Справа № 2-7047/11
13 вересня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.
при секретарі -Біжко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи -Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч Оксана Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У лютому 2011 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», треті особи -Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч Оксана Михайлівна, в якому просив суд: визнати виконавчий напис №1496 нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. від 21.08.2010 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №5 поз.1-4, загальною площею 192,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що не підлягає виконанню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на задоволенні позову наполягала.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його необґрунтованість.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
18 січня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками згідно п.1.3 Статуту, є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль'та Фєдосовим Д.В. був укладений кредитний договір №К-Д 014/02-40/565, згідно якого останньому надано кредит в розмірі 1 300 000 доларів США з датою остаточного повернення кредиту 17 січня 2017 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль'та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, де предметом виступило нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №5 поз.1-4, загальною площею 192,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.
Судом встановлено, що у відповідності до даного іпотечного договору у випадку невиконання заставодавцем зобов'язань по кредитному договору ззставодержатель, на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно, реалізує його самостійно або через третіх осіб за власним розсудом. Заставодержатель набуває право задоволення заборгованості за рахунок предмета застави у випадку якщо кредит, проценти, комісійна винагорода, штрафні санкції, забезпечені заставою не будуть сплачені у строк, передбачений кредитним договором, або достроково у випадку порушення заставодавцем умов цього договору або кредитного договору.
Статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.
Відповідно до ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, не здійснював погашення кредиту, а також відсотків за фактичне користування кредитом у строки та у розмірі, що визначені в кредитному договорі, у зв'язку з чим відповідачем ОСОБА_1 рекомендованим листом від 23.09.2009 року за вих.№19-20/691 направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором. Дану вимогу позивач отримав особисто 28.09.2009 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №2811740.
В зв'язку з тим, що вимоги відповідача щодо погашення кредиту у 30-ти денний термін позивачем не виконано, відповідно до ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5, та відповідно до п.2.10. договору застави, третьою особою було вчинено виконавчий напис за №295 від 24.02.2010р.
Судом встановлено, що згідно п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, договір застави, укладений між відповідачем та позивачем, та за яким вчинено оскаржуваний виконавчий напис, підпадає до зазначеного Переліку документів, оскільки є нотаріально посвідченою угодою, в якому передбачено звернення стягнення на заставлене майно в разі невиконання, або ж неналежного виконання зобов'язань по сплаті грошових коштів за укладеним між відповідачем та позивачем кредитним договором.
Виходячи із змісту ст.20 Закону України «Про заставу'заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Таким чином, питання щодо порядку звернення стягнення на предмет застави врегульовано заставодержателем і заставодавцем у договірному порядку, згідно якого банк має право звернути стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Вчинення виконавчого напису нотаріусом врегульовано ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.20 Закону України «Про заставу», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Доводи позивача про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису на договорі застави суперечить вимогам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень'є безпідставними, оскільки цим законом не заборонено вчинення виконавчих написів для звернення стягнення на заставлене майно, а сама по собі відсутність у цьому Законі зазначення такого способу звернення стягнення на майно, як виконавчий напис, не виключає можливість здійснення таких дій, виходячи з вимог ст.590 ЦК України і того, що сторонами укладений нотаріально посвідчений договір застави, яким передбачено звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса.
На відміну від положень Закону України «Про заставу», Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» регулює загальні умови звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, до яких, крім застави, належать також й інші обтяження.
Стаття 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень'визначає, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду та в позасудовому порядку.
Частина 6 ст.20 Закону України «Про заставу'є спеціальною нормою щодо ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень'у частині звернення стягнення на предмет застави. Отже, звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса є обґрунтованим.
У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій України'завданням судової влади є поряд з забезпеченням захисту гарантованих Конституцією та законами України прав громадян - захист цивільних прав та законних інтересів юридичних осіб.
Під захистом цивільних прав розуміють такі дії державних та інших органів, які спрямовані на попередження порушення або відновлення порушених прав чи інтересів громадян і організацій, що охороняються законом.
На підставі викладеного, суд вважає, що нотаріальні дії по вчиненню виконавчого напису приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. за №1496 від 21.08.2010 року були проведені у відповідності до вимог чинного законодавства, та виконавчий напис підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.10, 11, 60, 158, 212 -215 ЦПК України, суд -
У позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи -Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч Оксана Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя: