Справа № 211/1293/25
Провадження № 2/211/1217/25
іменем України
29 квітня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Данилової О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Криворізької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво та просить суд визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на самочинно збудований будинок з господарськими та допоміжними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: - житловий будинок «Н-1», господарські допоміжні споруди: - сарай-вольєр «О», - сарай «М», - зовнішню огорожу ділянки по АДРЕСА_1 та провулку без назви між п. 1, 6 та п. 5, - огорожа між ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 між п. 1, 2, 3 та п. 4, - внутрішню огорожу, зазначену на топозйомці між п. 7, 8 та п.9, комунікації: - свердловину, - «Г ст. 159» газопровід труба сталева діам. 159 мм довж. 40 м (по огорожі між ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) між п. 1 та п. 2, - «Г ст. 32» газопровід труба сталева діам. 32 мм (по огорожі між ділянками по АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 ) між п. 2, 3 та п. 4, замощення: - «Б» - бруківка, благоустрій земельної ділянки - «А» асфальтове покриття на відрізку від лінії межі між ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 до перехрестя вул. Донецької з провулком без назви. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 16 січня 2020 р. Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 211/4861/19 за його позовом ухвалив рішення, яким його позов задоволено та визнано за ним, ОСОБА_1 , право власності на будівельні матеріали, обладнання та конструкції тощо, що були використані в процесі будівництва житлового будинку «Н-1», господарських споруд сарай «М», сарай «О», свердловини, огорожі всієї земельної ділянки, газову сталеву трубу діам. 159 мм та 32 мм (на огорожі між ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ), благоустрою земельної ділянки та виконання асфальтного покриття за адресою: АДРЕСА_1 . За повідомленням КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 30.01.2014, при обстеженні житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 встановлено самочинне будівництво, а саме: житловий будинок «Н-1» загальною площею приміщень 246,1 кв.м., житловою площею 84,7 кв.м., господарських споруд сарай «М», сарай-вольєру «О». На підтвердження позовних вимог до суду у справі №211/4861/19 було надано копії договорів, видаткових накладних та касових чеків, як доказ факту придбання матеріалів та послуг, що використані при будівництві житлового будинку «Н-1», господарських споруд: сараю «М», сараю-вольєру «О», огорожі по всьому периметру земельної ділянки, комунікацій: свердловини, газових труб діам. 159 мм та 32 мм (по огорожі між ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ), благоустрою земельної ділянки та виконання асфальтового покриття за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому між ОСОБА_1 та - ТОВ «Вестшляхбуд» укладено договір підряду, за яким ТОВ «Вестшляхбуд» зобов'язується виконати роботи по благоустрою, асфальтуванню території по вул. Донецькій перед ділянкою № НОМЕР_1 , на суму 33 828 грн. (а.с. 30, 31 №211/680/16-ц); - та ПП ОСОБА_2 на виконання та поставку елементів металевої огорожі паркану, воріт, хвіртки, перил тераси на суму 17 636,42 грн. (а.с. 32 №211/680/16-ц); - та ТОВ «Капітальний підземний ремонт свердловин» на виконання робіт з буріння водозабірної (побутової) свердловини, Договір №4/04-р-09; - Договір підряду на виконання послуг з загально-будівельних робіт; - Висновок судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №1672/1673/17-27/2176/18-27 від 31.05.2018. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.11.2020 апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.01.2020 залишено без змін. При цьому у постанові зазначено наступне: «З урахуванням наведеного вище, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції, що наданими позивачем доказами підтверджено його одноособове придбання будівельних матеріалів для спорудження спірного будинку та наявності підстав для задоволення позову про визнання права власності на будівельні матеріали за ОСОБА_1 » Відповідно до Висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №1672/1673/17-27/2176/18-27 від 31.05.2018, проведеної експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Шевченко І.І., за ухвалою суду у справі №211/680/16-ц - житловий будинок «Н-1», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає державним будівельним нормам (стор. 19 висновку). На сторінках з 4 по 10 цього Висновку наведено технічний опис досліджуваного об'єкта. Позивач звертає увагу суду, що протягом усього часу розгляду справи з боку третіх сторін, в особі Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради та Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради - заперечень щодо висновків судово-технічної експертизи не було. Протягом розгляду справи у всіх процесуальних документах зазначено, що спір точиться саме довкола житлового дому, що експлуатується за своїм цільовим призначенням з 27.07.2009. Жодна з третіх сторін учасниць справи не подавала заперечень, щодо використання матеріалів на будівництво зазначених об'єктів. Виходячи з викладеного та беручи до уваги документальні підтвердження виконаних послуг, зазначені у позові матеріали у сукупності з послугами перетворилися на НЕРУХОМІ ОБ'ЄКТИ одного суцільного домоволодіння (садиби) за адресою: АДРЕСА_1 , що створені ним, ОСОБА_1 . Спираючись на свій фах з вищої освіти інженера будівельника, позивач вважає за необхідне звернути увагу суду на той факт, що всі вище зазначені споруди є об'єктами нерухомості та належать до одного суцільного домогосподарства, та мають бути відображені у рішенні суду про визнання права власності за цим позовом. Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.01.2020 у справі №211/4861/19 та постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.11.2020 зазначені споруди (об'єкти) отримали преюдиційний статус. Преюдиційність - це прийняття без доказування та перевірки фактів, які були встановленні процедурно іншим судом в іншій справі. Обов'язок суду, який розглядає справу, визнати такими, що не потребують доказування, обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили. 12.01.2021 на підставі Договору дарування земельної ділянки, ОСОБА_1 став власником земельної ділянки, на котрій розташований збудований ним дім. Маючи у власності земельну ділянку та рішення суду, виконуючи вимоги норм законодавства він тричі звертався до Відділу з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Виконкому Криворізької міської ради з заявою та належними документами, у тому числі, з декларацією про готовність дому до вводу в експлуатацію. Але тричі отримав не законну відмову. Наведене у відповіді Відділу ДАБК обґрунтування відмови є не законним, тому що жодна норма законодавства не пов'язує між собою дати завершення будівництва з датою набуття права власності на земельну ділянку. Його заперечення на адресу Відділу ДАБК не сприйняті, таким чином, виник спір з Відділом з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Виконкому Криворізької міської ради, який може бути вирішений у суді. Тому позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 12.02.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 19.03.2025 підготовче судове засідання закрите та справу призначено до судового розгляду.
15.04.2025 представником відповідача Ольховською А.М. до суду через систему «Електронний суд» скеровано відзив на позовну заяву.
Суд вважає за необхідне при ухваленні рішення у справі залишити відзив без розгляду, оскільки всупереч вимог ст. 178 ч. 7 ЦПК України відзив подано поза межами строку, визначеному в ухвалі про відкриття провадження у справі, при цьому представником не порушено питання щодо поновлення строку для подання відзиву на позов та визнання причини пропуску строку поважними.
24.04.2025 позивачем ОСОБА_1 до суду через систему «Електронний суд» скеровано відповідь на відзив.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, згідно якої просить провести розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягає та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представника відповідача Криворізької міської ради Ольховська А.М. звернулася до суду з заявою про розгляд справи у відсутність представника Криворізької міської ради з урахуванням раніше наданого відзиву на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 29.12.2009 КП ДОР «Криворізьке БТІ» було виявлено при обстеженні житлового будинку з господарчими будівлями АДРЕСА_1 самочинне будівництво (а.с. 20 - копія повідомлення).
Як вбачається зі змісту частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.10.2018 у справі №211/680/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Криворізької міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , Криворізького регіонального відділу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, управління містобудування, архітектури та земельних відносин Криворізької міської ради про визнання права власності на будинок - позовні вимоги позивача було задоволено повністю. Ухвалено визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «Н-1», як на окремий об'єкт нерухомого майна, загальною площею 246,1 м2 та житловою площею 84,7 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/77474485).
Однак, постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.07.2019 у справі №211/680/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково, рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.10.2018 скасовано та постановлено нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Криворізької міської ради, треті особи: ОСОБА_4 , Криворізький регіональний відділ інспекції державного архітектурно - будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, управління містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради про визнання права власності на будинок - відмовити (https://reyestr.court.gov.ua/Review/83340871).
ОСОБА_1 було подано касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24.07.2019 у справі №211/680/16-ц, але ухвалою Верховного Суду від 19.11.2019 ОСОБА_1 було повернуто скаржнику (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85868760).
З наведеного вбачається, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 24.07.2019 у справі №211/680/16-ц набрала законної сили 24.07.2019.
При ухваленні рішення у даній справі суд враховує обставини, встановлені в справі №211/680/16-ц, які мають преюдиційний статус для даної справи.
Отже, як вбачається з мотивувальної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.07.2019 у справі №211/680/16-ц судом апеляційної інстанції встановлено, що «… відповідачка ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.2006 року є власником домоволодіння АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 118, 119).
Рішенням виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради №764 від 17.09.2008 року ОСОБА_3 був наданий дозвіл на будівництво житлового будинку розміром 19,09 на 14,29 м замість старого на території домоволодіння по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 157).
Крім того, судом встановлено, що 25.07.2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «РОС.ТАЛ» було укладено договір підряду, за яким ТОВ «РОС.ТАЛ» зобов'язується збудувати житловий будинок по АДРЕСА_1 , згідно проекту Лавенда фірми «Горизонт» (т. 1 а.с. 9-11).
За договором поставки та установки виробів з ПВХ від 06.11.2008 р. ОСОБА_1 сплачено 34000,95 гривні за установку вікон у будинку по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 12-14).
Згідно договору, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , остання зобов'язалася поставити вироби на суму 20 157 гривень (т. 1 а.с. 15).
02.03.2009 року між ОСОБА_1 та польською фірмою «Bruk-Вet» було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_6 за 50 000 євро, що в еквіваленті склало 200 000 польських злотих, придбав тротуарну плитку (т. 1 а.с. 16).
Згідно до додаткового договору від 02.03.2009 року до вказаного договору придбано додатково матеріал на суму 1 017,68 євро, а відповідно до додаткового договору від 16.05.2009 року до вказаного договору придбано додатково матеріал на суму 1 359,49 євро (т. 1 а.с. 17, 18).
01.07.2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Вестшляхбуд» укладено договір підряду, за яким ТОВ «Вестшляхбуд» зобов'язується виконати роботи по благоустрію території по АДРЕСА_1 на суму 33 828 гривень (т. 1 а.с. 22-23).
Згідно договору №2503 від 27.03.2009 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_7 за 1 488,6 євро будівельний матеріал (т. 1 а.с. 24).
21.04.2009 року ОСОБА_1 уклав договір з ТОВ «Капітальний підземний ремонт свердловин» на суму 3 000 гривень на буріння свердловини по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 25).
07.07.2009 року ОСОБА_1 уклав договір з ОСОБА_8 на суму 2 690 гривень на укладку карбонового утеплювача (т. 1 а.с. 26).
19.05.2009 року ОСОБА_1 уклав договір з ПП Свєтовим на суму 17 636,42 гривень на виготовлення та поставку металевого паркана, воріт, хвіртки, перил тераси (т. 1 а.с. 28, 28).
Згідно накладній витрати ОСОБА_1 в період з 19 по 30 червня 2009 року на будівельні матеріали склали 12 936 гривень (т. 1 а.с. 30).
Згідно видатковим накладним ОСОБА_1 сплатив 16.01.2009 року за СПА-басейн 50 000 гривень, 01.08.2008 року за бетону суміш та її транспортування 3 447,70 гривень, 08.08.2008 року за бетону суміш та її транспортування 1 848,85 гривень, 08.08.2008 року за бетон 3 790,02 гривень, 31.10.2008 року за бетон 2 030 гривень, 11.09.2008 року за цемент 990 гривень, 18.10.2008 року за клей 1 604 гривні, 27.09.2008 року за гідробар'єр та плівку 2 227,50 гривень, 30.01.2009 року за покрівельний матеріал 2 400 гривень, за пиломатеріали 15.12.2008 року платив 15 096,20 гривень та 28.10.2008 року сплатив 10 052 гривні, 18 та 30 вересня 2008 року за брус сплатив 8 262,72 гривні та 5 321,40 гривні, відповідно (т. 1, а.с. 31-41).
Відповідно до матеріалів справи, договори про поставку будматеріалів №02/03-09 від 02 березня 2009 року, №РН-01042 від 31 жовтня 2008 року, №09-1454/22 від 11.09.2008 року, №1350 від 26.03.2009 року, №204 від 28.07.2008 року, №334 від 13.10.2008 року, №1-11 від 27.11.2008 року, № 2-04 від 07.04.2009 року, № КР-0001423 від 27.09.2008 року, № РН-30/01-02 від 30.01.2009 року, №РНк-0000041 від 15.12.2008 року, №РН-00061 від 30.09.2008 року та №РН-00058 від 18.09.2008 року укладалися від імені приватного підприємства «СЛ» та платіжні доручення про оплату проводилися за кошти ПП «СЛ» (т. 1 а.с. 16-19, 33, 35, 36, 38, 39, 40, 41), яке згідно свідоцтву про реєстрацію юридичною особи, належить ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 7).
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №1672/1673/17-27/2176/18-27 від 31 травня 2018 року, проведеної експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Шевченко І.І., вартість будинку АДРЕСА_1 складає 1 950 884 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят) гривень без урахування ПДВ; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 розділена фізичною межею у вигляді паркану з металевої сітки по металевих стовпчиках на дві відокремлені земельні ділянки з окремими в'їздами та входами для користування будинком «Н-1» та будинком «А-1» (том 2 а.с.46-63).
Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на спірний будинок, позивач посилався на те, що будинок АДРЕСА_1 збудований за його власні кошти.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що спірний житловий будинок є самочинним будівництвом, так як збудований хоча і за відповідним документом, який дає право виконувати будівельні роботи, але без належно затвердженого проекту та збудований позивачем за його власні кошти на земельній ділянці, що на той час знаходилася в користуванні відповідача ОСОБА_3 , на теперішній час власника, з її згодою.
Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірний будинок, з огляду на наступне.
Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Поняття «будівництво» включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва (частина третя статті 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», стаття 4 Закону України «Про архітектурну діяльність»).
Для визнання будівництва самочинним воно має бути пов'язане з об'єктом нерухомості й порушувати одне з положень статті 376 ЦК України.
У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Водночас згідно з частиною третьою статті 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Зазначена норма поширюється на випадки, коли самочинне будівництво здійснено на ділянці, що не була відведена для цієї мети, для будівництва відповідного об'єкта, незалежно від того, хто є власником цієї земельної ділянки, особа, яка здійснила самочинне будівництво, чи інша особа.
Суд може визнати право власності на самочинне будівництво тільки за умови надання земельної ділянки особі, що здійснила самочинне будівництво, у встановленому порядку, зокрема, у випадках: безоплатної передачі земельної ділянки громадянину із земель державної або комунальної власності; набуття особою, що здійснила самочинне будівництво, земельної ділянки, що надана для даної цілі іншій особі, у власність; укладення договору оренди, іншого цивільно-правового договору, що дає право забудови земельної ділянки; прийняття відповідним органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки тощо.
Якщо власник, користувач, земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила, чи здійснює самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила, чи здійснює самочинне будівництво, або за її рахунок.
Із контексту частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.
Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є, та не являється забудовником. Зазначена умова є єдиною для визнання права власності на об'єкт нерухомості за такою особою.
Частина третя статті 376 ЦК України, на відміну від частини п'ятої цієї статті, не ставить набуття права власності особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, у залежність від відповідності виконаних робіт державним будівельним нормам і правилам та порушення прав третіх осіб або суспільних інтересів.
При цьому необхідно ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, яка здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва об'єкта.
Правові засади виникнення права власності на об'єкти нерухомості, що є об'єктами незавершеного будівництва, визначені статтею 331 ЦК України.
Однак, стаття 331 ЦК України визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону, та не регулює правовий режим самочинного будівництва.
Правовідносини, що виникають з приводу самочинного будівництва, тобто у випадках, коли вимоги закону при створенні нової речі, самочинному будівництві, були порушені, врегульовано спеціальною нормою, а саме статтею 376 ЦК України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно, житлові будинки, будівлі, споруди, виникає з моменту завершення будівництва, створення майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва, створення майна, особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, створення майна.
Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
За змістом статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.
Таку правову позицію Верховний Суд виклав в Постанові від 17 жовтня 2018 року № 759/17450/14-ц.
До початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Самочинне будівництво є порушенням встановлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.
Як вбачається із матеріалів справи, дозвіл на будівництво житлового будинку розміром 19,09 на 14,29 м замість старого на території домоволодіння по АДРЕСА_1 був наданий відповідачці ОСОБА_3 згідно з рішенням виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради №764 від 17.09.2008 року (т. 1 а.с. 157).
Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка ОСОБА_3 передала право на будівництво житлового будинку розміром 19,09 на 14,29 м замість старого на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке було набуте нею за рішенням виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради №764 від 17.09.2008 року, позивачу ОСОБА_1 .
Як вбачається із матеріалів справи, позивач самочинно збудував новий будинок на території вище вказаного домоволодіння, при цьому не надав належних доказів на підтвердження законності цього будівництва.
Колегією суддів не приймаються до уваги посилання позивача на те, що частину земельної ділянки, на який збудовано будинок відповідач ОСОБА_3 подарувала позивачу, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Той факт, що позивач відділив частину земельної ділянки, що належить відповідачу ОСОБА_3 невеличким парканом та зробив зовнішню огорожу всієї земельної ділянки, не може бути підтвердженням законності набуття вказаної земельної ділянки для подальшого будівництва або підтвердженням згоди ОСОБА_3 на надання ОСОБА_9 земельної ділянки під уже самочинно збудоване нерухоме майно.
Натомість, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 , як власник земельної ділянки, на якій розташований самочинно збудований будинок, заперечує проти визнання права власності за ОСОБА_1 на самочинне будівництво.
Факт обладнання обох будинків окремими газовими лічильниками не може бути підставою для визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудований будинок.
На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання за ним права власності на будинок АДРЕСА_1 , оскільки до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку, чого позивачем зроблено не було та матеріали справи не містять доказів передачі відповідачкою ОСОБА_3 частини належної їй на праві власності земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 як до початку будівництва, так і згодом.
При цьому колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем доведено, що спірний будинок був збудований за його власні кошти, та не враховано, що на час будівництва спірного будинку позивач був у шлюбі з ОСОБА_4 оскільки, відповідно до наданих позивачем доказів, які містяться в матеріалах справи, останнім, купувались будівельні матеріали для спорудження спірного будинку. При цьому, питання щодо віднесення будівельних матеріалів, які використані для самочинного будівництва, до спільної сумісної власності чи особистої власності позивача судом не вирішувалось, оскільки не було предметом позову. Колегія суддів не може визначати вартість будівельних матеріалів, що були придбані позивачем для будівництва спірного будинку, оскільки позовних вимог щодо вказаних будівельних матеріалів позивачем не заявлено. При цьому слід зауважити, до завершення будівництва, створення майна, особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, створення майна …».
Окрім справи №211/680/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Криворізької міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , Криворізького регіонального відділу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, управління містобудування, архітектури та земельних відносин Криворізької міської ради про визнання права власності на будинок, судами першої, апеляційної та касаційної інстанції розглядалися й інші позови позивача, предмет позову яких нерозривно був пов'язаний зі спірним домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.01.2020 у справі №211/4861/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, про визнання права власності на будівельні матеріали - задоволено. Ухвалено визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали, обладнання та конструкції, тощо, що були використані в процесі будівництва житлового будинку «Н-1» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10). Рішення оскаржене, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.11.2020 залишена без задоволення, рішення набрало законної сили 11.11.2020 (а.с. 11, 12).
Також 12.01.2021 на підставі Договору дарування земельної ділянки ОСОБА_1 отримав в дар від ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,0505 га, переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7, 8).
Внаслідок чого позивач звернувся до Відділу з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Виконкому Криворізької міської ради з заявою про надання адміністративної послуги з приводу питання щодо прийняття в експлуатацію об'єкта, згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації «житловий будинок літ.» Н», сарай з вольєром літ. «О», розташованого по АДРЕСА_1 .
Однак, листом Відділу з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Виконкому Криворізької міської ради від 01.06.2021 позивачу було відмовлено у наданні адміністративної послуги та зазначено про невідповідність поданих документів пункту 4 Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Мінрегіону від 3 липня 2018 № 158, відповідно до якого дані, зазначені в декларації, мають узгоджуватись з документами, які подаються разом з нею. Тому враховуючи дату укладення договору дарування земельної ділянки (12.01.2021), дату реєстрації права власності на земельну ділянку (12.01.2021) та рік спорудження/реконструкції об'єктів щодо яких проведено технічне обстеження (2009), Відділом повернуто документи заявнику (а.с. 17).
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.03.2023 у справі №211/6854/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Виконкому Криворізької міської ради про визнання права власності - задоволено частково. Ухвалено визнати за ОСОБА_1 право власності на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок «Н-1», господарські споруди сарай «М», сарай-вольєр «О», свердловину І, вигрібну яму ІІ, замощення ІІІ, огорожі 1,2, хвіртку/ворота №3,4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/ Review/109561024).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.07.2023 у справі №211/6854/21 апеляційну скаргу Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю задоволено частково. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.03.2023 скасувано, ухвалено нове судове рішення. Постановлено відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог про визнання за ним права власності на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок «Н-1», господарські споруди сарай «М», сарай-вольєр «О», свердловину І, вигрібну яму ІІ, замощення ІІІ, огорожі 1,2, хвіртку/ворота №3,4. Провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Відділу з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Виконкому Криворізької міської ради прийняти від позивача у десятиденний термін внести до Державного Реєстру будівельної діяльності Декларацію про готовність до експлуатації самочинного збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, закрити (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112022242).
Постановою Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №211/6854/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04.07.2023 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради про визнання права власності змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови (відмовлено у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача). Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04.07.2023 в частині розподілу судових витрат змінено, зменшивши їх розмір з 7 076,85 грн. до 5 714,85 грн. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04.07.2023 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради про зобов'язання вчинити дії залишити без змін (а.с. 14-16, https://reyestr.court.gov.ua/Review/119393392).
При розгляді даної справи позивач посилається на статтю 381 ЦК України, за змістом якої садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом. Та у тексті позову посилається на статтю 331 ЦК України, якою визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.
Крім того, відповідно до прохальної частини позову, позивач просить визнати за ним право власності на самочинно збудований будинок з господарськими та допоміжними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи свою вимогу тим, що будівельні матеріали (справі №211/4861/19) у сукупності з послугами, які були ним оплачені, перетворилися на НЕРУХОМІ ОБ'ЄКТИ одного суцільного домоволодіння (садиби).
Але дане твердження суд вважає необґрунтованим, оскільки при ухваленні 24.07.2019 постанови Дніпровським апеляційним судом у справі №211/680/16-ц колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання за ним права власності на будинок АДРЕСА_1 , оскільки до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку, чого позивачем зроблено не було та матеріали справи не містять доказів передачі відповідачкою ОСОБА_3 частини належної їй на праві власності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , як до початку будівництва, так і згодом.
При цьому суд не може взяти до уваги факт набуття у власність ОСОБА_1 на підставі Договору дарування земельної ділянки від 12.01.2021 земельної ділянки площею 0,0505 га, переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки дана земельна ділянка була набута у власність позивачем вже після побудування спірного домоволодіння, яке є самочинно збудованим.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи викладене, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. 6 ч. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд-
ухвалив:
у задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 29 квітня 2025 р.
Суддя Д.М. Ніколенко