30 квітня 2025 року
м. Київ
Справа № 279/45/23-ц
Провадження № 61-14405ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач), в інтересах якого діє адвокат Мерженко Тетяна Петрівна (далі - адвокат),
на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача про зобов'язання вчинити дії та
1. У грудні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати відповідача розглянути його заяву на предмет виключення з переліку службового житла квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира).
2. 13 грудня 2023 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив.
3. 25 вересня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове - про задоволення позову: зобов'язав відповідача розглянути заяву позивача на предмет виключення квартири з переліку службового житла; стягнув із відповідача 2 480,00 грн судового збору та 19 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. 25 жовтня 2024 року адвокат в інтересах відповідача подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову апеляційного суду й ухвалити нове судове рішення «про відмову в задоволенні апеляційної скарги».
5. 18 листопада 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Відповідач мав конкретизувати підставу касаційного оскарження та доплатити судовий збір.
6. 5 грудня 2024 року адвокат в інтересах відповідача подала до Верховного Суду клопотання про усунення недоліків касаційної скарги. До клопотання додала квитанцію про доплату судового збору.
7. 3 лютого 2025 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно якоюпродовжив відповідачу на п'ять днів із дня вручення тієї ухвали йому чи адвокату строк на усунення недоліків касаційної скарги. Відповідач мав конкретизувати підставу касаційного оскарження та додати до клопотання про усунення недоліків касаційної скарги його копії з доданими до нього матеріалами для позивача.
8. 13 лютого 2025 року адвокат в інтересах відповідача подала уточнену касаційну скаргу разом із додатками, на які вказав суд (вх. № 496/1/216-25 від 18 лютого 2025 року).
9. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
9.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
9.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
9.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
9.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).
9.5. Предметом позову є зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про виключення квартири з переліку службового житла. Відповідач в уточненій касаційній скарзі вказав на те, що справа «не є складною» (арк. 4), є «незначною» і «простою» (арк. 5). З огляду на такий предмет і встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини Верховний Суд погоджується із відповідачем у тому, що справа має незначну складність. Тому визнає цю справу малозначною.
9.6. Відповідач не обґрунтував ні те, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, ні те, що він позбавлений можливості спростувати під час розгляду якоїсь іншої справи обставини, встановлені в оскарженій постанові у справі № 279/45/23-ц, ні те, що остання становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для самого відповідача. Інакше кажучи, відсутнє обґрунтування випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
10. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
10.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
10.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
10.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
10.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
10.5. Відповідач отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
10.6. Відповідач подав касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності, судові рішення в якій за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права відповідача на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко