21 квітня 2025 р.Справа № 480/3130/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2024, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, м. Суми, повний текст складено 17.12.24 у справі № 480/3130/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард"
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "АК Форвард") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі та текстом також - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №73318280703 від 25.01.2024, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 2 004 634 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №73318280703 від 25.01.2024, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 2 004 634,00 грн.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області судовий збір у сумі 30069 грн 51 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, зазначені ним у відзиві на позовну заяву. Доводить, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення-рішення є законним і обґрунтованим.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 20.11.2023 по 08.12.2023 проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія Форвард» (ідентифікаційний код 38739629) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, по декларації з податку на додану вартість №9278909040 від 20.10.2023 (за вересень 2023 року).
За наслідками вказаної позапланові перевірки Головним управлінням ДПС у Сумській області складений Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АК Форвард» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення, задекларованого у попередніх звітних періодах, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету» № 8008-18-28-07-03-07/38739629/331 від 15.12.2023 (далі - Акт перевірки), в якому встановлено порушення ТОВ "АК Форвард" пп. 14.1.36, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, абз. «г» п. 198.5 ст. 198, абз. «б» п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем, зокрема, завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 2 004 634 грн.
04.01.2024 позивачем до контролюючого органу подані заперечення до Акта перевірки, в яких позивач, не погоджуючись з висновками Акта перевірки, просив виключити з останнього положення щодо порушення ТОВ "АК Форвард" пп. 14.1.36, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, абз. «г» п. 198.5 ст. 198, абз. «б» п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого, зокрема, завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 2 004 634 грн.
За наслідками розгляду заперечень до Акта перевірки від контролюючого органу надійшла відповідь на заперечення №114/12/18-28-07-03-07 від 18.01.2024, якою ТОВ "АК Форвард" відмовлено у задоволенні заперечень, а висновки Акта перевірки залишені без змін.
На підставі Акта перевірки ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №73318280703 від 25.01.2024, яким ТОВ "АК Форвард" зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 2 004 634 грн.
Не погоджуючись із указаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався процедурою його адміністративного оскарження та подав до Державної податкової служби України скаргу № 09/02/2024-2 від 09.02.2024.
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №10112/6/99-00-06-01-04-06 від 09.04.2024 податкове повідомлення-рішення №73318280703 від 25.01.2024 залишено без змін, а скарга в цій частині без задоволення.
Скориставшись правом на оскарження рішення відповідача у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення №73318280703 від 25.01.2024.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "АК Форвард" правомірно задекларовано від'ємне значення з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість №9278909040 від 20.10.2023 (за вересень 2023 року).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (п. 14.1.231. п. 14.1. ст. 14 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартістю (далі - ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Стаття 188 ПК України встановлює порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Отже, законодавством встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, яка не може бути нижчою за ціну придбання відповідних товарів/послуг.
Відповідно до пп. «г» п. 198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Щодо висновку контролюючого органу про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1 978 993,26 грн (здійснення посіву с/г продукції на землі, яка має інше призначення (сіножаті та пасовища) в 2022 та 2023 роках (арк. 110, 112 Акта перевірки), колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ основним видом діяльності ТОВ "АК Форвард", який ним фактично здійснюється, є «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» (код КВЕД 01.11). Також ТОВ "АК Форвард" здійснюються такі види діяльності як «Вирощування інших однорічних і дворічних культур» (код КВЕД 01.19), «Змішане сільське господарство» (код КВЕД 01.50), «Післяурожайна діяльність» (код КВЕД 01.63).
Всього у 2022 році ТОВ "АК Форвард" засіяно 3455,5 га земель, а у 2023 році - 3471,5 га земель (копії звітів за формою 4-СГ про посівні площі с/г культур під урожай 2022 року та 2023 року надано позивачем до матеріалів справи).
За змістом Акта перевірки у декларації платника єдиного податку №9035328329 від 18.02.2022 ТОВ "АК Форвард" задекларовано ріллі 3135,846 га, а у декларації платника єдиного податку №9277990807 від 20.10.2023 - 3180,321 га, тобто площа ріллі менша на 319,654 га (у 2022 році) та на 291,179 га (у 2023 році), ніж площа засіяних у ці роки земельних ділянок. Наведене стало підставою для висновку контролюючого органу, що позивач здійснював посів сільськогосподарської продукції на землі, яка має інше призначення, а саме: сіножаті та пасовища, а відтак ним не підтверджено факт наявності у користуванні достатньої кількості землі для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість наведеної позиції контролюючого органу, з огляду на таке.
Правомірність використання ТОВ "АК Форвард" земельних угідь для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва у кількості 3455,5 га (у 2022 році) та 3471,5 га (у 2023 році) підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №326812245 від 23.03.2023, згідно з відомостями якої у користуванні (оренді) ТОВ "АК Форвард" знаходилось 2319 земельних ділянок (2022 рік) та 2283 земельні ділянки (2023 рік) з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», загальною площею 3552,21 га (2022 рік) та 3471,5 га (2023 рік) відповідно.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, наведене свідчить про наявність у володінні та користуванні позивача кількості сільськогосподарських угідь, що повністю покриває площу засіяних земельних ділянок, які придатні для здійснення основної господарської діяльності ТОВ "АК Форвард" (сільського господарства), тобто таких, що потребують періодичного використання добрив, палива, гербіцидів, посадкового матеріалу, послуг перевезення, послуг елеватора (сушіння продукції) тощо.
Згідно з п. «а» частини першої ст. 19 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до приписів частин першої, другої ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об'єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Відповідно до Додатку 4 «Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ)» до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 за №1051, підгрупа рілля включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Підгрупа сіножаті включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки. Підгрупа пасовища включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.
Отже, рілля, сіножаті та пасовища є різними формами одного цільового призначення землі, а тому розорювання сіножаті та пасовища не є використанням землі не за цільовим призначенням.
Так, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що сіножаті та пасовища - це земельні ділянки, які можуть бути розорані з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби.
Відповідно до змісту звітів ТОВ "АК Форвард" за формою 4-СГ однією із сільськогосподарських культур, якою були засіяні землі, є пшениця озима.
За своїми ботанічними властивостями пшениця відноситься до роду однорічних трав'янистих рослин родини злакових. В якості кормової сільськогосподарської культури використовується для виготовлення комбікорму, висівки - як концентрованого корму, соломи і полови - як грубих кормів для вигодовування тварин.
Отже, чинне законодавство України не визначає вичерпного переліку сільськогосподарських культур, які можуть вирощуватись на землях, призначених для сінокосіння та випасання худоби, а тому посилання контролюючого органу на нецільове використання орендованих земельних ділянок є безпідставними.
Факт понесення позивачем витрат на обробку земельних угідь та правомірність формування податкового кредиту за такими операціями контролюючим органом не заперечується, а зі складу витрат виключаються лише витрати у відсотковому відношенні, понесені на обробку сіножаті та пасовища, які з точки зору відповідача були використані не за призначенням.
Проте поняття «використання земельної ділянки не за призначенням» та поняття «використання матеріальних активів в операціях, що не є господарською діяльністю» не є тотожними.
Водночас ПК України не відносить до функцій податкового органу здійснення контролю за цільовим використанням земель та не містить імперативної норми, яка зобов'язує платника податку (сільгоспвиробника) збільшувати зобов'язання з ПДВ на суму витрат, понесених на обробку земель, використаних не за призначенням.
Як зазначалось, і рілля, і сіножаті, і пасовища відповідно до положень частини другої ст. 22 ЗК України відносяться до сільськогосподарських угідь, а податкові органи в межах своєї компетенції не наділені повноваженнями здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель (ст. 188 ЗК України), що, в свою чергу, позбавляє їх права виснувати про виконання або невиконання позивачем вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Отже, у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування до позивача положень пп. «г» п. 198.5. ст. 198 ПК України, оскільки всі витрати ТОВ "АК Форвард" на обробку земель, що знаходяться у його користуванні, у тому числі на обробку таких земель як сіножаті та пасовища, здійснені позивачем в межах його основної господарської діяльності як платника податків та, відповідно, охоплюються поняттям розумної економічної причини.
У звітах за формою 4-СГ зазначено загальну площу землі, яка була засіяна позивачем (3455,5 га у 2022 році та 3471,5 га у 2023 році), тобто документально підтверджено напрямок використання витрат.
В свою чергу контролюючим органом не доведено в яких саме операціях, що не є господарською діяльністю, використано придбані позивачем товари та послуги.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в спірних правовідносинах витрати, понесенні позивачем на придбання майна та отримання послуг, не тільки мали направленість на отримання доходу від господарської діяльності, а й призвели до його отримання.
Отже, контролюючий орган дійшов помилкового висновку, що ТОВ "АК Форвард" здійснювало обробіток землі та посів на ній с/г продукції, яка відсутня у нього в оренді чи постійному користуванні та, як наслідок, дійшов безпідставного висновку, що витрати у сумі 542 823,94 грн за 2022 рік та 1 436 169,30 грн. за 2023 рік, понесені ТОВ "АК Форвард" на добрива, паливо, гербіциди, посадковий матеріал, послуги перевезення, послуги елеватора тощо на площу 319,654 га (2022 рік) та 291,179 га (2023 рік), використані не в господарській діяльності позивача.
Щодо висновку контролюючого органу про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 18 995,50 грн внаслідок понаднормових втрат олії соняшникової в кількості 3,7919 т при її переливанні згідно з Актом списання товарів №72 від 01.01.2023 (арк. 116 Акта перевірки), колегія суддів зазначає таке.
Під час розгляду справи встановлено, що розраховуючи обсяг понаднормових втрат олії соняшникової, списаної на підставі Акта списання товарів №72 від 01.01.2023, контролюючий орган керувався положеннями Постанови Держснабу СРСР № 92 від 23.08.1985, якою затверджено Норми природного убутку сировини і продуктів масложирової промисловості (олії, тваринних жирів, саломасу, жирних кислот) при перекачуванні з ємності в ємність.
Проте текст зазначено нормативно-правового акта органу державної влади і управління Союзу Радянських Соціалістичних Республік відсутній в публічному доступі, що унеможливлює перевірку його чинності та виключає можливість його застосування як органами державної влади України, так і платниками податків.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Застосування законодавства СРСР та УРСР було виправданим на ранніх етапах розвитку української держави, коли було відсутнім законодавство, прийняте за часів незалежності. На сьогодні ж застосування актів органів державної влади і управління Союзу РСР, Української РСР, Української СРР, до того ж які відсутні у публічному доступі в Україні, є неприйнятним.
07.05.2022 набув чинності Закон України «Про дерадянізацію законодавства України», яким визначено такими, що не підлягають застосуванню на території України, майже 1200 нормативних актів часів радянського минулого.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити перегляд та приведення у відповідність із цим Законом нормативно- правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом: затвердити план заходів з опрацювання нормативно-правових актів Союзу РСР та Української РСР (Української СРР) з метою визначення положень, які доцільно інкорпорувати до законодавства України; подати до Верховної Ради України перелік актів вищих представницьких органів Союзу РСР, Української РСР (Української СРР), що не застосовуються на території України з дня набуття чинності Конституцією України; оприлюднити перелік актів центральних органів державної виконавчої влади і управління Союзу РСР, Української РСР (Української СРР), що не застосовуються на території України з дня набуття чинності Конституцією України.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок контролюючого органу щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 18 995,50 грн внаслідок понаднормових втрат олії соняшникової, що були розраховані на підставі положень постанови Держснабу СРСР №92 від 23.08.1985, не ґрунтується на чинному законодавстві України, а тому не відповідає критерію законності та не може бути визнаний правомірним.
Щодо висновку контролюючого органу про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 6 645,56 грн внаслідок втрат ріпаку в кількості 4,89 т при реімпорті в Польщу згідно з Актом списання товарів №29 від 28.03.2023 (арк. 117 Акту).
За матеріалами справи висновок контролюючого органу про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 6 645,56 грн за рахунок ненарахування податкових зобов'язань на суму встановлених втрат насіння ріпаку при реімпорті ґрунтується на ненаданні ТОВ "АК Форвард" документів, які підтверджують списання ріпаку.
Разом з тим ТОВ "АК Форвард" до перевірки надавався Акт списання товарів №29 від 28.03.2023, за змістом якого підставою списання ріпаку вказаний природний убуток при доведенні ріпаку до показників.
Наведена причина списання ріпаку повністю узгоджується із установленими в Акті перевірки обставинами щодо повернення Польщею 09.03.2023 вагону №57910184 із ріпаком, у зв'язку з виявленням в ньому шкідників (арк. 117 Акту).
Отже, для доведення ріпаку до стандартів належної якості ТОВ "АК Форвард" довелось списати 4,89 т ріпаку за ціною 9707,21 грн на загальну суму 47 468,25 грн, що підтверджено матеріалами справи, а твердження відповідача про ненадання позивачем документів, які підтверджують списання ріпаку, є безпідставним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що ним в даному випадку виконано.
Усупереч наведеної норми КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності рішення, що є предметом оскарження у цій справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №73318280703 від 25.01.2024, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард" зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 2 004 634,00 грн, є правомірними, обґрунтованими і, відповідно, підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги містить виключно суб'єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а отже підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі № 480/3130/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено 24.04.2025