Провадження № 11-кп/803/1864/25 Справа № 206/2120/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024042230000167 від 10 грудня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпро, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
Ухвалою суду від 21 квітня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 червня 2025 року, з визначенням застави у сумі 90840 грн.
В обґрунтування прийнятого рішення, суд зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, яке відповідно до ст. 12 КК віднесено до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком від 3 до 10 років, тому є підстави вважати, що він усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду, також обвинувачений може незаконно впливати на свідків з метою схилення їх до зміни показань, чим перешкоджатиме забезпеченню швидкого, повного та неупередженого розслідування у даному кримінальному провадженні. Також обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як встановлено, що 31.05.2024 Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону в суд направлено відносно ОСОБА_7 обвинувальний акт за вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, який перебуває на розгляді, а тому є підстава вважати, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) , є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Обґрунтовуючи заявлені вимоги захисник зазначає, що суд не розглянув належним чином можливість застосування альтернативного запобіжного заходу. Зазначає про необґрунтованість висновків про наявність ризиків, оскільки єдиний свідок ОСОБА_9 , затриманий та притягується до відповідальності, тому необґрунтовані твердження прокурора і суду про вплив на нього зі сторони ОСОБА_7 . Зазначає, що прокурор скерував до суду тільки обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а суд тільки на підставі цих даних застосував тримання під вартою без будь-яких доказів винуватості ОСОБА_7 та доведеності ризиків. Зазначає, що ухвала суду винесена без належного врахування судом відомостей про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання в Дніпрі та на його утриманні перебуває малолітня дитина.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити.
Інші учасники про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, проте до суду не з'явились, що відповідно до ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 КПК не перешкоджає проведенню апеляційного провадження без їх участі.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, суд першої інстанції правильно встановив, що вони є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують.
В провадження Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 , відповідно до якого військовослужбовець ОСОБА_7 в грудні 2024 року (більш точного часу та місця не встановлено), але не пізніше 09.12.2024 року, отримав від невстановлених досудовим розслідуванням осіб у невстановлений спосіб пропозицію здійснити підпал будь-якого відділення АТ «Укрпошта» на території м. Дніпра в Дніпропетровській області за грошову винагороду, у зв'язку із чим у останнього виник умисел на незаконне заняття протиправною діяльністю пов'язаною з умисним пошкодженням чужого майна шляхом підпалу.
Так, військовослужбовець ОСОБА_7 , в грудні 2024 року (більш точного часу та місця не встановлено), але не пізніше 09.12.2024 року, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заняття протиправною діяльністю, пов'язаною із умисним пошкодженням чужого майна шляхом підпалу, вибрав для реалізації свого умислу відділення АТ «Укрпошта» № 49117 на території Самарського району м. Дніпра в Дніпропетровській області, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Німецька (топонім Томська), буд. 22, а також у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 09.12.2024 року, у невстановленому місці та спосіб придбав легкозаймисту речовину, яку почав зберігати при собі в особистих речах.
Після чого, військовослужбовець ОСОБА_7 , 09.12.2024, перебуваючи в м. Дніпро, обравши зручний для вчинення злочину час, а саме: в період з 09 годин 44 хвилин по 10 годину 20 хвилину, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, утримуючи про собі заздалегідь заготовану легкозаймисту речовину, направився до відділення АТ «Укрпошта», що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Німецька (топонім Томська), буд. 22, де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, підійшов до одного із вікон відділення АТ «Укрпошта» № НОМЕР_1 , маючи при собі заздалегідь приготовану легкозаймисту речовину, з метою доведення злочинного умислу до кінця облив задню частину фасаду відділення «Укрпошти», а також зазначене вікно, попередньо відчинивши раму металопластикового вікна всередину будівлі. В подальшому, підпалив раніше вилиту ним невстановлену досудовим розслідуванням речовину, невстановленим джерелом вогню, внаслідок чого фасад відділення «Укрпошти» загорівся, а також полум'я проникло всередину будівлі, та завдало пошкоджень внутрішньому оздобленню кімнат будівлі зазначеного відділення АТ «Укрпошта» № 49117.
Тим самим ОСОБА_7 умисно пошкодив майно шляхом підпалу, власником якого є АТ «Укрпошта», на загальну суму 110150,88 грн. згідно висновку експерта №СЕ-19/104-25/2421-БТ від 10.04.2025АТ.
Умисні дії ОСОБА_7 , що виразилися в умисному пошкодженні чужого майна, вчинене шляхом підпалу, кваліфікуються за ч. 2 ст. 194 КК.
21.02.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів винуватості ОСОБА_7 , з огляду на стадію кримінального провадження, якому пред'явлено обвинувачення та яке підлягає доведенню прокурором в ході судового розгляду за стандартом доведення “поза розумним сумнівом», тому суд у даній категорії справ не входить в обговорення питання обґрунтованості підозри.
Висновки суду про необхідність застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу з метою запобігання ризикам переховування, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, є обґрунтованими і з такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, яке відповідно до ст. 12 КК віднесено до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком від 3 до 10 років, тому є підстави вважати, що він усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, суд враховує ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, іншого запобіжного заходу, що може значно ускладнити органам правопорядку вжиття заходів реагування на таку поведінку обвинуваченого та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків з метою схилення їх до зміни показань, чим перешкоджатиме забезпеченню швидкого, повного та неупередженого розслідування у даному кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки місцевого суду, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з урахуванням того, що 31.05.2024 Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону в суд направлено відносно ОСОБА_7 обвинувальний акт за вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК, який перебуває на розгляді, а тому є підстава вважати, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням викладеного, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою при наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а тому законних підстав для скасування ухвали і прийняття нової, з підстав викладених в апеляційній скарзі доводів, апеляційний суд не встановив.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4