вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" травня 2025 р. Справа№ 920/862/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Сибіги О.М.
Коробенка Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Плюс Суми"
на рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 (повний текст складено 06.01.2025)
у справі № 920/862/23 (суддя Джепа Ю.А.)
за позовом Сумської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Плюс Суми"
про стягнення 222 381,69 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У липні 2023 року Сумська міська рада (далі - Міська рада, позивач) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Плюс Суми" (далі - ТОВ "Трейд Плюс Суми", відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, 114, 116 (кадастрові номери 5910136600:22:040:0003 та 5910136600:22:040:0009) у розмірі 222 381,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником нерухомого майна: 1) нежитлового приміщення загальною площею 155,75 кв. м, розташованого на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0170 га з кадастровим номером 5910136600:22:040:0009 за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, 116; 2) нежитлового приміщення загальною площею 215,55 кв. м, розташованого на земельній ділянці комунальної власності площею 0,1559 га з кадастровим номером 5910136600:22:040:0003 за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, 114. За доводами позивача, речові права за відповідачем на вказані земельні ділянки не зареєстровано, право власності або право користування останнім не набуто. Отже, відповідач, як власник нерухомого майна, користується земельними ділянками без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кошти у нарахованому розмірі збережені відповідачем у вигляді несплаченої орендної плати, потребують стягнення на користь Сумської міської ради за період з 23.02.2021 по 30.06.2023.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/862/23 позов задоволено.
Присуджено до стягнення з ТОВ "Трейд Плюс Суми" на користь Сумської міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 222 381, 69 грн за використання земельних ділянок без оформлення договору оренди за період з 23.02.2021 по 30.06.2023.
Присуджено до стягнення з ТОВ "Трейд Плюс Суми" на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 3 335, 73 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем, як фактичним користувачем земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 5910136600:22:040:0009, 5910136600:22:040:0003, без укладення договору оренди за період з 23.02.2021 по 30.06.2023 збережено за рахунок позивача (власника земельних ділянок) у себе кошти в розмірі 222 381,69 грн, які він мав заплатити за користування ними, а тому зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Поряд з цим, суд першої інстанції відхилив як безпідставні доводи відповідача про те, що позовна заява підписана не уповноваженою особою та визнав, що позовна заява пред'явлена в межах строків, передбачених статтею 257 ЦК України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Трейд Плюс Суми" 27.01.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/862/23 скасувати; відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу; переглянути розмір судових витрат.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що ухвалене судом першої інстанції рішення у даній справі не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Узагальнені доводи відповідача в апеляційній скарзі зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги таке:
-позов подано до неналежного відповідача, оскільки, як убачається з доданої до позовної заяви інформаційної довідки від 20.06.2023 №336243130, ТОВ "Трейд Плюс Суми" не є власником об'єкта нерухомості, а є установником управління. Відповідно до договору управління управителем та довірчим власником є інша юридична особа - ПОГ "КОУ" ГО "Спілка інвалідів "Жага життя", яка довірчо володіє та користується нерухомим майном та земельною ділянкою під ним;
-спростування відповідачем доводів позивача про правильність нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:22:040:0003 у зв'язку з наявністю відмінностей у її визначенні згідно з інформацією, що міститься у Витягах з технічної документації № 2866 від 17.11.2020 та №2144 від 28.08.2020;
-довірчий власник та користувач об'єкта нерухомого майна та земельної ділянки - ПОГ "КОУ" ГО "Спілка інвалідів "Жага життя", як підприємство засноване громадською організацією інвалідів, відповідно до пункту "б" частини 2 статті 92 Земельного кодексу України є суб'єктом права постійного користування земельною ділянкою, тому згідно з підпунктом 269.1.1. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України має сплачувати земельний податок, а не орендну плату. Отже, позивачем крім подання позову до неналежного відповідача, обрано невірний спосіб захисту та підстави позову;
-до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України щодо звільнення платників від нарахування та сплати орендної плати за землю на території Сумської територіальної громади у 2022 році;
-отримувачем бюджетних платежів, в тому числі податку та орендної плати за землю, є Головне управління казначейства у Сумській області, а не Сумська міська рада.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 справу № 920/862/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Трейд Плюс Суми" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі №920/862/23, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу та відповідь на відзив в установлені судом строки.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. та судді Тарасенко К.В. у відпустці.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Плюс Суми» на рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/862/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Сибіги О.М., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Плюс Суми" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/862/23, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Позиція інших учасників справи.
Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача у строк, встановлений судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, яку, як підтверджується довідкою про доставку електронного документа, доставлено до його електронного кабінету 31.01.2025.
Проте, зазначене відповідно до вимог частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Трейд Плюс Суми" 23.02.2021 набуло право власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення загальною площею 155,75 кв.м), розташованого за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, 116.
Вищезазначене майно відповідача розташовується на земельній ділянці площею 0,0170 га комунальної форми власності, кадастровий номер 5910136600:22:040:0009, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, власником якої є Сумська міська рада.
Також відповідач 23.02.2021 набув право власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення загальною площею 215,55 кв.м), розташованого за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, 114.
Це нерухоме майно відповідача розташовується на земельній ділянці площею 0,1559 га комунальної форми власності, кадастровий номер 5910136600:22:040:0003, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.07 для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, власником якої є позивач.
20.04.2023 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган позивача, направив на адресу відповідача лист про усунення порушень земельного законодавства, в якому наполягав на укладенні з Сумською міською радою договорів оренди спірних земельних ділянок з метою усунення порушень вимог земельного законодавства, а також зазначав про право звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів за користування земельними ділянками без зареєстрованих на них речових прав.
З відповіді Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 08.05.2023 №316/5/18-28-04-08-05, яка була адресована Директору Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, вбачається, що відповідач не обліковується як платник орендної плати та земельного податку з юридичних осіб.
Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради направив керівнику ТОВ "Трейд Плюс Суми" лист від 04.07.2023 №06.01-16/946, у якому зазначав, що відповідачем не сплачувався податок та/або орендна плата за 2021-2023 роки за користування спірними земельними ділянками. Згідно розрахунку розмір недоотриманих доходів за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:22:040:0003 в період з 23.02.2021 по 30.06.2023 складає 215 939, 75 грн; за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:22:040:0009 в період з 23.02.2021 по 30.06.2023 складає 6 441, 94 грн. У разі визнання розміру недоотриманих доходів відповідачу запропоновано звернутись до Департаменту для укладення Договору про добровільне відшкодування недоотриманих коштів, у вигляді орендної плати за землю, Сумській міській територіальній громаді.
Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 19.04.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:22:040:0009 складає 97 246, 73 грн.
Згідно з Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21.04.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:22:040:0003 складає 3 295 819, 54 грн.
Докази на підтвердження сплати відповідачем на користь позивача суми заборгованості за користування земельними ділянками матеріали справи не містять.
Посилаючись на зазначені обставини, Сумська міська рада звернулась до господарського суду з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Предметом розгляду даного спору є вимоги Сумської міської ради до ТОВ "Трейд Плюс Суми" про стягнення 222 381,69 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками.
За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 і статті 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас згідно зі статтями 122-124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
До оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
З наявних в матеріалах справи Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.06.2023 №336243130 та 336244296 убачається, що ТОВ "Трейд Плюс Суми" з 23.02.2021 є власником об'єктів нежитлової нерухомості (нежитлових будівель):
1) загальною площею 215,5 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1135688359101), розташованого за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, будинок 114. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 23.02.2021 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57013665 від 10.03.2021, номер відомостей про речове право: 40917250;
2) загальною площею 155,75 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1145747359101), розташованого за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, будинок 116. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 23.02.2021 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57013179 від 10.03.2021, номер відомостей про речове право: 40916853.
Водночас, Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.06.2023 за №336243886 та №336244554 підтверджується реєстрація права власності за Сумською міською радою двох земельних ділянок, розташованих за адресами, що відповідають адресам знаходження належного відповідачу нерухомого майна, зокрема:
1) земельної ділянки площею 0,1559 га з кадастровим номером 5910136600:22:040:0003 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 388367759101), цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, під розміщення торгівельних та технічних споруд, розташованої за адресою: Сумська область, м. Суми, вулиця Роменська, 114. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 17.06.2014 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:13886689 від 19.06.2014, номер відомостей про речове право: 6061565;
2) земельної ділянки площею 0,017 га з кадастровим номером 5910136600:22:040:0009 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 668824750101), цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, розташованої за адресою: Сумська область, м. Суми, вулиця Роменська, 116. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 26.06.2015 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 22457034 від 30.06.2015, номер відомостей про речове право: 10216853.
Таким чином, із дня набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, тобто з 23.02.2021, відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем спірних земельних ділянок, на яких розташовані ці об'єкти нерухомого майна, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування зазначеними земельними ділянками (укласти відповідні договори та оформити речові права на земельні ділянки), а також обов'язок сплачувати за користування земельними ділянками, на яких розташоване належне йому на праві власності майно.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що він не є власником об'єктів нерухомого майна, які знаходяться на спірних земельних ділянках, а є установником управління, а тому не є належним відповідачем у даній справі, судом апеляційної інстанції відхиляються зважаючи на таке.
Дійсно, відомості з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.06.2023 №336243130 та 336244296 свідчать про реєстрацію в Державному реєстрі за ТОВ "Трейд Плюс Суми" на зазначені об'єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі загальною площею 215,5 кв.м та 155,75 кв.м), що розташовані в м. Суми по вулиці Роменській 114 та 116, іншого речового права - довірчого управління майном, за яким ТОВ "Трейд Плюс Суми" є установником управління, а управителем - Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Контроль. Охорона. Управління" Громадської організації "Спілки інвалідів "Жага життя" (далі - ПОГ "КОУ" ГО "Спілка інвалідів "Жага життя"). Із відомостей вказаних довідок убачається, що зазначене інше речове право зареєстровано на підставі додаткової угоди від 06.07.2021 № 2257 до договору управління майном від 18.01.2019 №170.
Незважаючи на посилання скаржника на дану обставину, останнім ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою копії зазначених договорів не надано.
Проте, виходячи з виду договору та найменування сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зазначені правовідносини сторін регулюються положення глави 70 підрозділу І розділу ІІІ ЦК України.
Так, відповідно до частини 1 статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
За приписами частини 1 статті 1032 ЦК України установником управління є власник майна.
Згідно з частиною 5 статті 1033 ЦК України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.
Отже, з огляду на викладене, відповідач при передачі в управління майно, яке належить йому на праві власності, не втратив таке право, а управитель не набув права власності на майно, передане йому відповідачем в управління. Тобто, статус відповідача як установника управління за договором про управління майном не позбавив його прав та обов'язків власника нерухомого майна, переданого в управління. При цьому управитель не набув прав власника нерухомого майна, переданого йому в управління відповідачем. Тому ТОВ "Трейд Плюс Суми" є належним відповідачем у даній справі, підстави для відмови у позові з підстав його пред'явлення до неналежного відповідача відсутні.
Поряд з цим, згідно з положеннями частини 1 статті 1032 ЦК України, відповідач мав передати в управління майно, яке належить йому на праві власності, а не на праві користування, тому, враховуючи, що власником земельних ділянок, на яких знаходиться нерухоме майно відповідача, є Сумська міська рада, управитель за договором управління майном не набув право управління спірними земельними ділянками.
За таких обставин, твердження відповідача про те, що ПОГ "КОУ" ГО "Спілка інвалідів "Жага життя" з моменту укладення договору про управління майном, з 29.01.2019, довірчо володіє та користується не лише нерухомим майном а й земельною ділянкою, а тому мала бути визначена судом першої інстанції належним відповідачем у даній справі, спростовуються зазначеними нормами чинного законодавства та наявними у справі доказами.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доведеними обставини стосовно того, що відповідач є власником нерухомого майна і відповідно користувався земельними ділянками, на яких воно розташоване, у спірний період, з 23.02.2021 по 30.06.2023 за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельними ділянками.
Водночас, з огляду на досліджені та встановлені обставини щодо правового статусу ПОГ "КОУ" ГО "Спілка інвалідів "Жага життя" як управителя за договором управління майном, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими та відхиляє твердження відповідача про те, що позивачем крім подання позову до неналежного відповідача, обрано ще й невірний спосіб захисту та зазначено неправильні підстави позову, так як, на його думку, ПОГ "КОУ" ГО "Спілка інвалідів "Жага життя", як підприємство засноване громадською організацією інвалідів, відповідно до пункту "б" частини 2 статті 92 ЗК України є суб'єктом права постійного користування земельною ділянкою, тому згідно з підпунктом 269.1.1. пункту 269.1 статті 269 ПК України має сплачувати земельний податок, а не орендну плату.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Згідно із частинами 1 - 5, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.
Як убачається з матеріалів цієї справи, спірні земельні ділянки мають кадастрові номери, на вказаних земельних ділянках розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать відповідачу.
Відповідно до Витягів з Державного земельного кадастру від 20.06.2023 №НВ-0001157032023 та №НВ-0001157152023 дата державної реєстрації земельних ділянок відповідно з кадастровим номером 5910136600:22:040:0003 площею 0,1559 га - 13.07.2009, з кадастровим номером 5910136600:22:040:0009 площею 0,0170 га - 12.09.2012, тобто спірні земельні ділянки були сформовані як об'єкти цивільного права у зазначені дати.
Як вже зазначалось, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 222 381,69 грн безпідставно збережених коштів за користування двома земельними ділянками за період з 23.02.2021 по 30.06.2023. Розрахунок цієї суми здійснено позивачем на підставі нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок, зазначеної у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.04.2023 №НВ-9918336862023, від 21.04.2023 №НВ-5900292422023, від 17.11.2020 №2865, від 17.11.2020 №2866, з урахуванням коефіцієнту індексації 1,15, визначеного уповноваженим органом (лист Держгеокадастру від 12.01.2023), а також із застосуванням ставки орендної плати, встановленої рішеннями Сумської міської ради від 24.06.2020 №7000-МР, від 30.06.2021 №1231-МР, від 14.07.2022 №3025-МР "Про встановлення плати за землю".
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71).
Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.
За правовим висновком, викладеним у п. 7.19, 7.25, 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, п. 38, 46, 51, 58 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, п. 5.7, 5.10 постанови Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Щодо доводів відповідача про неврахування судом першої інстанції та не надання належної оцінки наявним відмінностям у визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:22:040:0003 за інформацією у Витязі з технічної документації №2866 від 17.11.2020 (2 006 775,98грн), що наданий позивачем і визнаний судом першої інстанції допустимим, та у Витязі з технічної документації №2144 від 28.08.2020 (1 550 690,53грн), який надано відповідачем до клопотання про призначення експертизи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Досліджуючи вказані Витяги з технічної документації земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:22:040:0003 убачається, при визначенні нормативної грошової оцінки спеціалістами ГУ Держгеокадастру у Сумській області використані різні локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки (їх добуток), що відповідно вплинуло на сукупне значення коефіцієнта Км3 для цієї земельної ділянки.
Відповідно до пункту 10 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за №1647/29777 (далі - Порядок), значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. Значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці. Встановлення частки площі здійснюється переважно шляхом використання ГІС-технологій та електронних цифрових карт масштабу не менше ніж 1:10000 - для міст з чисельністю населення понад 100 тис. осіб, та 1:5000 - для інших населених пунктів. Для обчислення Км3 враховуються локальні фактори, наведені в додатку 7, при цьому добуток пофакторних оцінок не має бути нижче 0,50 і вище 1,50.
Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку № 2866 від 17.11.2020 добуток локальних коефіцієнтів на місцезнаходження спірної земельної ділянки становить 1,1, що відповідає приписам пункту 10 Порядку.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що у рішенні Господарського суду Сумської області від 04.08.2020 у справі №920/615/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020, встановлено обставини, з якими погодився відповідач, зазначивши про це у запереченні на відповідь на відзив, щодо знаходження об'єкта нерухомого майна, належного відповідачу, на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:22:040:0003 площею 0,1559 га. Відповідно у зазначеній справі нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки відповідає розміру, вказаному у Витязі з технічної документації №2866 від 17.11.2020 та врахованому позивачем у розрахунку, а саме - 2 006 775,98грн.
За правовим висновком, викладеним у п. 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, п. 50 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, визначено, якщо певні обставини можуть підтверджуватися тільки конкретно визначеними законодавством доказами, то такі докази слід вважати допустимими. Якщо обставини, які входять до предмета доказування, можуть бути підтверджені або спростовані доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, то ці докази вважаються належними.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до позовної заяви було додано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:22:040:0003 площею 0,1559 га №2866 від 17.11.2020, виданий ГУ Держгеокадастру у Сумській області, відповідно до якого нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки складає 2 006 775,98 грн. В розрахунку безпідставно збережених коштів за період з 23.02.2021 по 31.12.2021, складеним позивачем, враховано саме зазначений розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Отже, з огляду на вимоги статті 86 ГПК України суд першої інстанції з'ясував обставини, пов'язані зі здійсненим позивачем розрахунком, надав оцінку доказам, на яких цей розрахунок ґрунтується, та правомірно визнав його правильним, дійшовши висновку, що позивачем обґрунтовано суму, яку мав би отримати власник земельних ділянок за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цих земельних ділянок (їх нормативної грошової оцінки), в тому числі стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:22:040:0003 площею 0,1559 га за період з 23.02.2021 по 31.12.2021.
Відповідачем зазначених обставин не спростовано та не доведено, що наданий позивачем та використаний ним при здійсненні розрахунку Витяг з технічної документації №2866 від 17.11.2020, який виданий пізніше Витягу №2144 від 28.08.2020, на який посилається відповідач, сформований без врахування точних визначень частки площі, яку займають відповідні локальні фактори на земельній ділянці, або без використання ГІС-технологій програмного забезпечення Державного земельного кадастру або з використанням сторонніх програмних продуктів.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє заперечення відповідача стосовно неналежності наданого позивачем доказу - Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №2866 від 17.11.2020.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження відповідача в апеляційній скарзі про необхідність застосування до спірних правовідносин норми підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України щодо звільнення платників від нарахування та сплати орендної плати за землю на території Сумської територіальної громади у 2022 році.
Так, пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України передбачено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач у період з 23.02.2021 по 30.06.2023 використовував спірні земельні ділянки без укладення договору оренди землі і не сплачував орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі.
За таких обставин, відповідач (набувач) не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Міська рада (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Зі змісту зазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі сплачують земельний податок, а орендарі земель державної і комунальної власності - орендну плату за такі земельні ділянки з дня виникнення права власності, права постійного користування, права оренди земельною ділянкою. Водночас, особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи таких прав на земельну ділянку і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України.
Відповідно, оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пунктів 287.1 статті 287 ПК України відсутні обов'язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов'язань зі сплати земельного податку чи орендної плати.
Предметом заявленого позивачем позову у даній справі є саме стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статей 1212, 1214 ЦК України в розмірі орендної плати, що належить до сфери приватноправових відносин, за суб'єктним складом спір також є приватноправовим, оскільки сторонами спору є суб'єкт господарювання та орган місцевого самоврядування - Сумська міська рада, яка діє як представник власника (територіальної громади м. Суми) земельних ділянок комунальної власності у приватноправових земельних відносинах, а не як суб'єкт владних повноважень.
Отже, з огляду на характер спірних правовідносин, а також на те, що відповідач не є власником або постійним користувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 5910136600:22:040:0003 та 5910136600:22:040:0009 та користувався ними без укладення договору оренди і державної реєстрації відповідного права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відповідач не є суб'єктом, який має право на застосування пільг щодо звільнення від нарахування та сплати орендної плати за землю у 2022 році, передбачених абзацем 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №922/2378/20.
Оскільки, за встановлених у даній справі обставин, спірні правовідносини між позивачем і відповідачем не мають характеру податкових, тобто пов'язаних безпосередньо зі сплатою орендної плати за землю, посилання скаржника на те, що отримувачем бюджетних коштів, зокрема плати за землю, є Головне управління казначейства у Сумській області, а не Сумська міська рада, колегія суддів апеляційного господарського суду розцінює такими, що не входять у предмет дослідження обставин у цій справі, отже відхиляються як безпідставні.
Таким чином, доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає. Перевіривши розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, дослідивши витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок та інші наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Отже, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених у даній справі обставин в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстави для його скасування відсутні. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Плюс Суми" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі №920/862/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі №920/862/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи №920/862/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді О.М. Сибіга
Г.П. Коробенко