ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29.04.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/177/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгал Україна", вул. Пасічна, буд. 38 а, офіс 6, м. Івано-Франківськ, 76019
про стягнення заборгованості в сумі 91456,88 грн,
встановив: ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгал Україна" про стягнення заборгованості в сумі 91456,88 грн, а саме: 72756,59 грн - інфляційних збитків за період з 01.10.2023 по 31.01.2025 та 18700,29 грн - 3% річних за період з 01.10.2023 по 31.01.2025.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Господарським судом Івано-Франківської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень (ухвала суду від 21.02.2025).
Згідно наявного в матеріалах справи поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі.
Враховуючи, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплачує заборгованість, стягнуту на користь позивача постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 у справі №909/982/19, яка звернута до примусового виконання в Івано-Франківський ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, тому позивач просить суд стягнути з відповідача 91456,88 грн, а саме: 72756,59 грн інфляційних збитків за період з 01.10.2023 по 31.01.2025 та 18700,29 грн 3% річних за період з 01.10.2023 по 31.01.2025.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, доказів виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 у справі №909/982/19, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2020 у справі №909/982/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгал Україна на користь ОСОБА_1 частку ринкової вартості майна ТОВ "Медгал Україна, яка належить ОСОБА_1 , у розмірі 466230,00 гривень; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Медгал Україна» на користь ОСОБА_1 19000,00 гривень за проведення комплексної судової експертизи, 10490,18 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 6993,45 гривень судового збору за подання позовної заяви.
Предметом позову у справі №909/982/19 було стягнення ринкової вартості частини у майні "Медгал Україна» у розмірі 466230,00 грн на користь ОСОБА_1 .
30.01.2023 Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ про примусове виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 по справі № 909/982/19.
06.07.2023 державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івасишиним П. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №72170917 з виконання наказу № 909/982/19 виданого 30.01.2023 про стягнення з ТОВ “Медгал Україна» на користь ОСОБА_1 часткову ринкову вартості майна ТОВ “Медгал Україна» у розмірі 466 230,00 гривень.
Як вказує позивач, станом на дату звернення з позовом до суду постанова Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 у справі №909/982/19 не виконана, заборгованість ТОВ “Медгал Україна» у розмірі 466230,00 гривень позивачу не сплачена.
Також, у жовтні 2023 року позивач зверталась із аналогічним позовом до Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення інфляційних збитків та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2024 у справі №909/918/23 позов задоволено частково, стягнуто із відповідача 224327,71 грн інфляційних збитків, 41798, 21 грн 3 % річних за період з 05.10.2020. по 30.09.2023.
У зв'язку із несплатою боргу відповідачем позивач, керуючись приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахувала на суму боргу, встановленого Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 по справі №909/982/19, 72756,59 грн інфляційних збитків за період з 01.10.2023 по 31.01.2025 та 18700,29 грн 3% річних за період з 01.10.2023 по 31.01.2025.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.
Згідно статті 129-1 Конституції України, статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частинами 2, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 у справі №909/982/19, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2020 у справі №909/982/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгал Україна на користь ОСОБА_1 частку ринкової вартості майна ТОВ "Медгал Україна, яка належить ОСОБА_1 , у розмірі 466230,00 гривень; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Медгал Україна» на користь ОСОБА_1 19000, 00 гривень за проведення комплексної судової експертизи, 10490,18 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 6993, 45 гривень судового збору за подання позовної заяви.
Згідно частини статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Таким чином, наявність судового рішення про стягнення основного боргу за договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу, тому наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.
При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Вказана правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 902/330/17, від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи, що відповідач не виконує судове рішення щодо стягнення коштів сумі 466230 грн, на підставі положень статті 625 ЦК України у позивача виникло право вимагати у відповідача сплатити суму нарахованих інфляційних втрат за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
У розумінні ст. 625 ЦК України, позивач, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що такий розрахунок є методологічно та арифметично правильним, відтак 72756,59 грн - інфляційних збитків за період з 01.10.2023 по 31.01.2025 та 18700,29 грн - 3% річних за період з 01.10.2023 по 31.01.2025 підлягають стягненню.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
За встановлених судом обставин справи, позов слід задовольнити.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 86, 123, 129, 191, 231, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгал Україна" про стягнення заборгованості в сумі 91456,88 грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгал Україна", вул.Пасічна, буд. 38 а, офіс 6, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 34084057) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 72756 (сімдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн 59 коп. інфляційних втрат, 18700 (вісімнадцять тисяч сімсот) грн 29 коп. 3% річних, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.04.2025.
Суддя Неверовська Л.М.