30 квітня 2025 року
м. Київ
Справа № 1512/2-1526/11
Провадження № 61-5274ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)
на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2025 року
за заявою скаржника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до скаржника за участю третіх осіб - Одеської міської ради, ОСОБА_2 - про приведення об'єкта до попереднього стану,
за позовом третьої особи ОСОБА_2 до скаржника за участю Одеської міської ради як третьої особи про усунення перешкод у користуванні власністю, приведення об'єкта до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованих будівель і споруд,
за зустрічним позовом скаржника до Київської районної адміністрації Одеської міської ради за участю третіх осіб - Одеської міської ради, ОСОБА_2 , Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області - про визнання права власності на самостійно збудоване нерухоме майно та
1. У липні 2024 року скаржник звернувся до Київського районного суду м. Одеси із заявою, в якій просив виконавчий лист від 5 квітня 2023 року у цій справі визнати таким, що не підлягає виконанню.
2. 23 вересня 2024 року суд першої інстанції постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні цієї заяви.
3. 25 березня 2025 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
4. 19 квітня 2025 року скаржник звернувся до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
5.1. За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
5.2. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
5.3. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).
5.4. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
5.5. Скаржник подав касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та постанову апеляційного суду, який зазначену ухвалу залишив без змін. Пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначив виключний перелік ухвал суду першої інстанції, які у касаційному порядку можна оскаржити окремо від рішення суду після їхнього перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (пункт 25 частини першої статті 353 ЦПК України), у цьому переліку відсутня. Відповідно немає гарантованого права касаційного оскарження ні тієї ухвали, ні постанови апеляційного суду за результатами її перегляду. Зогляду на те, що скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, касаційне оскарження яких не передбачене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
6.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій, зокрема мав можливість навести аргументи на користь заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
6.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не можна оскаржити у касаційному порядку. За таких умов обмеження на подання скаржником касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність його права на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 за участю третіх осіб - Одеської міської ради, ОСОБА_2 - про приведення об'єкта до попереднього стану, за позовом третьої особи ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю Одеської міської ради як третьої особи про усунення перешкод у користуванні власністю, приведення об'єкта до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованих будівель і споруд та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради за участю третіх осіб - Одеської міської ради, ОСОБА_2 , Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області - про визнання права власності на самостійно збудоване нерухоме майно.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко