29 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 757/17280/20-ц
Провадження № 61-3493ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Городько Павло Павлович (далі - адвокат),
на постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) до скаржниці, ОСОБА_2 (далі разом - відповідачки) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та
1. У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути зі скаржниці 350 649,89 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 21 389,64 грн інфляційних втрат, 14 006,78 грн як три проценти річних, а з ОСОБА_2 - 207 863,69 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 16 265,98 грн пені, 4 404,39 грн інфляційних втрат і 4 011,95 грн як три проценти річних.
2. 10 грудня 2020 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив заочне рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув зі скаржниці 350 649,89 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 21 389,64 грн інфляційних втрат, 14 006,78 грн як три відсотки річних і 5 790,69 грн судового збору; стягнув з ОСОБА_2 207 863,69 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 4 404,39 грн інфляційних втрат, 4 011,95 грн як три проценти річних і 3 488,19 грн судового збору; відмовив у задоволенні вимоги про стягнення пені.
3. 30 листопада 2022 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув із ОСОБА_2 на користь позивача 5 744,43 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 481,32 грн інфляційних втрат, 230,37 грн як три проценти річних, 2 599,27 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, відмовив у задоволенні іншої частини вимог.
4. 13 вересня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог до скаржниці й ухвалив у цій частині нове: стягнув зі скаржниці на користь позивача 350 649,89 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 21 389,64 грн інфляційних втрат, 14 006,78 грн як три проценти річних.
5. 18 березня 2025 року адвокат в інтересах скаржниці сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 8549/0/220-25 від 19 березня 2025 року), у якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
6.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
6.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
6.4. Предметом позову є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Ціна позову становить 618 592,32 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (757 000 грн = 250 х 3 028,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).
6.5. Скаржниця не обґрунтувала ні те, що її касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, ні те, що вона позбавлена можливості спростувати під час розгляду якоїсь іншої справи обставини, встановлені в оскарженій постанові у справі № 757/17280/20-ц, ні те, що остання становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для самої скаржниці. Інакше кажучи, відсутнє обґрунтування випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
7. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
7.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
7.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
7.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
7.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
7.5. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
7.6. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку оскаржити не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко