ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29.04.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 907/185/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПБС, с.Бистриця Надвірнянського району Івано-Франківської області
про стягнення 292 008,20грн., у тому числі 237909,84грн. пені та 54 098,36 трьох процентів річних,
за участю:
представника позивача: Євчинець Р.М.- довіреність від 10.03.2025
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПБС, с. Бистриця Надвірнянського району Івано-Франківської області про стягнення 292 008,20 грн, у тому числі 237 909,84 грн пені та 54 098,36 трьох процентів річних.
Предметом заявлених позивачем позовних вимог виступає стягнення з відповідача пені та трьох процентів річних, нарахованих у зв'язку з порушенням останнім строків повернення попередньої оплати (авансу), передбаченого умовами укладеного між сторонами Договору на виконання робіт №13 від 04.07.2023 (зі змінами до нього, внесеними, зокрема, Додатковою угодою №13/16 від 30.10.2024), в загальній сумі 292 008,20 грн, у тому числі 237 909,84 грн пені та 54 098,36 грн трьох процентів річних.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.03.2024 постановлено матеріали позовної заяви №16-ДСК від 17.02.2025 (вх. №02.3.1-05/209/25 від 18.02.2025) (справи №907/185/25) Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПБС, с. Бистриця Надвірнянського району Івано-Франківської області про стягнення 292 008,20 грн, у тому числі 237 909,84 грн пені та 54 098,36 трьох процентів річних, із доданими до неї документами надіслати Господарському суду Івано-Франківської області (вул. Грушевського, будинок 32, м. Івано-Франківськ, 76018) за підсудністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області вищевказану позовну заяву (справу №907/185/25) розподілено судді Шкіндер П.А..
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 907/185/25; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 29.04.2025 встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення .
Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 04.04.2025 об 12:22.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву (вх.6471/25 від 18.04.2025) у якому просить суду в позові Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» про стягнення 292 008,20 грн, у тому числі 237909, 84грн пені та 54 098, 38грн - 3% річних відмовити повністю. Відповідач у відзиві на позовну заяву наголосив на неможливості стягнення 3% річних, оскільки повернення відповідно до частини другої статті 693 ЦК України грошових коштів, отриманих як попередня оплата (аванс), не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 цього Кодексу, посилаючись на правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі N 910/23585/16,від 14 березня 2018 року у справі N 910/24853/13,від 26 жовтня 2018 року у справі N 910/1775/18,від 20 листопада 2018 року у справі N 916/75/18, від 21 червня 2019 року у справі N 910/9288/18, від 01 липня 2019 року у справі N 910/5773/18, від 24 вересня 2019 року у справі N 922/1151/18, від 17 жовтня 2018 року у справі N 923/1151/17, від 18 грудня 2019 року у справі N 906/190/19. Крім того, у тексті відзиву відповідач надає свої міркування щодо права суду на зменшення розміру пені, разом з тим у резолютивній частині відзиву на позов відсутнє прохання зменшення розміру штрафних санкцій.
Від позивача 28.04.2025( вх. 6987/25) надійшли додаткові пояснення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, будь яких заяв чи клопотань не подав.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача , суд встановив таке.
04.07.2023 року між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області (далі - Служба, Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБС» (далі - ТОВ «ПБС». Відповідач, Підрядник) укладено договір №13 на виконання робіт (далі - Договір).
Даний Договір набрав чинності з дати підписання договору по 31 січня 2024 року включно, але до повного виконання сторонами своїх обов'язків. З урахуванням умов, визначених додатковою угодою від 31.01.2024 № 13/7, строк дії договору продовжено до 31.03.2024. Додатковою угодою від 27.03.2024 №13/10. строк дії договору продовжено до 31.05.2024 та додатковою угодою від 29.03.2024 №13/11, строк дії договору - до 31.01.2025 року.
Відповідно до п. 1.1. Договору, підрядник у порядку та на умовах, визначених цим договором своїми силами і засобами та/або з залученням субпідрядних організації! зобов'язується виконати Роботи: по об'єкту в визначений відповідно Договору термін, а Замовник зобов'язується прийняти закінчений будівництвом об'єкт та сплатити вартість виконаних робіт по мірі надходження бюджетних коштів на його рахунок.
Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки по Договору проводяться шляхом поетапної оплати Замовником за виконані та прийняті роботи при надходженні коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування у межах відповідних кошторисних призначень шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника на підставі умов Договору.
Підпункт 6.3.4, п. 6.3 Договору визначає, що підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт в межах наявного (доведеного) фінансування та у строки встановлені цим Договором.
Відповідно до п. 8.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за Договором Сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України.
30.10.2024 року між Службою та ТОВ «ПБС» було укладено Додаткову угоду №13/16 від 30.10.2024 року до Договору №13 від 04.07.2023 року на виконання робіт (далі - Додаткова угода №13/16).
Даною додатковою угодою №13/16, сторони погодили покращити якість предмету закупівлі та внесли зміни до пункту 4.9.6 розділу 4 Договору, виклавши його в новій редакції.
Так, Замовник як одержувач бюджетних коштів, може провести попередню оплату (аванс), відповідно до Наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 22.04,2024 року №Н-148/09-02 «Про деякі питання попередньої оплати при закупівлі робіт (послуг) за КПКВК 3111350 «Будівництво, ремонт та інші інженерно - технічні заходи із захисту об'єктів критичної інфраструктури паливно - енергетичного сектору критичної інфраструктури» за рахунок бюджету коштів у 2024 році службами відновлення та розвитку інфраструктури в областях» (зі змінами згідно Наказу №177/09-02) у розмірі, що не перевищує 30% річної вартості робіт (послуг), виходячи з лімітів бюджетних асигнувань встановлених планом використання бюджетних коштів на 2024 рік та на строк до 15 листопада 2024 року, що становлять суму: За рахунок коштів Спеціального фонду Державного бюджету - 15 000 000,00 гри. в тому числі ПДВ 20%.
Позивачем на виконання умов Договору, було перераховано Відповідачу попередню оплату (аванс) в сумі 15 000 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 17 травня 2024 року №3,
Відповідно до додаткової угоди №13/16, Підрядник зобов'язувався використати одержаний аванс для виконання робіт, в будь якому випадку до 15.11.2024 року.
Додатковою угодою передбачено, що зарахування авансу здійснюється відповідно до «Актів здачі приймання виконаних проектних, науково - проектних, вишукувальних та додаткових робіт». «Актів приймання виконаних будівельних робіт» та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат».
Пунктом першим Додаткової угоди №13/16 передбачено, що у разі неподання «Актів здачі приймання виконаних проектних, науково - проектних, вишукувальних та додаткових робіт», «Актів приймання виконаних будівельних робіт» форми № КБ-2в та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» форми КБ-3 про використання суми попередньої оплати (авансу), Підрядник зобов'язаний повернути надану йому суму попередньої оплати (авансу), а у випадку неповернення Підрядник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення з моменту закінчення терміну повернення попередньої оплати (авансу).
У зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів відпрацювання авансу та не повернення авансу і надалі невиконанням Підрядником вимог претензії, Служба звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» попередньої оплати (авансу) в розмірі 15 000 000,00 грн.
Після відкриття провадження у справі №907/986/24 за позовом Служби, ТОВ «ПБС» було повернуто в повному обсязі суму попередньої оплати (авансу) в розмірі 15 000 000,00 грн.. яку позивач просив стягнути з відповідача в межах даної справи. Ухвалою суду від 15.01.2025 року провадження у справі №907/986/24 закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Водночас, враховуючи те, що кінцевим терміном за умовами Додаткової угоди використання авансу було 15.11.2024 року, а повернення попередньої оплати авансу в розмірі 15000000,00грн здійснено підрядною організацією лише 30.12.2024 року, повернення попередньої оплати (авансу) було здійснено з 44 - денним простроченням.
Беручи до уваги факт порушення підрядною організацією зобов'язання, а саме порушення ТОВ «ПБС» умов додаткової угоди №13/16 до Договору №13 від 04.07.2023 в частині підтвердження використання попередньої оплати (авансу) у встановлені строки, з урахуванням того, що сторонами узгоджено відповідальність за порушення строків, що відповідає приписам ст. 3. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Службою за час прострочення виконання зобов'язання здійснено нарахування штрафних санкцій у розмірі 292 008.20 грн. з яких: 237 909,84 гри, нені в розмірі облікової ставки НБУ та 54098,36 грн. 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України. Підрахунок штрафних санкцій було здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Liga 360" за період прострочення з 16.11.2024 по 29.12.2024.
09.01.2025 року Служба звернулась до ТОВ «ПБС» з претензією №21/09-10 про сплату штрафних санкцій, яка залишена Відповідачем без будь-якого реагування.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ст. 626-628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Отже, правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору №13 від 04.07.2023 (з урахуванням додатків) та ним врегульовані, є підрядними зобов'язаннями, і, відповідно, даний правочин за своєю правою природою є договором підряду.
Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.01.2025 у справі №907/986/24 суд постановив закрити провадження у справі за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПБС про стягнення суми попередньої оплати (авансу) в розмірі 15000000,00 грн. у зв'язку із відсутністю предмету спору (так як відповідачем 30.12.2024 повністю повернуто попередню оплату (аванс) в розмірі 15000000,00 грн).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом першим Додаткової угоди №13/16 до договору сторони погодили, що у разі неподання «Актів здачі приймання виконаних проектних, науково - проектних, вишукувальних та додаткових робіт», «Актів приймання виконаних будівельних робіт» форми № КБ-2в та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» форми КБ-3 про використання суми попередньої оплати (авансу), Підрядник зобов'язаний повернути надану йому суму попередньої оплати (авансу), а у випадку неповернення Підрядник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення з моменту закінчення терміну повернення попередньої оплати (авансу).
Кінцевим терміном за умовами Додаткової угоди використання авансу було 15.11.2024 року, а повернення попередньої оплати авансу в розмірі 15000000,00грн. здійснено підрядною організацією лише 30.12.2024 року, повернення попередньої оплати (авансу) було здійснено з 44 - денним простроченням.
З урахуванням наведеного пункту договору позивач нарахував пеню за період з 16.11.2024 до 29.12.2024 -237909,84грн.
Отже, нарахування пені за допущення відповідачем прострочення повернення авансового платежу відповідає умовам договору, чинному законодавству і обставинам справи.
Поданий позивачем розрахунок пені в сумі 237909,84 суд визнає правильним.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
З огляду на зазначене, правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку використання суми попередньої оплати (авансу), у відповідача (підрядника) виникло зобов'язання повернути позивачу (замовнику) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Суд, враховуючи доведення існування порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором у частині своєчасної повернення авансового платежу, перевіривши розрахунок 3 % річних долучені позивачем до матеріалів справи, встановив, що розрахунок є арифметично правильним.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на викладене, суд дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 292 008,20 грн. заборгованості з яких: 237 909 гривень 84 копійок, пені в розмірі облікової ставки НБУ та 54 098 гривень 36 копійок 3% річних.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню у повному обсязі, витрати позивача зі сплати судового збору, відповідно до вимог ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 130, 191, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» (76018, Івано-Франківська обл., м, Івано-Франківськ, вул, Павла Тичини, 8А. Код ЄДРПОУ 32872788) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області (88000. Закарпатська обл., вул. Собранецька, 39, м. Ужгород, Код ЄДРПОУ 2544982) - 292 008 гривень 20 копійок з яких: 237 909 гривень 84 копійок пені , 54 098 гривень 36 копійок 3% річних та судовий збір у розмірі 4380 гривень 12 копійок.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 30.04.2025.
Суддя Шкіндер П.А.