02 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 357/6174/20
провадження № 61-12595св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (судді-доповідача), Пророка В. В., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кравець Вадим Валентинович, Державне підприємство «Сетам»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року у складі судді Цуранова А. Ю., та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В. В., Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна, протоколу, акта, свідоцтва про право власності та державної реєстрації.
Позов обґрунтований тим, що на забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника ОСОБА_2 за договором від 12 жовтня 2011 року про надання невідновлювальної кредитної лінії № 385022090NONREVOLVI (зі змінами) перед кредитором АТ «Укрсоцбанк», позивачами укладено іпотечний договір № 385022090NONREVOLVI-ZAST2 від 12 жовтня 2011 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
18 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Л. О. вчинено виконавчий напис № 1820, яким звернено стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , для погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором від 12 жовтня 2011 року у розмірі 271 742,86 грн.
22 листопада 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В. В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до АТ «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вегера Л. О., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кравець В. В., про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Вегерою Л. О. від 18 вересня 2019 року № 1820 таким, що не підлягає виконанню. Разом з позовом ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 року у справі № 357/13387/19 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту, а саме встановлення заборони на відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , відповідно до договору дарування від 26 жовтня 2000 року № 1-4038.
Також заяву про забезпечення позову було подано ОСОБА_1 у справі № 357/13882/19 за її позовом до АТ «Укрсоцбанк» в особі АТ «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вегера Л. О., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кравець В. В., ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2019 року у цій справі вжито заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , згідно з договором дарування квартири від 26 жовтня 2000 року
№ 1-4038.
Незважаючи на наявність заборон 27 грудня 2019 року ДП «Сетам» проведено електронні торги з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , що оформлено протоколом № 456854 та актом. Переможцем торгів став ОСОБА_3 , який 18 червня 2020 року з'явився до квартири, пред'явивши свідоцтво про придбання майна з електронних торгів № 1-714, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та довідку про зняття з реєстрації позивачів.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року у справі № 357/13387/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1820 від 18 вересня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського нотаріального округуВегерою Л. О.
Вказані прилюдні торги проведені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки спірна квартира перебувала під подвійним обтяженням, тому приватний виконавець зобов'язаний був зупинити виконавче провадження, а визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підтверджує порушення прав позивачів в момент продажу їх єдиного житла, тому наявні підстави для визнання недійсним правочину. Зазначено про продовження строків оскарження результатів прилюдних торгів на період карантину.
Уточнивши позов просили:
визнати недійсними та скасувати електронні торги, проведені 27 грудня 2019 року з реалізації предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним та скасувати протокол проведення електронних торгів від 27 грудня 2019 року № 456854;
визнати недійсним та скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки, затверджений приватним виконавцем Кравцем В. В.;
визнати недійсним та скасувати свідоцтво № 1-714 про придбання майна з електронних торгів, а саме квартири АДРЕСА_1 , видане 12 червня 2020 року ОСОБА_3 ;
визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , проведену державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук М. В., індексний номер 52642197.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано недійсними електронні торги, проведені 27 грудня 2019 року ДП «Сетам» з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним протокол проведення ДП «Сетам» електронних торгів від 27 грудня 2019 року № 456854;
Визнано недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 24 січня 2020 року, затверджений приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В. В. при примусовому виконанні виконавчого напису від 18 вересня 2019 року № 1820.
Визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, а саме квартири АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі за № 1-714, видане 12 червня 2020 року ОСОБА_3 та припинено право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію № 52642197 від 12 червня 2020 року.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що процедуру реалізації належного позивачам майна у примусовому порядку не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону, оскільки зі скасуванням виконавчого напису, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, втрачаються правові наслідки, які з нього випливають. Враховуючи положення про продовження строків загальної та спеціальної позовної давності, передбачені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби
(COVID-19), які були введені в дію Законом України від 30 березня 2020 року
№ 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», суд дійшов висновку про те, що позов подано в межах позовної давності.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, тому електронні торги, які були проведені на підставі такого виконавчого напису, є недійсними. Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив інші вимоги про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, акта приватного виконавця про проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності.
Вирішуючи питання про припинення права власності, набутого відповідачем ОСОБА_3 в результаті спірного правочину, суд першої інстанції правильно вважав вимоги позивачів про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на спірну квартиру такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, зокрема частині третій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, щосуди не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-1375цс16, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2022 року у справі № 372/3235/20, від 01 червня 2022 року у справі № 591/7612/19, від 03 серпня 2022 року у справі № 756/13399/15-ц.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що норми Закону України 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» поширюють свою дію на спірні правовідносини та продовжують спеціальний строк позовної давності, визначений статтею 48 Закону України «Про іпотеку».
Отже, застосовуючи норми цього Закону, суди не звернули увагу на те, що він набув чинності з 02 квітня 2020 року, після закінчення спеціального трьохмісячного строку, встановленого статтею 48 Закону України «Про іпотеку», що прямо суперечить принципам застосування закону у часі.
Аргументи інших учасників справи
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_4 , на касаційну скаргу, у якому позивачі просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суди повно та всебічно з'ясували всі обставини у справі, надали належну оцінку наявним у справі доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Щодо доводів відповідача про застосування позовної давності, то такий строк ними не пропущений, позов ними було подано вчасно, оскільки на той час обрахування процесуальних строків було призупинено у зв'язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями), на всій території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин, який діяв на час закінчення позовної давності. Крім того, цей строк не є пропущеним з огляду на подання ними позовів до суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року зупинено провадження у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року поновлено провадження у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2025 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до змісту касаційної скарги, заявник оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна. У зв'язку з цим, інші положення судових рішень не є предметом перегляду в касаційному порядку, що відповідає приписам статті 400 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
12 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 (позичальником) та АТ «Укрсоцбанк» (кредитором) укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії, за яким ОСОБА_2 надано кредит у сумі 450 000,00 грн.
12 жовтня 2011 року між АТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 85022090NONREVOLVI-ZAST2, відповідно до умов якого іпотекодавці передали в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за основним зобов'язанням нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,7 кв. м, жилою площею 41,8 кв. м, яка належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності на підставі дублікату договору дарування квартири № 1-4038 від 26 жовтня 2000 року, виданого Другою Білоцерківською державною нотаріальною конторою Київської області 15 березня 2011 року № 2-1144.
21 липня 2015 року між ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк» укладено договір про внесення змін № 2 до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 12 жовтня 2011 року, згідно з пунктами 2.1 та 2.2 якого заборгованість ОСОБА_2 станом на дату укладення договору становить 118 000,00 грн за тілом кредиту та 94 645,25 грн заборгованість за відсотками.
18 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Вегерою Л. О. вчинено виконавчий напис № 1820, яким звернено стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,7 кв. м, жилою площею 41,8 кв. м, для задоволення вимог відповідача у розмірі заборгованості, що виникла за кредитним договором у розмірі 271 742,86 грн.
21 листопада 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В. В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису.
21 листопада 2019 року в межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 .
Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В. В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, в межах якого здійснено опис та накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_2
22 листопада 2019 року приватним виконавцем винесені постанови про призначення суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання для участі в виконавчих провадженнях, якими у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 є ТОВ «Оціночна компанія ВВК», у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 - ТОВ «Оцінка і консультації».
Відповідно до звітів, наданих суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, вартість описаного майна боржників, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , становить 266 000,00 грн кожна.
Згідно з наявними у матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень АТ «Укрпошта» № 0420108331673, № 0420108331690 ОСОБА_2 26 листопада 2019 року отримала постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 та постанову про опис та арешт майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Згідно з рекомендованим повідомленням АТ «Укрпошта» № 0420108331886, ОСОБА_2 28 листопада 2019 року отримала постанову про ознайомлення зі звітом про оцінку у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, що відкрите відносно ОСОБА_1
26 листопада 2019 року приватним виконавцем Кравцем В. В. на адресу ДП «Сетам» направлено заявку за вихідним № 2049 на реалізацію арештованого нерухомого майна у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, де у розділі чинних обтяжень зазначено заборони № 1390683 від 12 жовтня 2019 року, № 1390722 від 12 жовтня 2019 року, № 34326446 від 26 листопада 2019 року, № 34326312 від 26 листопада 2019 року та № 34258629 від 14 листопада 2019 року.
Відповідно до листа Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області № 1619/1 від 03 грудня 2019 року, згідно з даними Реєстру територіальної громади м. Біла Церква ОСОБА_1 , з 03 листопада 2000 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою зареєстрована ще одна особа (персональні дані якої не можуть бути поширені без її письмової згоди).
04 грудня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання виконавчого напису від 18 вересня 2019 року № 1820, вчиненого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Вегерою Л. О., таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалами Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 року у справі № 357/13387/19 (за позовом ОСОБА_2 до АТ «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вегера Л. О., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кравець В. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) та від 18 грудня 2019 року у справі № 357/13882/19 (за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк» в особі АТ «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вегера Л. О., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кравець В. В., ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) вжито заходів забезпечення позовів шляхом накладення арештів, а саме встановлено заборону на відчуження 1/2 частки у квартирі АДРЕСА_1 ,кожного співвласника.
Ухвала від 04 грудня 2019 року про забезпечення позову у справі № 357/13387/19 направлена на адресу приватного виконавця листом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2021 року.
Ухвала від 18 грудня 2019 року про забезпечення позову у справі № 357/13882/19 направлена на адресу приватного виконавця 18 грудня 2019 року та вручена останньому 23 грудня 2019 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0911310144013.
27 грудня 2019 року ДП «Сетам» Міністерства юстиції України проведено електронні торги з реалізації предмета іпотеки, що оформлено протоколом № 456854, реєстраційний номер лота 392506, переможцем яких став ОСОБА_3 , який запропонував найвищу цінову пропозицію у розмірі 532 000, 00 грн.
24 січня 2020 року приватним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.
12 червня 2020 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук М. В. видано ОСОБА_3 свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, реєстровий № 1-714 та прийнято рішення про державну реєстрацію права власності останнього на спірну квартиру, індексний номер 52642197.
22 лютого 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до листа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02 листопада 2020 року № 11074/КО-26252/20.5.1, за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця В. В. щодо здійснення виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, складено довідку від 27 жовтня 2020 року, в якій зазначено про виявлені порушення приватним виконавцем вимог частини другої статті 44, частини шостої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3, 10, 12 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2020 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 489/20802 від 02 квітня 2020 року.
Згідно з вказаною довідкою, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кравець В. В. при отриманні коштів від реалізації предмета іпотеки у розмірі 505 400,00 грн, розподілив вказані суми наступним чином: 69,00 грн - витрати виконавчого провадження; 7 934,00 грн - витрати виконавчого провадження; 271 742,86 грн - на користь стягувача; 27 174,29 грн - основна винагорода приватного виконавця; 198 482,85 грн - залишок коштів. Порушення при здійсненні виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 полягають в тому, що приватний виконавець не перерахував боржнику кошти, які залишились після задоволення вимог стягувача за виконавчим документом та не повідомив боржнику про їх наявність.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2021 року у справі № 357/8500/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року та постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення з квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року у справі № 357/13387/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1820, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Л. О., про звернення стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 357/13387/19 за касаційною скаргою АТ «Альфа-Банк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2022 року у справі № 357/13882/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк», в особі правонаступника АТ «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вегера Л. О., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кравець В. В., Смоляр А. В., ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, заяву ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк», в особі правонаступника АТ «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вегера Л. О., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кравець В. В., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишено без розгляду.
Також судами встановлено, що заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року у справі № 357/7309/16, яке набрало законної сили 10 листопада 2016 року, вже здійснювалось звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну трикімнатну квартиру, на користь ПАТ «Укрсоцбанк» для задоволення його вимог за кредитним договором № 385022090NONREVOLV1 від 12 жовтня 2011 року. Рішення суду виконано не було через втрату виконавчого документа, виданого на виконання рішення суду від 11 жовтня 2016 року.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2024 року, у задоволенні заяви банку про видачу дубліката виконавчого документа у справі № 357/7309/16 та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року у справі № 357/11802/19, яке набрало законної сили 26 січня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 жовтня 2011 року у загальній сумі 272 849, 44 грн.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо вимоги про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Позивачі у цій справі вважали, що електронними торгами, які були проведені 27 грудня 2019 року і на яких була реалізована належна їм на праві власності квартира, порушені їхні майнові права, які підлягають захисту у судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
За правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18) та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Такий правочин може визнаватися недійсним у судовому порядку з підстав недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п'ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до договорів купівлі-продажу, такий договір може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент його вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п'ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).
За правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 та від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1981цс16, підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Тобто для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Торги можуть бути визнані недійсними у разі встановлення порушень процедури їх проведення, що впливають на результати торгів і порушуватимуть права та законні інтереси особи, яка оскаржує ці торги.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постановах від 17 лютого 2021 року у справі № 545/3122/18, від 02 червня 2023 року у справі № 333/3240/20.
Задовольняючи вимогу про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, тому електронні торги, які були проведені на підставі такого виконавчого напису, є недійсними.
З таким висновком повністю погодитися не можна з огляду на таке.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21, провадження № 61-5981сво23, сформулював висновок, що рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, в тому числі й щодо недійсності торгів, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанції про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна з підстав того, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, є помилковим.
Суд першої інстанції встановив наявність порушень в діях приватного виконавця, допущених при здійсненні ВП № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, зокрема щодо розподілу коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки та щодо надання звіту ТОВ «Оцінка і консультації» від 22 листопада 2019 року в межах ВП № НОМЕР_2 про незалежну оцінку 1/2 частини спірної квартири, проте відповідно до постанови приватного виконавця Кравця В. В. від 22 листопада 2019 року для проведення оцінки описаного майна боржника, надання письмового висновку та звіту щодо ринкової вартості майна, призначено іншого суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Оціночна компанія ВВК», сертифікат Фонду державного майна України від 28 липня 2017 року № 748/17.
Крім того, у справі, яка переглядається, суди встановили, що на час проведення оспорюваних електронних торгів 27 грудня 2019 року з реалізації квартири АДРЕСА_1 діяли заходи забезпечення позову у вигляді заборони на її відчуження, вжиті ухвалами Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 року у справі № 357/13387/19 та від 18 грудня 2019 року у справі № 357/13882/19, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, зокрема витяг 192465584 від 11 грудня 2019 року, витяг 194252481 від 21 грудня 2019 року.
Суди встановили, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кравець В. В. був обізнаний про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на відчуження вказаної квартири. Однак, незважаючи на це, квартира була передана на реалізацію на електронних торгах.
Вважаючи такі дії приватного виконавця неправомірними, позивачі звернулися до Міністерства юстиції України щодо перевірки дій приватного виконавця Кравця В. В. під час реалізації квартири, за результатами якої встановлено в його діях порушення чинного законодавства.
Відповідно до листа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 11074/КО-26252/20.5.1 від 02 листопада 2020 року, за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця В. В. щодо здійснення виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, складено довідку від 27 жовтня 2020 року, в якій зазначено про виявлені порушення приватним виконавцем вимог частини другої статті 44, частини шостої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3, 10, 12 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2020 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 489/20802 від 02 квітня 2020 року.
При цьому повідомлено, що відповідно до частини сьомої статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Міністерством юстиції України буде внесено вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця В. В. до дисциплінарної відповідальності (т. 3, а. с. 147).
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 206/1140/22, провадження № 61-11772св22, зазначено, що «суди не врахували, що державний виконавець, здійснюючи в межах своїх повноважень розшук нерухомого майна, яке належить боржнику, прийняв постанову від 19 березня 2020 року про опис та арешт нерухомого майна ОСОБА_3, яке також є предметом обтяження відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, встановленого в межах справи № 201/10611/19 як забезпечення майнових інтересів ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду, яким стягнено зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 100 475 грн та судовий збір у розмірі 9 605 грн.
Суди не надали належної оцінки цій обставині, адже реалізація та передача майна ОСОБА_2 , яке слугувало забезпеченням майнових вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 на випадок набрання законної сили рішенням суду про задоволення таких вимог, може утруднити виконання такого рішення.
Зазначена заборона відчуження та вчинення реєстраційних дій, яка встановлена судовим рішенням у справі № 201/10611/19 для забезпечення вимог ОСОБА_1, була раніше зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому має вищий пріоритет у порівнянні з накладеним постановою державного виконавця від 19 березня 2020 року арештом, що останній повинен був з'ясувати у відповідності до положень статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Ураховуючи викладене, при проведенні прилюдних торгів було допущено порушення положень Порядку реалізації арештованого майна, унаслідок чого оскаржуваними постановами та актами державного виконавця Євтушенку В. П. передано нерухоме майно, на яке накладено обтяження судовим рішенням, чим порушено права ОСОБА_1 як стягувача, в інтересах якого це обтяження було накладено у забезпечення виконання його вимог.
Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/38256/19 (провадження № 61-20165св21)».
Таким чином, у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 206/1140/22, викладено висновок про те, що підставою для визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна є знаходження майна під арештом.
Оскільки приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кравець В. В. був обізнаний про вжиття заходів забезпечення позовів шляхом накладення арешту на відчуження вказаної квартири, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні витяги від 11 грудня 2019 року 192465584, від 21 грудня 2019 року 194252481 про реєстрацію обтяження, однак незважаючи на це квартира була передана на реалізацію на електронних торгах, Верховний Суд зазначає, що наявні обставини для визнання електронних торгів недійсними як такі, що були проведені під час такої заборони.
Зважаючи на підстави та предмет позову, з урахуванням фактично встановлених обставин справи та досліджених доказів, суди першої та апеляційної інстанцій з наведенням відповідних мотивів дійшли правильного висновку про задоволення вимоги щодо визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна, проте помилково зазначили підставу її задоволення, зокрема у зв'язку з тим, що виконавчий напис нотаріуса визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.
Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні з викладенням їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.
Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що норми Закону України 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» поширюють свою дію на спірні правовідносини та продовжують спеціальний строк позовної давності, визначений статтею 48 Закону України «Про іпотеку», заслуговують на увагу, однак не вплинули на результат розгляду справи по суті з огляду на таке.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно із частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
До вимог про оскарження прилюдних (електронних) торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність.
Установлено, що електронні торги були проведені 27 грудня 2019 року.
Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній станом на час проведення торгів іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.
Проте ОСОБА_2 , ОСОБА_1 позов подали до суду лише 23 червня 2020 року, з пропуском строку спеціальної позовної давності, передбаченої статтею 48 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 373/651/20, строки звернення до суду продовжуються з моменту набрання чинності Законом № 540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року, а у період з 12 березня до 02 квітня 2020 року суд може врахувати карантин як поважну причину пропуску такого строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20) зазначала, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження
№ 12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).
Ухвалами Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 року у справі № 357/13387/19 та від 18 грудня 2019 року у справі № 357/13882/19 вжито заходів забезпечення позовів шляхом накладення арештів на належні позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частки квартири. Отже, позивачі мали обґрунтовані сподівання на захист їх права власності та очікування неможливості відчуження належного їм нерухомого майна до вирішення спору щодо законності виконавчого напису.
Враховуючи, що строк позовної давності був пропущений, однак з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та захисту порушеного права, наявні об'єктивні підстави для його поновлення. Такий підхід відповідає положенням статті 267 ЦК України, згідно з якою особа має право на захист свого порушеного права, а також узгоджується з практикою Верховного Суду щодо необхідності забезпечення балансу інтересів сторін і реалізації права на справедливий судовий розгляд.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
З урахуванням наведених вище мотивів, Верховний Суд вважає за необхідне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в частині вимоги про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови, в іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року залишити без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами касаційного перегляду вимоги заявника по суті не задовольняються, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в частині вимоги про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в частині вимоги про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майназалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
В. В. Пророк
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік