ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29.04.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/172/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сподар Груп", вул. Петра Набойченка, буд. 105, м. Харків, 61090
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Високоякісні рішення для автоматизації України", вул. Панаса Мирного, буд. 8, м. Івано-Франківськ, 76019
про стягнення заборгованості у розмірі 133940,90 грн, а саме: 122960 грн - основної суми боргу, 9105,02 грн - інфляційних втрат, 1875,88 грн - 3% річних.
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сподар Груп" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високоякісні рішення для автоматизації України" про стягнення заборгованості у розмірі 133940,90 грн, а саме: 122960 грн - основної суми боргу, 9105,02 грн - інфляційних втрат, 1875,88 грн - 3% річних.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Господарським судом Івано-Франківської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень (ухвала суду від 25.02.2025).
Згідно наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа від 26.02.2025, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі.
Враховуючи, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив повернення коштів в розмірі 122960 грн по платіжному дорученні №477 від 18.06.2024 у зв'язку із поверненням товару згідно накладної на повернення №1 від 13.08.2024.
За невиконання грошових вимог позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 9105,02 грн - інфляційних втрат, 1875,88 грн - 3% річних.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, доказів виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
18.06.2024 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Високоякісні рішення для автоматизації України" (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сподар Груп" (як покупцем) укладено договір поставки №06-06/24, згідно умов якого, постачальник зобов'язується па умовах, передбачених даним договором, здійснювати постачання у власність покупця комп'ютерну техніку, витратних матеріалів та запасних частин до нього, падалі "товар", згідно з заявками, рахунками-фактурами та видатковими накладними, а покупець зобов'язується приймати "товари» та сплачувати їх вартість у відповідності з вимогами розділу 2 цього договору (п. 1.1. договору).
Загальна сума договору визначається сумарною вартістю поставок поставленого та прийнятого товару впродовж дії даного договору, згідно з видатковими накладними (п 2.3. договору).
Пунктом 4.5. договору визначено випадки, за яких покупець має право повернути товар постачальнику.
Згідно п. 4.6. договору, у інших випадках, повернення товару постачальнику можливе тільки за взаємної згоди сторін. При поверненні товар повинен відповідати якості, кількості, маркування, упаковки товару вимогам, передбаченим стандартами або технічними умовами на товар. Якщо порушена цілісність пакування товару або виявлені видимі сліди використання товару. Покупець зобов'язаний компенсувати вартість товару у розмірі 10% від ціни товару.
18.06.2024 позивачем на підставі рахунку №499 від 18.06.2024 виписаного відповідачем, здійснено оплату за ноутбук Lenovo згідно платіжному дорученні №477 в сумі 122960 грн.
Згідно видаткової накладної №336 від 20.06.2024 директором ТОВ "Сподар Груп" Сподарець О.М. отримано від ТОВ "Високоякісні рішення для автоматизації Україна" ноутбук Lenovo Yoga Pro 16IMH9 (83DN0062RA).
Згідно накладної повернення постачальнику №1 від 13.08.2024 (підписаної сторонами КЕП), позивачем повернуто відповідачу ноутбук LenovoYoga Pro 16IMH9 (83DN0062RA) вартістю 122960 грн. Однак, відповідачем не здійснено повернення сплачених позивачем згідно платіжного доручення №477 коштів в сумі 122960 грн.
13.08.2024 позивач звернувся із листом №1/08 на електронну адресу відповідача з проханням повернути кошти в розмірі 122960 грн по платіжному дорученні №477 від 18.06.2024 у зв'язку із поверненням товару згідно накладної на повернення №1 від 13.08.2024. Даний лист відповідачем було отримано 13.08.2024.
Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період: квітень 2024 року - вересень 2024 року, згідно якого борг відповідача перед позивачем становить 122960 грн.
22.10.2024 позивач надіслав відповідачу лист №1/10 з приводу надання вичерпної інформації про конкретні строки повернення грошових коштів в розмірі 122960 грн згідно листа №1/08 від 13.08.2024 та накладної на повернення №1 віл 13.08.2024.
20.12.2024 позивач надіслав відповідачу претензію №1 щодо повернення грошових коштів в сумі 122960 грн.
Однак, жодної відповіді на вказані вище листи позивач від відповідача не отримував.
Таким чином, відповідачем не повернуто позивачу 122960 грн, що підлягали поверненню йому у зв'язку із поверненням товару згідно накладної на повернення №1 від 13.08.2024.
За невиконання грошового зобов'язання з повернення коштів в сумі 122960 грн, позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу за період з 13.08.2024 по 31.12.2024 9105,02 грн інфляційних втрат та 1875,88 грн 3% річних.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Згідно частини другої вказаної статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України): господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, сторонами досягнуто згоди щодо повернення товару - ноутбука LenovoYoga Pro 16IMH9 (83DN0062RA) та згідно накладної “повернення постачальнику №1» від 13.08.2024 (підписаної сторонами КЕП), позивачем повернуто відповідачу вказаний товар, за яким ним згідно платіжного доручення №477 від 18.06.2024 сплачено 122960 грн.
Однак, відповідачем не повернуто позивачу сплачені ним згідно платіжного доручення №477 кошти в сумі 122960 грн.
Позивач 13.08.2024 звернувся із листом №1/08 на електронну адресу відповідача з проханням повернути кошти в розмірі 122960 грн по платіжному дорученні №477 від 18.06.2024 у зв'язку із поверненням товару згідно накладної на повернення №1 від 13.08.2024. Даний лист відповідачем було отримано 13.08.2024.
Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на встановлені судом обставини справи, факт порушення відповідачем свого зобов'язання з повернення сплачених позивачем коштів підтверджується матеріалами справи.
Відповідачем позовні вимоги не спростовані, доказів повернення позивачу перерахованих ним грошовий коштів за повернутий надалі товар не надано.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача вказаного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі положень ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 9105,02 грн інфляційних втрат за період прострочення з 13.08.2024 по 31.12.2024 та 1875,88 грн 3% річних за період прострочення з 13.08.2024 по 14.02.2025.
Судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та встановлено їх арифметичну та методологічну правильність. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сподар Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високоякісні рішення для автоматизації України" про стягнення 133940,90 грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високоякісні рішення для автоматизації України", вул. Панаса Мирного, буд. 8, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 43812092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сподар Груп", вул. Петра Набойченка, буд. 105, м. Харків, 61090 (ідентифікаційний код 44450283) 122960 (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят) грн основного боргу, 9105 (дев'ять тисяч сто п'ять) грн 02 коп. інфляційних втрат, 1875 (одну тисячу вісімсот сімдесят п'ять) грн 88 коп. 3% річних, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.04.2025.
Суддя Неверовська Л. М.