№ 2- 10371
2011 рік
19 грудня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі -Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія'в особі Дніпропетровської філії приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія'про виплату страхового відшкодування і судових витрат, -
ОСОБА_1 25 листопада 2011 року звернулася до суду з позовом до відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Дніпропетровської філії ПрАТ «УПСК'про виплату страхового відшкодування і судових витрат. Позивач в своєму позові посилається на те, що 23 липня 2011 року ОСОБА_2 керував автомобілем «Форд Фіста'і порушив правила дорожнього руху, не рахував дорожню обстановку під час керуванням автомобіля і здійснив ДТП, в результаті якого постраждав, позивачу завдана матеріальна, пошкоджено його автомобіль, за що складено адміністративний протокол і ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності постановою суду. Вказаними діями, пов'язаними з порушеннями правил дорожнього руху, позивачу завдано значну матеріальну. Автомобіль позивача був застрахований і відповідач, визнавши вказану ДТП страховим випадком, виплатив страхове відшкодування, але ця виплата була лише частковою. Вважає позивач, що вказану шкоду відповідач повинен відшкодовувати в повному обсязі, як це і передбачено договором страхування і просив стягнути з відповідача решту не виплаченого страхового відшкодування та понесені ним судові витрати, задовольнивши позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що дійсно з позивачем було укладено договір страхування наземного транспорту, відбулася ДТП, це визнано страховим випадком і суму страхового відшкодування вони виплатили в повному обсязі. не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином. Все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували, матеріальної чи моральної шкоди не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача і представника відповідача, з'ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що 23 липня 2011 року о 08.30 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Форд Фієста», що належить позивачу, державний номер автомобіля НОМЕР_1 , рухався на 394 км. автошляху Харків-Сімферопіль-Алушта і перед здійсненням маневру зміни швидкості та напрямку руху не пересвідчився, що це буде безпечно, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діяв таким чином, щоб не завдавати загрози життю та здоров'ю громадян, грубо порушуючи вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням свого автомобіля, в наслідок з'їхав в лівий по ходу руху кювет
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні ушкодження. При цьому порушення водієм ОСОБА_2 , зазначеного пункту правил дорожнього руху України знаходилось у прямому причинно-слідчому зв'язку із наслідками у вигляді завданих пошкоджень автомобіля позивача.
Стосовного винного у вказаній ДТП працівниками ДАІ складено протокол і направлено його до суду. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2011 року винним фактично у вказаній ДТП визнано було ОСОБА_2 за ст. 124 КУПАПП, та було його притягнено до адміністративної відповідальності в вигляді штрафу в дохід держави в сумі 400 грн.. Постанова набрала законної сили та виконана. За результатами розгляду справи, дослідженням матеріалів цивільної справи та адміністративного матеріалу, на думку суду, винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є ОСОБА_2 . При цьому порушення цим водієм правил дорожнього руху України знаходилось у прямому причинно-слідчому зв'язку із наслідками у вигляді пошкодження автомобіля позивача.
Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду в справі про адміністратвине правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2011 року встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення відносно позивача, факт завдання шкоди позивачу, а також наявність причинно-слідчого зв'язку між винними діями ОСОБА_2 та зазначеними наслідками у вигляді шкоди позивачу, постанова суду не оспорена.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.... Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Судом встановлено, що до ОСОБА_2 позовні вимоги не заявлено, питання про притягнення його до відповідальності ніхто не ставить, а отже і відповідальності зараз він нести не повинен.
22 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія'в особі Дніпропетровської філії ПрАТ «УПСК'був укладений договір добровільного страхування № 0145831 наземного транспорту, договором страхування забезпеченим транспортним засобом виступав автомобіль «Форд Фієста'державний номер АЕ 65 20 ЕА, період страхування -з 22 вересня 2010 року по 21 вересня 2011 року. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди 23 липня 2011 року застрахованому автомобілю завдані механічні пошкодження.
Визнаючи вказану ДТП страховим випадком, відповідач, зібравши необхідні документи, виплатив позивачу за вказаним страховим договором суму страхового відшкодування згідно платіжного доручення № 390 від 19 листопада 2011 року, але ця виплата склала лише 33939 грн. 40 коп. Судом встановлено, що згідно вказаного договору страхування між сторонами страхова сума становить 83266 грн., загальна сума матеріальної шкоди, завданої позивачу ушкодженням її автомобіля у вказаній ДТП складає 77 883 грн. 25 коп., ринкова вартість цього автомобіля 8804 грн. 42 коп., з урахуванням строку експлуатації та зносу автомобіля шкода складає 69078 грн. 83 коп.
Відповідно до договору сторін і умов страхування, ст. ст. 20, 25 Закону України «Про страхування'здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акту.
Відповідач порушив вказані вимоги і замість відшкодування в сумі 69078 грн. 83 коп., виплатив лише 33939 грн. 40 коп. (ця виплата включила в себе питання франшизи, експертизи, послуги евакуатора), тобто залишилося 28 312 грн. 83 коп., що і складає суму позову.
Вирішення даного спору та прийняття відповідного обґрунтованого по ньому рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Суду не надано доказів того, що неправомірними, злочинними діями позивача, пов'язаними з неналежним виконанням своїх договірних обов'язків відповідачу було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями позивача і підлягають відшкодуванню за його рахунок.
Тобто, відповідач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права відповідачів. Однак, жодних доказiв позивачем до суду не надано.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Але в судовому засіданні з боку відповідача це підтвердження не знайшло.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.
Вiдповiдно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi інші домовленості i зобов'язання стосовно позивача відносно завданої шкоди(крім договірних), предмета спору, а відповідач не довів незаконність дій позивача. Твердження відповідача про наявнiсть будь-яких iнших зобов'язань стосовно позовних вимог - є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги не згоду відповідача з позовними вимогами, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.
При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія'в особі Дніпропетровської філії ПрАТ «УПСК'на користь позивача ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 28312 грн. 83 коп. та витрати на судовий збір 283 грн. 20 коп., а всього 28596 грн. 03 коп.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про виплату страхового відшкодування в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону, знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України; ст. ст. 15, 16, 22, 526, 1166, 1187 ЦК України; ст. ст. 20, 25 Закону України «Про страхування», ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 81, 209, 212-216, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Дніпропетровської філії приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія'на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 28312 грн. 83 коп. та витрати на судовий збір 283 грн. 20 коп., а всього 28596 грн. 03 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -