Справа №361/8533/24 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3329/2025 Доповідач: ОСОБА_2
16 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,
Цим вироком затверджено угоду про примирення, укладену між ОСОБА_7 та потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та законним представником малолітньої потерпілої ОСОБА_13 - ОСОБА_14 у кримінальному провадженні № 12024110000000255 від 26.04.2024р.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України з дотриманням вимог ч. 2 ст. 53 КК України - у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Згідно вироку суду, 26 квітня 2024 року близько 19 год. 00 хв. водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «VOLVO ХС90», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, згідно з яким «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», рухаючись по вулиці Героїв України в м. Бровари Київської області в напрямку вул. В'ячеслава Чорновола, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявив злочинну недбалість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а саме проїхав регульоване світлофором перехрестя з вул. Київська на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги пункту 8.7.3 е Правил дорожнього руху, згідно з яким «сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух», не вибрав безпечну швидкість руху, чим порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху, згідно з яким «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», внаслідок чого не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини - на правий тротуар поблизу ресторану «KFC», який знаходиться за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 243 у напрямку вул. Петра Симоненка по відношенню до свого напрямку руху, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_12 , 1992 року народження, ОСОБА_13 , 2021 року народження, ОСОБА_11 , 1995 року народження, та ОСОБА_10 , 1997 року народження, які в цей час перебували на тротуарі.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки (переломи 2-го, 3-го, 4-го, 5-го ребер праворуч, переломи правої лопатки, правої ключиці, переломи поперечних відростків праворуч тіл 1-го, 2-го, 3-го, 4-го грудних хребців, переломи остистих відростків тіл 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го грудних хребців, правобічний гемопневмоторакс, садна та рани); закритої травми шийного відділу хребта (переломи поперечних відростків праворуч 5-го, 6-го хребців, остистого відростку 7-го хребця); закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, ран та саден в ділянці голови, перелому кісток носу; саден та ран в ділянці живота і кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки (переломи 1-го, 2-го, 5-го, 6-го ребер ліворуч, 1-го ребра праворуч, ушкодження реберно-грудинного суглобу праворуч, правобічний пневмогідроторакс); закритого перелому середньої третини правої плечової кістки; закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, ран та саден в ділянці голови; саден та ран в ділянці тулуба і кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Крім того, в результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у вигляді переломів 5-го, 6-го ребер праворуч, переломів 1-го, 2-го, 3-го куприкових хребців; перелому зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки; закритої черепно-мозкової травми у вигляді синця на ділянці голови та струсу головного мозку; саден на обох верхніх кінцівках та на правій гомілці, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Також в результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді крайового перелому дистального кінця правої плечової кістки; синця в ділянці голови, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Грубі порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3 б), д), підпункту а) пункту 2.9, підпункту е) пункту 8.7.3 та пункту 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілим ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Отже, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.
13 листопада 2024 року між обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , законним представником малолітньої потерпілої ОСОБА_13 - ОСОБА_14 на підставі статей 468, 469, 471, 473, 474 КПК України було укладено угоду про примирення в рамках кримінального провадження №12024110000000255 від 26 квітня 2024 року, до якої 07 грудня 2024 року сторонами угоди внесено уточнення.
Згідно зі змістом наведеної угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, відшкодував повністю завдані збитки на дату підписання угоди, а саме: потерпілій ОСОБА_12 та законному представнику малолітньої потерпілої ОСОБА_13 - ОСОБА_14 , розмір майнової та моральної шкоди, яка завдана останнім, складає еквівалент у гривнях 24 000 доларів США (окрім суми шкоди, пов'язаної з тимчасовою чи стійкою втратою працездатності у розмірі, що підлягає відшкодуванню страховою компанією згідно положень законодавства про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів); потерпілому ОСОБА_15 відшкодовано розмір майнової та моральної шкоди на суму 460 800,00 грн.; потерпілому ОСОБА_11 відшкодовано розмір майнової та моральної шкоди на суму 278 800,00 грн. Крім того, ОСОБА_7 беззастережно визнав обвинувачення в обсязі обвинувального акту в судовому провадженні. Сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначення обвинуваченому покарання, з урахуванням обставини, що пом'якшують покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69, ст. 53 КК України, за ч.1 ст. 286-1 КК України - у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.
Прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_16 подав апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями, в якій просить вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального кодексу, неповнотою судового розгляду, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що затверджуючи своїм судовим рішенням укладену між потерпілими та обвинуваченим, та подану ними до суду угоду про примирення, суд першої інстанції не дотримався в повній мірі вимог ч.7 ст.474 КПК України щодо обов'язку перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону та інтересам суспільства. Таким чином, вказана угода одночасно суперечить вимогам КПК України та її умови не відповідають інтересам суспільства.
Звертає увагу на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України, має двооб'єктний склад, а саме: основним і безпосереднім об'єктом даного кримінального правопорушення є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, і лише його додатковим обов'язковим об'єктом виступає життя і здоров'я особи.
Так, законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.01.2021, з метою більш жорстокого дотримання учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, Кримінальний кодекс України доповнено ст.286-1, санкція якої передбачає більш суворе покарання, ніж санкція ст.286 КК України. Таким чином, законодавцем виокремлено в окремий склад кримінального правопорушення - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з його підвищеною суспільною небезпечністю порівняно з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.286 КК України.
Прокурор посилається на п.19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2025 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» та зазначає про те, що приймаючи рішення щодо затвердження укладеної між сторонами кримінального провадження угоди, суд, крім визначеної вище, має враховувати, що у кримінальних правопорушеннях, де основним безпосереднім об'єктом виступають публічні інтереси (зокрема немайнові), а спричинена конкретним фізичним чи юридичним особам шкода є лише проявом посягання на основний об'єкт, укладення угоди про примирення не допускається. Зокрема, затвердження таких угод не допускається у справах про злочини, передбачені розділом ІХ «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту».
Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України, відповідно до вимог ст.477 КПК України, законодавцем не віднесено до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення. Таким чином, оскільки у вказаному провадженні основним безпосереднім об'єктом виступають публічні інтереси, укладення угоди про примирення у ньому не допускається.
Отже, на переконання прокурора, суд першої інстанції при ухваленні вироку мав би відмовити в затвердженні угоди про примирення на підставі п.7 ст.474 КПК України, п.19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2025 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», проте цього не зробив, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Крім того, у даному кримінальному провадженні при задоволені інтересів потерпілих та обвинуваченого, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, поза увагою суду залишились інтереси суспільства, безпека окремих його громадян.
Прокурор звертає увагу на те, що однією з пом'якшуючих обставин, яка є підставою відповідно до угоди про примирення, для призначення покарання судом із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України, зазначено активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, якої під час досудового розслідування вказаного провадження встановлено не було, її не міститься в матеріалах провадження та обвинувальному акті. Під час досудового розслідування жодне сприяння в розкритті кримінального правопорушення з боку ОСОБА_7 було відсутнє. Навпаки, під час досудового розслідування обвинувачений: після ДТП не викликав швидку, не надавав допомогу потерпілим, а був затриманий перехожими до моменту прибуття працівників поліції; відмовився від підпису в протоколі затримання; відмовився від надання показань в порядку ст.63 Конституції України.
Зазначає про те, що з цього приводу прокурором неодноразово заявлялись клопотання про дослідження протоколів допиту ОСОБА_7 , протоколу його затримання, протоколу огляду відеозаписів (в судових засіданнях від 24.12.2024 (аудіо, 3.37-4:40 хв., журнал с/з 10 год. 25 хв.) та від 23.01.2025 (аудіо, 3.30-4:20 хв., журнал с/з 10 год. 01 хв.), з яких вбачається відсутність сприяння обвинуваченим в розкритті кримінального правопорушення та декілька разів наголошувалось про те, що в матеріалах провадження відсутні будь-які дані, які свідчили б про активне сприяння ОСОБА_7 розслідуванню кримінального правопорушення, а навпаки, наявні матеріали, що спростовують вказане твердження. При цьому судом, прямо порушуючи вимоги ч.6 ст.22 КПК України, спочатку проігноровано вказане клопотання, а потім не тільки відмовлено в його задоволенні, але і навіть в долучені прокурором відповідного клопотання до матеріалів судової справи (аудіо, 7:55 хв., журнал с/з 10 год. 06 хв.)
Таким чином, вказаними діями суд допустив неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а саме відомості, що підтверджують відсутність пом'якшуючих обставин, які судом було покладено в мотивування прийнятого ним рішення під час затвердження угоди про примирення.
Прокурор зазначає, що у провадженні відсутня така пом'якшуюча обставина, як щире каяття, зазначене в угоді. Так, визнання вини під тиском зібраних доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні злочину, а укладення угоди, якою визначено покарання, не передбачено інкримінованою ОСОБА_7 статтею, вказує на неготовність підлягати кримінальній відповідальності, та бажання уникнути передбаченого законом покарання.
Крім того, відсутні підстави вважати, що наявні пом'якшуючі обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, оскільки саме на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення вони жодним чином не вплинули.
Таким чином, судом за відсутності передбачених законом підстав, застосовано положення ст.69 КК України, врахувавши пом'якшуючі обставини, відсутні у провадженні, чим неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, а саме застосовано закон, який не підлягає застосуванню.
Прокурор звертає увагу на те, що інкримінований ОСОБА_7 злочин полягає у тому, що він 26 квітня 2024 року керуючи автомобілем марки «VOLVOXC90», перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи у крові, відповідно до висновку токсикологічної експертизи етиловий спирт в концентрації 3,89 проміле, що в 19 разів перевищує допустиму законом норму (0,2 проміле), проїхав на червоний сигнал світлофору, виїхав на правий тротуар поблизу ресторану «KFC», фактично у натовп людей, та спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження чотирьом особам, в тому числі малолітній дитині. Водночас, судом не надано належної оцінки характеру та способу вчиненого ОСОБА_7 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та наслідкам, що настали, призначивши обвинуваченому надто м'яке покарання за цією статтею.
Отже, на думку прокурора, суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 формально та поверхово, проігнорував загальні засади призначення покарання, чим істотно порушив кримінальний процесуальний закон.
Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає про те, що апеляційна скарга прокурора не містить будь-яких підстав для оскарження вироку, передбачених ч.3 ст.469 КК України. На переконання захисника, враховуючи ст.12 КК України та ч.3 ст.469 КПК України, у кримінальному провадженні за ч.1 ст.286-1 КК України, може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Разом з тим, посилання прокурора як на підставу для оскарження вироку на те, що затвердження угоди у даному кримінальному провадженні суперечить інтересам суспільства та не відповідає вимогам закону також не можуть бути підставою для оскарження прокурором вироку суду.
Крім того, доводи прокурора про неповноту судового розгляду не є підставою для оскарження вироку суду першої інстанції у цій справі. Так, у відповідності до приписів ч.3 ст.474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
На переконання захисника, з урахуванням перебування ОСОБА_7 4,5 місяців під вартою, які зараховуються до відбування кримінального покарання, сплачений штраф в сумі 34000 гривень та позбавлення права керування на три роки є суттєвим покаранням, до якого можна віднести ще дисциплінарне покарання у вигляді звільнення з посади.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційні вимоги, думку обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 2 ст. 475 КПК України, вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.
Аналогічні положення кореспондуються із п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», згідно з яким вирок, яким затверджено угоду, має відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків, визначених ст. 374 КПК України, із урахуванням особливостей, передбачених ст. 475 КПК України.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції не було дотримано.
Так, згідно з вимогами ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до ч. 4 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України, є нетяжким кримінальним правопорушенням.
Водночас, вказане кримінальне правопорушення має двооб'єктний склад, а саме: основним безпосереднім об'єктом даного кримінального правопорушення є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений у примітці до ст. 286 КК України, і лише його додатковим обов'язковим об'єктом виступає життя і здоров'я особи.
Згідно з п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» у такій категорії кримінальних проваджень угоди про примирення не допускаються.
Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого - це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) - це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права.
Згідно матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Основним безпосереднім об'єктом вказаного кримінального правопорушення є суспільні відносини, які забезпечують безпеку руху й експлуатацію транспортного засобу. Додатковим обов'язковим об'єктом виступають відносини життя та здоров'я особи і, хоча, протиправними діями ОСОБА_7 і спричинена шкода потерпілим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , проте, ця шкода є лише проявом посягання на основний об'єкт - безпеку руху транспортного засобу.
Цілком обґрунтованими є доводи прокурора про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 року, з метою більш жорсткого дотримання учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, Кримінальний кодекс України доповнено ст. 286-1, санкція якої передбачає більш суворе покарання, ніж санкція ст. 286 КК України.
Крім цього, цим же законом внесені зміни до ст. ст.45-48,75 КК України щодо прямої заборони на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, з передачею особи на поруки, у зв'язку зі зміною обстановки, а також звільнення від відбування покарання з випробуванням при засудженні за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, законодавцем виокремлено в окремий склад кримінального правопорушення порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з його підвищеною суспільною небезпечністю порівняно з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.286 КК України.
Таким чином, для задоволення інтересу суспільства (публічного інтересу), який полягає у суворому покаранні осіб, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, Кримінальним кодексом України прямо заборонено звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного із потерпілим (ст.46 КК України).
За таких обставин, затвердження угоди про примирення між потерпілими і обвинуваченим у кримінальному провадженні про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, з визначеним покаранням у виді штрафу, суперечить інтересам суспільства, оскільки, окрім інтересів фізичної особи порушено публічні (суспільні) інтереси.
Затверджуючи своїм судовим рішенням укладену між потерпілими та обвинуваченим та подану ними до суду угоду про примирення, суд першої інстанції не дотримався в повній мірі вимог ч. 7 ст. 474 КПК України, згідно якої, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд, окрім іншого, відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
На думку колегії суддів, суд недостатньо врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме характер порушених вимог Правил дорожнього руху, адже ОСОБА_7 26 квітня 2024 року керуючи автомобілем марки «VOLVO XC90», перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи у крові, відповідно до висновку токсикологічної експертизи етиловий спирт в концентрації 3,89 проміле, що в 19 разів перевищує допустиму законом норму, проїхав на червоний сигнал світлофору, виїхав на правий тротуар поблизу ресторану «KFC», фактично у натовп людей, та спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження чотирьом особам, в тому числі малолітній дитині.
Поза увагою суду залишилась і позиція Верховного Суду, який у своїй практиці розгляду справ, пов'язаних з порушенням Правил дорожнього руху, особливо водіями, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, неодноразово вказував на те, що дане кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, а тому позиція потерпілих у справі щодо покарання, яке винний повинен понести за скоєне, під час вирішення цього питання судом не є вирішальною.
Отже, у кримінальних провадженнях щодо двооб'єктних кримінальних правопорушень, враховуючи правові позиції Верховного Суду, можна виділити такі критерії їх укладення та затвердження: 1) закон; 2) інтереси суспільства; 3) забезпечення балансу інтересів сторін про примирення. Саме дотримання балансу всіх трьох критеріїв дає можливість прийняти рішення про затвердження угоди.
У даному кримінальному провадженні баланс визначених критеріїв не дотриманий, при задоволені інтересів потерпілих та обвинуваченого, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, поза увагою суду залишились інтереси суспільства, безпека окремих його громадян та явно несправедливого покарання ОСОБА_7 , за вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, наслідком якого стало спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Відповідно до ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, обставини що пом'якшують покарання мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями, мотивами злочину, роллю і поведінкою винуватця та іншими факторами, які впливають на суспільну небезпеку злочину.
Застосовуючи положення ст. 69 КК України, суд першої інстанції призначив покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп., не передбачене санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України, у той час як ця норма є спеціальною нормою, яка передбачає покарання за порушення правил безпеки руху, особами, які керують транспортними засобами у стані сп'яніння. Розумний баланс по такій категорії справ урегульований на законодавчому рівні і будь-яких виключних обставин, судом при застосуванні положень ст. 69 КК України, наведено не було.
Наведене, відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України, є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що затверджена угода не відповідає інтересам суспільства, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок слід скасувати та направити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на новий судовий розгляд в суд першої інстанції для проведення судового провадження в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 412 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4