вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" квітня 2025 р. Справа №910/3142/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Шульга А.В.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025
у справі №910/3142/25 (суддя Балац С.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк"
про внесення змін до договору
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що складається з 4 кімнат, загальною площею 206,9 кв.м, житловою площею 127,7 кв.м, реєстраційний номер об'єкта майна: 808713380000, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Заява обґрунтована тим, що оскільки в іншій судовій справі №910/9109/24 вже ухвалено рішення від 10.02.2025, яке передбачає звернення стягнення на предмет іпотеки (не набрало законної сили), а також враховуючи можливість відповідача звернути стягнення на предмет іпотеки в інші способи, зокрема ті, що передбачені в розділі 7 договору іпотеки, заявник вважає необхідним застосувати заходи забезпечення позову для забезпечення можливості виконання рішення у даній справі, у разі задоволення позовної заяви.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/3142/25 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки предметом позову є внесення змін до договору іпотеки, то у випадку задоволення позову, рішення у справі не підлягатиме примусовому виконанню, відповідно й будуть відсутні обставини, які б могли ускладнити чи унеможливити таке виконання. З огляду на це, вжиття будь-яких заходів до забезпечення позову є безпідставним, що є достатньою самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову. Крім того, місцевий господарський суд вважає, що заявник помилково ототожнює предмет позову в даній справі з предметом договору іпотеки від 09.06.2016 №359310-ІДІ, відповідно й обраний спосіб забезпечення позову не стосується предмету позову й не може бути застосований у цьому випадку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/3142/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною, безпідставною та має бути скасована, зважаючи на те, що вона постановлена без достатніх правових підстав, без врахування істотних обставин справи та без забезпечення балансу інтересів всіх учасників справи.
Скаржник, зокрема зазначає, що у разі, якщо не буде вжито заходи забезпечення позову в межах даної справи, існує висока ймовірність, що відповідач зверне стягнення на предмет іпотеки, після чого дія договору іпотеки буде автоматично припинена, а внесення будь-яких змін до припиненого договору стане неможливим.
Також, апелянт вважає обраний захід забезпечення позову обґрунтованим, адекватним, співмірним із заявленими вимогами, який у той же час є тимчасовим і застосовується з метою уникнення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки, визначені частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК УкраїниЩ).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/3142/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/3142/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.04.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3142/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 18.04.2025.
10.04.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/3142/25.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач, у порядку статті 263 ГПК України своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 23.04.2025 з'явився представник позивача.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №910/3142/24 розглядається за його відсутності.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/3142/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "ПроКредит Банк" про внесення з 24.02.2022 змін до договору іпотеки від 09.06.2016 №359310-ІДІ, укладеного між позивачкою та відповідачем, шляхом внесення до нього розділу наступного змісту:
"Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин
Іпотекодержатель не може звернути стягнення на предмет іпотеки на період з 24.02.2022 до офіційного припинення та або/скасування воєнного стану в Україні та/або до моменту виключення м. Бердянськ Запорізької області з переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не надано згоди на внесення змін до укладеного між сторонами договору іпотеки від 09.06.2016 №359310-ІДІ, у зв'язку з істотною зміною обставин.
Крім того, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що складається з 4 кімнат, загальною площею 206,9 кв.м, житловою площею 127,7 кв.м, реєстраційний номер об'єкта майна: 808713380000, яка належить на праві власності ОСОБА_1.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 4 частини 1 статті 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.
Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами 1, 3 статті 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).
Зокрема, інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За приписами частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Так, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що оскільки предметом позову є внесення змін до договору іпотеки, то у випадку його задоволення, рішення у справі не підлягатимеме примусовому виконанню, відповідно й будуть відсутні обставини, які б могли ускладнити чи унеможливити таке виконання. З огляду на це, вжиття будь-яких заходів до забезпечення позову є безпідставним, що є достатньою самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.
В той же час існують й інші підстави для такої відмови.
Обираючи спосіб забезпечення позову заявник посилається на пункт 2 частини 1 статті 137 ГПК України (заборона відповідачу вчиняти певні дії), а також на заборону іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (пункт 4 частини 1 статті 137 ГПК України).
Проте, зазначені в заяві заходи забезпечення позову не містять заборони відповідачу (АТ "ПроКредит Банк") вчиняти певні дії, а передбачають заборону іншим особам вчиняти дії, що виключає можливість застосування пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України.
Заходи забезпечення позову також повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.
Як зазначалось вище, предметом позову є вимога про внесення змін до договору іпотеки від 09.06.2016 №359310-ІДІ. Водночас заявник просить суд забезпечити позов шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що складається з 4 кімнат, загальною площею 206,9 кв.м, житловою площею 127,7 кв.м, реєстраційний номер об'єкта майна: 808713380000, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Передбачений пунктом 4 частини 1 статті 137 ГПК України спосіб забезпечення позову стосується заборони іншим особам вчиняти не будь-які дії, а дії саме щодо предмету позову.
З огляду на наведене, заявник помилково ототожнює предмет позову в даній справі з предметом договору іпотеки від 09.06.2016 №359310-ІДІ, відповідно й обраний спосіб забезпечення позову не стосується предмету позову й не може бути застосований у даному випадку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, за наведених заявником доводів та обґрунтувань, у зв'язку з чим заява задоволенню не підлягає та обґрунтовано відхилена судом першої інстанції, шляхом постановлення оскаржуваної ухвали, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/3142/25 постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/3142/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/3142/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/3142/25 повернути суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 29.04.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран