Справа № 2-6382/11
08 листопада 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.
при секретарі -Вобліковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділ громадянства іміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ДМУ УМВД України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, -
У грудні 2010 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просив суд:
- скасувати реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та визнати його таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_2 .
- зобов'язати відділ громадянства іміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ДМУ УМВД України в Дніпропетровській області зняти з реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на задоволенні позову наполягали.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, просив у його задоволенні відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
26 грудня 1986 року ОСОБА_5 (діду позивача) було видано ордер найму квартири АДРЕСА_2 . Після його смерті у якості основного квартиронаймача на підставі ст.106 ЖК УРСР була визначена бабуся позивача - ОСОБА_6 , про що свідчить довідка №835 від 21.05.1993 року. Після смерті ОСОБА_6 12 жовтня 2000 року, у якості наступного основного квартиронаймача була визнана мати позивача - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач - ОСОБА_1 , його сестра - ОСОБА_3 , її неповнолітні доньки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , брат позивача - ОСОБА_4 , дядько позивача, відповідач по справі, - ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що на даний час в вищевказаній квартирі проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 .
Позивач у своєму позові вказував на те, що відповідач не проживає в вищезазначеній квартирі більше 10 років, а тому просить суд визнати його таким, що втратив право на користування даним приміщенням.
Судом встановлено, що відповідач, у зв'язку з проживанням у вищевказаній квартирі великої кількості членів сім'ї, був змушений переїхати тимчасово проживати до співмешканки за адресою: АДРЕСА_3 .
Судом встановлено, що відповідач іншого житла не має.
Статтею 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ч.1 ст.64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідно до ч.2 ст.64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
Згідно зі ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається право користування жилим приміщенням протягом шести місяців.
Згідно зі ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд критично ставиться до пояснень позивача, щодо того, що прописка відповідача у спірній квартирі є фіктивною та незаконною, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували останнє.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а як наслідок -зняття його з реєстрації -немає.
За таких обставин, суд вважає можливим у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділ громадянства іміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ДМУ УМВД України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням -відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71,72 ЖК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, -
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділ громадянства іміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ДМУ УМВД України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя: