавства, які регулюють питання пенсійного забезпечення, передбачають пільгове (в подвійному розмірі) обчислення страхового стажу за таку роботу.
Окрім цього, слід зазначити, що робота позивача у інфекційній лікарні у спірний період відповідачем та третьою особою не спростовується, а навпаки підтверджується у письмових поясненнях.
Разом з тим, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 25.11.2024 за №95-118065/М-02/8-0900/24, повідомлено ОСОБА_1 про те, що позивачем не надано довідок про перебування у відпустках без оплати праці. А також у довідці від 11.04.2021 за №М-26/06-07 зазначено про період перебування в частково оплачуваних відпустках з 27.03.1995 по 26.01.1998 та з 03.06.2003 по 28.11.2005. Також у вказаному листі ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зазначило, що у разі надання довідки щодо перебування у відпустках без збереження заробітної плати за період роботи у відділі особливо небезпечних інфекцій в СЕС питання щодо обчислення страхового стажу у подвійному розмірі буде переглянуто (а.с.14-16).
У відзиві на позовну заяву відповідач 1 вказав на те, що період роботи з грудня 2002 по травень 2003 не підлягає врахуванню у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ, оскільки час догляду за дитиною у період до 01.01.2004 зараховується до страхового стажу непрацюючій матері (до досягнення нею 3-річного віку) чи працюючій особі, якій у встановленому законом порядку надана відповідна відпустка по догляду за дитиною до 3-річного віку.
Оцінюючи аргументи сторін про необхідність зарахування стажу роботи у подвійному розмірі ОСОБА_1 періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку, суд керується наступними мотивами.
Державним архівним відділом Івано-Франківської області видано Архівну довідку від 11.04.2024 за №М-26/06-07 (а.с.121), згідно якої ОСОБА_1 , санітарці, молодшій медичній сестрі відділу особливо небезпечних інфекцій Івано-Франківської обласної санітарно-епідеміологічної станції надавались відпустки з 27.03.1995 по 26.01.1998 по догляду за дитиною до 3-х років, з 03.06.2003 по 28.11.2005 для догляду за дитиною трирічного віку (а.с.121).
Згідно Архівної довідки Державного архівного відділу Івано-Франківської області від 05.12.2024 за №М-09/06-07, в наказах головного лікаря Івано-Франківської обласної санітарно-епідеміологічної станції про надання працівникам відпусток з шкідливими умовами праці, щодо догляду за дитиною та за власний рахунок наказів про наданий відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною ОСОБА_1 за період з січня по травень 2003 року не виявлено.
Накази головного лікаря Івано-Франківської обласної санітарно-епідеміологічної станції про надання працівникам відпусток з шкідливими умовами праці, щодо догляду за дитиною та за власний рахунок за 2002 рік на зберігання до Державного архіву Івано-Франківської області не надходили. В наказах головного лікаря Івано-Франківської обласної санітарно-епідеміологічної станції з особового складу за період з грудня 2002 року по травень 2003 року наказів про надання відпустки без збереження заробітної плати но догляду за дитиною ОСОБА_1 не виявлено (а.с.123).
Застосовуючи у спірних правовідносинах норми щодо пільг по обчисленню стажу за роботи в деяких медичних закладах, визначених статтею 60 Закону №1788-ХІІ, слід мати на увазі, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 21 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України) визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Приписами статті 30 КЗпП України передбачено, що працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством (стаття 30 КЗпП України).
Отже, робота в розумінні статей 21, 30 КЗпП України є виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.
Аналіз наведених норм прав свідчить про те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, вказаних у цій статті, а тому період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці без збереження заробітної плати зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.
Відтак, період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 27.03.1995 по 26.01.1998 по догляду за дитиною до 3-х років, з 03.06.2003 по 28.11.2005 для догляду за дитиною трирічного віку зараховується до стажу роботи лише в одинарному розмірі, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 за період з 19.10.1992 по 26.03.1995, з 27.01.1998 по 02.06.2003 в Івано-Франківській облсанепідемстанціії (згодом - ДУ "Івано-Франківська обласна лабораторія центру Держсанепідемслужби України") має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ.
При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту, суд керується такими мотивами.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо слідує з статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (надалі по тексту також - орган, що призначає пенсію).
ОСОБА_1 24.10.2024 зверталась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, у відповідь на яку відповідачем надано відповідь у формі листа від 25.11.2024 за №95-118065/М-02/8-0900/24, яким повідомлено останню про те, що до страхового стажу в одинарному розмірі зараховано період роботи в Івано-Франківській обласній санітарно-епідеміологічній станції, а саме з 19.10.1992 по 02.01.1994 у відділі особливо небезпечних інфекцій на посаді санітарки, з 03.01.1994 по 16.04.1998 в лабораторії СНІДУ відділу особливо небезпечних інфекцій на посаді санітарки, з 17.04.19998 по 31.08.2001 в лабораторії СНІДУ відділу особливо небезпечних інфекцій на посаді молодшої медичної сестри та з 01.09.2001 по 31.12.2003 в лабораторії відділення діагностику СНІДУ відділу особливо небезпечних інфекцій на посаді молодшої медичної сестри.
Зазначено, що позивачем не надано довідок про перебування у відпустках без оплати праці. А також у довідці від 11.04.2021 за №М-26/06-07 зазначено про період перебування в частково оплачуваних відпустках з 27.03.1995 по 26.01.1998 та з 03.06.2003 по 28.11.2005.
Також у вказаному листі ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зазначило, що у разі надання довідки щодо перебування у відпустках без збереження заробітної плати за період роботи у відділі особливо небезпечних інфекцій в СЕС питання щодо обчислення страхового стажу у подвійному розмірі буде переглянуто (а.с.14-16).
Позивач також 24.10.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві із відповідною заявою, натомість відповідач листом від 26.11.2024 інформував ОСОБА_1 , що відповідь на порушене у зверненні питання надано листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 25.11.2024 за №95-118065/М-02/8-0900/24.
Позивач 05.03.2025 звернулась до Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії, вид перерахунку визначено "зміна надбавки (зарахування в кратності період роботи 1992-2003 р.р.)", а також ОСОБА_1 у заяві власноруч вчинено надпис кульковою ручкою "Прошу зарахувати мені подвійний стаж за період роботи в ІФ обл. СЕС" (а.с.113).
До вказаної заяви позивачем, серед іншого, долучено копії довідки про заробітну плату (а.с.133), архівних довідок від 11.04.2024 за №М-26/06-07 (а.с.121), від 03.03.2025 за №М-17а/06-07 (а.с.122), від 05.12.2024 за №М-96/06-07 (а.с.123), наказів від 27.04.1995 за №27 (а.с.124), від 26.12.1996 за №146 (а.с.125), від 27.01.1998 за №6 (а.с.126), від 02.06.2003 за №74 (а.с.127), від 22.11.2005 за №186 (а.с.128).
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, розглянувши за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 05.03.2025, прийняло рішення від 13.03.2025 за №091630019967 у зв'язку з тим, що статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) не передбачено зарахування стажу роботи в санітарно-епідеміологічних станціях в подвійному розмірі.
Слід зазначити, що за змістом пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (абзац 2 пункту 4.7 Порядку №22-1).
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації заяви позивача, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на врахування періоду роботи ОСОБА_1 в ДУ "Івано-Франківська обласна лабораторія центру Держсанепідемслужби України" з 19.10.1992 по 31.12.2003 у подвійному розмірі, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як помилково зазначено пенсіонером у позовній заяві.
В контексті вирішення питання ефективного способу відновлення порушеного права суд керується приписами частини 4 статті 45 Закону №1058-IV, за змістом яких перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35 (пенсія по інвалідності, зміни групи інвалідності), частиною другою статті 38 (пенсія у зв'язку із втратою годувальника), частиною третьою статті 42 (перерахунок пенсії у разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втрати працездатність) і частиною п'ятою статті 48 (пенсії особам, які перебувають на повному державному утриманні) цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Так як позивач подала заяву про перерахунок пенсії 05.03.2025 (а.с.113-114), то спірний перерахунок повинен бути здійснений з 01.03.2025, а не з травня 2024 року, як зазначено ОСОБА_1 у позовній заяві.
В силу правового регулювання частини 2 статті 87 Закону №1058-IV суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену рішенням від 13.03.2025 за №091630019967, щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 19.10.1992 по 26.03.1995, з 27.01.1998 по 02.06.2003 у Державній установі "Івано-Франківська обласна лабораторія центру Держсанепідемслужби України" в подвійному розмірі, при розгляді заяви позивача від 05.03.2025.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених співвідповідачем прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести з 01.03.2025, перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 19.10.1992 по 26.03.1995, з 27.01.1998 по 02.06.2003 у Державній установі "Івано-Франківська обласна лабораторія центру Держсанепідемслужби України" в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ, з урахуванням уже проведених платежів за вказаний період пенсійних виплат.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 3028,20 гривень згідно квитанції №0.0.4265615946.1 від 21.03.2025 (а.с.6).
Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 за №3674-VI (надалі по тексту також - Закон України "Про судовий збір").
Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 коментованого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2025 складає 3 028,00 гривні.
Положенням підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи положення частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" позивач повинна була сплатити судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 1 211,20 гривень, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Натомість, ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 3028,20 гривень згідно квитанції №0.0.4265615946.1 від 21.03.2025 (а.с.6).
Так, частиною 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Суд вважає, що судовий збір в розмірі 1 816,80 гривень сплачено позивачем помилково, та такий підлягає поверненню останній за заявою позивача, поданою суду на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Разом з тим, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 гривень, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13.03.2025 за №091630019967 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести з 01.03.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до стажу періоди її роботи з 19.10.1992 по 26.03.1995, з 27.01.1998 по 02.06.2003 у Державній установі "Івано-Франківська обласна лабораторія центру Держсанепідемслужби України" в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01.03.2025 нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 , перерахованої внаслідок зарахування до страхового стажу періодів її роботи з 19.10.1992 по 26.03.1995, з 27.01.1998 по 02.06.2003 та з 01.01.2004 по 16.07.2012, з 17.07.2012 по 22.07.2012, з 23.07.2012 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 10.08.2020, з 01.09.2020 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 03.04.2022, з 13.04.2022 по 31.05.2022, з 15.07.2022 по 29.02.2024 у Державній установі "Івано-Франківська обласна лабораторія центру Держсанепідемслужби України" в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ, з урахуванням уже проведених платежів за вказаний період пенсійних виплат.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ідентифікаційний код юридичної особи 21366538) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018;
співвідповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ідентифікаційний код юридичної особи 21366538), вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000.
Суддя Чуприна О.В.