Справа № 368/1523/24
2/368/207/25
Рішення
Іменем України
"28" квітня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -
30.09.2024 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивач просила суд винести рішення, на підставі якого:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
2. Шлюб між нею, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженкою с. Горохуватка Кагарлицького району Київської області (РНОКШІ НОМЕР_1 ), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уроженцем с. Мирівка Кагарлицького району Київської області (РНОКПП невідомо), який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 26 від 25.03.2016 року - розірвати без надання терміну на примирення, повернути їй дівоче прізвище « ОСОБА_3 ».
2. В разі необхідності вона забезпечить виклик свідків, які можуть підтвердити те, що сім'я їхня розпалась з вини Відповідача.
3. Повідомлення, виклики та рішення щодо розгляду її позову просить направляти їй СМС-повідомленнями на мій телефон зазначений вище.
4. Слухати справу без її присутності.
Вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, в мотивувальній її частині позивач ОСОБА_4 , - обгрунтовує наступними обставинами спарави та нормами права:
- З Відповідачем по справі вона перебуває у шлюбі з 25.03.2016 року, який того ж дня був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 26 від 25.03.2016 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Від спільного шлюбу у них народилася донька, - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про її народження, виданим Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 164 від 02.08.2016 року, серії НОМЕР_3 .
Фактично, з 2020 року їхнє подружнє життя з чоловіком, тобто Відповідачем, не склалось, через його шкідливу звичку, а точніше, - любов до спиртних напоїв.
У їхніх взаєминах одразу зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Як зясувалось, у них різні погляди на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, а отже вцілому на життя і сімейні цінності, тому часто виникали непорозуміння, які призвели до руйнування подружніх відносин. В результаті, практично з початку вересня 2024 року вона змушена була забрати дитину та піти від відповідача. З того часу кожен з них живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім'я припинила своє існування ще в 2020 році..
На даний час, - вона та Відповідач проживають за різними адресами, спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, бюджети відокремлені.
За час окремого проживання з Відповідачем вона зрозуміла, що відновлювати подружні стосунки і повертатися до Відповідача не бажає.
І це тому, що па даний час вони втратили один до одного почуття любові і поваги та стали повністю чужими людьми.
За таких обставин вона вважає, що фактично подальше спільне життя з Відповідачем та збереження шлюбу- є неможливим і суперечить інтересам обох сторін, а також інтересам їхньої малолітньої доньки. Відповідача вона поставила до відома про свій намір розірвати шлюб, але він з цим не погоджується і в той же час не бажає змінювати свій спосіб життя і продовжує зловживати алкоголем.
Підстав для примирення не вбачає.
Рішення розірвати шлюб є суто моїм рішенням, оскільки вона не хоче з ним проживати. Саме тому з відповідним позовом до суду звертається саме вона.
Їхня малолітня донька ОСОБА_6 проживає з нею і з цим рішенням згоден Відповідач. Оскільки дитина потребує нашого виховання та матеріального забезпечення, тому питання стягнення з Відповідача аліментів на утримання дитини вона буде вирішувати в іншому судовому провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України однією з підстав припинення шлюбу є його розірвання.
Частиною 3 ст. 105 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1. ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред 'явлений одним з подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини- інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Оригінали копій документів, доданих до позову знаходяться.
На теперішній час іншими судами України, за її заявами не розглядаються справи з аналогічними позовними вимогами з приводу розірвання шлюбу.
Попередньо судові витрати складаються лише із судового збору.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України даний позов може бути розглянутий у порядку спрощеного позовного провадження.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, ст. 27 ЦПК України, ст.ст. 174-177, 184, 274-279 ЦПК України, - позивачка просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви.
30.09.2024 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/1523/24, провадження № 2/368/778/24.
19.11.2024 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 187, 189, 197 - 200 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення про слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання на 15 год. 00 хв. 09.12.2024 року.
09.12.2024 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 10 год. 00 хв. 22.01.2025 року в зв'язку з неявкою сторін.
22.01.2025 року підготовче судове засідання відкладено на 09 год. 00 хв. 17.02.2025 року, - в зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 , який надіслав на адресу суду письмову заяву про відкладення слухання справи.
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 17.02.2025 року, позивачка ОСОБА_1 , - позов підтримала та просила його задовольнити.
Позивачка вважала за можливе провести підготовче судове засідання без участі відповідача ОСОБА_2 , так як він був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи, окрім того, - в судове засідання з'явився його представник, - адвокат Матюшенков Д.В.
Позивачка просила по результатам проведеного підготовчого судового засідання, - винести ухвалу, на підставі якої, - закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті поданої позовної заяви.
Позивачка інших заяв та клопотань під час підготовчого судового засідання, - не заявляла.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 17.02.2025 року, - відповідач ОСОБА_2 , - не з'явився, хоча - повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - з'явився його представник, - адвокат Матюшенков Д.В.
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 17.02.2025 року, представник відповідача ОСОБА_2 , - адвокат Матюшенков Д.В., - заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.
Представник відповідача, - адвокат Матюшенков Д.В., - вважав за можливе провести підготовче судове засідання без участі його довірителя, - відповідача по справі, - Сябро О.Ф.
Представник відповідача просив по результатах проведеного підготовчого судового засідання винести ухвалу, на підставі якої закрити підготовче судове провадження та призначити справу до основного судового засідання, - по суті поданої позовної заяви.
Представник відповідача інших заяв та клопотань під час підготовчого судового засідання - не заявляв.
17.02.2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання (за участі позивачки та представника відповідача, без участі відповідача), по результатах якого на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК Україхни винесено процесуальну ухвалу (з занесенням в журнал судового засідання - не як окремий процесуальний документ), на підставі якої, - закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до основного судового засідання на 10 год. 00 хв. 27.02.2025 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 27.02.2025 року, позивачка ОСОБА_1 , - позов підтримала та просила його задовольнити.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 27.02.2025 року, - відповідач ОСОБА_2 , - не з'явився, хоча - повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - з'явився його представник, - адвокат Матюшенков Д.В.
В судовому засіданні, яке відбулося 27.02.2025 року, представник відповідача ОСОБА_2 , - адвокат Матюшенков Д.В., - заявив клопотання про надання терміну на примирення, про що подав письмове клопотання, яке міститься в матеріалах справи.
27.02.2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області винесено ухвалу, як окремий процесуальний документ, на підставі якої:
1. Клопотання представника відповідача, - ОСОБА_2 , - адвоката Матюшенкова Дмитра Віктоовича, - про надання сторонам терміну на примирення, - задовольнити.
2. Надати сторонам по справі, - позивачці, - ОСОБА_1 , та відповідачу, - ОСОБА_2 , - термін на примирення до 09 год. 00 хв. 28.04.2025 року.
3. Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, (справа № 368/1523/24, провадження № 2/368/207/25), - зупинити на підставі ч. 7 ст. 240, п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та надати подружжю термін для примирення строком до 09 год. 00 хв. 28.04.2025 року.
25.04.2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області винесено ухвалу, на підставі якої:
1. Провадження у справі № 368/1523/24, провадження № 2/368/207/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - поновити.
2. Призначити справу до слухання на 09 год. 00 хв. 28.04.2025 року.
В судове засідання, яке відбулося 28.04.2025 року, позивачка ОСОБА_1 , - не з'явилася, хоча була повідомлена судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу суду надійшла письмова заява - клопотання позивачки ОСОБА_1 , в якій вона:
- зазначає, що примирення між нею та відповідачем, - не відбулося, а тому, -
- просить суд слухати справу без її участі;
- позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити;
- категорично заперечує проти надання повторного терміну на примирення;
- після розірвання шлюбу просить повернути їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 »;
- просить не стягувати з відповідача на її користь понесені нею судові витрати у виді сплаченого нею судового збору при подачі позовної заяви, так як судові витпрати - залишає за собою.
В судове засідання, яке відбулося 28.04.2025 року, сторона відповідача (відповідач ОСОБА_2 , та його представник, - адвокат Матюшенков Д.В.), - не з'явилися, проте, - на адресу суду надійшла письмова заява - клопотання відповідача ОСОБА_2 , в якій відповідач:
- зазначає, що примирення між ним та позивачкою, - не відбулося;
- просить суд слухати справу без його участі;
- позов визнає та просить його задовольнити;
- процесуальні наслідки визнання позову йому зрозумілі;
- категорично заперечує проти надання повторного терміну на примирення.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення рішення, як окремого процесуального документу, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров 'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з довідки, яка видана 23.10.2024 року Управлінням відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, - відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Що стосується тієї обставини, що с. Мирівка Київської області, - наразі відноситься до Обухівського району Київської області, а справа слухається не в Обухіському районному суді Київської області, а в Кагарлицькому районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:
Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - с. Мирівка, - відноситься до Обухівського району Київської області.
Разом з тим, відповідно до роз'яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як с. Мирівка раніше входило до складу Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.
Відповідно, враховуючи предмет позову (розірвання шлюбу), місце реєстрації відповідача - фізичної особи, та враховуючи положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, - так як дана позовна заява подана за місцем проживання фізичної особи - відповідача, отже, - в даному випадку має місце правило загальної підсудності, - підсудність за місцем проживання відповідача - фізичної особи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
Позивачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_7 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка село Горохуватка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_4 , виданий 16 червня 2016 року Кагарлицьким РС УДМС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 ).
Відповідачем по справі є фізична особа, - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Мирівка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянин України, паспорт громадянина України, - ID - картка № НОМЕР_5 , виданий 31.01.2022 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання за наступних обставин.
- 25 березня 2016 року позивачка ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , - відповідачем по справі.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , яке видане 25 березня 2016 року Відділом державної реєєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець село Мирівка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянин України, та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка село Горохуватка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянка України, - зареєстрували шлюб 25 березеня 2016 року , про що 25 березня 2016 року Відділом державної реєєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області складено відповідний актовий запис за № 26.
Прізвище після державної реєстрації шлюбу:
Чоловіка - ОСОБА_9 .
Дружини - ОСОБА_9 .
Від спільного шлюбу сторони мають одну малолітню дитину, - доньку, - ОСОБА_5 , - ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Вищевказаний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , яке видане 02 серпня 2016 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Кагарлик Київської області, Україна, про що 02 серпня 2016 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області складено відповідний актовий запис за № 164.
В графі «Батьки» зазначені:
- Батько - ОСОБА_2 , - громадянин України, - відповідач по даному цивільному провадженню;
- Мати - ОСОБА_1 , - громадянка України, - позивачка по даному цивільному провадженні.
Сторони розривають шлюб вперше.
Відомостей про вагітність позивачки в матеріалах справи немає.
Майнового спору між сторонами немає.
Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.
Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 станом на час винесення рішення не проживають спільно, як одна сім'я, - більше 6 - ти місяців, окрім того, ще на час спільного проживання між сторонами в них на протязі тривалого часу (більше 2 років) існували усталені неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.
Позивач та відповідач проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, відповідно, - практично не спілкуються між собою, відповідно, спільного сімейного життя не мають, спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою, а їхнє епізодимчне спілкування обумовлене лише наявністю спільної малолітньої дитини.
Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 категорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу ( що вже є здійсненим фактом на протязі більше 6 - ти місяців), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам, та інтересам малолітньої дитини.
Що стосується відповідача ОСОБА_2 , - то він заявляв клопотання про надання терміну на примирення, проте, - після закінчення терміну на примирення - до суду не з'явився, - напроти - після закінчення іспитового терміну відповідач ОСОБА_2 надіслав на адресу суду письмову заяву - клопотання, в якій зазначає, що позов визнає, та просить його задовольнити, а тому суд розцінює заяву відповідача ОСОБА_2 , - як пряму згоду відповідача на розірвання шлюбу.
Враховуючи ту обставину, що судом надавався термін на примирення сторонам, проте, - примирення не відбулося з причин, які не залежать від волі суду, та враховуючи категоричну позицію як позивача, так і категоричну позицію відповідача, які спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, оскільки надання сторонам повторного строку на примирення, на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого повторного терміну на примирення, - буде шкодити як інтересам позивача, так і інтересам малолітньої дитини.
Суд ще раз наголошує, що ним були використані всі процесуальні заходи, які були спрямовані на примирення між сторонами (було надано термін на примирення), проте, - з причин, які не залежали від волі суду, - примирення між сторонами не відбулося.
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
Норми Конституції України.
Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивачки ОСОБА_1 , - в зв'язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов'язків, різні характери та різні погляди на життя, так присутня і пряма згода відповідача ОСОБА_2 на розірвання шлюбу (висловлена відповідачем в письмовій заяві, яку відповідач надав на адресу суду), що, на думку суду, - є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачки, так і інтересам малолітньої дитини.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 6 - ти місяців відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 6 - ти місяців, - завдяки його державній реєстрації, хоча нормальних, фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше 2 років), відсутнє поняття сім'ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім'ї, напроти, - між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім'ї між сторонами, та дані негативні відносини з часом, зважаючи на окреме проживання сторін на різних житлових площах, в різних населених пунктах, - лише посилюються.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім'я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 6 - ти місяців, - не проживають як чоловік та жінка, у позивачки ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачем ОСОБА_2 , в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, - що обумовлено тими обставинами, що сторони проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.
Суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу не можливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб'єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім'ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивачки ОСОБА_1 , - на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у письмовій заяві, яка надійшла до суду, та в прямій волі відповідача ОСОБА_2 , - яка має прояв у письмовій заяві, яка надійшла до суду, в якій відповідач позов визнає та просить його задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 6 - ти місяців, спорів майнового спору між сторонами немає, спору щодо проживання малолітньої дитини у сторін не має, - дитина залишається проживати з матір'ю, - позивачкою по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачки, так і інтересам малолітньої дитини.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, яке буде мати позивачка після розірвання шлюбу, то суд зазначає, що внаслідок реєстрації шлюбу, який розривається даним рішенням, - позивачка змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_9 », та після розірвання шлюбу позивачка має повне право залишити собі прізвище, яке отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, (шляхом подання відповідної письмової заяви до суду), або, - повернути собі дошлюбне прізвище, яке вона мала до укладення даного шлюбу, а тому, - при наявності клопотання позивачки про повернення їй дошлюбного прізвища, - у суду немає підстав для відмови в задоволенні такого клопотання позивачки.
Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності позивачки ОСОБА_1 , - з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Що стосується порядку та способу виконання даного рішення, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому Законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Проте, - позивачка ОСОБА_1 в рамках даного цивільного провадження заявила письмове клопотання про те, щоб залишити судові витрати за нею, не стягуючи такі витрати з відповідача на її кеористь, а тому судові витрати слід залишити за позивачкою, підстав же повернення позивачці 50 % судового збору, - також - немає, так як справа слухалася вже по суті (рішення винесено з основного судового засідання), - що не дає змогу суду застосувати положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивачка ОСОБА_1 , - мали місце;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, - позов підлягає до задоволення;
- судові витрати слід залишити за позивачкою ОСОБА_1 ;
- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, та, - зважаючи на обставини справи, встановлені в судовому засіданні, - примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивачки та малолітньої дитини, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 25 березня 2016 року Відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області між ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с. Мирівка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянином України, паспорт громадянина України, - ID - картка № НОМЕР_5 , виданий 31.01.2022 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_6 ), та ОСОБА_10 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою село Горохуватка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянкою України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_4 , виданий 16 червня 2016 року Кагарлицьким РС УДМС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1 ), -
- свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , яке видане 25 березня 2016 року Відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, актовий запис за № 26 від 25 березня 2016 року, вчинений Відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, - розірвати.
Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Після вступу рішення в законну силу, - ОСОБА_11 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженці село Горохуватка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянці України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_4 , виданий 16 червня 2016 року Кагарлицьким РС УДМС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1 ), -
- повернути дошлюбне прізвище, - « ОСОБА_3 ».
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя: Закаблук О.В.