09 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю особи, в інтересах якої подана скарга ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв'язку між Київським апеляційним судом та ДУ «Київський слідчий ізолятор», апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність уповноваженої особи Служби безпеки України, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 12 грудня 2024 року.
Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що реєстрації у Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають лише ті заяви чи повідомлення, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, а такими є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Проте, викладені у скарзі обставини не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування, зокрема, як вбачається із тексту скарги (інших документів суду не надано), у ній не наведено конкретних відомих заявнику відомостей, що можуть свідчити про вчинення суддею Верховного Суду ОСОБА_7 кримінальних правопорушень. При цьому, заявник не наводить у скарзі будь-яких об'єктивних даних, які б підтверджували зазначене, а його твердження про можливе вчинення кримінального правопорушення ґрунтується виключно на суб'єктивному уявленні щодо правомірності дій під час здійснення професійної діяльності та власному аналізі і баченні норм законодавства про кримінальну відповідальність, тому, дійшовши _________________________________________
Справа №11-сс/824/1417/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1
висновку, що підстави для зобов'язання уповноважених осіб СБУ виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення за заявою від 12 грудня 2024 року відсутні, відмовив у задоволенні скарги.
Окрім цього, слідчим суддею зауважено, що на час розгляду даної скарги, заява ОСОБА_9 передана для розгляду до іншого правоохоронного органу.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 , вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необгрунтованою, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу представника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_6 , шляхом зобов'язання посадових осіб Служби безпеки України, уповноважених на внесення відомостей заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, внести до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_5 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111-2 КК України, від 12.12.2024, яка отримана Службою безпеки України 13.12.2024, щодо ймовірно протиправних дій судді Верховного Суду ОСОБА_7 , та розпочати досудове розслідування.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 13 грудня 2024 року ОСОБА_5 , через свого адвоката ОСОБА_6 , до Служби безпеки України подано заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111-2 КК України, щодо ймовірно протиправних дій судді Верховного Суду ОСОБА_7 , в якій було повідомлено про обставини вчинення суддею Верховного Суду ОСОБА_7 вказаних кримінальних правопорушень.
А тому вважає, що по зазначених фактах має бути проведено ефективне офіційне розслідування, а саме - досудове розслідування, адже діяння судді Верховного Суду ОСОБА_7 містять всі обов'язкові елементи складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Окрім цього, вказує й на те, що, відповідно до вимог абз. 1 ч. 2 ст. 216 КПК України, вказані у заяві про вчинення кримінального правопорушення обставини повинні перебувати на досудовому розслідуванні в Службі безпеки України.
Також зазначає, що, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає, зокрема у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тому з боку уповноважених осіб Служби безпеки України має місце саме така бездіяльність, яка потребує судового реагування.
Звертає увагу на те, що приписами ст. 214 КПК України чітко регламентовано порядок дій слідчого, прокурора у разі отримання повідомлення, заяви про кримінальне правопорушення.
При цьому зауважує, що Службою безпеки України заяву ОСОБА_10 про вчинення кримінальних правопорушень було одержано 13.12.2024, що підтверджується відповідною відміткою на примірнику заяви.
А тому вважає, що необхідно у судовому порядку зобов'язати уповноважених осіб Служби безпеки України внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно із заявою ОСОБА_5 про вчинення суддею Верховного Суду ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Разом з тим, оскаржуваною ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні скарги на невнесення відомостей до ЄРДР, хоча вказані вище обставини вчинення кримінальних правопорушень є достатніми для реєстрації відомостей про такі кримінальні правопорушення в ЄРДР та подальшого здійснення досудового розслідування.
Також зазначає, що суд не розглянув доводів, наведених у скарзі, належним чином не перевірив їх, мотивованих і обґрунтованих відповідей на їх спростування у своєму рішенні не навів, внаслідок чого постановив ухвалу з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Окрім цього, суд не взяв до уваги вагомі обставини, викладені у заяві, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та є достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такої дії/бездіяльності як кримінального правопорушення, а також до загального опису вищевказаних обставин не навів переконливих мотивів відхилення доводів скарги, тому постановлене ним судове рішення не можна вважати таким, що відповідає приписам норм КПК України.
При цьому вказує й на те, що обов'язок перевірки фактів, обставин, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення, підтвердження їх конкретності/загальності покладено на слідчого, дізнавача в рамках проведення досудового розслідування у зареєстрованому кримінальному провадженні.
Таким чином, вважає, що слідчий суддя прийняв незаконну та необґрунтовану ухвалу, яка підлягає скасуванню.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, адвокат ОСОБА_6 та прокурор в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про поважність причин своєї неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду не надсилали. За таких обставин, апеляційний суд, враховуючи, що, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без їх участі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5 на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Як вбачається з наданих матеріалів, до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 було подано скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Служби безпеки України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_5 від 12 грудня 2024 року.
В самій заяві про вчинення кримінального правопорушення від 12 грудня 2024 року ОСОБА_5 зазначає, що із засобів масової інформації йому стало відомо, що суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_7 має тісні зв'язки з російською федерацією, а також досі є громадянином російської федерації, зокрема ним було виявлено наступні факти щодо судді ОСОБА_7 : він є колишнім офіцером збройних сил російської федерації в званні підполковника; його старший брат ОСОБА_11 обіймає наразі посаду керівника солнечногорського військового госпіталю фсб рф та одночасно є депутатом московської обласної думи від партії "єдина росія"; дружина судді ОСОБА_12 також є громадянкою рф; суддя здобув науковий ступінь в установах рф, а також працював у структурах, пов'язаних із міністерством оборони рф до моменту переїзду до України у 2004 році; існує ймовірність наявності у судді нерухомого майна на території рф, а також паспорту громадянина рф, що ставить під сумнів його доброчесність і відповідність статусу судді. Наведені обставини, на думку заявника, вказують про наявність в діях судді ОСОБА_7 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Таким чином, зі змісту заяви вбачається, що викладені в ній обставини були отримані з джерел масової інформації і є лише суб'єктивним судженням заявника, без посилання на конкретні факти чи обставини, які б давали розумні підстави і підозри вважати про вчинення конкретною особою кримінально-караних діянь. Власна оцінка відомостей, отриманих з джерел масової інформації, без наведення конкретних обставин, які підтверджують реальність події кримінального правопорушення, є лише припущенням, на підставі якого не можуть бути внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією захисту особи від необґрунтованого кримінального переслідування.
Отже, наведені у заяві ОСОБА_5 обставини, не є відомостями, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
У зв'язку із зазначеним, заява ОСОБА_5 від 12 грудня 2024 року не є заявою про вчинення кримінального правопорушення в розумінні ст. 214 КПК України. Таким чином, невнесення по цій заяві відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є бездіяльністю, про яку зазначає апелянт.
Наведеним спростовуються доводи адвоката ОСОБА_6 , що у заяві ОСОБА_5 викладені обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень та є підставою для попередньої кваліфікації за ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що перевірка фактів, викладених у заяві, покладається на слідчого або дізнавача, то цей обов'язок покладається на орган досудового розслідування лише стосовно заяв про кримінальне правопорушення.
Не кожна заява є заявою про кримінальне правопорушення лише через те, що так іменується, а лише та, яка містить очевидні факти та відомості, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень, саме така заява є заявою про кримінальне правопорушення в розумінні ст. 214 КПК України, відомості по якій підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також, на противагу твердженням апелянта, слідчий суддя розглянув скаргу у відповідності до вимог закону, на підставі повного і об'єктивного дослідження усіх наданих йому матеріалів, з наведенням мотивів прийняття відповідного рішення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а відтак, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність уповноваженої особи Служби безпеки України, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 12 грудня 2024 року, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ _____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3