ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" травня 2025 р. справа № 300/2233/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Атаманюк Володимир Михайлович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення №092950019254 від 14.03.2025 та зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи згідно трудової книжки, і повторно розглянути заяву про призначення пенсії, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Атаманюк Володимир Михайлович (надалі по тексту також - представник позивача, адвокат Атаманюк В.М.), 03.04.2025 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ПФУ в Тернопільській області), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - третя особа, орган пенсійного забезпечення, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.03.2025 за №092950019254 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.10.1989 по 15.01.1991, з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 06.03.2025 з врахуванням цих періодів.
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, так як трудова книжка позивача заповнена з порушеннями.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 06.03.2025 звернулась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). За наслідками розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення від 14.03.2025 за №092950019254 про відмову у призначенні пенсії (надалі по тексту також - оскаржуване рішення, спірне рішення) з підстав відсутності у заявника необхідного страхового стажу, а також не зараховано період роботи з 10.10.1989 по 15.01.1991, оскільки дата протоколу про звільнення дописана чорнилом іншого кольору, а також періоди роботи з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997, оскільки записи про звільнення не засвідчені підписами відповідальних осіб.
За доводами позивача, остання не може бути позбавлена свого права на включення при обрахунку загального стажу періоду роботи з 10.10.1989 по 15.01.1991, з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997 лише через те, що дата протоколу про звільнення дописана чорнилом іншого кольору та у зв'язку з відсутності підписів відповідальних осіб, тобто у зв'язку з обставинами, які виникли не з вини позивача, та на які вона не могла вплинути. ОСОБА_1 не може нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, а тому відмова ГУ ПФУ у Тернопільській області в частині незарахування періоду роботи з 10.10.1989 по 15.01.1991, з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997 є протиправною.
Також позивач зазначила, що з метою підтвердження періоду роботи з 10.10.1989 по 15.01.1991 ОСОБА_1 зверталась до Державного архіву Івано-Франківської області, втім згідно Архівної довідки від 14.02.2025 за №Б-6/06-07 документи Коломийського МК ЛКСМУ за 1990-1991 роки на зберігання до архіву не надходили. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 09.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України). Одночасно судом витребувано у сторін докази, необхідні для розгляду справи (а.с.22-23).
Третя особа скористалась правом на подання пояснень. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скерувало на адресу суду пояснення від 15.04.2025 за №0900-0802-8/20947, реєстрацію яких разом із відповідними доказами проведено судом 18.04.2025 за вх.№10436/25 (а.с.26-73).
У поданих поясненнях представник третьої особи зазначив, що у рішенні про відому у призначенні пенсії №092950019254 від 14.03.2025 ГУ ПФУ в Тернопільській області зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 10.10.1989 по 15.01.1991, оскільки дата протоколу про звільнення №15 від 15.01.1991 дописана іншим чорнилом, чим порушено вимоги пункту 2.3 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 за №162 (надалі по тексту також - Інструкція №162). Управління зазначило, що ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись до органу пенсійного забезпечення із заявою про призначення пенсії за віком за умови подання додаткових матеріалів на підтвердження періодів роботи, натомість за коментований спірний період позивачем не надано жодних інших документів.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997 представник третьої особи зазначив, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 записи внесені при звільненні з роботи у зв'язку з переведенням на інше підприємство (запис №23 від 06.12.1996 та запис №25 від 01.05.1997) не підтверджені підписом відповідальної особи, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58). Таким чином, у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу 32 роки, в останньої відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, а оскаржуване рішення є правомірним і не підлягає скасуванню.
Відповідач також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему надійшов відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 29.04.2025" на позовну заяву, який зареєстровано в суді 29.04.2025 за вх.№11470/25 (а.с.74-104). Відповідач заперечив проти доводів ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на таке.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №092950019254 від 14.03.2025 про відмову у призначені пенсії за віком. Вік позивачки на момент звернення до пенсійного органу - 60 років 01 місяць. Страховий стаж позивачки - 29 років 11 місяців 28 днів. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано, період роботи з 10.10.1989 по 15.01.1991, оскільки дата протоколу про звільнення дописана чорнилом іншого кольору, періоди роботи з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997, оскільки записи про звільнення не засвідчені підписами відповідальних осіб Право на призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону 1058-IV, на даний час відсутнє, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 06.03.2025 через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України скерувала заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV) (а.с.31-32).
До означеної заяви позивачем, серед іншого, долучено копії: паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 07.09.2003 (а.с.35-39), свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 26.02.2002 та паспорта громадянина України № НОМЕР_4 (а.с.41), диплому серії НОМЕР_5 (а.с.42), довідку ТОВ "КОРОНА ЛТД" від 27.01.2025 за №2 (а.с.43), наказ ТОВ "КОРОНА ЛТД" від 13.04.2002 (а.с.44), довідку Коломийського індустріально-педагогічного фахового коледжу від 15.01.2025 за №11 (а.с.45), Архівну довідку Державного архіву Івано-Франківської області від 14.02.2025 за №Б-6/06-07 (а.с.46-47), трудову книжку серії НОМЕР_1 від 18.08.1982 (а.с.48-61).
За результатами розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення №092950019254 від 14.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
За результатами розгляду документів доданих до заяви за доданими документами до страхового стажу не враховано період роботи з 10.10.1989 по 15.01.1991, оскільки дата протоколу про звільнення дописана чорнилом іншого кольору, періоди роботи з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997, оскільки записи про звільнення не засвідчені підписами відповідальних осіб (а.с.33).
Як слідує з розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком, до страхового стажу позивача зараховано періоди:
- з 18.08.1982 по 23.08.1983;
- з 01.09.1983 по 21.04.1986 період навчання у вищих/середніх навчальних закладах;
- з 30.05.1986 по 12.04.1988;
- з 13.04.1988 по 09.10.1989;
- з 16.01.1991 по 03.12.1992;
- з 01.05.1997 по 07.06.1999;
- з 08.06.1999 по 10.11.1999;
- з 12.11.1999 по 31.12.2003;
- з 01.01.2005 по 19.02.2005;
- з 03.03.2005 по 25.02.2006;
- з 09.03.2011 по 03.05.2017;
- з 04.05.2017 по 31.01.2025.
Загальний страховий стаж згідно вказаного розрахунку становить 29 років 11 місяців і 28 днів (а.с.34).
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.03.2025 за №092950019254 про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частини 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком, 2) пенсія по інвалідності, 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина 1 статті 9 Закону №1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV.
За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).
Вимогами частини 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно наявної в матеріалах пенсійної справи позивача копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 07.09.2003, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 06.03.2025, останній виповнилось 60 років (а.с.35-39).
Вказане також засвідчується відомостями з рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №092950019254 від 14.03.2025 (а.с.33).
З огляду на зміст вищевказаних положень, пенсійний вік позивача становить 60 років, а відтак відповідно до статті 26 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 32 роки.
Так, ОСОБА_1 06.03.2025 через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України скерувала заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV) (а.с.31-32).
До означеної заяви позивачем, серед іншого, долучено копії: паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 07.09.2003 (а.с.35-39), свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 26.02.2002 та паспорта громадянина України № НОМЕР_4 (а.с.41), диплому серії НОМЕР_5 (а.с.42), довідку ТОВ "КОРОНА ЛТД" від 27.01.2025 за №2 (а.с.43), наказ ТОВ "КОРОНА ЛТД" від 13.04.2002 (а.с.44), довідку Коломийського індустріально-педагогічного фахового коледжу від 15.01.2025 за №11 (а.с.45), Архівну довідку Державного архіву Івано-Франківської області від 14.02.2025 за №Б-6/06-07 (а.с.46-47), трудову книжку серії НОМЕР_1 від 18.08.1982 (а.с.48-61).
За результатами розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення №092950019254 від 14.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Згідно оскаржуваного рішення страховий стаж позивача становить 29 років 11 місяців і 28 днів.
За результатами розгляду документів доданих до заяви за доданими документами до страхового стажу не враховано період роботи з 10.10.1989 по 15.01.1991, оскільки дата протоколу про звільнення дописана чорнилом іншого кольору, періоди роботи з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997, оскільки записи про звільнення не засвідчені підписами відповідальних осіб (а.с.33).
Стосовно дотримання умов статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком, в частині наявності у позивача страхового стажу, то судом з'ясовано, що згідно розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком, до страхового стажу позивача зараховано періоди:
- з 18.08.1982 по 23.08.1983;
- з 01.09.1983 по 21.04.1986 період навчання у вищих/середніх навчальних закладах;
- з 30.05.1986 по 12.04.1988;
- з 13.04.1988 по 09.10.1989;
- з 16.01.1991 по 03.12.1992;
- з 01.05.1997 по 07.06.1999;
- з 08.06.1999 по 10.11.1999;
- з 12.11.1999 по 31.12.2003;
- з 01.01.2005 по 19.02.2005;
- з 03.03.2005 по 25.02.2006;
- з 09.03.2011 по 03.05.2017;
- з 04.05.2017 по 31.01.2025.
Загальний страховий стаж згідно вказаного розрахунку становить 29 років 11 місяців і 28 днів (а.с.34).
Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Так, у ОСОБА_1 наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 від 18.08.1982 (а.с.48-61), яку остання надавала разом із заявою про призначення пенсії від 06.03.2025. Згідно записів трудової книжки позивач працювала:
- з 18.08.1982 прийнята на роботу в якості учениці вишивальниці тюп. Виробів в Коломийську гардинну фабрику 40-ліття ВПКСМ;
- з 10.09.1982 переведена в мереживний відділ учениці ділильниці мережив;
- з 05.10.1982 присвоєно 1 розряд ділильниці;
- з 06.10.1982 переведена ділильницею мережив по 1 розряду;
- з 23.08.1983 звільнена у зв'язку з виходом на роботу;
- з 08.10.1984 прийнята для проходження практики бетонщиком по третьому розряду в КМК-267;
- з 03.11.1984 звільнена у зв'язку з закінченням виробничої практики;
- з 24.04.1985 прийнята на роботу для проходження практики малярем-штукатуром 3 розряду;
- з 22.08.1985 звільнена у зв'язку із закінченням виробничої практики;
- з 01.09.1983 зарахована в Чернівецький будівельний технікум;
- з 24.04.1986 відрахована з технікуму у зв'язку із закінченням навчання;
- з 30.05.1986 прийнята інженером ПТО;
- з 01.08.1987 переведена нормувальницею ОТиЗ;
- з 12.04.1988 звільнена з роботи за переведенням;
- з 12.04.1988 прийнята на роботу по переводу на посаду техніка по експлуатації будівель СПТУ-10;
- з 09.10.1989 звільнена за переведенням на виборну комсомольську роботу в Коломийський МК ЛКСМ України;
- з 10.10.1989 затверджена секретарем комітету комсомолу з правами райкома СПТУ-10;
- з 15.01.1991 звільнена по переводу у зв'язку з переходом на роботу по спеціальності;
- з 16.01.1991 прийнята на роботу на посаду бібліотекаря;
- з 03.12.1992 звільнена з роботи по переводу в агропромислове виробничо-комерційну фірму "Каскад";
- з 04.12.1992 прийнята на роботу на посаду нормувальниці будівельної групи по переводу в Агропромислову виробничо-комерційну фірму "Каскад";
- з 25.11.1994 переведена на посаду бухгалтера;
- з 14.07.1995 АВКФ "Каскад" реорганізована в АТ " Агрофірма Каскад";
- з 06.12.1996 звільнена по переводу з роботи в транспорту компанію "Олімп";
- з 09.12.1996 прийнята на роботу на посаду бухгалтера ЗПК "Олімп";
- з 01.05.1997 звільнена з роботи по переводу в ТЗОВ "Аліна і К";
- з 01.05.1997 прийнята на роботу в ТЗОВ "Аліна і К" ЛТД" по переводу на посаду продавця;
- з 07.06.1999 звільнена з роботи за власним бажанням;
- з 08.06.1999 прийнята на роботу на посаду комірника в ТЗОВ "Конверк";
- з 10.11.1999 звільнена з роботи за власним бажанням;
- з 12.11.1999 прийнята на посаду комірника в ТОВ "Корона ЛТД";
- з 16.02.2005 звільнена з роботи за згодою сторін;
- з 03.30.2005 розпочато виплату допомоги по безробіттю;
- з 25.02.2006 припинено виплату допомоги по безробіттю;
- з 09.03.2011 прийнята на роботу тимчасово на посаду соціального робітника в Територіальний центр соціального обслуговування соціальних послуг м. Коломия;
- з 10.08.2012 переведена на посаду соціального робітника;
- з 03.05.2017 звільнена у зв'язку з переведенням в Єдиний ЦНРСП м. Коломия;
- з 04.05.2017 прийнята в порядку переведення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Коломиї на посаду соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома.
Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.08.1982, а саме з 10.10.1989 по 15.01.1991, оскільки дата протоколу про звільнення дописана чорнилом іншого кольору, періоди роботи з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997, оскільки записи про звільнення не засвідчені підписами відповідальних осіб (а.с.33).
Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу та призначенні пенсії за віком, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В спірних періодах була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162 (надалі по тексту також - Інструкція №162).
Саме такою Інструкцією керувалось Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області при прийнятті оскаржуваного рішення.
Так, відповідно до вказаної Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за № 162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір'яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: “Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Так, вперше трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття його на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її власника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис власника книжки, ставиться мокра печатка установи, що видала вперше трудову книжку.
Відповідно до пункту 2.12 зазначеної вище Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім'я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 за № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 за № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення: відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з ним винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказ) (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту) наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Як зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні, підставою для неврахування періоду роботи ОСОБА_1 з 10.10.1989 по 15.01.1991 слугувала обставина того, що наказ на працевлаштування дописано іншим чорнилом.
Разом з тим, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.08.1982 (запис №16 і №17) позивач з 10.10.1989 по 15.01.1991 секретарем комітету комсомолу з правами райкома СПТУ-10.
Згідно пункту 2.4. Інструкції №58 записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Аналіз положень Інструкції №58 дає підстави дійти висновку, що така не містить прямої заборони чи застережень щодо виконання записів у трудовій книжці різними чорнилами.
Відповідно до приписів Інструкції №58 передбачено лише загальні вимоги до оформлення записів, зокрема їх чіткість, розбірливість, без виправлень та відповідність встановленій формі.
Сама по собі обставина внесення записів різними чорнилами не може свідчити про їх недійсність або про невідповідність оформлення трудової книжки встановленим вимогам, якщо інші істотні вимоги до ведення трудових книжок не порушено. Зміна кольору чорнил без втрати змісту, достовірності й логічної послідовності записів не має правового значення для оцінки доказової сили записів у трудовій книжці.
Відтак, відсутність у Інструкції №58 прямих заборон щодо використання різних чорнил у трудовій книжці виключає можливість визнання записів недійсними з цієї підстави.
Також відповідачем не враховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997, оскільки записи про звільнення не засвідчені підписами відповідальних осіб (а.с.33).
Досліджуючи вказані мотиви відмови суд зазначає, що у вказані періоди роботи позивача чинною були, на момент внесення спірних записів, Інструкція №162 , а пізніше Інструкція №58.
Пунктом 2.3 Інструкції №162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №162).
У свою чергу відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (пункти 2.8, 2.9 Інструкції № 58).
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.08.1982 позивач з 04.12.1992 по 06.12.1996 працювала нормувальницею будівельної групи по в Агропромисловій виробничо-комерційній фірмі "Каскад" (запис №20 і №23) та з 09.12.1996 по 01.05.1997 бухгалтером в ЗТК "Олімп" (запис №24 і №25).
Суд погоджується з доводами відповідача, що всупереч вимог інструкцій №162 та №58 відсутні підписи уповноважених осіб на звільнення з роботи.
Разом з тим, вказані записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 18.08.1982 містять посилання на записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження страхового стажу, зокрема номери та дати наказів про прийняття та звільнення, а також записи №23 і №25 про звільнення з Агропромислової виробничо-комерційної фірми "Каскад" і ЗТК "Олімп" містять відтиски штампу відповідних підприємств.
Разом з тим, пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 за № 301, передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на вказані вище положення Інструкції №58 та Порядку №301, слід зазначити, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, який дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника його роботодавцем.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазнала такого порушення, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 06.02.2018 в справі №677/277/17, від 21.02.2018 в справі №687/975/17.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка. Лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені вищевказаним Порядком № 637, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.05.2018 у справі №559/484/17 та від 07.11.2019 у справі №686/19477/16.
Слід зазначити, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період. Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні роботодавця не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.
Таким чином періоди роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.08.1982, а саме з 10.10.1989 по 15.01.1991, з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Верховний Суд в постанові від 12.12.2019 за результатом розгляду справи № 229/3431/16-а дійшов висновку про безпідставність доводів пенсійного органу про неможливість підтвердження трудового стажу через відсутність на зберіганні в державному архіві запитуваних документів та вказав про неможливість надання повного об'єму необхідних для реалізації прав позивача документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
У відповідності до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Слід також враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
В контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.
За приписами пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
- ідентифікує заявника (його представника);
- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
- з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
- сканує документи, на створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
В даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, що є порушенням вищезазначених норм.
Неможливість отримання від відповідних органів державної влади необхідної інформації для проведення перевірки чи звірки нічим не підтверджена, жодного скерованого запиту, який залишений без розгляду або у розгляді якого відмовлено, відповідач суду не представив.
За таких обставин пенсійний орган фактично переклав на ОСОБА_1 тягар доказування власного неперевіреного сумніву щодо інформації про періоди трудової діяльності позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу особи), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №092950019254 від 14.03.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Вказане рішення прийняте з мотивів відсутності необхідного страхового стажу 32 роки, а також з огляду на неврахування до страхового стажу періодів роботи заявниці, відображених у трудовій книжці НОМЕР_1 від 18.08.1982.
Інших підстав для неврахування спірних періодів роботи ОСОБА_1 орган пенсійного забезпечення не навів.
Слід вкотре зазначити, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період. Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні роботодавця не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.
Відтак, до страхового стажу ОСОБА_1 підлягають врахуванню періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.08.1982, а саме з 10.10.1989 по 15.01.1991, з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997.
За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно наявної в матеріалах пенсійної справи позивача копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 07.09.2003, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 06.03.2025, останній виповнилось 60 років (а.с.35-39).
Також загальний страховий ОСОБА_1 стаж згідно розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного під час вирішення питання про призначення пенсії позивачу за віком становить 29 років 11 місяців і 28 днів (а.с.34).
Загальна тривалість періодів роботи позивача, які підлягають зарахуванню до страхового стажу становить 5 років, 8 місяців і 6 днів. Додавши їх до вже врахованого стажу (29 років 11 місяців і 28 днів), слід зазначити, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складе більше 32 років і такий є достатнім для призначення останній пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Підсумовуючи, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №092950019254 від 14.03.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту, суд керується такими мотивами.
В адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.03.2025 за №092950019254 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.10.1989 по 15.01.1991, з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 06.03.2025 з врахуванням цих періодів.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації заяви позивача, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на призначення пенсії за віком в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Таким чином, з огляду на обраний ОСОБА_1 у позовній заяві спосіб захисту її порушеного права, із урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.03.2025 за №092950019254 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.08.1982, а саме з 10.10.1989 по 15.01.1991, з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.
Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція АТ "Акцент-Банк" №5296-2860-0142-4774 від 31.03.2025 (а.с.4).
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
Окрім цього в адміністративному позові представник Бабійчук І.М. ставить питання про стягнення в його користь із відповідача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 гривень.
Стаття 132 КАС України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини 3 статті 132 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
В силу вимог пункту 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат надано:
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Атаманюка В.М. №822 від 01.12.2011 (а.с.15);
- договір/доручення на ведення справ в державних органах, органах місцевого самоврядування, слідчих та судових органах від 19.03.2025, за яким Бабійчук І.М. доручила, а Атаманюк Володимир Михайлович прийняв на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с.16);
- копію ордера серії АТ №1097267 від 31.03.2025 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Атаманюком Володимиром Михайловичем (а.с.17);
- акт від 31.03.2025 виконаних робіт за договором від 19.03.2025 про склад наданих послуг у фіксованому розмірі 12 000,00 гривень (а.с.18);
- квитанція №364525 від 31.03.2025 на суму 12 000,00 гривень (а.с.19).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката як визначено частиною 5 статті 134 КАС України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
В даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:
"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
76. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним."
А тому, зовсім не зменшуючи значення і роль професійного фахівця у галузі права, кваліфікованого адвоката та не зменшуючи його право на самосійне визначення і оцінку вартості власних знань, здобутого досвіду і авторитету як представника у даній справі, досвідченого юриста загалом, надання в інтересах ОСОБА_1 правничої консультації, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи і судової практики щодо регулювання спірних відносин та підготовка від імені позивача позовної заяви на 5 сторінках, з огляду на чисельну практику Верховного Суду (в якій сформовані усі висновки в спірних правовідносинах, які є обов'язковими для суду першої інстанції) та усталену судову практику, на переконання суду, потребує певної затрати часу та зусилля, втім суд вважає заявлену суму витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 гривень неспівмірною із обсягом наданих послуг щодо підготовки, формування матеріалів та консультації клієнта.
За таких обставин, слід стягнути на користь позивача з відповідача, як суб'єкта владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань 3 000,00 гривень замість 12 000,00 гривень, у зв'язку з необґрунтованістю даної суми і не співмірністю із складністю справи.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.03.2025 за №092950019254 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.08.1982, а саме з 10.10.1989 по 15.01.1991, з 04.12.1992 по 06.12.1996 та з 09.12.1996 по 01.05.1997.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) АДРЕСА_1 ;
представник позивача - Атаманюк Володимир Михайлович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , ордер на надання правничої допомоги серії АТ №1097267 від 31.03.2025), АДРЕСА_2 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ідентифікаційний код юридичної особи 14035769), майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Чуприна О.В.