вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2025 р. Справа № 910/8224/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Сітайло Л.Г.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Лахненко О.В.;
відповідача - не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024
у справі №910/8224/24 (суддя - Ломака В.С.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс»
про визнання трудових відносин припиненими.
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс» та Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про:
- визнання припиненими трудових відносин між позивачем та товариством у зв'язку зі звільненням із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з 10.08.2023;
- зобов'язання Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити державну реєстрацію змін до відомостей шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо» відомостей про позивача, як керівника товариства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс», не дивлячись на намагання позивача їх скликати та провести, рішення про його звільнення у встановленому порядку не прийняли, що має наслідком наявність підстав для захисту порушеного права у судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 відкрито провадження у справі №910/8224/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
18.09.2024 до суду першої інстанції надійшло клопотання позивача про заміну неналежного відповідача у справі - Святошинську районну в місті Києві державної адміністрації на Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс».
Крім того, 18.09.2024 до суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову, в якій останній просив:
- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс» у зв'язку зі звільненням із займаної посади директора товариства за власним бажання на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 10.08.2023;
- виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс».
У підготовчому засіданні 16.10.2024 представник позивача просив суд не розглядати по суті раніше подану заяву про заміну неналежного відповідача у справі.
У вказаному підготовчому засіданні суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду по суті поданого позивачем клопотання про заміну неналежного відповідача та прийняв до розгляду заяву про зміну предмета позову, про що постановлені протокольні ухвали.
Крім того, 01.11.2024 від позивача надійшла заява про відмову від пред'явлених позовних вимог до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині вимог, пред'явлених до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, та закрито провадження у справі №910/8224/24 в зазначеній частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/8224/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального права.
Доводи позивача зводяться до наступного:
- судом першої інстанції залишено поза увагою факт припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем та наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту;
- відповідачем порушене право позивача на звільнення з роботи, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки не вирішення зборами учасників товариства заяви про звільнення позивача з посади директора є порушенням його права щодо вільного вибору праці. Судом першої інстанції на вказані обставини належним чином не було звернуто увагу та здійснено передчасні висновки;
- з 28.07.2023 (перше повідомлення про скликання загальних зборів) по дату звернення до суду (01.07.2024) тридцятиденний строк від запланованої дати зборів пройшов та був дотриманий;
- судом не враховано та не досліджено відповідь Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області щодо зняття засновника відповідача ОСОБА_2 з місця його реєстрації та відсутність можливості встановити його фактичне місцеперебування.
- позивач здійснив всі можливі дії щодо скликання загальних зборів та пошуку засновників, що полягали в направленні повідомлень та вимог про скликання зборів, поданні оголошення в газету та зверненні до правоохоронних органів. Єдиним способом захисту порушених прав залишається лише відновлення їх через суд.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/8224/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Сітайло Л.Г., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/8224/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
До суду 23.01.2025 ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8224/24, призначено її до розгляду на 25.03.2025, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.
Відповідач у встановлений процесуальний строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
25.03.2025 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на місці роботи, оскільки він викладає в КПІ імені Ігоря Сікорського.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 клопотання задоволено та відкладено розгляд справи до 22.04.2025.
22.04.2025 представником позивача повторно подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на місці роботи, оскільки він викладає в КПІ імені Ігоря Сікорського.
У призначене судове засідання 22.04.2025 з'явився особисто позивач. Натомість, представники відповідача у судове засідання не з'явилися, хоча Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс» належним чином повідомлялося про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наступним.
У зв'язку з відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс» зареєстрованого електронного кабінету копію ухвали від 29.01.2025 про відкриття апеляційного провадження надіслано судом засобами поштового зв'язку на адресу місцезнаходження вказаного товариства, а саме: 03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, буд. 30А.
Поряд з цим, копію вказаної ухвали не вручено Товариству з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс» з відміткою на поштовому конверті «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. ч. 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, суд вважає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс» належним чином повідомлене про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомило суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Надалі судом розглянуто клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, яке в судовому підтримав присутній особисто ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Тобто, підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.
У клопотанні про відкладення зазначено, що представник позивача Дяковський О.С. не може з'явитися в судове засідання у зв'язку з перебуванням на місці роботи, оскільки він викладає в КПІ імені Ігоря Сікорського.
Водночас, в судове засідання з'явився особисто позивач, що виключає обов'язок суду відкладати розгляд апеляційної скарги за неведених підстав. Окрім цього, заявником не доведено суду факту неможливості розгляду справи без його участі, оскільки доводи щодо суті ухваленого рішення позивач виклав в апеляційній скарзі. Також клопотання заявлене повторно з тих самих підстав і суд вже відкладав розгляд апеляційної скарги, а явка у призначене судове засідання представників учасників справи обов'язковою не визнавалася.
З огляду на викладене, апеляційний суд не може визнати поважними причини неявки у судове засідання представника позивача, а тому відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Після розгляду клопотання судом розпочато розгляд апеляційної скарги та заслухано пояснення позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс», оформленим протоколом №07/16 від 31.07.2016, затверджено статут товариства.
02.08.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відомості про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс»: код ЄДРПОУ 40708280; номер запису про державну реєстрацію 10721020000034742.
Як убачається з долученого позивачем до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником відповідача є ОСОБА_1 . При цьому, матеріали справи не містять доказів укладення трудового договору (контракту) товариства з позивачем.
Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, учасниками товариства є:
- ОСОБА_2 , громадянство: Молдова, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , розмір частки засновника (учасника) 500,00 грн;
- ОСОБА_4 , громадянство: російська федерація, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , розмір частки засновника (учасника) 500,00 грн.
Аналогічна інформація зазначена у п. 2.1 статуту товариства.
Відповідно до п. 10.1 статуту відповідача вищим органом управління, через який в управлінні товариством беруть участь всі учасники, є загальні збори учасників. Виконавчим органом товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є директор.
В силу п. 10.6.3 статуту до кола питань, які є виключною компетенцією загальних зборів учасників, належить призначення та відкликання членів виконавчого органу.
Відповідно до п. 10.12 статуту про проведення загальних зборів учасників товариства учасники повідомляються письмово або під розписку із зазначенням часу і місця проведення загальних зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше, як за 30 днів до дня скликання загальних зборів учасників.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з небажанням у подальшому перебувати на посаді директора товариства позивач вирішив звільнитися з указаної посади.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 звернувся до учасників товариства з заявами від 28.07.2023, в яких повідомив про необхідність у десятиденний строк прибути за місцезнаходженням товариства: Україна, 03164, місто Київ, вулиця Академіка Булаховського, будинок 30-А, або за адресою: 03062, місто Київ, вулиця Туполєва, будинок 8, офіс №12 для складання та підписання протоколу загальних зборів учасників щодо звільнення позивача з посади директора за власним бажанням на підставі положень ст. 38 КЗпП України.
З метою повідомлення учасників товариства про вказані обставини позивач направив заяви цінними листами на зазначені у державному реєстрі та статуті товариства поштові адреси ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . На підтвердження направлення повідомлення про звільнення директора товариства та про скликання загальних зборів позивач долучив до матеріалів справи відповідні описи вкладення у цінні листи.
Як вбачається з опису вкладення у цінний лист, направлений на адресу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), з 24.02.2022 з російською федерацією обмін поштовими відправленнями не здійснюється, про що свідчить відмітка оператора поштового зв'язку.
За таких обставин, позивач не мав фактичної можливості повідомити учасника ОСОБА_4 засобами поштового зв'язку про свій намір звільнитися шляхом направлення за місцем його проживання відповідної заяви листом з описом вкладення.
Окрім цього, іншим засновником товариства за адресою місцезнаходження не отримано повідомлення про звільнення директора товариства та про скликання загальних зборів.
31.08.2023 позивач повторно намагався повідомити ОСОБА_2 про своє рішення звільнитися з посади директора за власним бажанням та про необхідність у десятиденний строк прибути за місцезнаходженням товариства: Україна, 03164, місто Київ, вулиця Академіка Булаховського, будинок 30-А, або за адресою: 03062, місто Київ, вулиця Туполєва, будинок 8, офіс №12 для складання та підписання протоколу загальних зборів учасників. Знову ж таки, зазначене повідомлення не вручено адресату.
У зв'язку з цим, 01.12.2023 позивач засобами поштового зв'язку направив на адресу учасника товариства ОСОБА_2 вимогу від 30.11.2023, в якій повідомив про своє рішення скликати загальні збори учасників щодо свого звільнення. З урахуванням наведених обставин, позивач просив ОСОБА_2 у десятиденний строк прибути за місцезнаходженням товариства: Україна, 03164, місто Київ, вулиця Академіка Булаховського, будинок 30-А, або за адресою: 03062, місто Київ, вулиця Туполєва, будинок 8, офіс №12. Крім того, вказаним листом позивач надіслав на адресу ОСОБА_2 оригінал повідомлення про передачу документів, а саме: копію заяви на звільнення та повідомлення про звільнення; копії вимог про скликання загальних зборів; копію протоколу загальних зборів про неможливість звільнення через відсутність кворуму.
Вказані документи знову не було вручено адресату.
11.12.2023 позивач самостійно склав протокол товариства №01/12, у якому прийняв рішення про звернення до суду з позовними вимогами про розірвання безстрокового трудового договору у зв'язку з відсутністю повноважного кворуму для вирішення даного питання.
23.06.2024 позивач в черговий раз направив на адресу учасника товариства ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку вимогу від 21.06.2024, в якій повідомив про своє рішення скликати загальні збори засновників відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора. Позивач повторно просив учасника товариства ОСОБА_2 у десятиденний строк прибути за місцезнаходженням товариства.
Також позивач розмістив оголошення в газеті «Експрес-об'ява» про намір звільнитися з посади директора товариства за власним бажанням, що підтверджується його листом, рахунком на оплату №2413 від 25.06.2024 та платіжною інструкцією від 26.06.2024.
З метою розшуку засновників товариства позивач звернувся до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Зі змісту відповіді Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області вбачається, що в ході проведення перевірки було встановлено, що засновник Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс» ОСОБА_2 являється уродженцем Молдови, при цьому останній вказав місце реєстрації: АДРЕСА_3 . Під час відвідування вказаної адреси було опитано власника кв. АДРЕСА_4 ОСОБА_6 , який пояснив, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 не проживає більше 3-х років, був знятий з реєстрації місця проживання та місце його перебування йому не відоме. Проведеними заходами встановити місце перебування останнього не виявилося можливим.
Зазначені обставини у їх сукупності слугували підставою для звернення позивача з даним позовом про визнання припиненими трудових відносин між позивачем та товариством у зв'язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 10.08.2023.
Відповідач жодних заперечень щодо позовних вимог до суду першої інстанції не надав.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов наступних висновків:
- оскільки позивач просить визнати припиненими трудові відносини між товариством та його керівником, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів укладення між сторонами трудового договору (контракту), для вирішення спору необхідно встановити дотримання позивачем порядку скликання загальних зборів учасників товариства;
- матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення позивачем відповідного письмового повідомлення про скликання загальних зборів на адреси учасників товариства чи вручення їм такого повідомлення під розписку не менше, як за 30 днів до дня скликання загальних зборів;
- позивачем не надано суду жодних доказів, які свідчать про доведення до відома учасників (засновників) товариства інформації про конкретну дату та час проведення загальних зборів, безальтернативно визначене місце їх проведення, а також порядок денний, як це передбачено імперативними приписами ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та положеннями п. 10.12 статуту відповідача;
- судом відхилено надані позивачем докази на підтвердження повідомлення учасників товариства про своє рішення скликати загальні збори, з урахуванням відсутності у відповідних повідомленнях чітко визначеної інформації про дату, час та місце проведення вказаних загальних зборів та їх порядок денний, а також вимогу до учасників про необхідність прибути за місцезнаходженням товариства у десятиденний строк;
- як наслідок, судом встановлено, що позивач не довів належними та допустимими доказами дотримання ним встановленого ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 10.12 статуту товариства порядку повідомлення учасників відповідача про скликання загальних зборів з метою розгляду питання про звільнення з посади директора.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову з огляду на наступне.
За приписами ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст. 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 рішення №1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі №1-2/2010 за конституційним зверненням про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме ч. 1 ст. 98 та ч. 1 ст. 99 ЦК України, а також чинні на той час ч. 1 ст. 23, п. «г» ч. 5 ст. 41, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» і ч. 5 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
При цьому, Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
За змістом положень ч. 3 ст. 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов'язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами. Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі №562/304/17, 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, 10.04.2019 у справі №510/456/17 та 10.09.2019 у справі №921/36/18.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.05.2020 у справі №910/7164/19, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора товариства полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником товариства є позивач. При цьому, матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами трудового договору (контракту).
Відтак, оскільки трудовий договір (контракт) не укладався, а сторони не мають спору стосовно припинення такого договору, норми КЗпП України, зокрема ст. 38 цього кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, застосуванню у спірних правовідносинах не підлягають. Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відзначила, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Отже позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Отже, враховуючи наведене, оскільки позивач просить визнати припиненими трудові відносини між товариством та його керівником, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів укладення між сторонами трудового договору (контракту), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для вирішення даного спору необхідно встановити дотримання позивачем порядку скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс».
Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Аналогічні положення закріплені у п. 10.2 статуту відповідача.
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч. ч. 1 та 2 ст. 97 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абз. 1 ч. 2 ст. 98 цього кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції загальних зборів належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства (ч. 1 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Частинами 2-4 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.
Згідно з п. 10.12 статуту відповідача про проведення загальних зборів учасників Товариства учасники повідомляються письмово або під розписку із зазначенням часу і місця проведення загальних зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше як за 30 днів до дня скликання загальних зборів учасників.
За загальним правилом, вирішення питання про припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.
Таким чином, для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу директор за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень та обрання нового директора. При цьому, директор має дотримуватись вимог ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства.
На переконання апеляційного суду, місцевий господарський суд, вказавши про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами дотримання ним встановленого ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 10.12 статуту товариства порядку повідомлення учасників відповідача про скликання загальних зборів, занадто формально підійшов до вирішення даного спору та не врахував усіх доказів в сукупності і не забезпечив ефективний захист порушених прав ОСОБА_1 .
Як було зазначено вище, у зв'язку з необхідністю звільнитися за власним бажанням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс», ОСОБА_1 звернувся до учасників товариства з заявами від 28.07.2023, в яких повідомив про необхідність у десятиденний строк прибути за місцезнаходженням товариства: Україна, 03164, місто Київ, вулиця Академіка Булаховського, будинок 30-А, або за адресою: 03062, місто Київ, вулиця Туполєва, будинок 8, офіс №12 для складання та підписання протоколу загальних зборів учасників щодо звільнення позивача з посади директора за власним бажанням на підставі положень ст. 38 КЗпП України.
З метою повідомлення учасників товариства про вказані обставини позивач направив заяви цінними листами на зазначені у державному реєстрі та статуті товариства поштові адреси ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Водночас, лист на адресу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) не було направлено, оскільки з 24.02.2022 з російською федерацією обмін поштовими відправленнями не здійснюється, про що свідчить відмітка оператора поштового зв'язку.
Отже, позивач не мав фактичної можливості повідомити учасника товариства ОСОБА_4 про свій намір звільнитися з посади диктора та про скликання з цього приводу загальних зборів.
Окрім цього, іншим засновником товариства ОСОБА_2 за адресою його місцезнаходження не отримано заяву від 28.07.2023 та жодне з інших повідомлень позивача про звільнення з посади директора та про скликання загальних зборів.
Так, 31.08.2023 та 01.12.2023 позивач повторно намагався повідомити ОСОБА_2 про своє рішення звільнитися з посади директора за власним бажанням та про необхідність у десятиденний строк прибути за місцезнаходженням товариства для складання та підписання протоколу загальних зборів учасників. Зазначені повідомлення не вручено адресату.
Окрім цього, 11.12.2023 позивач самостійно склав протокол товариства №01/12, у якому документально зафіксував факт неможливості вчинити дії, передбачені законом та статутом, і ухвалив рішення про звернення до суду з позовними вимогами про розірвання безстрокового трудового договору у зв'язку з відсутністю повноважного кворуму для вирішення даного питання.
23.06.2024, тобто перед зверненням до суду з даним позовом, позивач в черговий раз направив на адресу ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку вимогу від 21.06.2024, в якій повідомив про своє рішення скликати загальні збори засновників відповідача щодо звільнення з займаної посади директора та просив учасника товариства у десятиденний строк прибути за місцезнаходженням товариства.
При цьому, судом першої інстанції не враховано і не досліджено інші докази, які підтверджували добросовісні наміри позивача самостійно вирішити ситуацію, яка склалася.
Зокрема, позивач розмістив оголошення в газеті «Експрес-об'ява» про свій намір звільнитися з посади директора товариства за власним бажанням, що підтверджується його листом, рахунком на оплату №2413 від 25.06.2024 та платіжною інструкцією від 26.06.2024.
Окрім цього, з метою розшуку засновників товариства позивач звернувся, зокрема, до Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, оскільки місцезнаходженням ОСОБА_2 відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських та п. 2.1 статуту є: АДРЕСА_1 .
З відповіді Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області слідує, що в ході проведення перевірки було встановлено, що засновник Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс» ОСОБА_2 є уродженцем Молдови, при цьому останній вказав місце реєстрації: АДРЕСА_3 . Під час відвідування вказаної адреси було опитано власника кв. АДРЕСА_4 ОСОБА_6 , який пояснив, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 не проживає більше 3-х років, був знятий з реєстрації місця проживання та місце його перебування йому не відоме. Проведеними заходами встановити місце перебування останнього не виявилося можливим.
Таким чином, суд вказує на те, що з 28.07.2023 (перше повідомлення про скликання загальних зборів) по дату звернення до суду (01.07.2024) пройшло набагато більше часу, ніж тридцятиденний строк від запланованої дати зборів, визначений як законом, так і статутом відповідача.
При цьому, зі змісту заяв позивача чітко вбачається порядок денний зборів, які намагався скликати ОСОБА_1 , а саме «Про звільнення директора та необхідність скликання зборів із подальшим підписанням протоколу щодо звільнення директора». Тому, позивач виконав вимогу щодо формування порядку денного у своїх повідомленнях.
Також апеляційний суд вказує на те, що зазначення у повідомленнях двох альтернативних адрес місця проведення загальних зборів не свідчить про порушення порядку їх скликання, оскільки в будь-якому випадку однією з адрес є адреса місцезнаходження товариства відповідно до п. 1.3 статуту: АДРЕСА_5 .
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Водночас, колегія суддів також акцентує увагу на тому, що захист порушених прав має бути справедливим та ефективним, а позивачу має бути забезпечено захист права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Колегія суддів вважає, що позивач здійснив всі можливі дії щодо скликання загальних зборів та пошуку засновників, що полягали в направленні повідомлень та вимог про скликання зборів, поданні оголошення в газету та зверненні до правоохоронних органів з метою пошуку засновників.
Водночас, відмова у задоволенні даного позову лише через формальне недотримання вимог закону та статуту, враховуючи, що право позивача є безумовно порушеним, призведе до нового звернення до суду за захистом порушеного права, а отже не забезпечить ефективний захист прав ОСОБА_1 .
Як наслідок, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача в даному судовому провадженні та за метою недопущення у майбутньому повторного звернення до суду, колегія суддів вказує на наявність підстав для задоволення заявленого позову та визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс» у зв'язку зі звільненням із займаної посади директора товариства за власним бажання на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 10.08.2023.
Таким чином, апеляційний суд зауважує на тому, що доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/8224/24 ухвалене за умов неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат колегія суддів звертає увагу на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір згідно квитанції ID: 4790-9404-3025-0324 від 23.01.2025 у розмірі 9084,00 грн.
Водночас, остаточними позовними вимогами ОСОБА_1 є визнання припиненими трудових відносин, тобто одна вимога немайнового характеру.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 наведеної норми встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2024 Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Отже, сума судового збору, яка повинна бути сплачена за подання апеляційної скарги, становить 4542,00 грн та розраховується наступним чином: 3028,00 грн (сума, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви)*150% (при поданні апеляційної скарги).
Отже, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачений законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, судовий збір в сумі 4542,00 грн, сплачений позивачем на підставі квитанції ID: 4790-9404-3025-0324 від 23.01.2025 за подання апеляційної скарги, підлягає поверненню заявникові.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 3028,00 грн та апеляційної скарги в сумі 4542,00 грн покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс».
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/8224/24 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
4. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс» у зв'язку зі звільненням із займаної посади директора товариства за власним бажання на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 10.08.2023.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Будінвест Плюс» (03164, місто Київ, вулиця Академіка Булаховського, будинок 30А, ідентифікаційний код 40708280) на користь ОСОБА_1 (03062, місто Київ, вулиця Туполєва, 8, офіс 12, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 3028 (три тисячі двадцять вісім),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 4542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 4542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві),00 грн надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на підставі квитанції ID: 4790-9404-3025-0324 від 23.01.2025.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 29.04.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
Л.Г. Сітайло