17 квітня 2025 р.Справа № 480/1955/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
позивач ОСОБА_1
представник позивача Страшок Є.В.
представник відповідача Литвиненко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 та на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2025, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, м. Суми, повний текст складено 13.01.25 та 15.01.25 по справі № 480/1955/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області третя особа Первинна професійна спілка "Правозахисники країни"
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа Первинна професійна спілка "Правозахисники країни", в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 241 від 26 лютого 2024 року Головного управління Національної поліції в Сумській області про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 66о/с від 27 лютого 2024 року Головного управління Національної поліції в Сумській області про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0099193) спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області зі служби в поліції;
- поновити капітана поліції ОСОБА_1 (0099193) на службі в поліції на посаді спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області» з 27 лютого 2024 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 лютого 2024 року по день фактичного розрахунку;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в органах Національної поліції України на посаді старшого оперуповноваженого сектору з розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - ВКП Сумського РУП ГУНП в Сумській області).
Згідно наказу № 241 від 26.02.2024 ГУНП в Сумській області (надалі - Наказ № 241) до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
В подальшому, згідно Наказу № 66 о/с від 27.02.2024 ГУНП в Сумській області (надалі - Наказ № 66 о/с) ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Позивач вважає, що його незаконно звільнено зі служби в поліції без будь-яких обґрунтованих підстав.
Зауважив, що відповідачем був порушений порядок притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Так, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія не врахувала характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу позивача, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують відповідальність, попередню поведінку позивача, його ставлення до служби.
Також, позивач звернув увагу суду на те, що навіть, у разі встановлення вини в діях поліцейського, норми ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного Статуту НПУ, повинні були застосовуватись виходячи з того, що за перший вчинений дисциплінарний проступок підлягає застосуванню найменш суворе стягнення: (починаючи з зауваження). При цьому, позивач зазначив, що на день видання Наказу № 241 від 26.02.2024, яким до нього було застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, він (позивач) не мав діючих дисциплінарних стягнень. Стверджує, що строк дії його попереднього стягнення був закінчений станом на 22.02.2024.
ОСОБА_1 заперечує факт вчинення дисциплінарного проступку, однак просить суд врахувати, що відповідач, який наполягає на порушенні службової дисципліни, при виборі дисциплінарного стягнення до дотримання ієрархії стягнень, повинен був врахувати, що на день його вчинення, ОСОБА_1 не мав діючих дисциплінарних стягнень, і у разі доведення вини позивача, до нього повинно було бути застосоване менш суворіше стягнення, а саме - зауваження.
У запереченнях на відзив, позивач стверджував, що все службове розслідування велося односторонньо, «документувались» лише так звані порушення позивача, всупереч вимогам ст.14 Закону України «Про дисциплінарний статут» не були зібрані, перевірені, оцінені матеріали і відомості про відсутність в діях позивача дисциплінарного проступку.
На переконання позивача, дисциплінарною комісією не було проведено своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, не було встановлено причини і умови його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку. Також, було порушено п. 6 ст. 14 вказаного Закону, а саме, як стверджує позивач, службове розслідування проведено упереджено, оскільки «системі» не потрібні такі «нєугодниє» поліцейські як ОСОБА_1 , які можуть в судах оскаржувати дії керівництва ГУНП, вимагати від них дотримання прав поліцейського.
Крім цього, позивач звернув увагу суду на те, що за підрахунками дисциплінарної комісії, станом на 26.02.2024 у ОСОБА_1 було діюче дисциплінарне стягнення. Однак позивач категорично не погоджується з такою позицією комісії, і стверджує, що станом на 26.02.2024 у нього не було діючих дисциплінарних стягнень.
Щодо даного питання позивач зазначив, що згідно з п. 3 ст. 13 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» до поліцейських можуть бути застосовані такі види стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Строк дії дисциплінарних стягнень з моменту оголошення їх порушникові становить: зауваження - протягом двох місяців; догана - протягом трьох місяців; сувора догана - протягом чотирьох місяців; попередження про неповну службову відповідність - протягом шести місяців; пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення з посади - протягом одного року; звільнення зі служби в поліції - протягом трьох років.
При цьому, позивач не заперечує, що 22 лютого 2023 року згідно наказу ГУНП в Сумській області № 171 ( далі - Наказ №171) до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади за вчинення дисциплінарного проступку.
Однак, ОСОБА_1 зазначає, що має докази ознайомлення його з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, висновку службового розслідування та наказу № 75 по особовому складу зовсім в інший день, а не 27.02.2023.
В судовому засіданні позивач стверджував, що з Наказом № 171 від 22.02.2023 його ознайомили 24.02.2023, а з Наказом по особовому складу його ознайомили 25.02.2023. На підтвердження даних обставин просив суд викликати в судове засідання в якості свідків осіб, які були присутні при його ознайомленні з зазначеними Наказами.
Отже, позивач наголошує, що з моменту його ознайомлення з Наказом №171 про звільнення з посади у зв'язку з вчиненням дисциплінарного проступку (Наказ № 171 датовано 22.02.2023 і з яким ознайомлено позивача 24.02.2023) пройшов один рік, а тому строк дії дисциплінарного стягнення скінчився 25.02.2023, станом на 26.02.2024 вже не було діючого стягнення.
Крім цього, позивач в судовому засіданні просив суд врахувати, що ним було оскаржено в судовому порядку Наказ №171 від 22.02.2023р., яким до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади за вчинення дисциплінарного проступку.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі №480/2090/23 позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування вищезазначеного Наказу було задоволено. Зазначене рішення суду було залишено без змін згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024.
Отже, позивач та його представник просили суд врахувати, що висновки дисциплінарної комісії, які були покладено в основу службового розслідування, яке стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді стягнення - звільнення з посади, були помилковими та безпідставними.
На думку позивача та його представника, для розгляду даної справи має правове значення та обставина, що Наказ №171 від 22.02.2023 про звільнення позивача з посади, на час розгляду даної справи, визнано протиправним та скасовано. Отже, просили суд взяти до уваги дану обставину при розгляді даної справи.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області № 241 від 26 лютого 2024 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області № 66о/с від 27 лютого 2024 року про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0099193) спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області зі служби в поліції.
Поновлено капітана поліції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на службі в поліції на посаді спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області» з 28 лютого 2024 року.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23, код 40108777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.02.2024 по 31.10.2024 у загальному розмірі 229 838, 44 грн.
Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 28 846, 00 грн. підлягає негайному виконанню.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 заяву представника позивача адвоката Страшка Є.В. про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу - задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідач, Головне управління Національної поліції в Сумській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що наказ ГУНП в Сумській області від 26.02.2024 №241 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського РУП» прийнятий начальником Сумського РУП ГУНП в Сумській області в межах повноважень наданих останньому чинним законодавством України, з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно до вчиненого дисциплінарного проступку, з урахуванням права особи на учать у процесі прийняття рішення. Позивачу під час проведення службового розслідування законом було надано можливість надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, користуватися правничою допомогою. Тобто всі права позивача було дотримано.
08.02.2024 видано наказ ГУНП в Сумській області № 113 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії». 22.02.2024 видано наказ ГУНП в Сумській області № 153 «Про продовження строків службового розслідування».
26.02.2024 начальником ГУНП в Сумській області затверджено Висновок службового розслідування.
26.02.2024 видано наказ ГУНП в Сумській області № 241 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського відділення поліції №4 (м.Суми) Сумського РУП» (ознайомлений 27.02.2024). 27.03.2024 видано наказ ГУНП в Сумській області № 66 о/с про звільнення ОСОБА_1 (ознайомлений 27.02.2024).
Зокрема, згідно Наказу ГУНП в Сумській області від 26.02.2024 № 241 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського відділення поліції №4 (м.Суми) Сумського РУП» до позивача за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Національну поліцію», п. 2, 11, ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту НПУ п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, п. 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, п. 3.6 наказу ГУНП від 15.06.2023 № 500 «Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни поліцейськими ГУНП в Сумській області», що виразилось у невиконанні вимог нормативно-правових актів, що визначають повноваження поліції, неповазі до честі і гідності інших поліцейських, не здійсненні негайного інформування безпосереднього керівника про надзвичайну подію за його участі (ЄО ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП № 217 від 09.01.2024), незабезпеченні ведення безперервної відеозйомки портативним відеореєстратором під час несення служби 09.01.2024 та 19.02.2024; не здійсненні невідкладного повідомлення за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» про виявлення 14 осіб, відносно яких в ІКС ІПНП наявна інформація про ухилення від мобілізації та ОСОБА_2 , який перебуває в активному розшуку в рамках кримінального провадження, не вжитті заходів щодо затримання цих осіб, невиконанні правил та обмежень користувача системи ІПНП щодо дотримання вимог про нерозголошення персональних даних, визначених пунктом 3 розділу IV Методичних рекомендацій щодо порядку надання прав доступу користувачам до ІТС ІПНП України, затверджених Головою Національної поліції України від 25.09.2020 за № 12210/09/27-20Д, в частині здійснення інформаційно-пошукової роботи в ІКС ІПНП через планшетний пристрій не пов'язаної з безпосереднім виконанням службових обов'язків, на підставі статей 11, 12, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, застосоване до спеціаліста-криміналіста слідчого відділення ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП капітана поліції ОСОБА_3 (0099193), дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Апелянт зауважив, що висновок службового розслідування містить достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 будучи працівником правоохоронного органу, тобто обіймаючи відповідну посаду в поліції, маючи спеціальне звання капітан поліції та здійснюючи функції представника влади, що зобов'язує його дотримуватися певних правил поведінки, ігноруючи вимоги нормативно правових актів, регламентуючих діяльність поліції, нехтуючи цінностями, які присягнув захищати, порушив службову дисципліну. Вивченням причин і умов, що сприяли згаданим вище порушенням службової дисципліни з боку ОСОБА_1 встановлено, що вони стали можливими унаслідок його особистої недисциплінованості, ігнорування ним вимог чинного законодавства та нормативних документів, що регламентують діяльність поліції.
При визначенні виду дисциплінарних стягнень, яке дисциплінарна комісія пропонувала застосувати до ОСОБА_1 враховано характер проступків, обставини, за яких вони вчинені, особу порушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку, та ставлення до служби, а також положення пункту 12 статті 19 Дисциплінарного статуту НПУ, відповідно до якого у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
Акцентував увагу суду, що 21.02.2023 начальником ГУНП в Сумській області затверджено висновок службового розслідування за результатами якого було прийнято наказ № 171 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а саме звільнення з посади старшого оперуповноваженого. Як встановлено з копій документів, що містяться в матеріалах судової справи, позивач на копії наказу № 171 поставив власний підпис, прізвище та ініціали та зазначив дату 27.02.2023. З урахуванням викладеного, строк дії дисциплінарного стягнення (звільнення з посади) застосовано до ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства встановлений по 27.02.2024 включно.
За вказаних вище обставин, накази ГУНП в Сумській області № 241 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського відділення поліції №4 (м.Суми) Сумського РУП» та наказ ГУНП в Сумській області № 66 о/с є законними, обґрунтованими, прийнятими у межах і в спосіб визначений чинним законодавством України, та є такими, що не підлягають скасуванню.
Вважає, що судом першої інстанції не були досліджені надані факти дисциплінарних порушень позивача, а також відеозаписи надані суду разом з копіями матеріалів службового розслідування, які досліджувалися під час розгляду справи не були враховані під час прийняття рішення, доводам представника відповідача викладеним у письмових поясненнях не надано оцінку у тексті судового рішення.
Також, Головне управлінням Національної поліції в Сумській області, не погодилось з додатковим рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципу пропорційності, співмірності та реальності наданих адвокатом послуг, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач подав відзиви на апеляційні скарги, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Відповідачем було подано заперечення (на відповідь на відзив на апеляційну скаргу), в яких він додатково зазначив, що на дату прийняття відповідачем наказу про звільнення позивача з поліції, наказ про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади не був скасований судом апеляційної інстанції. Зауважив, що навіть набрання законної сили рішенням у справі № 480/2090/23 (скасування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади) не змінює того факту, що позивачем було здійснено порушення службової дисципліни та норм чинного законодавства, які були встановлені дисциплінарною комісією в рамках проведеного службового розслідування за результатами якого було видано наказ ГУНП в Сумській області від 26.02.2024 № 241 відповідно до якого позивача звільнено зі служби в поліції.
Позивач подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що він ознайомився з наказом № 171 саме 24.02.2023, що підтверджено поясненнями свідків, наданими в судовому засіданні. Сам факт ознайомлення його з наказом, який застосовано незаконно, не надає права органу, який має владні повноваження, на підставі таких незаконних наказів застосовувати наступні накази, які і направлені на службове переслідування і ціллю яких є звільнення зі служби.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, просили залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення та додаткового рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, а розмір витрат на професійну правничу допомогу визначити з урахуванням принципу пропорційності, співмірності та реальності наданих адвокатом послуг, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності представника третьої особи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення та додаткове рішення, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в органах Національної поліції України, з 31.12.2020 займав посаду старшого оперуповноваженого сектору з розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - ВКП Сумського РУП ГУНП в Сумській області).
22 лютого 2023 року згідно наказу ГУНП в Сумській області №171 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади за вчинення дисциплінарного проступку.
Зважаючи на Наказ від 22.02.2023 №171 про звільнення з посади, позивача було переведено на нижчу посаду. З лютого 2023 року позивач проходив службу на посаді спеціаліста - криміналіста слідчого відділення поліції №4 (м.Суми) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області (надалі - Сумське РУП ГУНП в Сумській області).
Позивачем було оскаржено в судовому порядку Наказ №171 від 22.02.2023. Відповідно до рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 480/2090/23 вищезазначений Наказ №171 від 22.02.2023 було визнано протиправним та скасовано. Рішення суду було залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції.
При цьому, у лютому 2024, до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції згідно Наказу № 241 від 26 лютого 2024 (який є предметом оскарження у даній справі).
Позивач вважає протиправними та неправомірними як Наказ № 241 від 26 лютого 2024 року Головного управління Національної поліції в Сумській області про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 так і наказ № 66о/с від 27 лютого 2024 року Головного управління Національної поліції в Сумській області про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0099193) спеціаліста-криміналіста слідчого відділення поліції №4 (м.Суми) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області зі служби в поліції.
Зокрема, позивач та його представник звертають увагу суду на те, що ступінь тяжкості дисциплінарного стягнення (звільнення зі служби) відповідач обґрунтовує, зокрема, тим, що ОСОБА_1 має діюче дисциплінарне стягнення «звільнення з посади», яке було застосоване наказом ГУНП від 22.02.2023 № 171 (як стверджує відповідач - оголошене стягнення було 27.02.2023, тобто не сплинув рік від попереднього притягнення до дисциплінарної відповідальності ).
Позивач заперечує проти вищезазначеної обставини. Просить суд врахувати пояснення свідків, які спростовують твердження відповідача та зазначають про фактичне оголошення про попереднє стягнення не 27.02.2023, а 24.02.2023.
За клопотанням позивача та його представника в судове засідання були викликані свідки для встановлення обставин щодо фактичної дати ознайомлення позивача з Наказом №171 від 22.02.2023, оскільки дана обставина має значення для встановлення фактичного строку дії попереднього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади (строк дії даного стягнення - один рік - ст. 23 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України"). У відповідності до ст. 19 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
Згідно пояснень свідків ОСОБА_4 (інспектор сектору кадрового забезпечення), ОСОБА_5 (ст. інспектор сектору кадрів), ОСОБА_6 (ст. інспектор кадрового забезпечення), з Наказом №271 від 22.02.2023 позивача ознайомлювали 24.02.2023, Позивач прочитав Наказ, але підпису не поставив. Свідок ОСОБА_7 , (ст. оперуповноважений карного розшуку), який також був присутній при ознайомленні позивача з Наказом 24.02.2023р. зазначив, що позивачу при ознайомленні з Наказом №171 стало погано і йому було викликано швидку допомогу (дана обставина підтверджується відповідною медичною довідкою, яка дійсно датована саме 24.02.2024 - в матеріалах справи). При цьому, свідки зазначили, що можливо позивач і надав зауваження до Наказу №171 пізніше (наприклад 27.02.2023, як про то стверджує відповідач у відзиві), однак фактично ознайомлено його було з Наказом №171 від 22.02.2023 саме - 24.02.2023.
Позивач просив суд врахувати дані пояснення свідків та зазначив, що в силу положень Закону України «Про Дисциплінарний статут Національно поліції України», на момент прийняття відповідачем Наказу від 26.02.2024 про притягнення до відповідальності у вигляді звільнення зі служби, у позивача станом на 26.02.2024 діючих стягнень вже не було.
На переконання позивача навіть дана обставина беззаперечно свідчить про те, що правових підстав для застосування такого стягнення, як звільнення зі служби в поліції згідно Наказу № 241 від 26 лютого 2024, у відповідача не було.
Крім цього, позивач та його представник в судовому засіданні заперечували проти тих порушень, які відповідачем зазначено в матеріалах службового розслідування.
Безпідставність та необґрунтованість притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що службове розслідування проведене без дотримання положень ч.2 ст.14 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", п.1 розділу V Порядку №893, відповідно наказ № 241 від 26 лютого 2024 року Головного управління Національної поліції в Сумській області про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 та наказ № 66о/с від 27 лютого 2024 року Головного управління Національної поліції в Сумській області про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0099193) спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області зі служби в поліції, є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи висновок суду про протиправність та скасування оскаржуваних наказів, а також беручи до уваги вимоги частини першої статті 235 КЗпП України, суд вважав, що позивача необхідно поновити на службі в поліції на посаді спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділення поліції №4 (м.Суми) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області» з 28 лютого 2024 року, допустивши рішення в частині поновлення на роботі до негайного виконання.
Оскільки, судом встановлено факт протиправності звільнення позивача із займаної посади, період часу з 28.02.2024р. по 31.10.2024р. (247 календарних днів) є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі по тексту - Закон № 580-VIII).
Частиною 1 ст. 8 Закону № 580-VIII визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Приписи ст. 18 Закону № 580-VIII зобов'язують поліцейського: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частинами 1 та 2 ст. 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі по тексту - Дисциплінарний статут) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За приписами ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно із ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з абз. 5 п. 2 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено: розголошувати та використовувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, у тому числі після припинення служби в поліції, крім випадків, визначених законом.
Відповідно до ч. 15 ст. 15 Дисциплінарного статуту за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За приписами ч. 1 ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану врегульовані розділом V Дисциплінарного статуту.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 26 розділу V Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
За змістом частин 1, 2 статті 29 розділу V Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893 ( далі Порядок № 893).
Відповідно до пунктів 1 і 2 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (пункт 1). Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку № 893 службове розслідування має встановити наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Вимоги до висновку службового розслідування закріплені у розділі VI Порядку № 893, зокрема, частинами 2-6 встановлено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості:
дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;
підстава для проведення службового розслідування;
форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).
У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:
обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;
посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;
пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;
обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
Так, наказом № 241 від 26.02.2024 ГУНП в Сумській області (надалі - Наказ № 241) до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, а саме за порушення службової дисципліни:
- вимог п. 1 ч. 1. ст. 18, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Національну поліцію»,
- п. 2, 11, ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту НПУ,
- п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото -і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026,
- п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100,
- п. 3.6 наказу ГУНП від 15.06.2023 № 500 «Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни поліцейськими ГУНП в Сумській області», що виразилось у невиконанні вимог нормативно-правових актів, що визначають повноваження поліції, неповазі до честі і гідності інших поліцейських, що виразилось у вживання образливих висловлювань на адресу начальника сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Сумського РУП майора поліції ОСОБА_8 у вигляді «дурачок» та начальника СКП ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП підполковника поліції ОСОБА_9 у вигляді «імбіцил», не здійсненні негайного інформування безпосереднього керівника про надзвичайну подію за його участі (ЄО ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП № 217 від 09.01.2024; не забезпеченні ведення безперервної відеозйомки портативним відеореєстратором під час несення служби 09.01.2024 та 19.02.2024; не здійсненні невідкладного повідомлення за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» про виявлення під час несення служби на блокпосту в період часу з 01.01.2024 по 19.02.2024 - ОСОБА_2 , який перебуває в активному розшуку в рамках кримінального провадження як «зниклий безвісти» а також 12 осіб, відносно яких в ІКС ІПНП наявна інформація про вчинення ними правопорушення - ухилення від мобілізації, не вжитті заходів щодо затримання цих осіб,
- невиконанні правил та обмежень користувача системи ІПНП щодо дотримання вимог про нерозголошення персональних даних, визначених пунктом 3 розділу IV Методичних рекомендацій щодо порядку надання прав доступу користувачам до ITC ІПНП України, затверджених Головою Національної поліції України від 25.09.2020 за № 12210/09/27-20Д, в частині здійснення інформаційно-пошукової роботи в ІКС ІПНП через планшетний пристрій не пов'язаний з безпосереднім виконанням службових обов'язків.
Згідно Наказу № 66 о/с від 27.02.2024 ГУНП в Сумській області позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Підставою для прийняття спірних наказів став висновок службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни допущених окремими поліцейськими ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП від 26.02.2024, затвердженого начальником Головного управління Національної поліції в Сумській області. У висновку, зокрема, вказано, що у ході проведення службового розслідування встановлені обставини, що обтяжують відповідальність позивача згідно п.2 ч.6 ст.19 Дисциплінарного статуту НПУ (стор. 10 висновку - а.с. 86).
Перевіряючи обґрунтованість вищезазначених епізодів, наведених у наказі № 241 від 26.02.2024, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото -і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
За змістом пункту 2 розділу III, пункту 6 розділу IV Положення про інформаційно- комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом МВС України від 03.08.2017 № 676, в інформаційних ресурсах системи ІПНП обробляється інформація, яка належить до державних інформаційних ресурсів. Така інформація не підлягає поширенню та передачі іншим особам, крім випадків, передбачених законодавством.
Користувачі системи ІПНП зобов'язані не розголошувати у будь-який спосіб інформацію, яка їм стала відома у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, крім випадків, передбачених законом, відповідають за достовірність інформації, що вводиться ними до відповідних інформаційних ресурсів системи ІПНП, та зобов'язані дотримуватися законодавства у сфері захисту інформації.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Так, з матеріалів службового розслідування вбачається, що до ГУНП з Сумської обласної військової адміністрації надійшов лист (вх. УГІ № 78 від 30.01.2024) про звернення під час проведення особистого прийому ОСОБА_10 з повідомленням про нібито нетактовну поведінку по відношенню до нього на блокпості в м. Суми з боку спеціаліста-криміналіста слідчого відділення ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП капітана поліції ОСОБА_1 (0099193), в займаній посаді з 23.11.2023, має діюче дисциплінарне стягнення «звільнення з посади» застосоване наказом ГУНП від 22.02.2023 № 171 (оголошене 27.02.2023) та створення на його думку незаконного реєстру.
Опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_10 , вказав що 09 січня 2024 року при виїзді з м. Суми в бік с. Верхня Сироватка Сумського району на блокпосту він потрапив в чергу з автомобілів. На його думку черга була утворена штучно ОСОБА_1 , який начебто без наявних на те законних підстав зупиняв автомобілі та без згоди громадян, які знаходилися в авто, заносив їх персональні дані у свій невідомий технічний пристрій, після чого дозволяв проїзд. Вважає, що такими діями у період дії воєнного стану в Україні поліцейські Сумської області дискредитують державну владу та наносять шкоду суспільним інтересам. Так, при перетині блокпосту він пред'явив документи, що підтверджують його особу. При цьому ОСОБА_1 , недотримуючись етичних норм та Присяги поліцейського, принижуючи гідність у грубій формі спілкувався зі ним, відмовився надати відповіді на питання про причини зупинки транспортного засобу, а також про повноваження та законність створення без згоди громадян на обробку персональних даних власного електронного реєстру до якого вносить їх персональні дані.
На всі запитання, у тому числі про те, якими конкретно нормами законодавства він керується та прохання надати відповідні роз'яснення, отримав відмову від названого поліцейського з посиланням - «нехай Вам все роз'яснює юрист». Про наведені вище протиправні дії ОСОБА_1 цього ж дня о 15 год. 17 хв. ОСОБА_10 повідомив в службу « 102» та звернувся з заявою до Сумської ОВА.
Додав, що поцікавився, навіщо ОСОБА_1 його дані, для чого саме він їх вносить до планшетного пристрою, останній в грубій формі замість того, щоб пояснити, почав вимагати інші документи, у тому числі посвідчення водія. У нього не було б жодних претензій, якщо ОСОБА_1 пояснив, посилаючись бажано на нормативні акти, свої дії.
Також вказав, що наприклад на питання: «на підставі якого нормативного акту він здійснює діяльність на блокпосту?», останній сказав «хай тобі твій адвокат пояснить», також мав намір обшукати авто, хоча його вже оглянули представники ДФТГ. Потім ОСОБА_1 незрозуміло навіщо запитав «можливо ще пригадаєш якісь заслуги перед державою?», а також чомусь сказав: «твій син покидьок». На його погляд він не зовсім адекватний, раніше із ОСОБА_1 знайомий не був та ніяких конфліктів не мав.
В ході службового розслідування встановлено, що вказане звернення ОСОБА_10 на лінію «102» зареєстровано до ЄО ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП № 217 від 09.01.2024 та стосується дії ОСОБА_1 щодо внесення «без згоди» та перевірки на планшетному пристрої персональних даних скаржника, а також створення незаконного реєстру. За результатами проведення перевірки за вказаними матеріалами в діях ОСОБА_1 порушень не встановлено, так як перевірку даних останній здійснював в межах заходів, передбачених постановою КМУ від 29.12.2021 № 1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану». Про результати розгляду звернення заявнику направлено письмову відповідь (вих. ВП № 4 (м.Суми) Сумського РУП № 920 від 24.01.2024).
Для забезпечення передбачених ст. 18 Дисциплінарного статуту НПУ прав поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, 14.02.2024 ОСОБА_1 направлено смс повідомлення зі службового номеру телефону УГІ ГУНП ( НОМЕР_2 ) з запрошенням прибути до УГІ 19.02.2024 о 10:00 для надання пояснення, про отримання якого останній повідомив в службу 102 (ЄО Сумського РУП №8351 від 15.02.2024 ) зазначивши своє бажання ознайомитись з наказом та матеріалами службового розслідування. У визначений день для надання пояснень ОСОБА_1 не прибув, про причину неприбуття не повідомив, натомість звернувся в службу 102 з повідомленням про те, що стоїть в наряді (ЄО Сумського РУП №8923 від 15.02.2024).
Опитаний 20.02.2024 в ході службового розслідування з застосуванням портативного відеореєстратора ОСОБА_1 пояснив, що ситуація, яка виникла на блок посту 09.01.2024 між ним та ОСОБА_10 вважає не конфліктною, а робочою. Під час спілкування з ОСОБА_10 він здійснював відеозйомку за допомогою нагрудного портативного відеореєстратора. Також ОСОБА_1 зазначив, що «частіше ніж постійно» здійснює відеофіксацію на нагрудний портативний відео реєстратор під час несення ним служби на блок пості. Крім того вказав, що ОСОБА_10 скаржився на нього на спеціальну лінію «102» і тому про вказане було відомо керівництву. Інших аргументованих пояснень не надав.
Відповідно до графіку чергування особового складу ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП, 09.01.2024 несення служби на блокпості «Охтирський» здійснювали ОСОБА_1 (старший наряду), старший дізнавач сектору дізнання відділення поліції № 4 (м.Суми) Сумського РУП капітан поліції ОСОБА_11 (0100585), та помічник чергового чергової частини ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП капрал поліції ОСОБА_12 (0196011).
Опитані під час проведення службового розслідування ОСОБА_11 та ОСОБА_12 дали подібні пояснення, в яких вказали, що під час несення служби 09.01.2024 не були очевидцями конфліктної ситуації між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 .
Опитаний безпосередній керівник ОСОБА_1 заступник начальника відділення поліції - начальник слідчого відділення ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП підполковник поліції Юрко Олег Миколайович (0100839), пояснив, що про конфліктну ситуацію, яка виникла між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 та яка призвела до скарги останнього на спеціальну лінію «102» (ЄО ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП № 217 від 09.01.2024) йому не відомо, оскільки вказані матеріали він особисто не вивчав, а останній йому про неї не доповідав. Охарактеризував підлеглого ОСОБА_1 з негативного боку.
Переглядом наданого на запит дисциплінарної комісії відеозапису, з нагрудного портативного відео реєстратору щодо спілкування ОСОБА_1 з заявником на блокпості було встановлено, що вказаний поліцейський розпочав здійснювати відеозапис лише о 15:18 год. 09.01.2024, в момент коли громадянин ОСОБА_10 вже робив повідомлення на спеціальну лінію «102» зі скаргою на нього. Період спілкування ОСОБА_1 з заявником, яке передувало зверненню останнього зі скаргою, портативним відеореєстратором не зафіксовані.
Тобто, за висновками дисциплінарної комісії, ОСОБА_1 не забезпечив здійснення безперервної відеофіксації під час несення служби на блокпосту 09.01.2024, чим порушив вимоги п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 (далі - Інструкція № 1026), відповідно до якого поліцейські повинні включати портативний відеореєстратор з моменту початку виконання службових обов'язків та/ або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо), а також не доповів безпосередньому керівнику про надзвичайну подію за своєї участі, як того вимагає п 3.6 наказу ГУНП від 15.06.2023 № 500 «Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни поліцейськими ГУНП в Сумській області.
Щодо висновків дисциплінарної комісії стосовно не проведення позивачем відеозйомки 09.01.2024 та 19.02.2024, ОСОБА_1 зазначив, що 09.01.2024 протягом несення служби на блокпосту він вів відефіксацію, як і в інші дні чергування, відеозаписи сам не припиняв. Закінчивши несення служби на блокпосту, портативна відеокамера (бодікамера) була здана ним до чергової части ВП №4 (відповідальна особа за збереження бодікамер на той час була постійно відсутня). В подальшому, відповідно до Наказу МВС № 1026 від 18.12.2018, відповідальна особа встановлена керівником зобов'язана скопіювати відеозаписи до серверу. Чи робилось це такою особою, позивачу не відомо. Але за час заступання на чергування на блокпості жодного разу відповідальною особою актами такі порушення позивача не фіксувались, службові розслідування не проводились.
Дані обґрунтування відповідачем не спростовано.
Отже, як зазначає позивач, він вважав, що записи зберігаються.
19.02.2024 знаючи, що працівники УГІ прибули на блокпост з метою перевірки, після того, як бодікамера опинилась в руках працівника УГІ запис напевне припинився і не зберігся.
Щодо запису під час розмови з ОСОБА_13 , позивач стверджує про те, що бодікамера була вімкнена, оскільки на записі чути постійні сторонні звуки (пищання), які можливо є наслідком заповненої вбудованої пам'яті бодікамери.
Стосовно наданих позивачем пояснень 20.02.2024, суд враховує посилання позивача на те, що вони були відібрані працівниками УГІ з порушенням вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», а саме п. 5 ст. 18, що виразилось в опитуванні позивача під час несення служби в складі СОГ. Тоді як пункт 5 ст. 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» прямо вказує, що отримання пояснень від поліцейського, який перебуває на чергуванні або патрулюванні, здійснюється лише після закінчення ним чергування, патрулювання або заміни його іншим поліцейським. Як зазначає позивач, така заміна керівництвом не проводилась.
Зазначені обставини відповідачем не спростовано.
Позивач також просив суд врахувати, що працівники УГІ з допомогою начальника ВП № 4 майора поліції ОСОБА_14 вчинивши психологічний тиск, змусили ОСОБА_1 ознайомитись з наказом та матеріалами службового розслідування та надати їм пояснення. Присутність начальника зафіксована ОСОБА_1 на бодікамеру УГІ.
Після опитування позивач продовжив нести службу в складі СОГ.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано вказав про те, що будь-які відомості, отримані під час цієї процедури (опитування) позивач правомірно вважає такими, що здобуті незаконно, бо порушений порядок проведення службового розслідування регламентований чинним законодавством України, що регулює зазначені спірні правовідносини.
З приводу доповіді або як вказано в наказі навпаки не доповіді про конфліктну ситуацію позивач зазначив, що, перебуваючи на чергуванні він підпорядковується черговому і виконує його вказівки, а також прямим начальникам і особі відповідальній від керівництва. Після повідомлення на лінію 102 Пимоненком, черговий вже знав про нього. Позивач, в свою чергу, перебував на посту і вважав, що відволікатись від несення служби не мав права. Але зі слів чергового ( ОСОБА_15 ) позивачу стало відомо, що всіх керівників про повідомлення на лінію «102» він повідомив, зокрема і безпосереднього начальника ОСОБА_1 - підполковника поліції ОСОБА_16 . До того ж в спільній групі у застосунку "WhatsApp" яка має назву «Відділення поліції 4» було продубльовано дане повідомлення (скаргу).
Як стверджує позивач, після завершення несення служби він звернувся до свого керівника ОСОБА_17 , з приводу скарги на лінію «102» і він повідомив, що даним матеріалом будуть займатись працівники кадрового забезпечення і що нібито на них вже цей матеріал направлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність протиправності в діях (бездіяльності) позивача, оскільки вищезазначені обставини свідчать про те, що позивач виконував обов'язки з перевірки транспортних засобів та осіб, які перетинають блокпост в межах своїх повноважень. До того ж службовим розслідуванням порушень прав громадян зі сторони позивача не встановлено.
Продовжуючи розгляд справи, колегія суддів зазначає, що зі змісту висновку службового розслідування також вбачається, що в період проведення службового розслідування надійшла доповідна записка УГІ ГУНП «Про результати перевірки несення служби окремими поліцейськими Сумського РУП та підпорядкованого йому ВП № 4 (м. Суми) на блокпостах м. Суми», відповідно до якої перевіркою виявлені порушення допущені ОСОБА_1 під час несення служби 19.02.2024 на блокпосту «Охтирський».
Враховуючи положення частини 4 статті 26 Дисциплінарного статуту НПУ, вказані обставини досліджені в даному службовому розслідуванні.
Так, відповідно до доповідної записки, в ході несення служби на блокпосту під час перевірки на в'їзд у м. Суми ОСОБА_1 було зупинено автомобіль Volkswagen н.з. НОМЕР_3 , пасажир якого мешканець с. Тростянець Сумської області ОСОБА_18 , 1996 р.н., перебував у розшуку за ст. 210 КУпАП (ЄО ВП № 4 № 1288). В той же час фіксацію спілкування з розшукуваною особою ОСОБА_1 на портативну відеокамеру не здійснював. Подальшою перевіркою портативної відеокамери ОСОБА_1 встановлено, що протягом дня останній взагалі не здійснював нею жодного фіксування своїх дій чи перевірки транспортних засобів. Проте після прибуття перевіряючих вказаний працівник ввімкнув портативний відео реєстратор і почав фіксувати результати даної перевірки, що свідчить про справність реєстратора.
Вивченням під час проведення службового розслідування відеозаписів з нагрудного портативного відео реєстратора УГІ ГУНП, на відеозаписі, який має назву Video 1, о 15:27:59, зафіксовано як ОСОБА_1 перевіряючим під час огляду ними його портативного нагрудного відео реєстратора, повідомляє про те, що ще не здійснював відеозаписів, дослівно: «сьогодні я ніяких відеозаписів не дєлав», чим підтвердив порушення ним вимог п.5 розділу ІІ Інструкції № 1026.
Стосовно даного порушення позивач зазначив про те, що жодної ухвали суду або інформації в системі ІПНП про розшук особи ОСОБА_19 не міститься.
Відповідач не спростував такі доводи позивача.
Крім цього, в матеріалах службового розслідування йдеться про те, що відповідно до службової характеристики, ОСОБА_1 зарекомендував себе посередньо, не в повному обсязі виконував свої обов'язки, порушує субординацію з керівництвом, підбурює особовий складу, не здатний брати на себе відповідальність, маючи великий досвід роботи, на зауваження керівництва реагує «хворобливо», проявляє недовіру до всіх співробітників поліції.
Як підтвердження викладених в характеристиці фактів, під час спілкування з ОСОБА_1 20.02.2023 в ході його опитування та ознайомлення з матеріалами службового розслідування останній неодноразово зневажливо виражався на адресу начальника сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Сумського РУП майора поліції ОСОБА_8 та начальника сектору кримінальної поліції ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП підполковника поліції ОСОБА_9 , критикуючи їх та вживаючи образливі висловлюваннях на їх адресу, що зафіксовано на записах портативного відеореєстратора. При цьому положеннями пункту 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту НПУ поліцейський зобов'язаний поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції.
Вивченням в ході проведення службового розслідування стану виконання ОСОБА_1 обов'язків поліцейського під час несення служби на блокпосту відповідно до наданої УІАП ГУНП інформації встановлено що за логіном та паролем ОСОБА_1 через планшетний пристрій 09.01.2024 о 15.17 здійснено перевірку ОСОБА_10 , що спростовує повідомлену останнім під час опитування інформацію про внесення його персональних даних до незаконних баз даних.
Разом з тим, в ході вивчення наданої УІАП ГУНП інформації встановлено, що під час несення служби на блокпосту ОСОБА_1 за своїм логіном та паролем по ІКС ІПНП здійснював перевірку 23 осіб, відносно яких в ІКС ІПНП наявна інформація про ухилення від мобілізації, за що передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність та 2 осіб, відносно яких в ІКС ІПНП наявна інформація про безвісне зникнення.
При цьому, про 11 фактів виявлення «ухилянтів» та 1 безвісти зниклої особи ОСОБА_1 вжив заходів передбачених п. 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, невідкладно повідомивши про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102». Разом з тим про виявлення під час перевірки 12 «ухилянтів» та 1 безвісти зниклої особи вищевказані заходи ОСОБА_1 не вживались.
Окрім цього, встановлено, що під час виконання службових обов'язків на блокпосту ОСОБА_1 12 разів створював в ІКС ІПНП пошукові запити відносно себе, а також 10.02.2024 здійснив запиту щодо ОСОБА_20 . Враховуючи, що відповідно до даних ІКС ІПНП людини з такими даними не існує, що унеможливлює його перевірку у зв'язку з проїздом через блокпост, вищевказані факти свідчить про використання ОСОБА_1 доступу до системи ІПНП через планшетний пристрій не пов'язане з безпосереднім виконанням покладених службових обов'язків.
Так, відповідач вказує на те, що у відповідності до статті 25 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом, та в рамках інформаційно-аналітичної діяльності здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу.
Основні завдання, призначення, суб'єкти та структуру інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», а також умови її функціонування визначаються Положенням про інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - Положення), затвердженим наказом МВС України від 03.08.2017 № 676.
Відповідно до пункту 4 розділу IV Положення користувачами системи ІПНП є посадові особи органів (підрозділів) поліції, яким в установленому порядку надано право доступу до інформації в цій системі.
Пунктом 7 розділу IV Положення встановлено, що користувачі системи ІПНП зобов'язані не розголошувати у будь-який спосіб інформацію, яка їм стала відома у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, крім випадків, передбачених законом, відповідають за достовірність інформації, що вводиться ними до відповідних інформаційних ресурсів системи ІПНП, та зобов'язані дотримуватися законодавства у сфері захисту інформації.
В ході службового розслідування встановлено, що 21.12.2023 в установленому порядку ОСОБА_1 надано доступ до ІКС ІПНП, перед отриманням якого останній ознайомлений під підпис з правилами та обмеженнями користувача системи ІКС ІПНП щодо дотримання визначених пунктом 3 розділу IV Методичних рекомендацій щодо порядку надання прав доступу користувачам до ІТС ІПНП України, затверджених Головою Національної поліції України від 25.09.2020 за № 12210/09/27- 20Д вимог про нерозголошення персональних даних, відповідно до якого зобов'язувався, зокрема, не опрацьовувати інформацію або пошукові запити до інформаційних підсистем системи ІПНП, якщо це не пов'язано з безпосереднім виконанням покладених службових обов'язків, у тому числі на прохання інших осіб.
Додатково опитаний ОСОБА_1 повідомив, що пояснення та характеристику надану ОСОБА_21 вважає необ'єктивними, про колег зневажливо виражався через їх непрофесійність, необ'єктивність та недоброчестність. Пояснив, що відеофіксацію під час несення служби на блокпості здійснює, проте безперервно її забезпечувати неможливо. Зазначив, що 19.02.2024 також здійснював відео фіксацію, але після перевірки його нагрудного портативного відео реєстратора перевіряючими УГІ ГУНП, записи не збереглись. Вважає їх дії з перевірки несення ним служби незаконними.
Також ОСОБА_1 повідомив, що в особистих цілях ІКС ІПНП не користувався та пояснив, також що під час виявлення осіб «ухилянтів», він робив реєстрацію на «102» тільки у визначених випадках, не надавши обґрунтованих причин нездійснення ним повідомлення про такі факти на лінію « 102».
Таким чином, дослідивши отримані в ході службового розслідування матеріали, документи, пояснення поліцейських з точки зору їх взаємозв'язку, дисциплінарна комісія ставиться до пояснень ОСОБА_1 критично та вважає їх необ'єктивними.
Щодо даних обставин, позивач зазначив, що під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією не було доведено факт перевірки ОСОБА_1 саме особи, яка перебувала в розшуку. Після ознайомлення позивача з наказом 27.02.2024, ОСОБА_1 скористався своїм допуском до ІПНП і за прізвищем ОСОБА_2 було встановлено, що в розшуку як особа безвісно зникла перебуває гр. ОСОБА_2 , 1974 р.н. Але, як стверджує позивач, у вкладці «Особа» осіб ОСОБА_2 1974 р.н. не один. І відповідачем дану обставину не спростовано. І не факт, що навіть перевіряючи таку особу, блокпост перетинав інший громадянин ОСОБА_22 .
Як вказує позивач, даних по даному громадянину дисциплінарна комісія ОСОБА_1 не надала, лише обмежились формулюванням в наказі наступного змісту: «не здійсненні невідкладного повідомлення за скороченим номером екстренного виклику поліції 102 про виявлення під час несення служби на блокпосту в період часу з 01.01.2024 по 19.02.2024 - ОСОБА_2 , який перебуває в активному розшуку...».
Також дисциплінарною комісією не було доведено факт перевірки позивачем саме тих 12 осіб, які числяться «ухилянтами» та, не було проведено заходів по звірці з ТЦК та СП чи дійсно ці особи на момент перевірки, яку здійснював позивач, були потрібні ТЦК.
Дані обставини відповідачем також залишились неспростованими.
З приводу перевірки так званого « ОСОБА_20 », позивач стверджує, що з цього приводу ОСОБА_23 також нічого не запитував не надавши змоги пояснити і захиститись. А така перевірка відбулась тому, що особа, яка перетинала блокпост як пасажир повідомив, що нібито забув свої документи і запропонував знайти його дані через планшет і назвався ОСОБА_24 , але здається ОСОБА_25 , а не ОСОБА_26 . Позивач зазначив, що запитав громадянина чи не жартує він і він відповів, що його батько іноземець і наполіг на пошуку його через планшет.
Як стверджує позивач, він ввів дані, якими він назвався і можливо помилився в написанні по батькові. Показав громадянину, що такої особи не знайшло на що він надав посвідчення, якщо він не помиляється, співробітника СБУ, що також зробив і водій. Подякувавши за пильність, вони поїхали.
З приводу перевірки себе по планшетному пристрою позивач зазначив, що коли його опитував ОСОБА_23 , то з цього приводу він запитань взагалі не ставив не надавши навіть можливості пояснити. А це відбувалось в службових цілях, оскільки реєстрації на лінію 102 позивач здійснює зі свого мобільного телефону і під своїми власними даними. І вводячи свої дані, позивач шукав реєстрації зроблені ним раніше. Реєстрації були потрібні частіше, коли черговий або інший керівник запитував про той чи інший випадок чи особу, по якій позивач робив реєстрацію. І щоб згадати їх позивач і шукав їх. Це відбувалось у службових цілях.
Доводи надані відповідачем в письмових поясненнях у справі не спростовують обставини зазначені позивачем.
Крім цього, суд першої інстанції правильно вказав про правомірність та обґрунтованість посилання позивача на те, що відповідно до п. 7 ст. 14 Дисциплінарного Статуту НПУ у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
Проте, всупереч положенням Дисциплінарного статуту НПУ відповідач об'єднав в межах одного дисциплінарного розслідування ймовірний дисциплінарний проступок, про що йдеться в Наказі № 241, а саме: не забезпечення ведення безперервної відеозйомки портативним відеореєстратором під час несення служби 09.01.2024 та 19.02.2024. Тобто, події про які йдеться мова 19.02.2024 року сталися вже наприкінці завершення службового розслідування, однак наказу про призначення проведення нового службового розслідування видано не було, що є порушенням Дисциплінарного статуту НПУ в частині процедури проведення службових розслідувань.
Також, суд першої інстанції слушно зазначив про те, що зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що в ході проведення службового розслідування встановлено обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , згідно з п. 2 ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту НПУ, а зі змісту оспорюваного наказу вбачається, що при його винесенні керівником за пропозицією дисциплінарної комісії враховано, зокрема, характер проступків, обставини, за яких вони були вчинені, особи порушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейських, їх ставлення до служби.
Проте, фактично такі обставини посадовими особами відповідача не встановлювалися, що є порушенням вимог ч.1 ст.19 Дисциплінарного статуту НПУ та ч. 4 розділу V, ч. 4 розділу VI Порядку № 893, про що свідчить відсутність інформації про жодну із обставин, передбачених переліком ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту НПУ у висновку службового розслідування.
При цьому посилання на пункт 2 ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту НПУ (вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення) є безпідставним та необґрунтованим, оскільки дисциплінарною комісією не встановлено та не відображено у висновку наявність не знятих дисциплінарних стягнень. Натомість судом встановлено, що заявляючи про не зняте дисциплінарне стягнення, відповідач посилається на стягнення про звільнення з посади згідно Наказу ГУНП в Сумській області від 22.02.2023р. № 171.
Так, згідно ст. 23 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", строк дії дисциплінарних стягнень починається з моменту оголошення їх порушникові. Дисциплінарне стягнення у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення з посади діє протягом одного року з моменту про його оголошення.
Як стверджує відповідач, про дисциплінарне стягнення згідно Наказу ГУНП в Сумській області від 22.02.2023 № 171 позивачу було оголошено 27.02.2023, а тому на час прийняття Наказів від 26.02.2024, які є предметом розгляну у даній справі, дисциплінарне стягнення не було знято.
Однак, дані твердження відповідача спростовуються поясненнями свідків, яких було допитано під час розгляду даної справи.
Так, згідно пояснень свідків ОСОБА_4 (інспектор сектору кадрового забезпечення), ОСОБА_5 (ст. інспектор сектору кадрів), ОСОБА_6 (ст. інспектор кадрового забезпечення), з Наказом № 271 від 22.02.2023 позивача ознайомлювали 24.02.2023 позивач прочитав Наказ, але підпису не поставив, але події відбувались саме 24.02.2023. Свідок ОСОБА_7 (ст.оперуповноважений карного розшуку), який також був присутній при ознайомленні позивача з Наказом 24.02.2023 зазначив, що позивач ознайомився з Наказом № 171, але він не поставив відмітку про ознайомлення, оскільки при ознайомленні з Наказом № 171 ОСОБА_1 стало погано і йому було викликано швидку допомогу (дана обставина підтверджується відповідною медичною довідкою, яка дійсно датована саме 24.02.2023 - в матеріалах справи). При цьому, свідки зазначили, що можливо позивач і надав зауваження до Наказу №171 пізніше (наприклад 27.02.2023 як про то стверджує відповідач у відзиві), однак фактично ознайомлено його було з Наказом № 171 від 22.02.2023 саме - 24.02.2023.
Крім цього, суд бере до уваги ту обставину, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 Наказ ГУНП в Сумській області № 171 від 22.02.2023 було визнано протиправним та скасовано. Зазначене рішення суду було залишено без змін судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу наведених норм Закону України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» та Закону України “Про Національну поліцію», вбачається, що звільнення з посади є достатньо суворим дисциплінарним стягненням, що може застосовуватися до працівника. Дане може підтверджуватися, зокрема, наслідками застосування цього виду дисциплінарного стягнення та особливим порядком його застосування, а саме - застосування даного дисциплінарного стягнення здійснюється лише керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.
Отже, розслідування випадків можливого вчинення поліцейським дисциплінарних правопорушень, що тягнуть за собою накладення такого виду дисциплінарного стягнення, мають розслідуватися повно, всебічно та неупереджено і обов'язково з дотриманням високих стандартів доказування, притаманних, зокрема, кримінальному провадженню, а саме: поза розумним сумнівом (beyond a reasonabledoubt) оскільки можливими наслідками є обмеження основоположних прав особи.
Водночас службовим розслідуванням у цій справі не досягнуто мети його проведення, передбаченої ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту НПУ, а саме своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідач при обранні виду дисциплінарного стягнення не врахував вимог статті 29 Статуту щодо особливостей застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану.
Так, відповідно до ст. 29 Статуту передбачено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. З урахуванням викладеного та наявним у позивача стягненням (попередження про неповну посадову відповідність) наступними за суворістю видом дисциплінарного стягнення для нього могли бути застосовані пониження у спеціальному званні на один ступінь, а далі - звільнення з посади. Проте, відповідач не врахував приписи цієї норми та обрав найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, тобто застосував положення Статуту, які діяли до запровадження воєнного стану.
Суд першої інстанції правомірно відхилив покликання апелянта на дискреційні повноваження органу, що має право приймати рішення за результатами розгляду дисциплінарного стягнення, як і покликання на судову практику касаційних адміністративних судів, позаяк вказане не враховує дії воєнного стану та вимог статті 29 Статуту щодо особливостей застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №802/2236/17-а).
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що службове розслідування проведене без дотримання положень ч. 2 ст. 14 Закону України “Про дисциплінарний статут Національної поліції України», п. 1 розділу V Порядку № 893, відповідно висновок суб'єкта владних повноважень про вчинення позивачем порушень служб є недоведеним, тож наказ № 241 від 26 лютого 2024 року Головного управління Національної поліції в Сумській області про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 та наказ № 66о/с від 27 лютого 2024 року Головного управління Національної поліції в Сумській області про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0099193) спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області зі служби в поліції, є протиправними та підлягають скасуванню.
Водночас для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов'язання відповідача поновити позивача на службі в поліції на посаді спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділення поліції №4 (м.Суми) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області» з 28 лютого 2024 року.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).
Згідно із пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи висновок суду про протиправність та скасування оскаржуваних наказів, а також беручи до уваги вимоги частини першої статті 235 КЗпП України, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивача необхідно поновити на службі в поліції на посаді спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділення поліції №4 (м.Суми) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області» з 28 лютого 2024 року, допустивши рішення в частині поновлення на роботі до негайного виконання.
Оскільки, судом встановлено факт протиправності звільнення позивача із займаної посади, то період часу з 28.02.2024 по 31.10.2024 (247 календарних днів) є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.
Згідно наданої ГУНП в Сумській області довідки (а.с. 181, І том), розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 930 грн. 52 коп., розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 становить 28846 грн. 00 коп.
При цьому, позивач та його представник в судовому засіданні просили суд врахувати, що лютий 2024 - місяць звільнення позивача та неповний місяць роботи; січень 2024 заробітна плата становила 38 845,98 грн., грудень 2023 - 34 179,31 грн.
Отже, за підрахунками позивача та його представника, загальна сума грошового забезпечення за два повних місяці роботи, що передували подіям звільнення становить 73025,29 грн. Загальна кількість календарних днів за два попередні місяці роботи, що передували звільненню 62 дня. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення складає: 73 025,29 грн./62 календарних днів = 1 177,83 грн. Період вимушеного прогулу становить з 28.02.2024 по день винесення рішення у справі. Розмір суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу вимушеного прогулу з 28.02.2024 по 30.10.2024 становить: 1 177,83 грн. * 246 д. = 289 746,18 грн. Середньомісячне грошове забезпечення складає 36 512,65 грн.
На переконання позивача, додаткова грошова винагорода, яка йому виплачувалась до дня звільнення як поліцейському входить до складу грошового забезпечення поліцейських, отже впливає на суму середньомісячного грошового забезпечення та суму передбачену до стягнення за період вимушеного прогулу, які і розраховуються виходячи з суми місячного грошового забезпечення.
Суд першої інстанції правомірно не погодився з такими доводами позивача, зважаючи на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі по тексту - Порядок № 100), відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно із вимогами пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 Порядку №100.
Відповідно до вимог пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Пунктом 8 вищезазначеного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 (надалі по тексту - Порядок № 260), при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Норми Порядку № 100 та Порядку № 260 підлягають субсидіарному застосуванню при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 встановлено, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення поліцейського обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням. При цьому до розрахунку не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду, а також інші виплати, передбачені пунктом 4 Порядку № 100.
Абзацом 1 пункту 6 розділу III Порядку №260 визначено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Так відповідачем до відзиву долучено довідку про доходи ОСОБА_1 від 25.03.2024 № 29/274 за останні два місяці перед звільненням.
Відповідно до інформації яка міститься у довідці встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить - 930,52 грн., а середньомісячне грошове забезпечення - 28 846,00 грн.
Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню.
Згідно з наданими копіями розрахункових листів позивача за грудень 2023 та січень 2024 встановлено, що зокрема грошового забезпечення встановленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», останньому була також нарахована та виплачена додаткова винагорода в розмірі до 10 тис. грн. передбачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану».
З метою врегулювання порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану МВС України прийнято Наказ від 28.11.2022 № 775 «Про затвердження Порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2022 р. за №1514/38850 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 15 Порядку додаткова винагорода та винагорода за навчання є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
Згідно з пп. 1 п. 2 Порядку встановлено, що додаткова винагорода до 10000 гривень - виплачується поліцейським, крім тих, що визначені в підпункті 2 цього пункту, пропорційно в розрахунку на місяць. Тобто для того щоб поліцейський мав право на додаткову винагороду до 10 000,00 грн. він зобов'язаний фактично виконувати службові обов'язки.
Враховуючи вище викладене та за тих обставин, що додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а також той факт, що позивачу період вимушеного прогулу обов'язків поліцейського не виконував, суд правильно вказав про те, що врахування її при обрахунку середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення не відповідає вимогам чинного законодавства.
Так при визначені суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у випадку задоволенні позовних вимог позивача в цій частині необхідно брати розмір середньоденного грошового забезпечення, а саме - 930,52 грн., тобто 247 днів (станом на 31.10.2024) х 930,52 грн. (грошове забезпечення за 1 день) = 229 838,44 грн.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково. Частковість задоволення позовних вимог полягає в тому, що позивач просив стягнути на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі - 290 924 грн. 01 коп. (станом на 31.10.2024р. 247 днів х 1177,83грн. = 290924,01грн. (розрахунок - а.с.232-233, ІІ том) ).
Однак, суд вважає, що стягненню підлягає сума в розмірі 229 838,49грн. з розрахунку 930,52грн. х 247 днів = 229838,44 грн., а саме - з урахуванням розміру середньоденної та середньомісячної заробітної плати розрахунок якої надано відповідачем ГУНП в Сумській області згідно відповідної довідки (а.с. 181, І том).
Враховуючи норми законодавства, наведені вище, рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, підлягає негайному виконанню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Отже, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Звертаючись із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач на підтвердження таких витрат надав копію договору про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг за договором, квитанцію про сплату коштів та просив стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 20000,00 грн.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським об'єднанням «Лібра» 28 лютого 2024 року укладений Договір про надання правової допомоги №28/02 (згідно Додаткової угоди №1 від 18.11.2024. Сторони домовились про наступне "вважати Договір про надання правової допомоги №38/02 від 28.02.2024 таким, що укладено 01 травня 2024 року та за №01/05. Усі інші дії вчинені за договором №28/02 вважати чинними") (а.с.22-24, ІІІ том).
01.11.2024 головою АО "Лібра" Є.В. отримано від позивача 20 000 грн. за надання послуг правової допомоги за умовами Договору про надання правової допомоги (докази додано до заяви від 19.11.2024 про ухвалення додаткового рішення).
Обсяг та зміст наданої правової допомоги викладений у договорі, зокрема і в частині наданих послуг у справі № 480/1955/24 (розділ 2 Договору).
Опис виконаних робіт також наведений і в рахунку на оплату правової допомоги.
Перевіривши подані позивачем письмові докази, колегія суддів вважає, що зазначені витрати на правову допомогу є співмірними до заявлених вимог та відповідають складності справи, часу, витраченому на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Окрім того, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною із значенням справи для позивача, впливом її вирішення на його репутацію.
При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача про неспівмірність витрат на правову допомогу у цій справі, оскільки, відповідач не обґрунтував своєї позиції щодо вказаного та не зазначив яким вважається розмір гонорару адвокату співмірним, а стверджуючи, що сума відшкодування є не обґрунтованою та завищеною, просить відмовити у такому відшкодуванні.
Отже, при вирішенні заяви позивача апеляційним судом перевірено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвокатів із складністю справи та наданих адвокатами послуг, обсягом цих послуг, а також ціною позову, як цього вимагає частина п'ята статті 134 КАС України. Суд першої інстанції навів мотиви, з яких він виходив при задоволенні заяви, й такі заявником апеляційної скарги не спростовані.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржувані рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 по справі № 480/1955/24 залишити без змін.
Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 по справі № 480/1955/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 24.04.2025 року