Справа № 373/110/25
Номер провадження 2/373/319/25
25 квітня 2025 року Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Хасанової В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Директор ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» Наваренко В.Г. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суму кредитної заборгованості за кредитним договором в розмірі 66538 грн 71 коп.
Також просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3028,00 грн та 9200,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
В обґрунтування позову зазначив, що 07.05.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501139290. За цим договором АТ «Альфа-Банк» зобов'язалося надати кредит «Кредит готівкою» в сумі 46582,43 гривень, а ОСОБА_1 , в свою чергу, зобов'язалася повернути кредит рівними частинами щомісячно впродовж 60 місяців та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 21,99% річних. Відповідач неналежним чином не виконувала грошові зобов'язання, тому у неї виник борг у розмірі 66538 грн 71 коп.
20.09.2021 між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та АТ «Альфа-Банк» було укладено договір факторингу, за умовами якого до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630520453 від 25.11.2016. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги до відповідача.
Станом на 20.09.2021 заборгованість відповідача складає 66538 грн 71 коп.
Ухвалою суду від 11.02.2025 у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Поштове відправлення, направлене судом на ім'я відповідача із копією ухвали від 11.02.2025 про відкриття провадження та позовною заявою з пакетом документів, повернулося повторно до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, дає підстави суду вважати його врученим відповідачу.
Своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася, будь-яких клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків. За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до Оферти на укладання Угоди про надання кредиту № 501139290, обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, 07.05.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». За цим договором АТ «Альфа-Банк» зобов'язалося надати ОСОБА_1 споживчий кредит по типу «Кредит готівкою» у сумі 46582,43 гривень на споживчі потреби шляхом переказу на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит згідно Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 21,99 % річних.
Згідно з інформацією про умови споживчого кредиту тип кредитування: кредит готівкою; тип процентної ставки: фіксована, строк кредиту - 60 місяців.
Договір підписано особисто позичальником - відповідачем по справі, що свідчить про її обізнаність та згоду з умовами кредитування.
АТ «Альфа-Банк» виконало своє зобов'язання за договором, що підтверджується випискою по особовому рахунку АТ «Сенс Банк», та згідно з якою остання знімала грошові кошти та розраховувалася ними. Так, згідно з випискою по рахунку, власник якого - ОСОБА_1 , період з 20.09.2021 по 08.09.2024, дебет станом на 07.05.2019 становить 46582,43 грн. З виписки вбачається, що відповідачем частково проводилося погашення кредиту, процентів та комісій за кредитним договором № 501139290 від 07.05.2019.
До позову додано розрахунок заборгованості за кредитом станом на 20.08.2021, відповідно до якого загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 501139290 від 07.05.2019, яка підлягає до погашення, складає 66538,71 грн. Крім того, відповідачем сплачено на погашення заборгованості 34553,00 грн, з яких: 6741,92 грн в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту; 12277,34 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 14533,74 грн - комісії за обслуговування кредиту.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу частини 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитом банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Положенням ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 3, на виконання якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило АТ «Альфа-Банк» Ціну прав вимоги в розмірі 12844800 грн, як суму фінансування під відступлення права грошової вимоги, відповідно до п.4.2. Договору, що вбачається з копії платіжного доручення № 559 від 20.09.2024.
Відповідно до умов Договору факторингу АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 501139290 від 07.05.2019 в сумі 66538 грн 71 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, відповідно до наданих стороною позивача доказів, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статус нового кредитора та право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 501139290 від 07.05.2019.
Враховуючи положення статті 13 ЦПК України, згідно з якими суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 66538 грн 71 коп. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу з відповідача 9200,00 грн суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Матеріали справи містять: копію договору № 03-07/24 від 03 липня 2024 року про надання адвокатом Литвиненко О.І. правничої допомоги ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»; акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024, з якого вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» погодило надання правових послуг адвокатом Литвиненко О.І. по справі за позовом до ОСОБА_1 в сумі 9200,00 грн; платіжну інструкцію № 4955 від 01.10.2024, з якої встановлено, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» здійснило платіж у розмірі 9200,00 грн на користь адвоката Литвиненко О.І. із призначенням платежу «Оплата згідно договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у рішенні в справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі № 756/2114/17 від 13 лютого 2019 року, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 21 травня 2020 року у справі №240/3888/19.
Враховуючи предмет позову, ціну позову, складність та обсяг самої справи (а саме те, що справа є малозначною, не потребує великого обсягу дослідження законодавчої бази, наявністю усталеної практики у даній категорії справ), співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на правову допомогу.
Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 501139290 від 07.05.2019 в розмірі 66538 (шістдесят шість п'ятсот тридцять вісім) грн 71 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код 40340222, місцезнаходження: пл. Солом'янська, 2, м. Київ, 03035,
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя В.В.Хасанова