Справа № 2-4787/11
10 листопада 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.
при секретарі -Вобліковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, -
У березні 2010 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська в якому просив суд:
- стягнути з відповідачки суму у розмірі 25 018,28 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди;
- стягнути з відповідачки суму у розмірі 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;
- стягнути з відповідача судові витрати.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позову наполягав.
Представник відповідачки у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його необґрунтованість.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
03 листопада 2009 року о 13:00 годині ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Astra», д/н НОМЕР_1 , рухалася по автостоянці торгового розважального комплексу «Караван'по вул.Нижньодніпровська 17, у смт.Ювілейне, на перехресті рівнозначних доріг, в порушення правил проїзду перехресть, не дала дорогу автомобілю Lacetti», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що наближався до неї праворуч, в результаті чого сталося зіткнення з останнім, який в результаті зазначеного зіткнення виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем Lacetti», д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2009 року, ОСОБА_2 була визнана винною в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.
Внаслідок ДТП пошкоджено транспортні засоби та заподіяна матеріальна шкода.
Судом встановлено, що автомобілю et Lacetti», д/н НОМЕР_2 , завдано матеріальних збитків на суму 25 018,28 грн.
Згідно з ч.1 ст.1187 ЦК України, діяльність, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу, є джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України, матеріальні збитки повинні бути відшкодовані у повному обсязі винною особою.
Для того, щоб відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки повинні мати місце три елементи: протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди, наявність шкоди у потерпілого, причинний зв'язок між ними.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди'шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини», а згідно з положенням ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у разі заподіяння шкоди майну вимоги про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди можуть бути заявлені власником цього майна. Відповідно до п.3 ст.386 ЦК України, власник, права якого порушенні, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
В ході судового засідання, було з'ясовано, що власником автомобіля Lacetti», д/н НОМЕР_2 є ОСОБА_4 - брат позивача (а.с.6). Також в ході судового засідання позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що саме ним були понесені витрати, пов'язані з ремонтом автомобіля.
Таким чином суд вважає, що позивач щодо заявлених вимог матеріального характеру є неналежним, оскільки не є власником транспортного засобу, а також не поніс жодних витрат щодо його ремонту, тому суд вважає у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачки 24 053 грн. 98 коп. матеріальної шкоди слід відмовити.
У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд критично ставиться до вимог позивача щодо стягнення з відповідачки суму у розмірі 25 018,28 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та вважає за можливе у їх задоволені відмовити.
Згідно ст.3 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я», здоров'я - стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів.
Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з п.4 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди'від 25.05.2001 р., у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Судом встановлено, що в позовній заяві лише зазначено, що позивач був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, чим значно погіршився спосіб його життя, що призвело до погіршення стосунків з керівництвом, погіршення загального самопочуття та душевних страждань.
При цьому, позивач не надав у своєму позову жодних відомостей, які можна було розглядати, як докази, що підтверджували б факт спричинення моральної шкоди, міркування, з яких він виходив визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з вище зазначеним, можна зробити висновок про те, що розмір моральної (немайнової) шкоди, який зазначає позивач є необґрунтованим.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів, що підтверджують факт наявності моральної шкоди, розміру моральної шкоди, докази спричинення шкоди з вини відповідача, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП також задоволенню не підлягають
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, -
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя Г.В.Черновськой