Справа № 128/4960/24
"23" квітня 2025 р.
Літинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гопкіна П.В.,
за участю секретаря Іванової І.О.,
сторін у справі
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Бардіної О.О.,
представника відповідача - адвоката Рибака А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в с-ще Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , про розірвання договору, стягнення витрат на придбання товару та стягнення моральної шкоди,
Суть звернення
18.12.2024 через підсистему «Електронний суд» адвокат Бардіна О.О. (уповноважена представляти інтереси позивачки ОСОБА_1 (на підставі ордерів серії АА № 1496226 від 17.12.2024 (а.с. 5) та ордеру серії АА № 1519627 від 24.01.2025 (а.с. 26) звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила розірвати договір на придбання офісних крісел та стягнення 36 737,00 грн. сплачених коштів; 476,74 грн. комісії за переказ; 4 012,22 грн за доставку; 30 000,00 грн. моральної шкоди.
Позов обгрутновує тим, що продавець - відповідач у справі ФОП ОСОБА_2 не виконав зобов'язань за договором, оскільки отриманий товар на її переконання не відповідає опису та нормам якості. ОСОБА_1 вирішила повернути офісні крісла з мотивів неналежної якості товару й недостатньої інформації про умови укладення договору. Вона повідомила продавця про бажання повернути товар, але отримала відмову.
Представник позивача вважає, що порушенням прав позивачки завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 30 000,00 грн.
Процесуальні дії
05.03.2025 представник відповідача - адвокат Рибак А.В. (уповноважений представляти інтереси відповідача на підставі ордеру серії АВ № 1479412 від 24.02.2025 (а.с. 71) подав через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, мотивований тим, що:
- позивачка є фізичною особою-підприємцем, яка діяла в межах своєї підприємницької діяльності. Відповідно до відомостей, наданих в суд, ОСОБА_1 використовувала продукцію в комерційних цілях, що позбавляє її статусу "споживача" відповідно до визначення, яке надається в Законі України «Про захист прав споживачів»;
- замовлені позивачкою офісні крісла були виготовлені на індивідуальне замовлення. Законодавство у своїй нормі чітко зазначає, що споживач не має права на повернення товару, виготовленого за особистими вимогами, якщо такий товар не може бути перепроданий;
- вважає, що позивачка усвідомлювала про особливості товару. Доказом служить переписка, у якій позивачка активно обговорювала індивідуальне фарбування крісел, що свідчить про її свідомий вибір та ініціативу у замовленні;
- позивачка не надала жодних доказів наявності істотних дефектів у товарі;
- позивачка не є стороною, що має право на повернення відповідно до законодавства, її вимоги є недійсними та необґрунтованими.
З вказаних підстав просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення витрат і моральної шкоди (а.с. 67-70).
17.03.2025 представником позивачки - адвокатом Бардіною О.О. через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив (а.с. 118-123) Представник позивача заперечує доводи, викладені у відзиві відповідача, наводячи такі аргументи:
- відповідач стверджує, що позивач є фізичною особою-підприємцем, проте це не відповідає дійсності. Позивач припинила підприємницьку діяльність ще у 2022 році, що підтверджується документами з Міністерства юстиції України. Позивач не могла діяти в якості суб'єкта господарювання під час укладення договору;
- відповідач не надав доказів, що підтверджують, що позивач придбала крісла з метою отримання прибутку або що вона виконувала будь-які підприємницькі дії. Усі документи, які надає відповідач, свідчать про те, що позивач є споживачем, а не підприємцем;
- позивач зазначає, що через тривалий період часу не зберіглось спілкування у месенджері "Вайбер", яке могло б підтвердити доводи відповідача. Тому позивач має обґрунтовані сумніви щодо змісту переписки наданої представником відповідача;
- хоча відповідач вказав, що товар не підлягає поверненню, проте представник позивача наголошує, що закон охоплює випадки, коли інформація про товар була неповною або недостовірною, що є підставою для його повернення;
- відповідач не має жодних доказів, що крісла були виготовлені за індивідуальним замовленням. Документи свідчать про те, що крісла є стандартними виробами, відтак вважає, що вони можуть бути реалізовані іншим споживачам.
Таким чином, представник позивача наполягає на тому, що всі аргументи відповідача є спробою уникнути відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань.
05.03.2025 представник відповідача - адвокат Рибак А.В. подав через підсистему «Електронний суд» відповідь на відзив(а.с. 140-142) в якому стверджує власну думку про те, що:
- позивачка здійснює підприємницьку діяльність без реєстрації. Проте, це не змінює того факту, що позивач не має офіційного статусу підприємця, тому ймовірність ухилення від сплати податків не може розглядатися, як аргумент на користь того, що крісла були замовлені в рамках підприємницької діяльності;
-позивачка сама подала електронні докази у вигляді скріншотів, але їх допустимість оспорюється. Проте, якщо документи подані за допомогою системи "Електронний суд", це може свідчити про наявність електронного підпису, що підтверджує їх легітимність;
- всі платіжні документи були на ім'я ОСОБА_3 підтверджують, що він є покупцем та оспорює те, що позивачка ОСОБА_1 була покупцем;
- представник позивача зазначає, що зміна кольору крісел свідчить про їх індивідуальність;
- товар був прийнятий у належному стані. Позивачка необгрунтовано покладає відповідальність на відповідача під надуманим мотивом.
Судовий розгляд
У судовому засіданні в режимі відеоконференції позивачка ОСОБА_1 надала пояснення, що в липні 2024 року вона замовляла 2 крісла в червоному і одне у жовтому кольорах. Вона зазначила, що в жодних документах, які їй надавалося, не було вказано, що ці крісла виготовлені індивідуально і вважає, що за державними стандартами, що це означало б індивідуальне виготовлення меблів. Вважає, що в даному випадку крісла були перефарбовані, чим, на її думку, допущено модифікацію. Свій вибір кольору вона зробила на сайті, і більше того, колір обирала з тієї палітри, яку їй надали. Тому вона вважає, що це є модифікацією, оскільки ніхто не повідомляв їй, що це індивідуальний виріб, виготовлений за спеціальним замовленням. ЇЇ знайомий ОСОБА_3 , який отримав ці крісла, надіслав їй фотографії через переписку. Вона побачила, що крісла мають потертості. Спершу крісла були доставлені на адресу ОСОБА_3 через «Нову пошту». Втім останній не зміг оцінити їхній стан під час адресної доставки, тому їх переслали до вантажного відділення, і тільки там він оглянув їх. ОСОБА_3 оглядав крісла у відділенні, де йому було виділено невелику площу. У приміщенні було погане освітлення, що ускладнювало оцінку якості збірки крісел. Також позивачка зазначила, що отримала знижку у відповідача, заявивши, що вона дизайнер, хоча 13.12.2022 року вона припинила свою підприємницьку діяльність за власним рішенням.
Представник позивача - адвокат Бардіна О.О. у судовому засіданні у режимі відеоконференції просила задовольнити позов, оскільки,з її слів, кольори крісел вибиралися з палітри, представленої на сайті відповідача, що не є індивідуальним замовленням. Докази, надані відповідачем, містять інформацію з телефону, який не був досліджений у справі, а оригінали доказів не збереглися у позивачки через тривалість процесу. Позивачка не отримала належного підтвердження комерційної пропозиції, а також звернула увагу на тривалий час доставки, який складав близько пів року. Вона сплатила за крісла, які виявилися неякісними, і вирішила повернути їх. Представник позивачки вважає, що в цьому випадку позивач має право на повернення коштів згідно з законодавством про захист прав споживачів і просить повернути сплачені кошти, а крісла - повернути за рахунок відповідача.
Представник відповідача - адвокат Рибак А.В., у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечив проти задоволення позову та стверджував, що було проведено індивідуальне замовлення товару. Він зазначив, що в матеріалах справи є докази, роздруковані в чорно-білому варіанті, і в "електронному суді" в додатках до відзиву видно, що в рахунку зазначено чорні крісла. На час замовлення позивачка попросила перефарбувати крісла та сама обирала колір. Він переконаний, що позивачка здійснювала підприємницьку діяльність. Також з наданої переписки видно, що спочатку в позивачки була вигадана причина для повернення, а згодом йшлося про те, що товар їй не сподобався. Товар був виготовлений індивідуально, тому адвокат вважає, що на ці правовідносини не поширюються норми законодавства про захист прав споживачів. Окрім того, позивачка не сплачувала за товар, оплату здійснила інша особа, і наразі товар неможливо реалізувати. Всі наведені аргументи викладені по суті у відзиві та запереченні на позовну заяву.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов до таких висновків.
Дослідженні докази
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дав покази, в яких зазначив, що позивачка у справі, ОСОБА_1 , є його знайомою. Вони знайомі вже достатньо давно. Літом 2024 року ОСОБА_1 попросила його замовити та оплатити крісла, які призначалися для її квартири. Оформлення відбулося на її адресу. Проте під час доставки у відділенні «Нової пошти» виявилися труднощі, і йому довелося оглянути крісла вже у відділенні, замість отримання їх за адресою.
Свідок розповів, що при огляді в відділенні, крісла були подані в вигляді великого пакунка. Він приїхав, щоб оглянути крісла, розпакував їх, однак через погане освітлення не зміг якісно оцінити їхній стан. Після цього він оплатив товар, а уже в більш зручному місці виявив, що на одному з крісел є кілька потертостей на шкірі. Свідок сфотографував це і передав фотографії ОСОБА_1 . Одне з крісел, яке він зібрав, виявилося непридатним і незручним - за його словами, воно було схоже на лавку.
Щодо оплати крісел, він зазначив, що зробив це за проханням ОСОБА_1 через застосунок «Нової пошти». Пізніше ОСОБА_1 повернула йому кошти.
Свідок не знає, чи була ОСОБА_1 безпосереднім замовником крісел.
На запитання представника відповідача, ОСОБА_3 повідомив, що взяв одне крісло, щоб продемонструвати. Потім він розібрав це крісло і відвіз його ОСОБА_1 у квартиру. Спочатку оглянув його у себе, а потім він зателефонував ОСОБА_1 і доставив крісло в м.Ірпінь.
Свідок зазначив, що спинка крісла була незручна для сидіння, оскільки розташована під кутом 90 градусів і не прогинається. Він також не цікавився, чому офісні крісла замовлялися для квартири.
Допитана у судовому засіданні за клопотанням сторони позивача свідок ОСОБА_4 дала покази, що вона є подругою ОСОБА_1 і вони дружать вже багато років. Їх об'єднують спільні інтереси, оскільки вони навчалися разом на архітекторів, і почали спілкуватися. Свідок підтвердила, що ОСОБА_1 замовила стільці і їй відомо, що сталася неприємна ситуація з цим замовленням. ОСОБА_1 має квартиру в м. Ірпінь, і саме ОСОБА_4 порекомендувала їй магазин для покупки стільців, проте вона не очікувала, що результат буде настільки негативним.
На запитання представника позивача, свідок повідомила, що навчалася на архітектурному факультеті і їй відомо, що деякі магазини пропонують дизайнерські речі за нижчими цінами. Вона знала, що ОСОБА_1 шукає меблі, і порадила їй кілька магазинів, надіславши посилання. Свідок розповіла, що в цих магазинах виготовляють ексклюзивні речі, і там є моделі, з яких можна вибрати. Свідок в курсі того, що стільці були доставлені в неналежному стані. ОСОБА_1 розповіла їй про недоліки фарбування та незручність стільців. Спочатку ОСОБА_1 хотіла вирішити ситуацію без судового втручання, але це виявилося неможливим. Всі ці деталі вона дізналася зі слів подруги. Таким чином, свідок підтвердила, що порекомендувала магазин, але результат виявився невдалим. Особисто вона не бачила ці стільці.
Так, відповідно до комерційної пропозиції (а.с. 6) замовником зазначено особу на ім'я « ОСОБА_5 », номер замовлення ORD-2051 від 14.07.2024. У замовленні зазначено офісне крісло, 3 шт., модель RD-1630 чорного кольору. Вартість - 1208$ та розрахунок у гривні 45921,00 грн. при дослідженні електронних доказів долучених до справи крісла у кількості 2 шт. зазначені червоним кольором, одне - жовтим (а.с. 6).
Вартість також зазначена у Рахунку-фактурі від 14.07.2024.
Відповідно до квитанції від 16.07.2024 (а.с. 8) ОСОБА_3 сплатив ФОП ОСОБА_2 13 900,00 грн. згідно рахунку 2051.
Інформацією про посилку (а.с. 9) зазначається про те, що меблі відправлені 27 листопада, 29 листопада прибули, та 02 грудня - отримані. Адреса доставки - м. Київ, відділення № 17: АДРЕСА_1 .
Наданими скріншотам позивачка зазначає про намагання врегулювати спір. В переписці позивачка зазначає, що з її слів замовник незадоволений отриманими кріслами (а.с. 10). Зазначений доказ наданий стороною позивача.
Витягом із сайту prohause.com.ua (а.с. 11) позивачка надала докази щодо опису, зображення та характеристики крісел. В описі зазначається, що дана модель надана у двох кольорах: чорному та коричневому та у двох розмірах.
Фотозображеннями які долучені до відзиву на позовну заяву (а.с. 72-77) (*електроні докази від 05.03.2025 із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») зазначено переписка представника відповідача та позивачки щодо кольору крісел та узгодження, щодо їх перефарбування, надаються зразки інтер'єру задля визначення кольорів крісел.
Згідно накладної (а.с. 82) замовлення із номером ORD-2051 надіслано на ім'я ОСОБА_6 . Адреса доставки - вул. Глибочицька, 73, м. Київ, Шевченківський район, офіс 125.
Фотографіями крісел (а.с. 84 зв.- 87 зв. ) зображено крісла до та після перефарбування. Також міститься фото із процесом фарбування.
Відповідно до витягу (а.с. 124 зв.) ОСОБА_1 13.12.2022 за власним рішенням припинила підприємницьку діяльність.
Оцінка та висновки суду
Згідно із ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлена наступна хронологія подій на основі доказів поданих стороною позивача.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 вирішила припинити свою підприємницьку діяльність (спеціалізаційна діяльність із дизайну, та діяльність у сфері архітектури). Згодом 14.07.2024, було оформлено замовлення на офісні крісла на суму 1208 доларів, які, зі слів позивачки для її особистого помешкання в м. Ірпінь. Замовлення включало два червоні та одно жовте крісло. Крісла перефарбовувались на клопотання позивачки, нею обирались кольори. Два дні потому, 16.07.2024, ОСОБА_3 здійснив предоплату за це замовлення на суму 13 900,00 грн на користь ФОП ОСОБА_2 27.11.2024 меблі були відправлені, прибули до Києва 29.11.2024 і були отримані 02.12.2024 у відділенні «Нової пошти». ОСОБА_3 , на прохання ОСОБА_1 , оглянув придбані крісла, і (з його слів) через погане освітлення не зміг їх якісно оцінити. Забрав до себе додому, склав їх пізніше виявив потертості на одному з крісел. Він сфотографував дефект та передав фото ОСОБА_1 . Одне з крісел на його переконання виявилося непридатним для використання. ОСОБА_1 повідомила продавця про намір повернути товар, але отримала відмову.
Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст .205ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правовідносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Пунктом 7 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
Пунктами 3,4, 18 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено терміни виконавець, виробник, продавець в такому значенні: виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар; продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Також пунктами 12, 15 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено терміни істотний недолік та недолік товару: істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором; недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Відповідно до ч.ч. 1,2ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.
Відповідно до частини першої ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» право на розірвання договору та повернення сплаченої грошової суми за товар, виникає у споживача лише у разі наявності в товарі істотного недоліку. Так, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Частиною 2 ст.678 ЦК України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
Відповідно до ч.2 ст. 679 ЦК України якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Згідно ч.1 ст. 680 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановленні цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» за умови виникнення необхідності у визначенні причин втрати якості товару під час гарантійного строку продавець зобов'язаний провести експертизу продукції; при цьому на споживача покладається обов'язок лише довести наявність істотного дефекту продукції, тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.
В позовній заяві позивач посилався на те, що після придбання та доставки меблів у них були виявлені недоліки «кожа зіпсована, спинка поцарапана»(а.с. 72 зв.). На підтвердження своєї позиції зазначає фото жовтого крісла зі слідами, походження та суть яких суд не може встановити (а.с. 10, 73, електронний документ «переписка Viber -3.jpg»).
Однак, належних та допустимих доказів (висновок експерта, тощо), що підтверджують наявність істотного дефекту продукції, на які представник позивачки посилалася у позові, та, що недоліки, які виявлено, вона пропонувала усунути відповідачу, а той їй відмовив в цьому, та, що виявлені позивачем недоліки були настільки істотними, що їх неможливо було усунути або що внаслідок таких недоліків офісні крісла стали непридатними до використання тощо, стороною позивача суду не надано. Під час розгляду справи судом, клопотання про призначення експертизи, стороною позивача судом не заявлялось.
Надані позивачем фото, що долучені до позовної заяви, не можуть бути взяті до уваги судом з огляду на те, що з них не надається можливим встановити наявність перелічених пошкоджень чи дефектів, також невідомо коли, за яких умов, і саме де зроблені ці фото, отже вони не можуть бути належним та допустимими доказами.
Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем (абз. 2 ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про захист прав споживачів»).
Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром, або відтворений на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надісланий електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти (абз. 3 ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про захист прав споживачів»).
Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню)з підстав, зазначених у цій статті, затверджується Кабінетом Міністрів України (абз. 4 ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про захист прав споживачів").
Судом встановлено, що вказаний товар, а саме офісні крісла, не підлягають обміну (поверненню), відповідно до затвердженого переліку Кабінетом Міністрів України (абз. 4 ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про захист прав споживачів"), оскільки крісла були виготовлені індивідуально під колір замовника-позивача (а.с. 75,75 зв., 76 зв., 77, 77 зв., 86-87 зв.), що не є стандартним (а.с. 11, 84 зв. - 85 зв.).
Відповідно до положень ст.ст. 4-5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів та, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Одночасно процесуальний закон встановлює обов'язок доказування і подання доказів (ст. ст. 12, 81 ЦПК України): кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
При ухваленні рішення судом звернуто увагу на додаткові аспекти справи:
-позивач не вимагала усунення дефекту. Хоча проблема (з її показів та показів свідка ОСОБА_3 ) виникла лише з одним кріслом, а повернути вона бажає всі;
- стільці були отримані та зібрані ОСОБА_3 , що ускладнює визначення, коли і за яких обставин виникли істотні недоліки (за версією позивачки). Неможливо однозначно та беззаперечно встановити вину у цьому виробника чи продавця;
- розбіжності в показаннях позивачки. Позивачка стверджує, що замовляла меблі для дому в м.Ірпінь, але при оформленні замовлення вказала себе як дизайнера. Накладна вказує на інше ім'я замовника ( ОСОБА_6 ) та іншу адресу доставки (офіс у Києві). Ці розбіжності в сукупності ставлять під сумнів достовірність тверджень позивачки;
- позивач посилається на переписку в месенджері, як доказ своїх позовних вимог, але просить не брати до уваги аналогічні докази, надані відповідачем;
-відповідно до п. 22 ч.1 с. Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Натомість під-час судового розгляду, аналізуючи покази позивачки та свідків, було встановлено, що позивачка не може бути визнана споживачем у розумінні зазначеного положення, оскільки не надано доказів того, що вона замовляла продукцію для власних потреб. Представник відповідача висловив припущення, що позивачка таким чином намагалася уникнути сплати податків;
-сторона позивача самостійно спростовує твердження про те, що ОСОБА_1 є споживачем. Зокрема, відповідно до комерційної пропозиції від 14.07.2024 покупцем зазначено особу на ім'я « ОСОБА_5 » та номер телефону « НОМЕР_1 » (а.с. 6), який збігається з номером телефону свідка ОСОБА_7 « НОМЕР_1 », зазначеним у її клопотанні про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (а.с. 171). Вказана обставина свідчить про те, що або сторона позивача (чи свідок) не повідомила суду про всі обставини справи, або свідомо спотворила їх.
На підставі вищезазначених норм матеріального та процесуального права, враховуючи, що сторона позивача не довела належними доказами порушення своїх прав, як споживача товару та послуг, а також враховуючи заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору про придбання офісних крісел, стягнення з відповідача 41 225,96 грн витрат на придбання офісних крісел, необхідно відмовити.
Що стосується заявлених позивачем вимог щодо відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 № 4 у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 22 Закону України«Про захист прав споживачів» передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Разом з тим, положення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» мають застосовуватися в сукупності з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до ст. 711ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.
Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені параграфом 3 глави 82 ЦК України.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
У постановах Верховного суду від 10.01.2019 року у справі №750/11705/15-ц та у постанові Верховного Суду України №6-1575цс16 від 09.11.2016 року висловлена правова позиція, відповідно до якої споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.
Оскільки позивач не довела належними доказами порушення своїх прав, як споживача товару та послуг, а решта вимог є похідними, то в задоволенні вимог про стягнення завданої моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн. слід відмовити.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно ст. 141 ЦПК України, компенсується за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-82, 258-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
В задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 28.04.2025.
Суддя : Гопкін П. В.