Справа № 2-7149/11
24 жовтня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого -судді Мазниці А.А.
При секретарі -Ткаченко В.І.
За участю:
Представника позивача -Текут'єва Є.Ю.
Представника відповідача -Ільїна А.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.», третя особа -приватний нотаріус ДМНО Бондаренко Валентина Григорівна, про визнання договорів недійсними, -
Позивач у лютому 2011 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 10.09.2008 р. між ним та відповідачем ПАТ «УРСИББАНК'був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11392909000, за яким він отримав суму у розмірі 331.078, 00 євро на строк до 09.09.2038 р. зі сплатою за користування нею 14,5% річних. У забезпечення виконання його зобов'язань за цим договором у той же день між тими ж сторонами був укладений договір іпотеки № 11392909000/1, предметом якого була квартири АДРЕСА_1 . Крім того, у той же день між ПАТ «УКРСИББАНК'та ТОВ «Фабрика столярних виробів « ОСОБА_2 »був укладений договір поруки № 228199, яким останнє поручилося за виконання позивачем його зобов'язань, що випливали з вищезазначеного кредитного договору.
Оспорюваний у справі договір про надання споживчого кредиту від 10.09.2008 р. № 11392909000 позивач вважає таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки він не містить низки умов, що є істотними відповідно до законодавства, що регулює спірні правовідносини. Крім того, у ньому наявна суперечність в частині розміру процентів, обумовлених у тексті договору, та розрахованих до сплати згідно графіку платежів, що є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням викладеного позивач просив суд згаданий договір про надання споживчого кредиту -визнати недійсним, застосувавши до його сторін двосторонню реституцію, визнати недійсними як акцесорні зобов'язання, що наслідують юридичну долю основного, укладені на його забезпечення договір іпотеки від 10.09.2008 р. № 11392909000/1 та договір поруки від 10.09.2008 р. № 228199, а також звільнити від обтяжень майно, що було предметом договору іпотеки від 10.09.2008 р. № 11392909000/1.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.
Представник відповідача ПАТ «УКРСИББАНК'проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оспорюваних правочинів вимогам закону. У подальшому після перерви, оголошеної судом для надання сторонам часу для підготовки до судових дебатів, до суду не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся, що є підставою для закінчення розгляду справи за його відсутності.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.» позов визнав, проти його задоволення не заперечував.
Третя особа до суду не з'явилася, явку своїх представників не забезпечила, про день та час розгляду справи повідомлялася.
Заслухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 10.09.2008 р. між відповідачем ПАТ «УКРСИББАНК'та позивачем був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11392909000, за яким останній отримав суму у розмірі 331.078, 00 євро на строк до 09.09.2038 р. зі сплатою за користування нею 14,5% річних (а.с. 11-35).
У забезпечення виконання зобов'язань позичальника зокрема за цим кредитним договором у той же день між тими ж сторонами був укладений договір іпотеки № 11392909000/1, предметом якого була квартири АДРЕСА_1 (а.с. 36-39).
Крім того, у той же день між ПАТ «УКРСИББАНК'та ТОВ «Фабрика столярних виробів « ОСОБА_2 »був укладений договір поруки № 228199, яким останнє поручилося за виконання позивачем його зобов'язань, що випливали з вищезазначеного кредитного договору (а.с. 40-42).
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Так, оскільки грошові кошти за спірним кредитним договором були отримані позивачем для придбання житла, цей правочин є договором споживчого кредиту у розумінні ст. ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживача», для форми та змісту якого законодавством передбачені спеціальні вимоги.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, коли сторони у формі, що вимагається законом для правочинів даного виду, досягли згоди щодо всіх його істотних умов, якими вважаються ті, що визнаються істотними законом, або ті, щодо якої за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнута згода.
Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, недотримання якої тягне його нікчемність, та має містити положення щодо розміру та умов надання кредиту. Ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів'встановлені додаткові вимоги до змісту договору про надання споживчого кредиту в частині обов'язкового зазначення у ньому детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, дати видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інших умов надання кредиту, права дострокового повернення кредиту, річної відсоткової ставки за кредитом.
Як випливає з матеріалів справи, спірний договір про надання споживчого кредиту від 10.09.2008 р. № 11392909000 складається з тексту самого договору (а.с. 11, 12), а також згідно переліку додатків (а.с. 12) з графіку погашення кредиту (а.с. 13-20), графіку платежів з визначенням сукупної вартості кредиту (а.с. 24-35), тарифів банку (а.с. 21).
Згідно п. 1.2.9. зазначеного договору кредит позивачеві надається з встановленням процентної ставки 14,50% річних (а.с. 11), при цьому реальна процентна ставка складає 16,65%, абсолютне подорожчання кредиту -772.495, 62 євро, сума процентів, нарахованих за весь період користування кредитом -731.050, 79 євро (а.с. 35). Разом з тим з наведеного позивачем розрахунку (а.с. 43-49), правильність якого відповідачем не спростована, вбачається, що суми процентів, які підлягають сплаті згідно графіку платежів, нараховані за іншою процентною ставкою, більшою від обумовленої у договорі, що тягне збільшення суми процентів за період користування кредитом на 731.050, 79 -720.293, 47 = 10.751, 32 євро.
Виходячи з наведеного у спірному договорі вбачається суперечність між окремими його положеннями, оскільки визначена сторонами процентна ставка за кредитом відрізняється від тієї, за якою нараховані обумовлені договором платежі позивача на користь відповідача. Оскільки відсутні підстави для надання переваги жодному з цих положень, суд доходить висновку про те, що сторони не дійшли згоди щодо такої істотної умови кредитного договору, як розмір процентів за користування кредитними коштами, а отже договір між ними не може вважатися укладеним.
За таких обставин позовні вимоги, заявлені щодо визнання недійсним договору споживчого кредиту від 10.09.2008 р. № 11392909000, задоволенню не підлягають, оскільки з підписаного сторонами письмового документу не випливає правочин, що може бути визнаний судом недійсним. При цьому не можуть бути задоволені також позовні вимоги в частині застосування реституції, оскільки сплата коштів за відсутності договірного зобов'язання тягне інші правові наслідки, передбачені ст. ст. 1212-1215 ЦК України.
Позовні вимоги в частині визнання недійсними забезпечувальних договорів, а саме договору іпотеки від 10.09.2008 р. № 11392909000/1 та договору поруки від 10.09.2008 р. № 228199, підлягають задоволенню, оскільки такі зобов'язання є акцесорними та не можуть виникати та існувати за відсутності основного зобов'язання. Крім того, аналогічні за юридичним змістом обставини відсутності забезпеченого зобов'язання у зв'язку з його недійсністю згідно ст. 548 ЦК України тягнуть недійсність забезпечення, а недійсне (не існуюче) зобов'язання забезпеченню не підлягає. У зв'язку з викладеним відповідне обтяження, внесене до Державного реєстру, втрачає підставу та підлягає вилученню.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалене рішення, пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 548, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживача», ст. ст. 8, 10, 11, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, -
Позов -задовольнити частково.
Договір іпотеки від 10.09.2008 р. № 11392909000/1, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УКРСИББАНК», - визнати недійсним.
Договір поруки від 10.09.2008 р. № 228199, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УКРСИББАНК'та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика столярних виробів « ОСОБА_2 », - визнати недійсним.
Зобов'язати Приватного нотаріуса ДМНО Бондаренко Валентину Григорівну здійснити зняття заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , внесеної до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек на підставі договору іпотеки від 10.09.2008 р. № 11392909000/1, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УКРСИББАНК».
У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 з Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК'та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика столярних виробів « ОСОБА_2 »45, 50 грн. у рівних частках -по 22,75 грн. (двадцять дві гривні 75 коп.) з кожного.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А.А. Мазниця