1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 03 квітня 2025 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Харків, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого у тому АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
за участю: прокурора захисників в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 та продовжено щодо підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, терміном на 60 діб, а саме до 08 травня 2025 року включно, одночасно визначено розмір застави у вигляді 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати повністю або частково ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 або зменшити заставу до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вважає підозру необгрунтованною, оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність мети збуту наркотичних засобів у діях ОСОБА_6 , а також факт його обізнаності про існування організованої групи.
При цьому, органом досудового розслідування не розглядалася версія того, що ОСОБА_6 придбав та зберігав наркотичні засоби виключно для власного споживання, оскільки страждав на наркотичну залежність. Вказане підтверджується проходженням курсу реабілітації у БФ «Крок в нове життя».
Також вважає, що слідчим у клопотанні не обґрунтовано наявність ризиків, які б свідчать про неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Посилається на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Звертає увагу на те, що визначений розмір застави є непомірним для ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона дозадоволення не підлягає.
Як убачається з матеріалів судового провадження, ГСУ НП України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 26 січня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023220000000110, за підозрою, у тому числі ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
17 липня 2024 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК та наступного дня його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
06 березня 2025 року старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого суддіСвятошинського районного суду міста Києва
від 10 березня 2024 року клопотання слідчого задоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 в межах строку досудового розслідування, терміном на 60 діб, а саме до 08 травня 2025 року включно, одночасно визначено розмір застави у вигляді 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Колегія суддів погоджується із прийнятим рішенням, виходячи із наступного.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для продовження цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримано.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 перевірено при розгляді клопотання. При цьому допитано підозрюваного, заслухано думку прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати його у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Крім того, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, продовжують існувати та виправдовують тримання підозрюваного під вартою Зокрема, ОСОБА_6 має можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винним та вразі винесення обвинувального вироку загрожує реальна міра покарання, він може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що діяльність ОСОБА_6 та інших учасників організованої групи, а також невстановлених на даний час співучасників, здійснювалась із застосуванням заходів конспірації (інтернет мессенджерів, засобів маскування сховків наркотичних засобів та психотропних речовин, що забезпечувало їх безконтактний збут) та розповсюджувалась на різних регіонах України. Відтак, перебуваючи на волі підозрюваний може вчинити дії спрямовані на знищення або приховування на даний час невідшуканих речей чи документів, які як самостійно так і в своїй сукупності можуть містити значення речових доказів, а саме: чорнових записів щодо обставин інкримінованих та інших злочинів; мобільних терміналів, комп'ютерів, планшетів, які могли використовуватись у вказаній злочинній діяльності чи інформації, яка може зберігатись на віртуальних «хмарних» сховищах, тощо.
Окрім того, підозрюваний може створювати штучні докази та підбурювати осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Також зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування.
При цьому, підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин може приносити швидкий стабільний заробіток, а на теперішній час органом досудового розслідування достовірно не встановлено всіх співучасників та організатора всієї злочинної діяльності та канали надходження наркотичних засобів та психотропних речовин, а також місць їх незаконного виготовлення з метою збуту, а отже перебуваючи на волі підозрюваний може продовжити свою злочинну діяльність.
Слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання, всебічно з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою підозрюваного, при цьому заслухав пояснення як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та навів в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого.
Щодо обґрунтованості визначення розміру застави, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На думку колегії судів, слідчий суддя правильно визначив розмір застави підозрюваному ОСОБА_6 , оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, слідчим суддею враховано існуючі ризики, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваного у їх сукупності, визначив заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 грн., яка належним чином гарантуватиме та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави. Колегія суддів вважає що такий розмір застави є співмірним.
Посилання захисника на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 за наявності обставин, які виправдовують подальше обмеження права його на свободу, що не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не встановлено та даних, які б унеможливили подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 759/4818/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження 11сс/824/2662/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183, 199 КПК