23 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 638/13336/21
провадження № 61-2276св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_2 ,
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року у складі колегії суддів Верланова С. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_2 , третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним в частині.
Короткий зміст заявлених позовних вимог та судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»), ОСОБА_2 про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним в частині.
Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 06 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року, у задоволенні позову відмовив.
01 липня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Цурка Н. О. через підсистему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.
Заява обґрунтована тим, що за результатами апеляційного перегляду рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 березня 2024 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. 04 січня 2022 року між ОСОБА_2 (замовник) та адвокатом Цуркою Н. О. (виконавець) укладено договір про надання професійної правничої допомоги. Відповідно до пункту 1.1 цього договору, виконавець взяла на себе зобов'язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити надання правничої допомоги у порядку та строки, обумовлені договором. Замовник оплачує послуги (винагорода, гонорар) виконавця згідно актів наданих послуг протягом 3 робочих днів з дати підписання такого акту та/або надіслання на електронну адресу (вручення) у грошовій формі готівковим або безготівковим шляхом. На підтвердження виконання зобов'язань з надання правничої допомоги, представник відповідача навела опис робіт, вчинених нею на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 04 січня 2022 року.
Крім того, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник надала наступні документи: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 04 січня 2022 року; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 20 червня 2024 року № 31; копію акта приймання-передачі виконаних робіт від 25 червня 2024 року № 4 до договору про надання професійної правничої допомоги від 04 січня 2022 року.
Таким чином, представник ОСОБА_2 - адвокат Цурка Н. О. вважала, що вона надала належні та допустимі докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, яку ОСОБА_2 зобов'язаний оплатити їй за надану правничу допомогу в рамках розгляду справи № 638/13336/21.
Враховуючи наведене, представник ОСОБА_2 - адвокат Цурка Н. О. просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 27 000 грн витрат на правничу допомогу.
Київський апеляційний суд додатковою постановою від 10 липня 2024 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00 грн.
Верховний Суд постановою від 20 листопада 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції у порушення статей 137, 182 ЦПК України безпідставно не надав оцінку запереченням представника ОСОБА_1 - адвоката Третьякової Н. Ю. щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, які були подані до прийняття оскаржуваної додаткової постанови апеляційного суду. Крім того, суд апеляційної інстанції не з'ясував, чи отримували інші учасники справи, зокрема, ОСОБА_1 , ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу. За таких обставин, за наявності заперечень позивача проти ухвалення додаткового рішення у справі, які не були враховані судом під час вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, мало місце істотне порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що вплинуло на правильність вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Київський апеляційний суд ухвалою від 28 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі відмовив.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження погодження сторонами вартості послуг у договорі з професійної правничої допомоги у розмірі 27 000,00 грн, що свідчить про невиконання адвокатом Цуркою Н. О. та відповідачем ОСОБА_2 вимог пункту 3.1.2 договору про надання професійної правничої допомоги щодо погодження розміру та/або порядку обчислення таких витрат.
Стягнення із ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 вартості послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 27 000,00 грн за відсутності належних доказів на підтвердження погодження сторонами договору вартості таких послуг суперечить умовам договору про надання професійної правничої допомоги від 04 січня 2022 року та приписам статей 11, 525 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Оболонського районного суду м. Києва.
18 березня 2025 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 17 квітня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Пророк В. В., Сердюк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та інших.
У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що заявник надав належні, допустимі та достатні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Суд надав оцінку зобов'язанням, які склалися між адвокатом та клієнтом.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц).
Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 336/1448/22.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, викладено такі висновки щодо вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу:
«Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
У розумінні умов частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);
з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі № 910/11903/23.
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Київський апеляційний суд ухвалою від 28 січня 2025 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, виходячи із того, що вартість правничої допомоги у 27 000,00 грн сторони не погодили в договорі про надання професійної правничої допомоги.
Проте, аналізуючи доводи заявника щодо понесених витрат на послуги адвоката та надані на їх підтвердження докази колегія суддів Верховного Суду із висновком апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.
З матеріалів справи відомо, що згідно з договором про надання професійної правничої допомоги від 04 січня 2022 року, адвокат Цурка Н. О., яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26 лютого 2009 року № 3662, далі «Виконавець» з одного боку, та, ОСОБА_2 , далі «Замовник», з другої сторони, уклали цей договір про те, що «Замовник» доручає, а «Виконавець» бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу, у тому числі адвокатські послуги, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 2.1 договору визначено коло прав та обов'язків «Виконавця».
Відповідно до пункту 4.1 договору, за послуги, зазначені в пункті 2.1 цього договору, «Замовник» оплачує послуги (винагорода, гонорар) «Виконавця» згідно актів наданих послуг протягом 3 робочих днів з дати підписання такого акта та/або надіслання на електронну адресу (вручення) у грошовій формі готівковим або безготівковим шляхом.
Також, до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі виконаних робіт від 25 червня 2024 року № 4, відповідно до якого на виконання договору про надання правничої допомоги від 04 січня 2022 року виконавцем були виконані роботи (надані послуги):
-ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 березня 2024 року у справі № 638/13336/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, вартістю 2 000 грн;
-підготовка відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 березня 2024 року у справі № 638/13336/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, вартістю 15 000,00 грн;
- представництво інтересів ОСОБА_2 під час здійснення розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 березня 2024 року у справі № 638/13336/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в приміщенні Київського апеляційного суду 25 червня 2024 року, вартістю 5 000 грн/1 засідання.
Відповідно до вказаного, представник ОСОБА_2 - адвокат Цурка Н. О. просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 27 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, зазначене твердження не відповідає фактичним арифметичним розрахункам, здійсненим на підставі даних, наведених в акті приймання-передачі послуг. Згідно з цим актом, сума наданих послуг складає: 2 000,00 грн, 15 000,00 грн, 5 000,00 грн, що у сукупності становить 22 000,00 грн, а не 27 000,00 грн, як зазначено у заяві. Отже, оскільки адвокат брав участь лише в одному судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи, заявлена сума є завищеною.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності належних доказів погодження сторонами вартості послуг не ґрунтуються на належній оцінці наявних у справі доказів та не відповідають фактичним обставинам.
По-перше, між сторонами укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 04 січня 2022 року, який не містить обов'язку узгодження фіксованої суми гонорару у вигляді окремого документа чи додаткової угоди. У пункті 3.1.2 договору йдеться про попереднє узгодження витрат сторонами, яке могло бути здійснене й шляхом підписання акта приймання-передачі послуг та фактичної оплати відповідних сум.
По-друге, акт наданих послуг, підписаний сторонами без зауважень, прямо свідчить про погодження обсягу виконаних робіт та їх вартості. В акті зазначено суми 2 000,00 грн, 15 000,00 грн та 5 000,00 грн, що в сукупності становить 22 000,00 грн.
Таким чином, твердження про порушення умов договору є помилковим, оскільки оцінка дій сторін у світлі принципів добросовісності та реального виконання договірних зобов'язань свідчить про погодження вартості фактично наданих послуг у розмірі 22 000,00 грн. Щодо решти суми (5 000,00 грн), дійсно, докази надання правничої допомоги на вказану суму відсутні, однак це не нівелює обґрунтованість компенсації в обсязі, підтвердженому актом та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 22 000,00 грн.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) грн 00 коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді С. О. Карпенко
І. В. Литвиненко
В. В. Пророк
В. В. Сердюк