29 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 757/46851/23-ц
провадження № 61-5424ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Президента України про відшкодування шкоди, спричиненої органами державної влади України, їх посадовими або службовими особами,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади України, їх посадовими або службовими особами.
Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 08 квітня 2024 року замінив неналежного відповідача - державу Україна в особі Державної казначейської служби України, на належного відповідача - державу Україна в особі Президента України.
Печерський районний суд м. Києва протокольною ухвалою від 19 серпня 2024 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну предмету позову.
Не погоджуючись з протокольною ухвалою суду першої інстанції, 20 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд ухвалою від 18 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження протокольної ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2024 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Київський апеляційний суд ухвалою від 28 березня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження протокольної ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Президента України про відшкодування шкоди, спричиненої органами державної влади України, їх посадовими або службовими особами.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не усунув недоліки апеляційної скарги та не навів інших поважних причин пропуску строку, а наведені ним в заяві причини пропуску строку не є поважними.
28 квітня 2025 року ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 28 березня 2025 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК Україниу разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно зі статтею 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Згідно із пунктом 2 частини другої статті 354 ЦПК Україниучасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщоапеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Встановлено, що протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну предмету позову.
Не погоджуючись з протокольною ухвалою суду першої інстанції, 20 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Крім того, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження протокольної ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2024 року, яке мотивовано тим, що ухвала була оголошена під час судового засідання 19 серпня 2024 року в режимі відеоконференції за участі позивача. Оскаржувана ухвала не внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень, та не була надіслана позивачу, незважаючи на те, що суд першої інстанції було повідомлено про обов'язкове оскарження даної ухвали до Київського апеляційного суду.
Київський апеляційний суд ухвалою від 18 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав заявнику строк для подання обґрунтованої заяви про поновлення, визначеного статтею 354 ЦПК України, п'ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження протокольної ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2024 року.
На виконання ухвали Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року ОСОБА_1 подав 24 березня 2025 року заяву про усунення недоліків, в якій зазначив про те, що ухвала про залишення без руху апеляційної скарги на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2024 року свідчить про відмову Київського апеляційного суду від виконання Конституції України та відмову від дотримання встановленої нормами Конституції України правової позиції.
Вказував, що суд апеляційної інстанції отримав офіційний документ за підписом позивача, який має для суду належну юридичну силу та не врахував, що ним не було отримано належний текст оскаржуваного судового рішення на момент звернення з апеляційною скаргою та Київським апеляційним судом не наведено належного доказу чому він не взяв до уваги наведені позивачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Встановивши, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу20 листопада 2024 року, апеляційний суд дійшов вірного висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2024року, занесеної до протоколу судового засідання.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що єдиною умовою поновлення пропущеного процесуального строку, в тому числі і строку на апеляційне оскарження, є визнання причин пропуску такого строку поважними. При цьому, поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК Українивстановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Встановивши, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження, апеляційний суд застосувавши правильно положеннястатті 358 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявник не навів поважних причин пропуску строку та не надав доказів про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі заявника, причин, які б зумовили поважність пропуску строку, встановленого частиною першою статті 354 ЦПК України.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не дослідив причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відповідні докази є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, яке містить висновки по суті розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Визнаючи неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції належно обгрунтував свої висновки, вказавши, що ОСОБА_1 був обізнаний про протокольну ухвалу від 19 серпня 2024року, оскільки брав участь у судовому засіданні суду першої інстанціїв режимі відеоконференції.
З огляду на вказані обставини, враховуючи, що апеляційну скаргу подано після спливу п'ятнадцятиденного строку з моменту проголошення рішення суду першої інстанції, поважність причини пропуску строку заявником належно не обґрунтовано та не підтверджено доказами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Доводи касаційної скарги про порушення судом норм процесуального прававнаслідок постановлення ухвали про зміну предмету позову усно, а не письмово, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 258 ЦПК Українисудовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина другастатті 258 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої та восьмої статті 259 ЦПК Україниухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.
Отже, процесуальним законом визначено право суду ухвалювати відповідні процесуальні рішення у виді ухвали, не виходячи до нарадчої кімнати, разом з цим передбачено обов'язок суду щодо занесення відомостей про таке рішення до протоколу судового засідання.
Оскільки нормами процесуального права не визначено, з яких процесуальних питань суд вправі постановляти ухвали, не виходячи до нарадчої кімнати, у таких випадках суд керується міркуванням відсутності безпосередньої законодавчої заборони на вирішення певних процесуальних питань ухвалою такого виду, врахувавши важливість вирішеного питання, предмет позову, складність справи, а також очевидний характер того рішення, яке з урахуванням усіх обставин вправі був постановити суд. Зокрема, якщо відповідне процесуальне рішення не потребує детальної аргументації, наведення обґрунтованих висновків, відповіді на кожний довід учасників справи, таке рішення може бути ухвалене судом без виходу до нарадчої кімнати шляхом його проголошення та внесення відповідних відомостей до протоколу судового засідання.
Постановлення судом мотивованої ухвали про відмову у задоволенні заяви про зміну предмету позову, не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, не може вважатися порушенням норм процесуального права.
Схожі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 753/6745/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 756/12128/15-ц і ця практика є незмінною.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та тлумачення на свій розсуд норм процесуального права.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Президента України про відшкодування шкоди, спричиненої органами державної влади України, їх посадовими або службовими особами.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко