Справа №642/1722/25
Провадження №3/639/776/25
30 квітня 2025 року м. Харків
Суддя Новобаварського районного суду м. Харкова Чижиченко Д.В., за участю: секретаря судового засідання - Салійчук Л.В., прокурора - Шепеля О.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові адміністративні матеріали стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, працюючої (згідно протоколу) в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова на посаді секретаря, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -
На розгляд до Новобаварського районного суду м. Харкова надійшли адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до протоколу №108 від 25.02.2025 оку, ОСОБА_1 , будучи секретарем Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, являючись відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч вимогам п. 2-7 р. XIII «Прикінцеві положення» вказаного Закону несвоєчасно, а саме: 14.02.2024 о 18.27, подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2021 рік, (далі - щорічна декларація за 2021 рік), чим вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 1, ст. 6, ч. 3 ст. 21 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців. Встановлюються такі категорії посад державної служби: категорія "В" - інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б". Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.
ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_2 ) 12.01.2007 склала Присягу державного службовця.
Наказом голови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12.01.2007 №1/2 ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_2 ) 12.01.2007 переведено на посаду секретаря Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
Зазначена посада відноситься до категорії «В» посад державної служби.
Відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону N? 1700-VII державні службовці є суб'єктами, на яких поширюється дія Закону №1700-VII.
Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 1700-VII суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Приміткою до ст. 172-6 КУпАП встановлено, що суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №1700-VII особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Підпунктом 1 п. 1 Закону України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» встановлено, що фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи.
Враховуючи викладене, у період дії воєнного стану або стану війни в осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII, немає обов'язку, передбаченого ст. 45 цього Закону, щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, зазначений обов'язок поновлено.
Зокрема, згідно з п. 2' р. XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Так, ОСОБА_1 14.02.2024 о 18.27 подала щорічну декларацію за 2021 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Гіперпосилання на декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування: https://public.nazk.gov.ua/documents/92e3b7c5-608e-49d3-bbf3-cdb0b6730d81.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 щорічну декларацію за 2021 рік (яку відповідно до п. 2-7 р. XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII повинна була подати не пізніше 31.01.2024) подала 14.02.2024, тобто несвоєчасно.
Згідно з абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону №1700-VII правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад вказаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов'язкового елементу об'єктивної сторони, в той час як обов'язковим елементом об'єктивної сторони формального складу завжди є діяння.
Частиною 1 ст. 65-1 Закону№ 1700-VII встановлено, що за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 , будучи секретарем Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, являючись згідно з п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме: 14.02.2024 о 18.27, подала без поважних причин щорічну декларацію за 2021 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Таким чином, ОСОБА_1 не виконала вимоги п. 2-7 р. XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», у зв'язку з чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Окрім того, відповідно до протоколу №109 від 25.02.2025 оку, ОСОБА_1 , будучи секретарем Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, являючись відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч вимогам п. 2-7 р. XIII «Прикінцеві положення» вказаного Закону несвоєчасно, а саме: 14.02.2024 о 18.07, подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2022 рік, (далі - щорічна декларація за 2022 рік), чим вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 1, ст. 6, ч. 3 ст. 21 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців. Встановлюються такі категорії посад державної служби: категорія "В" - інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б". Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.
ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_2 ) 12.01.2007 склала Присягу державного службовця.
Наказом голови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12.01.2007 №1/2 ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_2 ) 12.01.2007 переведено на посаду секретаря Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
Зазначена посада відноситься до категорії «В» посад державної служби.
Відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону N? 1700-VII державні службовці є суб'єктами, на яких поширюється дія Закону №1700-VII.
Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 1700-VII суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Приміткою до ст. 172-6 КУпАП встановлено, що суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №1700-VII особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Підпунктом 1 п. 1 Закону України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» встановлено, що фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи.
Враховуючи викладене, у період дії воєнного стану або стану війни в осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII, немає обов'язку, передбаченого ст. 45 цього Закону, щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, зазначений обов'язок поновлено.
Зокрема, згідно з п. 2' р. XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Так, ОСОБА_1 14.02.2024 о 18.07 подала щорічну декларацію за 2022 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Гіперпосилання на декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування: https://public.nazk.gov.ua/documents/65018b3e-89e7-4a42-8617-8bcfd5fc121f.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 щорічну декларацію за 2022 рік (яку відповідно до п. 2-7 р. XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII повинна була подати не пізніше 31.01.2024) подала 14.02.2024, тобто несвоєчасно.
Згідно з абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону №1700-VII правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад вказаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов'язкового елементу об'єктивної сторони, в той час як обов'язковим елементом об'єктивної сторони формального складу завжди є діяння.
Частиною 1 ст. 65-1 Закону№ 1700-VII встановлено, що за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 , будучи секретарем Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, являючись згідно з п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме: 14.02.2024 о 18.07, подала без поважних причин щорічну декларацію за 2022 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Таким чином, ОСОБА_1 не виконала вимоги п. 2-7 р. XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», у зв'язку з чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.04.2025 року адміністративні матеріали №642/1722/25 (провадження №3/639/776/25) та №642/1723/25 (провадження №3/639/777/25) у відношенні ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП були об'єднані в одне провадження та присвоєно їм єдиний номер справи №642/1722/25 (провадження №3/639/776/25).
Під час судового розгляду ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, посилаючись на той факт, що несвоєчасне подання декларації за 2021 і за 2022 рік було зумовлено об'єктивними обставинами, які не залежали від її волі як декларанта.
В обґрунтування письмових пояснень до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 посилається на такі обставини.
06.12.2025 о 09:00 ОСОБА_1 було відкрито лікарняний за фактом п'яти зламаних та чотирьох ушиблених ребер зліва, а також травми лівої робочої руки. Зазначає, що у зв'язку із поганим самопочуттям їй було важко. Лікарняний закрили 12.01.2024 року, більше надати лікарняний не могли, лише після комісії. Проте, фізичний стан ОСОБА_1 на той час був не зовсім задовільний. У зв'язку із чим, остання написала заяви про надання відпусток для подальшого і остаточного лікування. ОСОБА_1 повернулась на роботу в лютому 2024 року. Можливість направити декларації з'явилась лише 14.02.2024 року, раніше цього зробити на могла у зв'язку із поганим самопочуттям та сильним болем у кістках. На підтвердження вищезазначеного надала роздруківку з Пенсійного фонду про відкриття та закриття лікарняного.
Окрім того, надала на підтвердження поважності причин неподання декларацій за 2021 та 2022 рік копії наказів про надання відпусток у 2024 році.
Тому, просила суд не притягати її до адміністративної відповідальності , через поважні причини невиконання вимог фінансового контролю.
У судовому засіданні прокурор Шепель О.С. зазначив, що ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно подала без поважних причин щорічну декларацію за 2021 та 2022 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією. З огляду на викладене прокурор просить суд визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до таких висновків.
Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_1 , її винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених під час судового розгляду доказів, а саме:
1)протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 108 від 25.02.2025, за фактом несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, яка фактично подана ОСОБА_1 14 лютого 2024 року о 18:27;
2)протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 109 від 25.02.2025, за фактом несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, яка фактично подана ОСОБА_1 14 лютого 2024 року о 18:07;
3)Витягом з положення про 7-е управління (з з обслуговування Харківської області) ДСР НП України та довідкою від 25.02.2025 року;
4)Довідкою з ІПНП України від 25.02.2025 року згідно якої ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 172-4 - ст. 172-9 КУпАП станом на 25.02.2025 не притягувалась;
5)наказом-розпорядженням про призначення ОСОБА_1 на посаду секретаря судового засідання;
6)присягою Шевченко Т.А;
7)витягом з ДРАЦС щодо актового запису про шлюб;
8)посадовою інструкцією державного службовця категорії «В» - секретаря Орджонікідзевського районного суду м. Харкова;
9)витягом з ЄДР осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення;
10) роздруківкою декларацій ОСОБА_1 ;
11)письмовими поясненнями ОСОБА_1 та іншими матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вищевказані докази є належними та допустимими доказами по справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя встановлює наявність події адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.
Посилання ОСОБА_1 на той факт, що вона несвоєчасно подала щорічну декларацію про доходи за 2021 та 2022 рік, що було зумовлене поважними причинами, які не залежали від її волі як декларанта, суд не приймає до уваги з огляду на такі обставини.
Положення чистин 1, 2 статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами статті 280 КУпАП визначено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вищевказані докази є належними та допустимими доказами по справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя встановлює наявність події адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців. Встановлюються такі категорії посад державної служби: категорія "В" - інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б".
Відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону N? 1700-VII державні службовці є суб'єктами, на яких поширюється дія Закону №1700-VII.
Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
Посилання ОСОБА_1 на той факт, що несвоєчасне подання декларації було зумовлене її перебуванням на лікарняному та у відпустці, не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, оскільки законодавчо встановлений строк для подання щорічної декларації за 2021 та за 2022 рік був визначений до 31 січня 2024 року.
Крім цього з наданих ОСОБА_1 письмових пояснень та додатків до них, які вона надала безпосередньо під час судового засідання, встановлено наступні дати перебування на лікарняному: 06.12.2023-08.12.2023, 09.12.2023-15.12.2023, 16.12.2023-20.12.2023, 21.03.2023-29.12.2023, 30.12.2023-04.01.2024, 05.01.2024-12-01.2024. Також, згідно наказів про надання відпустки без збереження заробітної плати, відповідні відпуски надавалися у період: 15.01.2024-19.01.2024, 22.01.2024-26.01.2024, 30.01.2024-02.02.2024, 12.02.2024-15.02.2024.
Доводи ОСОБА_1 про те, що причиною несвоєчасного подання декларації було відкриття лікарняних та перебування у відпустці, судом оцінюються критично. При цьому суд враховує, що для подачі декларації в електронному вигляді на сайті НАЗК необхідно мати особистий електронний ключ та доступ до мережі Інтернет, а для виконання цього обов'язку у ОСОБА_1 , як суб'єкта декларування, був достатній час, а саме: протягом 2022-2023 року, а також строк до 31 січня 2024 року.
Отже, ОСОБА_1 , будучи секретарем суду, достеменно знаючи, що вона зобов'язана у строк до 31.01.2024 подати щорічну декларацію про доходи за 2021 та 2022 рік, але подала її несвоєчасно за відсутності будь-яких об'єктивних поважних причин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність, у зв'язку з чим суд накладає на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2025 року - 3 028 грн.), що складає 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП і накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадянин, що дорівнює 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Строк пред'явлення постанови до виконання - 3 місяці.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова.
Суддя Д.В. Чижиченко