Постанова
Іменем України
13 березня 2025 року
м. Київ
Справа № 202/8608/22
Провадження № 61-6692ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої за первісним позовом є
позивач - ОСОБА_1 (далі - мати), інтереси якої представляє адвокат Бєлік Андрій Сергійович (далі - адвокат матері),
відповідач - ОСОБА_2 (далі - відповідач, батько), інтереси якого представляє адвокат Бесчасова Дар'я Олегівна (далі - адвокат батька),
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Управління-служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, орган опіки та піклування Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області,
про визначення місця проживання малолітніх дітей і зобов'язання повернути їх за попереднім місцем проживання з матір'ю,
за зустрічним позовом - батько та мати -
про визначення місця проживання малолітніх дітей із батьком,
за касаційною скаргою матері на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2024 року, ухвалене суддею Мачуським О. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Макарова М. О., Барильської А. П., Демченко Е. Л.
(1) Вступ
1. Сторонами спору є батьки дитини. У первісному та зустрічному позові кожен із батьків просив визначити із ним місце проживання дітей. Кожен стверджував про невиконання іншим батьківських обов'язків і наполягав на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали позов батька обґрунтованим. Виснували, що перебування дітей разом із ним може запобігти стресу розлучення зі сталими та гармонійними умовами проживання; батько дбає про належне виховання й утримання дітей на відміну від матері, згадки про яку зумовлюють у них тривогу.
3. Мати з цими судовими рішеннями не погодилася. У касаційній скарзі стверджувала, зокрема, що батько перешкоджає їй брати участь у вихованні дітей; вчиняв щодо неї домашнє насильство та негативно впливає на дітей. Тому, на думку матері, найкращим інтересам дітей відповідатиме їхнє проживання разом із нею.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи є сумісним із гарантіями права на повагу до сімейного життя матері визначення судами попередніх інстанцій місця проживання дітей із батьком? З огляду на обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, беручи до уваги ставлення обох батьків до виконання їхніх батьківських обов'язків, їхню поведінку, особисті якості, їхні можливості створити дітям умови для виховання, навчання та розвитку, особисту прихильність дітей до кожного з батьків, вік дітей тощо, найкращим інтересам останніх відповідатиме їхнє проживання з батьком. Таке передбачене для захисту здоров'я та прав дітей обмеження права матері на повагу до сімейного життя є пропорційним вказаній меті втручанням у це її право та не порушує його. Тому оскаржені судові рішення слід залишити без змін.
(2) Зміст позовної заяви
5. У листопаді 2022 року мати звернулася до суду з позовом, у якому просила визначити із нею місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - донька), і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - син), - та зобов'язати відповідача повернути їх за попереднім місцем проживання з матір'ю. Обґрунтувала так:
5.1. Після припинення стосунків сторін вони домовилися про проживання дітей разом із матір'ю. Вона опікувалася дітьми та самостійно їх утримувала. Діти бачилися з батьком лише у присутності матері, самі з ним не залишалися надовго. Він ніколи про них не дбав і не виконував батьківські обов'язки.
5.2. У 2019 році батько побив мати, за що суд притягнув його до адміністративної відповідальності згідно з постановою від 24 вересня 2019 року. Крім того, суд позбавив батька батьківських прав щодо інших його дітей від попереднього шлюбу, що підтверджує рішення у справі № 202/7653/17 від 30 листопада 2017 року.
5.3. Батько викрав дітей, не повідомляючи мати про їхнє місцезнаходження. Він є агресивною людиною, тому проживання з ним небезпечне для дітей. Забезпечення найкращих інтересів дітей можливе у випадку визначення їхнього місця проживання разом із матір'ю.
6. У лютому 2023 року відповідач подав до суду зустрічний позов, у якому просив визначити місце проживання малолітніх дітей разом із ним. Обґрунтував так:
6.1. Від народження їхнім вихованням займалася не мати, а няня, послуги якої оплачував батько. Через аморальний спосіб життя матері, постійні нічні вечірки він змушений був забрати дітей із Москви, де вона проживає, до Дніпра . Надалі виїзд із дітьми за межі України був пов'язаний із вторгненням російської федерації.
6.2. Мати не піклується про дітей, не цікавиться їхнім навчанням, не забезпечує харчуванням, лікуванням. Оскільки вона неналежно виконує батьківські обов'язки, опікується дітьми батько. За місцем його проживання діти мають особистий простір для навчання та відпочинку.
6.3. Батько до кримінальної відповідальності не притягувався, непогашеної судимості не має.
6.4. Згідно з психологічним висновком спеціаліста від 4 січня 2023 року він рекомендував підтримати і захистити традиційні сімейні цінності та роль батька у вихованні дітей. Ураховуючи їхній тісний психоемоційний зв'язок із батьком, матері бажано прислухатися до бажання дітей, щоб не спричинити їм стрес.
6.5. Проживання дітей із батьком відповідатиме найкращим інтересам дитини, оскільки він багато уваги приділяє їхньому вихованню, піклується про них, позитивно впливає на їхнє психічне здоров'я, має прихильність дітей, авторитет і любов.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
7. 21 лютого 2024 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний; розподілив судові витрати. Мотивував рішення так:
7.1. Згідно з інтересами малолітніх дітей, врахувавши їхні сталі соціальні зв'язки у родині батька, їхній психологічний стан, права й інтереси на гармонійний розвиток, належне виховання та зростання у передбачуваній емоційно-стабільній атмосфері, слід визначити місце проживання дітей із батьком. Таке рішення зможе запобігти порушенню сталих, гармонійних умов життя дітей, а також стресу через розлучення останніх із батьком, з яким вони мають тривалі добрі, довірчі стосунки.
7.2. Аргумент матері щодо раптового та несподіваного викрадення у неї дітей батьком треба оцінювати критично. Вона у позові зазначила, що батько майже від народження дітей їх покинув, бачився з ними нечасто, тільки у її присутності. Однак, як встановив суд, батько постійно спілкувався з дітьми, для чого приїжджав до Москви щомісяця. Вказані обставини підтверджені матір'ю у судовому засіданні та довідкою про перетин кордону в 2019 - 2022 роках. Спілкування батька з дітьми підтверджує і те, що у грудні 2021 року вони були з ним, без матері та надалі разом із батьком виїхали до України. Мати почала вживати заходи для повернення дітей аж із липня 2022 року (заява про викрадення дітей від 7 липня 2022 року), тобто після 8 місяців їхнього проживання з батьком.
7.3. Твердження представника матері про аморальну поведінку батька є безпідставними та не підтверджені належними доказами. У матеріалах справи немає рішень про притягнення батька до кримінальної чи адміністративної відповідальності за насильницькі дії, вчинені відносно дітей, або у їхній присутності.
7.4. Аргументи матері про переховування батьком дітей за кордоном слід оцінити критично, бо такі його дії з 24 лютого 2022 року були об'єктивно зумовлені агресією російської федерації проти України.
7.5. Визначення місця проживання дітей із батьком не позбавляє мати права піклуватися про них, бачитися з ними, спілкуватися, брати участь у їхньому житті, проявляти материнську любов.
(4) Зміст судових рішень апеляційного суду
8. 10 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою заяву матері про забезпечення позову задовольнив частково:
- визначив час спілкування дітей із матір'ю у межах Ужгорода кожної другої та четвертої суботи щомісяця з 11:00 до 19:00;
- зобов'язав батька передавати дітей матері кожної другої та четвертої суботи щомісяця об 11:00 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- першу зустріч матері з дітьми провести у присутності батька, а надалі - без його участі;
- зобов'язав батька забезпечувати можливість безперешкодного та постійного спілкування матері з дітьми із застосуванням будь-якого засобу зв'язку по телефону та відеозв'язку чи через будь-який месенджер («Telegram», «Viber», «WhatsApp»).
9. 11 червня 2024 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін; скасував вжиті заходи забезпечення позову. Мотивував так:
9.1. Під час розгляду справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають ураховувати інтереси самої дитини (сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та баланс між її інтересами, правами батьків на виховання й обов'язком діяти в інтересах дитини.
9.2. У матеріалах справи є два протилежні висновки органів опіки та піклування. Висновок органу опіки та піклування Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області складений за місцем реєстрації матері, де вона мешкала до народження дітей, і де діти фактично ніколи не мешкали. Цей висновок зроблений без об'єктивного розгляду всіх обставин, без присутності дітей і батьків. Аргументи про підроблення батьком документів не були підтверджені. Вказаний орган опіки їх не перевіряв.
Орган опіки та піклування Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, складаючи висновок, дослідив усі обставини проживання дітей, їхній психоемоційний стан, ставлення до батьків, умови проживання та навчання, а також з'ясував позицію обох батьків.
9.3. Діти тривалий час проживають із батьком, який створив необхідні умови для їхнього повноцінного, всебічного та гармонійного розвитку. Діти є прихильнішими саме до нього.
9.4. Суд першої інстанції обґрунтовано виснував про визначення місця проживання дітей із батьком, взявши до уваги інтереси дітей, існуючі у них сталі соціальні зв'язки у родині батька, їхній психологічний стан, права й інтереси на гармонійний розвиток, належне виховання та зростання у передбачуваній емоційно-стабільній атмосфері. Таке рішення зможе запобігти порушенню сталих, гармонійних умов життя дітей, а також стресу через розлучення останніх із батьком, із яким у них є тривалі добрі, довірчі стосунки.
9.5. Правильним є висновок про необґрунтованість тверджень матері щодо викрадення дітей, аморальної поведінки батька, неналежного виконання його обов'язків і вчинення ним домашнього насильства стосовно матері та дітей.
9.6. Рішення Преснянського районного суду міста Москви від 14 червня 2022 року про визначення місця проживання дітей разом із матір'ю не слід брати до уваги, бо рішення судів російської федерації в Україні не виконуються.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
10. 6 травня 2024 року адвокат батька сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 15695/0/220-24 від 7 травня 2024 року), в якій просила скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року й ухвалити нове рішення, згідно з яким заяву позивачки про забезпечення позову залишити без задоволення.
11. 27 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про поновлення строку на касаційне оскарження, відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою батька на підставах, визначених останнім абзацом частини другої статті 389 ЦПК України, та про витребування справи із суду першої інстанції.
12. 8 липня 2024 року адвокат матері подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й ухвалити нове - про задоволення позову матері та відмову в задоволенні зустрічного позову батька.
13. 16 вересня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали.
14. 30 вересня 2024 року адвокат матері подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків.
15. 17 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про поновлення строку на касаційне оскарження, відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою матері та про витребування справи із суду першої інстанції.
16. 11 лютого 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою закрив касаційне провадження за касаційною скаргою батька на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, постановлену за заявою матері про забезпечення позову, а також призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Мати мотивувала касаційну скаргу так:
17.1. Суди першої й апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування таких висновків, викладених у постановах:
Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 лютого 2023 року у справі № 501/488/21, від 2 грудня 2020 року у справі № 305/1707/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 607/7767/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19, згідно з яким, якщо один із батьків перешкоджає іншому брати участь у вихованні дітей та спілкуванні з ними, то така поведінка суперечить інтересам дітей і не відповідає сімейним цінностям, а тому місце проживання дітей визначається з другим із батьків, який таких перешкод не чинить;
Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 червня 2024 року у справі № 484/3174/23, від 8 червня 2022 року у справі № 753/23626/17, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 14 грудня 2023 року у справі № 127/20368/21, від 4 квітня 2024 року у справі № 553/449/20, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, згідно з яким суди обов'язково мають враховувати акти домашнього насильства, вчинені у присутності дітей, а також заборону відповідно до частини другої статті 161 Сімейного кодексу України визначення місця проживання дітей з тим із батьків, який своєю аморальною поведінкою шкодить інтересам дітей;
Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2023 року у справі № 164/812/21, від 22 грудня 2021 року у справі № 554/1124/20, від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2023 року у справі № 127/20368/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 1 лютого 2024 року у справі № 287/105/18, згідно з яким суди повинні встановити особисті якості батьків, визначити хто з батьків має позитивніший вплив на дитину;
Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17, від 4 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2023 року у справі № 164/812/21, від 1 липня 2020 року у справі № 138/96/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15-ц, від 28 квітня 2022 року у справі № 759/17341/20, від 30 листопада 2022 року у справі № 523/11247/19, згідно з яким суди зобов'язані встановити, чи суперечить висновок органу опіки та піклування інтересам дітей, та чи він ретельно дослідив всі обставини справи з урахуванням забезпечення найкращих інтересів дітей.
17.2. Суди не аналізували поведінку батька, спрямовану на переховування дітей і неповагу до матері.
17.3. Суди не врахували рішення суду російської федерації про визначення місця проживання дітей із матір'ю, хоча документи російської федерації є допустимими доказами, про що вказав Верховний Суд у справі № 202/4449/22 від 29 листопада 2023 року.
17.4. Аморальну поведінку батька підтверджують: рішення суду російської федерації від 24 вересня 2019 року, пояснення батька від 22 серпня 2019 року, відеозаписи домашнього насильства та побиття матері в автомобілі.
17.5. Мати є здоровою, здійснює підприємницьку діяльність, має фінансову спроможність забезпечити дітей, а також «перебуває в процесі придбання житла» у м. Дніпрі. Орган опіки та піклування Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у висновку на виконання вимог ухвали суду від 26 липня 2023 року вказав, що місце проживання дітей доцільно визначити разом із матір'ю.
17.6. Суд помилково взяв до уваги докази, подані у суді першої інстанції після закриття підготовчого засідання, які він не досліджував.
17.7. Надана батьком довідка про місце проживання вказує на те, що діти проживають у нежитловому приміщенні. Довідка про місце роботи батька засвідчує його перебування на посаді, якої у компанії не існує.
17.8. Висновок спеціаліста Зімбровської М. С. від 4 січня 2023 року не є належним доказом, оскільки вона не має відповідної кваліфікації й акредитації для надання психологічного висновку. Протокол психологічного обстеження дитини від 16 жовтня 2023 року є неналежним доказом, оскільки він «до суду не надавався», а суд його не досліджував.
17.9. Батько не оплачує навчання доньки у ТОВ «Центр освіти «Оптіма», а син не був і не є учнем тієї школи згідно з листом від 27 жовтня 2023 року № 02-20/1 393.
17.10. Батько, змінивши місце проживання як внутрішньо переміщена особа, долучив до справи висновок третього органу опіки та піклування - Оноківської сільської ради Ужгородського району. Однак згідно з листами поліції від 26 березня 2024 року та від 17 квітня 2024 року, талоном-повідомлення єдиного обліку № 4431 діти проживають у місті Ужгороді. Тому вказаний орган опіки та піклування був помилково залучений до справи, а відповідний його висновок суд не може врахувати.
(2) Позиції інших учасників справи
18. 30 січня 2025 року адвокат батька сформувала у системі «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу, згідно з яким просила залишити судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій без змін. Мотивувала так:
18.1. Посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 лютого 2023 року у справі № 501/488/21, від 2 грудня 2020 року у справі № 305/1707/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 607/7767/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19 стосуються відмінних спірних правовідносин. У тих справах мова йшла про перешкоджання спілкуванню матері з дітьми, тоді як у матеріалах справи № 202/8608/22 немає доказів щодо перешкоджання їхньому спілкуванню, а навпаки підтверджують небажання матері виховувати, доглядати дітей і піклуватися про них. Вона приховує свою адресу та країну проживання, приїжджала в Україну лише декілька разів під час судового розгляду справи, в Україні не має ані власного, ані орендованого житла.
18.2. Мати справляє негативний вплив на розвиток дітей, що підтверджують висновки психологів про емоційні страждання дітей, які вимушені бачитись і спілкуватись із нею.
18.3. Батько «перетнув кордон разом із дітьми на законних підставах». Доказів протилежного мати не надала.
18.4. У листі Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України від 11 листопада 2022 року № 29779/4/Б-17773 3/22/48 (т. 1, а. с. 144-146) відсутня інформація щодо порушення прав дітей органами державної влади, органами місцевого самоврядування або їх посадовими чи службовими особами, а йдеться про спірні цивільно-правові відносини батьків, спори щодо яких можна вирішувати у судовому порядку.
18.5. Під час виконання ухвали суду про забезпечення позову мати бачилася з дітьми за адресою їхнього фактичного проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджує акт державного виконавця від 14 березня 2024 року та постанова про закінчення виконавчого провадження від 20 березня 2024 року.
18.6. Іноземний офіційний документ може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Оскільки судові рішення судів російської федерації, про які стверджує мати, не були легалізовані у встановленому порядку в Україні, вони не є належними доказами у цій справі.
18.7. Няня, яка доглядала та виховувала дітей, поскаржилася батьку на те, що мати не сплачує їй кошти за роботу, веде аморальний спосіб життя та знущається над дітьми, які просили залишитися із батьком. Тому останній вирішив привезти дітей з російської федерації до України.
18.8. Мати в'їжджає до України раз на місяць на одну добу (січень, лютий, квітень 2024 року), достовірно знаючи, де проживають та навчаються її діти. За весь час вона жодного разу не скористалася можливістю їх побачити, не передала подарунки чи інші необхідні для дітей речі, не забезпечувала їх матеріально, крім примусового стягнення аліментів. Вона має на меті вивезти дітей до Москви та повністю розірвати зв'язок дітей із батьком, що негативно вплине на їхній психологічний стан і може зумовити серйозні розлади емоційного здоров'я.
18.9. Мати не заявляла клопотання про проведення судово-психологічної експертизи.
18.10. До матеріалів справи батько додав договір оренди, укладений із ОСОБА_7 , про оренду житлового приміщення загальною площею 300 кв. м. Діти жодного дня не проживали за адресою їхньої реєстрації на АДРЕСА_3 . Молодша дитина навіть ніколи не була за тією адресою, однак це не перешкодило органу опіки та піклування Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області скласти суперечливий і необґрунтований висновок, який суди попередніх інстанцій підставно не взяли до уваги.
18.11. Суд касаційної інстанції не має повноважень втручатися в оцінку доказів судами першої й апеляційної інстанцій.
19. Інші учасники справи відзиви на касаційні скарги не надали.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
20. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою матері на підставах, визначених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
21. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
22. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
23. За касаційною скаргою батька на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року про забезпечення позову Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 27 травня 2024 року відкрив касаційне провадження, а 11 лютого 2025 року закрив його у зв'язку з тим, що апеляційний суд у постанові від 10 квітня 2024 року скасував заходи такого забезпечення. Постанову апеляційного суду позивачка оскаржила в цілому. Проте аргументів щодо незаконності чи необґрунтованості скасування апеляційним судом заходів забезпечення позову у касаційній скарзі не навела. Тому Верховний Суд у частині питання про забезпечення позову постанову апеляційного суду не переглядає.
24. Верховний Суд вважає, що додаткові пояснення, які мати подала 29 жовтня 2024 року (вх. № 4817/0/216-24 від 31 жовтня 2024 року) та 12 лютого 2025 року (вх. № 466/0/216-25 від 14 лютого 2025 року) після спливу строку на касаційне оскарження, слід залишити без розгляду.
24.1. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 398 ЦПК України).
24.2. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п'ята статті 174 ЦПК України).
24.3. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
24.4. Повний текст оскарженої постанови Дніпровський апеляційний суд склав 11 червня 2024 року. Касаційну скаргу мати подала 8 липня 2024 року, а письмові пояснення - лише 29 жовтня 2024 року та 12 лютого 2025 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження. Верховний Суд звертає увагу на те, що він не визнав необхідним і не надав дозволу матері подати додаткові пояснення щодо окремих питань справи після спливу строку на касаційне оскарження. Тому ці пояснення слід залишити без розгляду.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи є сумісним із гарантіями права на повагу до сімейного життя матері визначення судами попередніх інстанцій місця проживання дітей із батьком?
25. Батьки звернулися з первісним і зустрічним позовами про визначення місця проживання дітей. Кожен із батьків стверджував про те, що інший неналежно виконує батьківські обов'язки та веде аморальний спосіб життя. Мати звертала увагу на побиття її батьком у російській федерації, притягнення його там до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, а також вказала на викрадення ним дітей з російської федерації та створення перешкод у їхньому вихованні матір'ю. Батько зазначив, що мати ніколи не дбала про дітей, постійно мала у Москві нічні вечірки, вихованням дітей займалася няня, а матеріальне утримання здійснював батько.
26. Суди першої й апеляційної інстанцій вимоги батька задовольнили. Вважали, що мати не підтвердила доводи про його аморальну поведінку та насильство; вінстворивнеобхідні умови для повноцінного, всебічного та гармонійного розвитку дітей, які висловлюють бажання проживати саме з ним, а не з матір'ю, згадка про яку викликає у них тривогу; щоб запобігти порушенню сталих і гармонійних умов життя дітей доцільно визначити місце їхнього проживання разом із батьком.
27. У касаційній скарзі мати зазначила, зокрема, що суди попередніх інстанцій не врахували аморальну поведінку батька та насильницькій дії щодо неї, а також створення ним перешкод у вихованні нею дітей; помилково взяли до уваги докази, подані у суді першої інстанції після закриття підготовчого засідання.
28. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Звертає увагу на те, що найкращим інтересам дітей на цьому етапі їхнього життя, беручи до уваги ставлення обох батьків до виконання батьківських обов'язків, їхню поведінку, особисті якості, їхні можливості створити дітям умови для виховання, навчання та розвитку, особисту прихильність дітей до кожного з батьків, вік дітей тощо, відповідає визначення місця проживання останніх з батьком, який, на відміну від матері, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, які неповноважний переоцінювати Верховний Суд, належно дбає про виховання, навчання та розвиток дітей.
29. За змістом пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого сімейного життя. Відповідно до пункту 2 вказаної статті органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
30. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 СК України).
31. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
32. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами (частини перша та друга статі 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
33. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
34. За змістом частини першої статті 161 СК України до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують у кожного з батьків із дитиною (як вони виконують батьківські обов'язки щодо неї, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння кожного з батьків із дитиною); можливість створення умов для її виховання та розвитку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18).
35. Оцінюючи та визначаючи найкращі інтереси дитини, слід ураховувати такі чинники: (а) погляди дитини, (б) її індивідуальність, (в) збереження сімейного оточення та підтримання сімейних відносин, (г) піклування, захист і безпеку дитини, (ґ) вразливе становище, (д) право дитини на здоров'я, (е) право дитини на освіту (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).
36. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
- мати є громадянкою України, що підтверджує виданий 13 квітня 2018 року паспорт громадянина України (ID-картка № НОМЕР_1 , орган що видав, - 1235);
- батько є громадянином України, що підтверджує виданий 25 вересня 2023 року паспорт громадянина України (ID-картка № НОМЕР_2 , орган, що видав, - 2123);
- з 4 вересня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджує Свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_3 , видане Солнцевським відділом ЗАЦС Управління ЗАЦС у м. Москві (російська федерація);
- сторони мають двох дітей: доньку (свідоцтво про народження НОМЕР_4 від 19 жовтня 2015 року, видане Кунцевським відділом ЗАЦС Управління ЗАЦС у м. Москві) та сина (свідоцтво про народження НОМЕР_5 від 26 серпня 2017 року, видане органом ЗАЦС м. Москви № 23 - Багатофункціональним центром надання державних послуг району Крилацьке);
- із 2019 року сторони перестали жити у шлюбі, а діти проживали з матір'ю у м. Москві до грудня 2021 року;
- у сторін є спір з приводу визначення місця проживання їхніх дітей. Батьки не досягли згоди, з ким із них будуть проживати діти;
- 23 серпня 2023 року Орган опіки та піклування Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області склав висновок, згідно з яким визнав доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей із матір'ю. Мотивував тим, що батько вивіз дітей з російської федерації на підставі підроблених документів про смерть матері, вчиняв насильство над матір'ю та вчинив кримінальні правопорушення, про що були відповідні звернення; мати має постійне місце проживання та дохід;
- 21 листопада 2023 року Орган опіки та піклування Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області склав висновок № 3004/03-38, згідно з яким визнав за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей разом із батьком. Висновок зробив на підставі наданих обома сторонами документів у присутності дітей і батьків;
- згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань мати зареєстрована як фізична особа-підприємець (номер запису - 2010350000000278904).
- відповідно до інформаційної довідки № 1845 від 24 жовтня 2022 року, виданої Орлівщинським старостинським округом № 3 Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області мати зареєстрована у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 ; склад сім'ї: донька, син, бабуся - ОСОБА_8 , дідусь - ОСОБА_9 .
- згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 5 жовтня 2023 року № 2104-7001901403, № 2104-7001901378, № 2104-7001901347, виданими центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області батька, доньку та сина взяли на облік як внутрішньо переміщених осіб, які проживають за адресою: АДРЕСА_2 ;
- відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Україна» № 19/06-1 від 19 червня 2023 року батько працює на посаді виконавчого директора цього товариства з 14 червня 2023 року; посадовий оклад становить 50 000,00 грн;
- у витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України ВР-000570358 зазначено, що батько станом на 11 січня 2023 року на території України до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має, у розшуку не перебуває;
- згідно з довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 1962 від 13 жовтня 2023 року, виданою психоневрологічним диспансером відокремленого структурного підрозділу «Університетська лікарня» Дніпровського державного медичного університету у батька немає ознак психічних і наркологічних захворювань;
- батько разом із дітьми з 10 жовтня 2023 року має з лікарем-педіатром у медичному центрі «Дбаю» підписані декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу;
- згідно з довідкою від 28 вересня 2023 року № 47 приватного закладу Центр освіти «Му School» донька є ученицею 3-го класу цього центру, додатково відвідує гуртки різноманітного спрямування, які там функціонують; на навчання її приводить і забирає батько;
- відповідно до довідки від 28 вересня 2023 року № 48 приватного закладу Центр освіти «Му School» син є учнем 1-го класу цього центру, додатково відвідує гуртки різноманітного спрямування, які там функціонують; на навчання його приводить і забирає батько;
- згідно з протоколом психологічного обстеження дитини ГО «Центр психологічної діагностики та реабілітації «ІНСАЙТ» від 16 жовтня 2023 року (т. 4, а. с. 81) донька щира, відкрита, комунікабельна, легко іде на контакт; психоемоційний стан дитини переважно стабільний, в межах вікової норми, базові психологічні потреби дитини задоволені (носять компенсаторний характер), зовнішній і внутрішній мікроклімат найближчого оточення дитини на даний момент сприятливий для виховання і розвитку дівчинки та формування її ідентичності; за 8 років життя цієї дитини поруч із нею була досить велика кількість дорослих, які займали позицію матері як тієї, яка має задовольнити потреби доньки та дати відчуття безпеки; через такі часті зміни значимого дорослого (від мами до змінних нянь) у дівчинки сформувалась мінливість у прихильності; до біологічної мами надійна прив'язаність не сформувалася (називає її «тьоткою», емоційно зневажливо); спогади про маму викликають негативну оцінку, емоції злості й образи, відсторонення; повну відсутність емоційного контакту з мамою засвідчує малюнок сім'ї дівчинки, на якому біологічна мати відсутня; мамою дівчинка називає нову дружину батька - ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 ); вказане також виявляється у невербальних текстах (донька малює «свою маму - маму, яка зі мною зараз»); можливі зміни в сімейній системі на сьогодні зумовлюють напругу та внутрішній неспокій («не хочу до тьотки вернутись, там гарно, але мені там погано»);
- згідно з протоколом психологічного обстеження дитини ГО «Центр психологічної діагностики та реабілітації «ІНСАЙТ» від 16 жовтня 2023 року (т. 4, а. с. 82) син потребує стабільності, емоційного комфорту для відчуття захищеності та безпеки у сім'ї від значимих дорослих; ці дорослі мають бути надійними, постійними та передбачуваними для дитини; витіснені дитячі травми на сьогодні компенсовані новим складом сімейної системи, тому зовнішній і внутрішній мікроклімат найближчого оточення дитини сприятливий для виховання та розвитку хлопчика і формування його ідентичності; суб'єктивно значимою фігурою для дитини на даний момент є батько; саме його син вважає головним і відповідальним за нього; позицію дорослого у здатності до раціонального самоконтролю розуму над почуттями надає також татові; це дає синові відчуття безпеки, стабільності, сили, впевненості та захищеності; проте хлопчик має потребу в психологічній близькості, емоційному включенні та безумовному прийнятті; він задовольняє цю потребу через «мою справжню маму» - дружину батька - ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 ); біологічну маму називає «несправжньою, фальшивою тьоткою»; боляче відчуває нехтування ним біологічною мамою, відчуває нестабільність і невпевненість щодо неї як дорослої людини, тому психоемоційно компенсує це задоволенням потреб дружиною батька; програвання та моделювання різних ситуацій, у тому числі проживання знову з мамою, зумовило у хлопчика напругу та тривогу, тому навіть гіпотеза про можливі зміни в сімейній системі на сьогодні викликали страх і внутрішній неспокій («не хочу туди вернутись, я там боюся»);
- 6 жовтня 2023 року Служба у справах дітей Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області спільно з провідним фахівцем із соціальної роботи ЦНСГТ БГ «Плішка» Оноківської сільської ради й інспектором СЮП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області перевірили умови проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 , про що склали відповідний акт (т. 4, а. с. 60).
Згідно з ним створені всі належні умови для проживання та всебічного розвитку дітей; у них є окрема кімната, облаштована місцями для відпочинку та навчання, є одяг відповідно до сезонів, речі особистого вжитку. Під час візиту комісії діти були на навчанні у закладі освіти. Начальник вказаної служби у справах дітей ініціював зустріч із дітьми на дитячому майданчику біля сільської ради після завершення їхнього навчання. Під час розмови з ними наголосив на тому, що їхня біологічна мати жива, турбується за них і переживає. Запропонував зателефонувати до матері, однак діти відмовились, не хотіли спілкуватися з нею та бачити її. На запитання про те, чи хотіли б вони проживати з біологічною мамою, побачити її, діти відмовились. З їхніх слів, мама до них ставилася погано й ображала. Спогади про маму зумовили негативну оцінку, емоції злості й образи. Стан дітей став тривожним;
- за змістом листа Центру надання соціальних послуг та безпеки громадян «Плішка» Оноківської сільської ради від 11 жовтня 2023 року № 181/01-12 (т. 4, а. с. 63) за місцем проживання батька проведена оцінка потреб сім'ї/особи, про що складений відповідний акт (т. 4, а. с. 63 (зворот)-67). У цьому акті зазначено, що складних життєвих обставин у сім'ї немає, малолітні діти забезпечені всім необхідним відповідно до їхнього віку та потреб, за ними доглядає батько.
37. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що під час вирішення спору батьків щодо місця проживання дітей слід, зокрема, враховувати психофізіологічні особливості дітей, їхню думку щодо місця проживання. Згідно з обставинами, які встановили суди, діти не бажали проживати з матір'ю, бачитися та спілкуватися з нею, мали до матері негативні почуття й образу.
38. Безпідставними є твердження матері у касаційній скарзі про неможливість врахування судом висновку психолога Зімбровської М. С. , бо вона не має відповідної кваліфікації й акредитації згідно зі статтею 10 Закону України «Про судову експертизу». Верховний Суд звертає увагу на те, що суди першої й апеляційної інстанцій не врахували вказаний висновок (т. 1, а. с. 237-242), а взяли до уваги протоколи психологічного обстеження дітей від 16 жовтня 2023 року (т. 4, а. с. 81, 82). Для такого обстеження і підготовки відповідних письмових доказів закон не вимагає наявності кваліфікації судового експерта. Ці докази суди оцінили в сукупності з іншими доказами, які є у матеріалах справи.
39. Колегія суддів не застосовує рішення Пресненського районного суду м. Москви від 14 червня 2022 року у справі № 2-4234/2022 щодо визначення місця проживання дітей із матір'ю. Розгляд вказаної справи відбувся у російській федерації після розриву її дипломатичних відносин з Україною 24 лютого 2022 року та відповідно за відсутності доказів належного повідомлення батька про засідання у тій справі. Крім того, у справі № 202/8608/22 мати просила врахувати як вказане судове рішення, так і висновок Органу опіки та піклування Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області щодо визначення місця проживання дітей із матір'ю. Інформації про те, що після 14 червня 2022 року мати переїхала проживати в Україну, в матеріалах справи немає.
40. Суди попередніх інстанцій взяли до уваги висновок Органу опіки та піклування Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (т. 4, а. с. 42-51), який вважав за доцільне визначити місце проживання дітей разом із батьком, і відхилили висновок Органу опіки та піклування Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (т. 3, а. с. 100-103) про доцільність визначення місця проживання дітей із матір'ю, бо останній був складений за відсутності батьків і дітей.
41. Колегія суддів зауважує, що суд не має обов'язку враховувати висновок цього органу, а оцінює його разом із іншими доказами. За змістом оскаржених судових рішень висновок Органу опіки та піклування Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області суперечить іншим доказам. Тоді як з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини немає підстав стверджувати, що висновок Органу опіки та піклування Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області суперечить інтересам дітей.
42. Аргумент матері про те, що Орган опіки та піклування Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області суд першої інстанції помилково залучив до участі у справі, є неприйнятним. У матеріалах справи є договір оренди батьком житла на АДРЕСА_2 (т. 4, а. с. 74-75). За вказаною адресою, як встановили суди, батька та дітей взяли на облік як внутрішньо переміщених осіб. Подальша зміна ними місця проживання, зокрема переїзд до м. Ужгорода, не впливає на правильність залучення до участі у справі відповідного органу опіки та піклування.
43. Колегія суддів не бере до уваги твердження матері у касаційній скарзі про переховування дітей від неї батьком. У матеріалах справи є: ухвала суду першої інстанції від 10 березня 2023 року (т. 2, а. с. 152-154), за змістом якої відомості про місцезнаходження батька та дітей є у матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_6; договір оренди батьком житла на АДРЕСА_2 (т. 4, а. с. 74-75); протоколи психологічного обстеження дітей (т. 4, а. с. 81, 82), в яких вказана адреса їхнього проживання; акт державного виконавця від 14 березня 2024 року про виконання ухвали суду від 1 грудня 2022 року про зустріч дітей із матір'ю. Крім того, позивачка у касаційній скарзі стверджує, що їй відоме місце проживання дітей за адресою: АДРЕСА_4 . Отже, вона знає, за якою адресою може з ними бачитися. Переоцінювати докази щодо місця проживання дітей (як і стосовно місця їхнього навчання та місця роботи батька) у Верховного Суду немає повноважень.
44. Необґрунтованими є твердження матері у касаційній скарзі про те, що батько погано ставиться до дітей, застосовує до них фізичну силу. Суди попередніх інстанцій не встановили жодних обставин, які би підтверджували ці аргументи; рішень органів влади про порушення батьком прав дітей немає.
45. Питання про участь батьків у вихованні й утриманні дітей суд у справі № 202/8608/22 не вирішує. Факти перешкоджання батьком участі матері у вихованні дітей і спілкуванні з ними суди попередніх інстанцій не встановили. Тому немає підстав для застосування висновку Верховного Суду про те, що слід визначати місце проживання дітей із тим із батьків, який не чинить такого перешкоджання.
46. Верховний Судвідхиляє аргумент матеріу касаційній скарзі про те, що суди попередніх інстанцій не врахували вчинення батьком щодо неї домашнього насильства, встановленого у рішенні суду російської федерації 2019 року (т. 1, а. с. 24-26), зафіксованого у письмових поясненнях батька від 22 серпня 2019 року (т. 5, а. с. 74) у вказаному адміністративному провадженні та на відповідних відеозаписах.
46.1. Інформації про притягнення батька до відповідальності за домашнє насильство після 2019 року немає. Після спливу стількох років від накладення на батька адміністративного стягнення у вигляді штрафу він вважається таким, що не був підданим адміністративному стягненню, як за законодавством України (стаття 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення), так і російської федерації (стаття 4.6 Кодексу російської федерації про адміністративні правопорушення).
46.2. Суди попередніх інстанцій не встановили, що події, зафіксовані на відеозаписах, були предметом скарг матері на домашнє насильство. На одному з них (т. 1, а. с. 23) неможливо ідентифікувати учасників події, а на іншому (т. 5, а. с. 37) - неможливо встановити дату та місце події в автомобілі, завдання батьком шкоди фізичному або психічному здоров'ю матері, присутність дітей під час події та їхнє сприйняття конфлікту батьків.
46.3. Фактів аморальної поведінки батька стосовно дітей або стосовно матері, що шкодило б інтересам дітей, зокрема виховання останніх у дусі неповаги до матері, суди попередніх інстанцій не встановили.
46.4. З огляду на викладене немає підстав для застосування висновків Верховного Суду стосовно необхідності врахування актів домашнього насильства, вчинених у присутності дітей, а також заборони визначати місце проживання дітей з тим із батьків, який аморальною поведінкою шкодить дитячим інтересам.
47. Беручи до уваги, зокрема, встановлені судами обставини щодо психологічного стану дітей, їхнього ставлення до батька та матері, на переконання колегії суддів, скасування судових рішень про визначення місця проживання дітей із батьком, з яким вони проживають із грудня 2021 року, який створив їм належні умови для виховання, навчання та розвитку, може зумовити непередбачувані негативні наслідки для здоров'я дітей, завдання їм психічних травм, а тому не відповідає їхнім найкращим інтересам, включно зі зростанням у передбачуваній емоційно-стабільній атмосфері (див. близький за змістом висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17). При цьому суд враховує як те, що батько привіз дітей в Україну з російської федерації у грудні 2021 року (за два місяці до повномасштабного вторгнення цієї держави-агресора в Україну), так і те, що мати почала вживати заходи для повернення дітей у російську федерацію аж у липні 2022 року, тобто після 8 місяців їхнього проживання з батьком.
48. З огляду на наведену оцінку аргументів сторін, обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, беручи до уваги ставлення обох батьків до виконання їхніх батьківських обов'язків, їхню поведінку, особисті якості, їхні можливості створити дітям умови для виховання, навчання та розвитку, особисту прихильність дітей до кожного з батьків, вік дітей тощо, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає правильним висновок судів першої й апеляційної інстанцій про визначення місця проживання дітей разом із батьком. За обставин цієї справи такий висновок відповідає найкращим інтересам дітей, спрямований на забезпечення їхнього гармонійного розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Намір матері придбати житло у м. Дніпрі та її фінансова спроможність утримувати дітей не впливає на цей висновок.
49. Визначення місця проживання дітей разом із батьком є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право матері на повагу до її сімейного життя. Але з огляду на встановлені судами обставини, досліджені докази та з метою захисту здоров'я і прав дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів таке втручання є пропорційним зазначеній легітимній меті та не порушує відповідне право матері у світлі пункту 2 вказаної статті.
50. Мати дітей, безсумнівно, має відігравати важливу роль у їхньому житті та розвитку, зобов'язана піклуватися про них незалежно від того, з ким діти будуть постійно проживати. Визначення місця проживання дітей із батьком не позбавляє мати батьківських прав і не звільняє її від виконання батьківських обов'язків. Верховний Суд наголошує, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору чи з дітьми визначене у цій справі місце проживання дітей можна змінити як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
51. Колегія суддів відхиляє аргумент матері у касаційній скарзі про порушення порядку подання батьком доказів, оскільки за змістом цього аргументу вона не вказала, які саме нові докази батько подав із пропуском строку для їхнього подання. Крім того, Верховний Суд бере до уваги таке:
- 4 травня 2023 року суд першої інстанції постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання (т. 2, а. с. 220-221);
- батько подав клопотання про повернення до стадії підготовчого судового розгляду (т. 3, а. с. 143-145) для залучення до участі у справі Органу опіки та піклування Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області;
- суд першої інстанції 29 вересня 2023 року постановив ухвалу про залучення до участі у справі цього органу;
- згідно з протоколами судових засідань 29 листопада 2023 року та 22 січня 2024 року суд першої інстанції досліджував нові докази, які подали учасники справи;
- незадовго до ухвалення 21 лютого 2024 року рішення судом першої інстанції, тобто не у підготовчому засіданні, матір теж подала клопотання про долучення доказів вчинення домашнього насильства від 17 січня 2024 року (т. 5, а. с. 16-17) і просила суд повернутися до з'ясування обставин (т. 5, а. с. 29-30). На ці докази вона звернула увагу у касаційній скарзі.
52. З огляду на викладене немає підстав стверджувати, що суди попередніх інстанцій допустили процесуальні порушення, які зумовлюють скасування їхніх судових рішень.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
53. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанціїта апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
54. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
55. Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, її слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
(3.2) Щодо судових витрат
56. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати матері слід залишити за нею.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко