Провадження № 11-кп/803/1729/25 Справа № 932/3037/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року у кримінальному провадженні №12023000000001536 від 23.08.2023 року, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Самарканд, республіки Узбекистан, розлученого, маючого двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_5
За ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком до 07 червня 2025 року включно, без визначення застави.
Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати ризики, переховування від суду і незаконного впливу на свідків, а також продовження злочинної діяльності, так як наведені ризики є триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Також вказано, що з огляду на стадію судового розгляду, дані про особу обвинуваченого, характер вчинених ними інкримінованих злочинів у складі групи осіб та сталість протиправної поведінки, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення та впливу на свідків є вагомим.
Керуючись положеннями ст. 183 КПК України, з огляду на те, що обвинуваченим вчинений особливо тяжкий злочин у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, судом не визначено заставу.
В апеляції та доповненнях до неї:
- захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги зазначає про недоведеність заявлених ризиків та безпідставне застосування виняткового запобіжного заходу. Зауважує, що прокурором не надано будь-яких доказів на підтвердження заявлених ризиків, окрім того останні можуть бути мінімізовані шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Зважає на те, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу є ідентичними та не містять нових відомостей та доказів на підтвердження тривалості заявлених ризиків. Вважає, що судом безпідставно не розглянуто клопотання захисту про зміну запобіжного заходу та заперечення щодо доводів прокурора.
Звертає увагу, що пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення є безпідставним, а причетність останнього до скоєного не підтверджується жодним належним доказом, так як в матеріалах відсутні дані на підтвердження факту участі у злочинній організації та виконання тієї чи іншої ролі, а також не визначено яким чином ОСОБА_6 отримував від організаторів психотропну речовину де, коли і за яких обставин відбувались такі передачі. Зауважує, що стороною обвинувачення не встановлено час, місце та спосіб збуту психотропної речовини ОСОБА_9 , окрім того не взято до уваги пояснення останньої яка зазначила, що ОСОБА_6 їй ніколи не збував наркотичні речовини.
Вважає, що судом не враховано дані особи ОСОБА_6 , який має постійне місце проживання, соціальні зв'язки, утримує двох малолітніх дітей, активно займається волонтерською діяльністю, що буде достатнім стримуючим важелем у запобіганні заявленим ризикам.
Зазначає, що вказані ризики зі сплином часом зменшились, також за час перебування ОСОБА_6 під вартою стан здоров'я останнього значно погіршився.
Вказує, про те, що судом першої інстанції не враховано, що інкримінованими злочинами не завдано майнової шкоди та потерпілі відсутні.
Вислухавши обвинуваченого та його захисника, які кожен окремо підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні з викладених в ній підстав, прокурора, який заперечував проти доводів апеляції та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування останнього під вартою.
Врахована наявність об'єктивних причин, які зумовлюють продовження запобіжного заходу, а саме призначення кримінального провадження до розгляду, а також існування ризиків переховування та впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Окрім того, судовий розгляд кримінального провадження лише розпочався, докази по справі не досліджені, свідки не допитані, що може спонукати обвинуваченого до здійснення спроб переховування з метою уникнення від відповідальності.
При цьому враховується, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими, за які передбачене покарання у виді довготривалого позбавлення волі, а тому перебуваючи на волі і усвідомлюючи ймовірність призначеного покарання останні можуть переховуватись від суду.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, враховується введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи захисту щодо наявності постійного місця проживання, соціальних зв'язків, малолітніх дітей, були предметом оцінки суду і з такою оцінкою погоджується колегія суддів, та зазначає, що ці обставини не є достатньо вагомими і не можуть бути підставами для зміни запобіжного заходу, оскільки існували на час вчинення інкримінованих злочинів та не слугували стримуючим фактором у вчиненні ним протиправної діяльності.
Зважається на те, ОСОБА_6 на даний час офіційно розлучений, з колишніми дружинами лише зі слів захисту підтримує зв'язок, однак фактично малолітні діти проживають з дружинами, а тому у суді відсутні достовірні дані, що саме обвинувачений займається їх вихованням та доглядом, як про це зазначає сторона захисту.
При цьому враховується, що інкриміновані ОСОБА_6 злочини вчинені за попередньою змовою групою осіб у складі злочинної організації, та згідно відведеної ОСОБА_6 ролі він систематично вчиняв протиправні дії, спрямовані на незаконний обіг, а саме збут наркотичних речовин, що свідчить про те, останній, будучи особою, яка легального джерела доходу не має, з метою отримання грошових коштів для засобів існування може або продовжити протиправну діяльність або вчинити інші кримінальні правопорушення.
Приймається до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, відомості щодо легального джерела доходу та фінансування волонтерської діяльності не надано, а тому, за відсутності офіційних доходів, не виключається факт отримання засобів для існування саме протиправним шляхом.
Також є обгрунтованими висновки суду щодо наявності ризику впливу на свідків, так як останні у суді ще не допитані, а з огляду на те, що ОСОБА_6 має доступ до матеріалів справи, йому відомі анкетні дані та їх місце проживання, крім того серед свідків є особи раніше йому знайомі, а тому обвинувачений перебуваючи на свободі, з метою схилення до надання тих чи інших показань може здійснювати незаконний вплив на них.
Ствердження захисту щодо відсутності потерпілих та завданої майнової шкоди інкримінованими злочинами є безпідставними, оскільки вчинені ОСОБА_6 злочини є особливо тяжкими, та об'єктами злочинного посягання яких є громадська безпека, а також сфера обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та невід'ємною частиною посягання на здоров'я населення саме в результаті вживання заборонених наркотичних засобів та психотропних речовин.
Звертається увага на особливостях апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який з одного боку має забезпечити судовий контроль та перевірку законності судового рішення про обмеження права обвинуваченого на свободу, а з іншого боку обмежений кримінальним процесуальним законом досліджувати докази, обставини та витребувати у суду першої інстанції матеріали кримінального провадження окрім тих, які регламентовані ч. 2 ст. 422-1 КПК, здійснювати перевірку та давати оцінку на цій стадії показання потерпілих, свідків, які вони надали суду, перевіряти об'єм вже досліджених доказів місцевим судом, тощо. В іншому випадку, апеляційний суд візьме на себе функцію судового розгляду обвинувачення по суті, яке ще не розглянуто судом першої інстанції, що є неприпустимим.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів не входить в перевірку доводів захисника щодо недоведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оскільки це є завданням судового розгляду, за результатами проведення якого суд першої інстанції має оцінити докази та ухвалити відповідне судове рішення.
Ствердження захисника щодо стану здоров'я обвинуваченого хоча і заслуговують на увагу, однак не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки в матеріалах справи відсутні об'єктивні медичні дані про те, що ОСОБА_6 за станом здоров'я не може утримуватись в умовах установи попереднього ув'язнення.
Твердження захисника щодо незастосування більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд може не визначати заставу особам, які обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, а тому з огляду на тяжкість, характер та суспільний інтерес інкримінованих злочинів суд правомірно не визначив заставу.
З огляду на зазначене, враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення та стадію судового провадження, на якій свідки по справі ще не допитані, усі докази ще не досліджені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про неможливість застосування до останнього на даній стадії альтернативного запобіжного заходу.
Щодо доводів захисника про довготривале утримання ОСОБА_6 то вони не є досить переконливими, для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки враховується, що тривалість такого запобіжного заходу не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).
Також, у даному випадку враховується, що тривалість застосування такого заходу забезпечення зумовлена не тільки тяжкістю інкримінованих злочинів та їх суспільним інтересом, а і складністю справи, об'ємом досліджених доказів, великою кількістю свідків, які підлягають безпосередньому допиту у суді, а також процесуальною поведінкою учасників процесу.
Обговорюючи питання про можливість усунення встановлених ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду та вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими і не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року у кримінальному провадженні №12023000000001536 від 23.08.2023 року, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4