Справа № 367/9198/23 Головуючий у І інстанції Карабаза Н.Ф.
Провадження №22-ц/824/5408/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
09 квітня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника громадянина Франції ОСОБА_1 - адвоката Філоненко Яни В'ячеславівни на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року про забезпечення позову у справі за позовом громадянина Франції ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення дитини до місця постійного проживання, зобов'язання матері передати дитину батькові,
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовною заявою громадянина Франції ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення дитини до місця постійного проживання, зобов'язання матері передати дитину батькові.
Представник позивача, громадянина Франції ОСОБА_1 , адвокат Філоненко Я.В. подала до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначала, що 13 листопада 2024 року громадянин Франції ОСОБА_1 на підставі рішення апеляційного суду Фростанінга від 02 лютого 2024 року у справі№ 23137666АSD-FROS, яким вирішено питання стосовно місця проживання його сина - малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом про повернення дитини до місця постійного проживання до Норвегії; зобов'язання матері передати дитину батькові.
Висновок судового рішення: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 продовжують нести спільну батьківську опіку за ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 житиме постійно з ОСОБА_6 ; Компенсація судових витрат не присуджується.
Заявник вказував, що з моменту вивезення спільної дитини з Європейського союзу без погодження з батьком, що є злочином по нормам міжнародного права, відповідач чинить всілякі перешкоди у побаченні дитини з батьком, як пасивні, так і активні.
Мати дитини не проживає за місцем реєстрації, двері не відчиняє за місцем фактичного проживання, яке повідомляє суд у Дніпровському районі міста Києва, що є місцем проживання її матері, вчиняє перешкоди у спілкуванні, аргументуючи, що син забув батька та не хоче з ним спілкуватися, та зазначає про свої образи, також вказує, що батько дитини може її викрасти, тому категорично проти спілкування батька з сином.
Батько дитини заради сина вже майже рік перебуває в Україні, звертається в усі можливі інстанції: поліцію, ювенальну поліцію, службу у справах дітей, соціальних психологів.
У зв'язку із зазначеним просить суд до набрання законної сили рішенням суду у цій справі визначити наступний час та місце побачень і спілкування малолітньої дитини ОСОБА_7 з батьком ОСОБА_8 - з метою психологічної підготовки дитини ОСОБА_7 до зустрічей з батьком - ОСОБА_8 ; провести попередні зустрічі дитини з батьком з психологом Дніпровського районного в місті Києві центу соціальних служби, а саме: протягом перших двох місяців проводити зустрічі дитини ОСОБА_7 з батьком в присутності психолога Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб раз на тиждень протягом трьох годин кожної п'ятниці з 14:00 до 17:00, без присутності матері дитини у приміщенні Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служби; зобов'язати матір дитини ОСОБА_2 приводити дитину на зустрічі з батьком за адресою: АДРЕСА_1 (згідно розкладу дитини вказані зустрічі після навчання у школі).
В подальшому після підготовчого періоду, проте до набрання законної сили рішенням суду у цій справі визначити наступний час та місце побачень і спілкування малолітньої дитини ОСОБА_7 з батьком ОСОБА_8 в такому порядку:
- під час навчального процесу з урахуванням навчального процесу малолітнього - ОСОБА_7 протягом першого та третього тижня кожного календарного місяця з 12 год. 00 хв. п'ятниці, але не раніше фактичного часу закінчення занять в школі згідно затвердженого розкладу, до 08 год. 30 хв. понеділка, але не пізніше початку занять в школі згідно затвердженого розкладу за місцем проживання батька в Україні. Передати дитину за місцем навчання дитини Гімназії № 258 за адресою: АДРЕСА_2 у разі відсутності в Гімназії дитини за місцем фактичного проживання дитини в Україні за адресою: АДРЕСА_3 без присутності матері;
- під час перебування ОСОБА_7 на весняних, осінніх, зимових та літніх канікулах - першого та третього тижня кожного календарного місяця з 19-00 годин 00 хвилин до 19 годин неділі за місцем проживання батька в Україні. Передати дитину за місцем навчання дитини Гімназії № 258 за адресою: АДРЕСА_2 , а у разі відсутності в Гімназії дитини за місцем фактичного проживання дитини в Україні за адресою: АДРЕСА_3 без присутності матері;
- зобов'язати ОСОБА_2 , передавати малолітню дитину ОСОБА_7 її батьку - Громадянину Франції ОСОБА_1 протягом навчального періоду за адресою навчання дитини Гімназії № 258 за адресою: АДРЕСА_2 у разі відсутності в школі дитини за місцем фактичного проживання дитини в Україні за адресою: АДРЕСА_3 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 забезпечувати можливість спілкування батька дитини Громадянина Франції ОСОБА_1 з малолітньою дитиною ОСОБА_7 засобами телефонного зв'язку та/або відео зв'язку із 18-00 по 20-00 тривалістю не менше 20 хвилин без перешкоджання з боку матері ОСОБА_2 .
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
З апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції в інтересах заявника ОСОБА_1 звернулась його представник - адвокат Філоненко Я.В. В доводах апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач звернувся до суду з позовом про повернення дитини до місця постійного проживання та зобов'язання матері передати дитину, спираючись на рішення апеляційного суду Фростанінга від 02.02.2024 року у справі №23 137666-ASD-FROS, яким вирішено питання стосовно місця проживання його сина - малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком. За рік не відбулося жодного судового засідання, справа знімалась з розгляду з різних причин, незалежних від позивача. Наразі склалась ситуація, коли рішення іноземного суду все складніше виконати, адже мати дитини чинить перешкоди у побаченні батька з дитиною, суд затягує процес розгляду справи за позовом громадянина Франції, який вже звернувся з цього приводу до Європейського суду з прав людини.
Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач не бачився з своїм сином 2 роки, оскільки відповідачка вивезла з Норвегії дитину без його дозволу та перешкоджає у спілкуванні з сином, тим самим порушує право позивача як батька брати участь у вихованні сина.
Вважає, що суд першої інстанції незаконно відмовив в задоволенні вказаної заяви, оскільки було надано докази порушення прав ОСОБА_1 як батька та докази створення перешкод матір'ю у спілкуванні дитини з батьком.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гайдаш О.В. заперечує проти її задоволення, ухвалу суду першої інстанції просить залишити без змін. Зокрема, вказує на безпідставність наведених скаржником доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зв'язку із створенням матір'ю перешкод батькові у побаченнях з сином. Вважає, що позивач умисно приховує від суду, що у квітні 2023 року він звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із зустрічним позовом про відібрання дитини та визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком у справі № 367/2441/23. У вказаній справі Київський апеляційний суд своєю постановою від 20 липня 2023 року частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову і зобов'язав ОСОБА_2 забезпечити побачення і спілкування малолітнього ОСОБА_9 з батьком ОСОБА_8 під час його перебування на території України, шляхом періодичних побачень в присутності матері за місцем проживання дитини кожної другої та четвертої суботи місяця з 16:00 години до 19:00 години. На даний час це рішення суду виконується ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними актами державного виконавця.
З огляду на вказане, на думку представника відповідачки, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову у даній справі, ОСОБА_1 , маючи можливість бачитися із сином, але будучи незгодним із постановою Київського апеляційного суду від 20.07.2023 у справі № 367/2441/23, який вирішив, що зустрічі батька із сином мають відбуватися в присутності матері, зловживаючи правами, подав заяву з метою, яка відмінна від мети побачень з дитиною. На переконання відповідачки, єдиною метою, яку переслідує позивач, наполягаючи на зустрічах із сином без присутності матері, є таємне вивезення дитини за кордон поза контролем матері.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Філоненко Я.В. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гайдаш О.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, підтримав аргументи, наведені ним у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи, у листопаді 2023 року позивач, громадянин Франції ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про повернення дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця постійного проживання до Норвегії та зобов'язання матері передати дитину батькові.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2023 року відкрито провадження у даній справі.
03.12.2024 року представник позивача, громадянина Франції ОСОБА_1 , адвокат Філоненко Я.В. подала до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої послалася на те, що справа не знаходить вирішення тривалий час, протягом якого відповідачка створює позивачу перешкоди у спілкуванні із сином, що унеможливлює налагодження контакту між батьком і сином. Вважає, що саме побачення дитини з батьком за відсутності матері сприятиме відновленню відносин та емоційного контакту між ними. Звертав увагу на те, що визначений у заяві спосіб забезпечення позову дозволить дитині уникнути психологічного стресу при поверненні до батька, що відповідає якнайкращим інтересам дитини.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, виходив із того, що заявником не обґрунтовано підстав подачі заяви про забезпечення позову, необхідності забезпечення позову; заходу забезпечення з обґрунтуванням його необхідності, не наведено достатніх підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по справі за позовом громадянина Франції ОСОБА_1 про повернення дитини до місця постійного проживання до Норвегії, про зобов'язання матері передати дитину батькові. Крім того, суд звернув увагу на те, що заявлені вимоги в заяві про забезпечення позову по суті є новими вимогами позивача до відповідача, що може свідчити про зміну предмету позову.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується. З огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, адвокат Філоненко Я.В. в інтересах громадянина Франції ОСОБА_1 , як на обґрунтування обраного виду забезпечення позову, посилалася на необхідність забезпечення контакту батька з малолітнім сином на час розгляду справи.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hant v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У даній справі заявником не підтверджено існування обставин, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дитиною.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року у справі за позовом громадянина Франції ОСОБА_10 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про відібрання дитини, визначення місця проживання дитини з батьком № 367/2441/23задоволено частково заяву позивача про забезпечення позову, зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити побачення та спілкування малолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_8 під час його перебування на території України, шляхом періодичних побачень в присутності матері за місцем проживання дитини кожної другої та четвертої суботи місяця з 16:00 години до 19:00 години.
У судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував, що вказане судове рішення пред'явлено ним до примусового виконання та виконується ОСОБА_2 , зустрічі з дитиною відбуваються регулярно в присутності матері.
Зазначене підтверджується також актами державного виконавця, доданими до відзиву на апеляційну скаргу.
З огляду на вказані обставини, апеляційний суд приходить до висновку про збереження зв'язку між батьком та сином, з огляду на наявність у позивача можливості на регулярній основі спілкуватись із дитиною, підтримуючи емоційний контакт.
Заявником у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано необхідність вирішення питання забезпечення позову у даній справі шляхом фактично збільшення кількості таких зустрічей, а також зміни порядку проведення таких зустрічей із малолітнім сином.
Доводи заявника про важливість забезпечення можливості проведення побачень із сином без участі матері, належними доказами не обґрунтовані, а наявність в матеріалах справи документів, що свідчать про епізоди домашнього насильства в сім'ї (постанова про виселення Окружного суду району Ест-Воуда від 30.03.2022 року) на переконання колегії суддів виключає можливість вирішення вказаного питання в рамках розгляду заяви про забезпечення позову, без з'ясування конкретних обставин справи.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що заявником не наведено обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову саме у спосіб, наведений в заяві, та можливість настання негативних наслідків для позивача у даній справі у разі невжиття таких заходів.
Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про залишення поза увагою суду доказів, що свідчать про наявність між батьком та дитиною стосунків, які позбавляють можливості батька регулярно спілкуватись із сином, оскільки вони спростовуються поясненнями самого ОСОБА_1 щодо наявності можливості спілкуватись із сином на регулярній основі в присутності матері дитини, а також актами державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого листа № 367/2441/23 від 01 квітня 2024 року, виданого Київським апеляційним судом.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що посилання апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволеннізаяви про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постанова апеляційного суду, яка прийнята з такого процесуального питання, як вжиття заходів забезпечення позову, не стосується вирішення спору по суті та не є остаточним судовим рішенням у справі, тому відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується.
Керуючись статтями367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника громадянина Франції ОСОБА_10 - адвоката Філоненко Яни В'ячеславівни залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 28 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар