Справа № 357/10433/16-к Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3290/2025 Доповідач: ОСОБА_2
02 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 січня 2025 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання захисника ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження в частині вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110030002925 від 12.06.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України - закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з декриміналізацією, відповідно до Закону України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024.
Прийняте рішення суд вмотивував тим, що оскільки вартість викраденого майна 11.06.2016 року, станом на момент події становила 380 гривень 80 копійок, що за своїм розміром є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 1450 гривень, з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, а саме в частині пред'явленого обвинувачення, по епізоду від 11.06.2016 року у зв'язку з набранням чинності законом №3886-ІХ та втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, що не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, вякій просить скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 січня 2025 року про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , внесеного в ЄРДР за №12016110030002925 від 12.06.2016 року, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України з підстав п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України. Повернути справу до місцевого суду першої інстанції для нового судового розгляду в повному обсязі в загальному порядку та здійснення судового провадження згідно з вимогами розділу IV цього Кодексу в іншому складі суду.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає про те, що місцевий суд, приймаючи таке рішення помилково вдався до положень кримінального процесуального закону, згідно з яким вважає, що закриття кримінального провадження з підстав п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України можливе без встановлення вчинення діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, навіть якщо обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.
Зазначає про те, що 18 листопада 2024 року, під час судового засідання, всупереч згоди обвинуваченого та не узгодивши з ним стратегії захисту, адвокат ОСОБА_8 зненацька подала до суду клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, нібито, декриміналізації діяння, тобто з нереабілітуючих підстав. Так, обвинувачений заявив відвід даному адвокату, який був задоволений судом і ухвалою від 18.11.2024 року було призначено іншого захисника.
Натомість, 06 січня 2025 року під час судового засідання, попри незгоду нового захисника щодо закриття кримінального провадження з підстав п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, місцевий суд знову розпочав розгляд безпідставного клопотання адвоката ОСОБА_8 , попри втрати останньою своїх повноважень захисту.
Апелянт звертає увагу на те, що в судових засіданнях він, а в подальшому і його новий захисник ОСОБА_9 категорично заперечували проти рішення суду щодо закриття кримінального провадження з підстав п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого стороною обвинувачення кримінального правопорушення за ч.2 ст.185 КК України немає та будь-яких доказів органом досудового розслідування суду не надано і відповідно в судовому засіданні вони не досліджувалися.
Таким чином, враховуючи той факт, що в цьому кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_7 не надавав згоду на закриття кримінального провадження, в судовому засіданні докази обвинувачення не досліджувалися, при цьому обвинувачений категорично заперечував скоєння крадіжки по обставинам, викладеним в обвинувальному акті і що це була зухвала провокація з боку поліції, суд повинен був керуватися положеннями ч.3 ст.479-2 КПК України. І лише в тому випадку, коли саме за відсутності згоди обвинуваченого та у разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстав п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Звертає увагу на те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч.1 ст.49 КК України, а не роз'яснення судом першої інстанції усупереч ст.285 КПК України зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону. Так, у цьому кримінальному провадженні 5-річний строк давності притягнення до відповідальності сплинув 11 червня 2021 року. Однак, місцевий суд навіть не з'ясовував цього питання, а свідомо приступив, погоджуючись з прокурором, до допиту представника потерпілого магазину «Сільпо» та свідків у цій справі.
Крім того, зазначає про те, що оскільки речові докази стороною обвинувачення знищено, що позбавило суд можливості їх безпосередньо досліджувати, в ухвалі суду про закриття кримінального провадження, місцевий суд не мав права зазначати про те, що докази по справі передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого ОСОБА_10 , тому вважаються повернутими за належністю.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.
Згідно з ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Частина 3 ст.479-2 КПК України передбачає, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. Розглядаючи питання про закриття кримінального провадження в порядку ст. 284 КПК України, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для закриття провадження у справі або відмови у такому закритті.
Таким чином, з огляду на вищезазначені приписи КПК України у разі закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України є обов'язковою.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції не дотримано.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні 06 січня 2025 року обвинувачений ОСОБА_7 просив суд відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 , при цьому обвинувачений заперечував проти закриття кримінального провадження з вказаних захисником підстав та наполягав на проведенні судового розгляду, в цій частині пред'явленого обвинувачення.
Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України за відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Однак, суд першої інстанції, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, не дотримався приписів ст.479-2 КПК України та дійшов висновку про можливість прийняття такого рішення без врахування думки обвинуваченого ОСОБА_7 , не отримавши згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження.
А тому, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 є такими, що знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Отже, виходячи із передбачених ст. 7, ч. 6 ст. 9 КПК України загальних засад кримінального провадження, положень ст.ст. 409, 412, 415 КПК України, з метою забезпечення обвинуваченому реалізації його права на захист, права сторін провадження на справедливий судовий розгляд та на оскарження процесуальних рішень, дотримання принципу змагальності сторін та свободи подання ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ухвала суду про закриття зазначеного кримінального провадження на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України без врахування думки обвинуваченого є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись ст.ст.405,407, 412 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 січня 2025 року - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4