Справа № 2-4750/11
14 грудня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого -судді Черновського Г.В.
при секретарі -Вобліковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на 1/5 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом,
У березні 2010 року позивачі звернулися до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просили суд:
- визнати заповіт від 11 червня 2004 року, складений від імені ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім'я ОСОБА_5 - недійсним.
- визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1\5 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .
- стягнути з відповідачів на користь позивачів судові витрати по справі.
У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_6 та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (сторони по справі) є рідними братами та сестрами.
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були їхніми батьками. Ця обставина підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.33,35,36,38,77).
Спірне домоволодіння АДРЕСА_1 належало ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 28 грудня 1961 року за реєстром №4-5958 і зареєстрованого в КП «ДМ БТІ»30 грудня 1961 року за реєстром №121-140.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер.
Спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_7 і отримала правовстановлюючі документи на домоволодіння. Ця обставина підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданою Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 13 вересня 2002 року за реєстром №9-3184 (а.с.17).
Право власності зареєстровано в КП ДМБТІ за №1703 від 23.02.2010 року (а.с.16).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.24).
У день смерті її смерті відкрилась спадщина, а саме -на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке було її власністю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданим Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за №9-3184 від 13 вересня 2002 року.
Відповідно до ст.ст.1268,1269 ЦК України, позивачі подали заяви про прийняття спадщини до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори у передбачений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк.
В нотаріальній конторі позивачам повідомили, що 11 червня 2004 року ОСОБА_7 склала заповіт, відповідно до якого ОСОБА_7 заповідала все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що було належне їй на день смерті ОСОБА_5 з власних своїх міркувань, на підставі ст.ст.1216,1217,1218 ЦК України.
Згідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Причинно-наслідковий зв'язок між заповітом, волею заповідача та спадкоємицею, є вірним.
Судом встановлено, що Державний нотаріус Лада І.М. при посвідченні заповіту особу заповідача встановила, дієздатність її перевірила. Сам заповіт в оригіналі складений в двох примірниках, один з яких залишився в Першій державній нотаріальній конторі по місцю відкриття спадщини, а другий був виданий ОСОБА_7 .
Крім того, зазначений заповіт складений із слів заповідача ОСОБА_7 , нею прочитаний в голос та нею ж підписаний.
В своєму позові позивачі посилаються на існуючу на момент складення заповіту хворобу ОСОБА_7 , а саме - інфаркт головного мозку з гострим порушенням мозкового кровообігу, який вона перенесла в березні 2004 року, тому ОСОБА_7 , на думку позивачів, не могла поставити свій підпис у заповіті, не пам'ятала значні події та не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Судом встановлено, згідно до довідки про причину смерті №212 від 20.09.2009 року, зазначено, що причина смерті ОСОБА_7 полягає в хронічній серцево-судинній недостатності, хронічній ішемічній хворобі серця з гіпертонією. Психічних розладів в жодній довідці, наданої позивачами, не зафіксовано.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В судовому засіданні позивачі виявили бажання щодо призначення експертизи, у зв'язку з цим, для підготовки питань експертам з боку позивачів, декілька раз в судовому засіданні оголошувалась перерва та відкладався розгляд справи. Але на останню дату судового засідання позивачі не надали суду запитань для подальшого призначення експертизи, знову заявивши клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки їх представник в черговий раз не з'явився в судове засідання.
Відповідно до ч.3 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, суд продовжив розгляд справи та ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність позову в частині того, що ОСОБА_7 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому вважає за можливе позивачам щодо визнання заповіту від 11 червня 2004 року недійсним відмовити, а також вважає за можливе відмовити позивачам у визнанні за ними та ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1\5 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1226, 1264, 1268 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України,-
У позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа -Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на 1/5 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: Г.В. Черновськой