25 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 344/17458/24
провадження № 61-4481ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Пархоменка П. І., суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2025 року у складі судді Олійника М. Ю. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Томин О. О., Максюти І. О., за заявою
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову,
у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» про визнання неправомірною відмови у відновленні припиненого електропостачання та зобов'язання відновити електропостачання,
постановив ухвалу про наступне:
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зобов'язання Акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» відновити постачання електроенергії ОСОБА_1 через прилад обліку електроенергії трифазний електронний «МЕРИДІАН ЛТЕ-1.03» №0438385, встановленого у 2005 році за адресою АДРЕСА_1 .
2. В обґрунтування заяви позивачі вказували, що відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
3. Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області
від 21 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову відмовлено.
4. Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився і суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що забезпечення позову зазначеним способом фактично вирішуватиме позовну вимогу поза межами судового засідання без встановлення обставин, а також надасть перевагу позиції позивачів ще до моменту вирішення справи по суті. Також суд зазначив, що позивачами не надано доказів та не зазначено підстав, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
5. 03 квітня 2025 року позивачі подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати вказані судові рішення та направити справу за встановленою підсудністю для продовження розгляду.
6. Касаційну скаргу обґрунтували тим, що:
- суд першої інстанції не мав права розглядати заяву про забезпечення позову, оскільки підсудність даної справи належить до Івано-Франківського міського суду;
- позивачі вважають помилковим висновок судів про те, що додержання
п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії повинна здійснювати Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
- суди упереджено та неповно трактували приписи Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), а саме частини другої статті 149;
- суди не застосували норми статті 55 Конституції України.
7. Верховний Суд робить висновки, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі частин четвертої та шостої статті 394 ЦПК.
8. Вказаними нормами ЦПК (див. пункт 7) передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
9. Мотивами, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, є наступне.
10. За правилами статті 149 ЦПК суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
11. Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.
12. У статті 150 ЦПК визначено перелік видів забезпечення позову.
13. Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
14. Згідно зі статтею 151 ЦПК у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
15. За своєю правовою природою, правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому, такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
16. Разом з тим, забезпечення позову в справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
17. Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 150 ЦПК, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
18. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
19. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
20. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та
від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.
21. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
22. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
23. З матеріалів касаційного провадження та оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивачами у вересні 2024 року було пред'явлено позов
до Акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго», у якому вони
просили визнати неправомірною відмову у відновленні припиненого електропостачання та зобов'язати відповідача відновити електропостачання ОСОБА_1 через прилад обліку електроенергії трифазний електронний «МЕРИДІАН ЛТЕ-1.03» №0438385, встановлений 2005 року за адресою АДРЕСА_1 .
24. Аналогічні вимоги були заявлені позивачами як спосіб забезпечення позову.
25. Враховуючи викладене, обраний позивачами спосіб забезпечення позову є тотожним заявленим позовним вимогам, а спір у справі при цьому ще не вирішений по суті.
26. Подібні правові висновки раніше робив Верховний Суд (див. постанову Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 177/1632/20).
27. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, правильно виходили із того, що забезпечення позову обраним позивачами способом шляхом зобов'язання відповідача відновити електропостачання фактично вирішуватиме позовну вимогу поза межами судового засідання без встановлення обставин, а також надасть перевагу позиції позивача ще до моменту вирішення справи по суті.
28. Крім того, доводи позивачів про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, дане питання підсудності було вирішено ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду
від 31 жовтня 2024 року, якими було визначено підсудність даної справи Тисменицькому районному суду Івано-Франківської області.
29. Доводи, наведені позивачами у касаційній скарзі, зводяться до їх незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та оцінкою доказів, на законність та обґрунтованість судових рішення не впливають.
30. З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивачів на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 березня 2025 рокуслід відмовити, оскільки скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 258-261, 394 ЦПК, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у справі № 344/17458/24.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: П. І. Пархоменко
Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков