65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/479/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.
при секретарі судового засідання Джабраїловій В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Полубоярова К.В. (в порядку самопредставництва);
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/479/25
за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, буд. 1; код ЄДРПОУ 38728457);
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ» (01104, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 3А, код ЄДРПОУ 38188559)
про стягнення 321 589,58 грн.,
11.02.2025 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ», в якій просить суд стягнути з відповідача 321 589,58 грн заборгованості, у тому числі: 171 079,37 грн - основної заборгованості, 109 090,49 грн - пені, 9 620,25 грн - 3% річних та 31 799,47 грн інфляційних витрат, а також суму судових витрат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-181 від 17.06.2009 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2025 позовну заяву ДП Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
25.02.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№6322/25), згідно якої останнім такі недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/479/25 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 02.04.2025.
В судовому засіданні 02.04.2025 оголошено ухвалу без оформлення окремого документа про відкладення судового засідання на 23.04.2025, про що ухвалою суду від 02.04.2025 повідомлено відповідача, в порядку ст. 120 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні 23.04.2025 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи, зокрема ухвали суду від: 03.03.2025 та 02.04.2024 були доставлені до електронного кабінету відповідача, про що свідчить наявні в матеріалах справи довідки.
Судом додатково, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи було розміщено оголошення на офіційному сайті Судової влади України, які містяться в матеріалах справи.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні від 23.04.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
17.06.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газімпекс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ») (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху будівлі в корні Нового молу, площею 66,7 кв.м, що розміщені за адресою: м. Одеса, вул.Приморська 6, та перебувають на балансі ДП «Одеський морський торговельний порт» (правонаступником якого є ДП «Адміністрація морських портів України») (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «Трікод» на 20.03.2009 і становить : 605 250 грн.
Майно передається в оренду з метою: розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (п.1.2 договору).
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не пізніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п.2.1 договору).
Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендодавця (п.2.4 договору).
Орендоване нерухоме майно залишається на балансі Балансоутримувача із зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим (п.2.5 договору).
Згідно п.3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р №786 (зі змінами) та п.19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 16.05.2007 №768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007 за №604/13871 і становить без ПДВ за пропозицією орендаря як єдиного заявника - 7600 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2009 визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абз.1 цього пункту на індекси інфляції за березень 2009, квітень 2009, травень 2009 та червень 2009 включно.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.3.2 договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 договору).
Відповідно до п.3.5 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12-го числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві та Балансоутримувачу.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.6 договору).
Цей Договір укладено строком на один рік, з моменту підписання договору оренди (п. 10.1 договору).
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об'єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін (п.10.4 договору).
Згідно п. 10.6 договору, чинність договору припиняється внаслідок,зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
Відповідно до п.10.10 договору, майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендодавця.
Взаємовідносини сторін, що не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України (пункт 10.11).
Договір підписано Орендодавцем, Орендарем, Балансоутримувачем - та скріплено печатками контрагентів.
17.06.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях), Товариством з обмеженою відповідальністю «Газімпекс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ») (Орендар) та Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (правонаступником якого є ДП «Адміністрація морських портів України») (Балансоутримувач) складено та підписано акт приймання-передачі державного майна, що перебуває на балансі ДП «Одеський морський торговельний порт» до договору оренди від 17.06.2009.
21.07.2010 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 17.06.09 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181/1, п.1 якого сторони п.10.1 договору оренди від 17.06.09 доповнили реченням такого змісту: «Продовжити термін дії цього договору до 31.05.2012 включно».
16.04.2012 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 17.06.09 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181/2, відповідно до якого сторони внесли, зокрема, зміни до пунктів 3.1 та 10.1 договору оренди від 17.06.09, та виклали їх у такій редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р №786 (зі змінами) та п.19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 16.05.2007 №768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007 за №604/13871 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2012 - 7 052,49 грн; Продовжити термін дії цього договору до 31.05.2013 включно».
16.04.2012 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі державного майна, що перебуває на балансі ДП «Одеський морський торговельний порт» до договору про внесення змін від 16.04.2012, до договору оренди від 17.06.2009.
27.08.2012 між сторонами було укладено договір про внесення зміни до договору оренди від 17.06.2009 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181/3, яким внесено зміни до преамбули договору оренди від 17.06.2009, у зв'язку із тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ» стало правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газімпекс».
28.12.2012 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 17.06.09 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181/4, п.1 якого сторони п.10.1 договору оренди від 17.06.09 доповнили реченням такого змісту: «Продовжити термін дії цього договору до 17.06.2016 включно».
13.06.2013 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 17.06.09 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181/5 п.1 якого сторони внесли зміни у пункті 1.1 Розділу І договору оренди слова….що перебуває на балансі ДП «Одеський морський торговельний порт» (Балансоутримувач) замінити словами, що перебуває на балансі ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація є правонаступником ДП «Одеський морський торговельний порт»).
04.11.2016 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 17.06.09 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181/8, відповідно до якого сторони внесли, зокрема, зміни до пунктів 3.1 та 10.1 договору оренди від 17.06.09, та виклали їх у такій редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2016 - 17 458,37 грн; Продовжити термін дії цього договору до 17.06.2017 включно».
04.11.2016 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі державного майна, що перебуває на балансі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) до договору про внесення змін від 04.11.2016, до договору оренди від 17.06.2009.
17.02.2019 та 12.06.2020 між сторонами були укладені договори про внесення змін до договору оренди від 17.06.09 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності, якими, зокрема, продовжено термін дії договору до 17.06.2021 року.
01.12.2020 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 17.06.09 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181/14, відповідно до якого сторони внесли, зокрема, зміни до пункту 3.1 договору оренди від 17.06.09, та виклали його у такій редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2020 - 22 939,48 грн.
01.12.2020 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі державного майна, що перебуває на балансі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) до договору про внесення змін від 01.12.2020, до договору оренди від 17.06.2009.
На виконання умов укладеного між сторонами договору від 17.06.2009, позивачем для здійснення відповідачем оплати у розмірі 30% орендних платежів, за період з 01.02.2022 по 31.01.2023 було сформовано рахунки на загальну суму 75 573,58 грн., а саме: № 340049 від 11.03.2022 (за період з 01.02.2022 - 23.02.2022) на суму 11 067,95 грн; №340119 від 11.06.2022 (за період з 01.05.2022 - 31.05.2022) на суму 240,47 грн; №340145 від 11.07.2022 (за період з 01.06.2022 - 30.06.2022) на суму 7 685,50 грн; №340145 від 11.07.2022 (за період з 01.06.2022 - 30.06.2022) на суму 7 685,50 грн; №340171 від 10.08.2022 (за період з 01.07.2022 - 31.07.2022) на суму 7 739,30 грн; №340197 від 10.09.2022 (за період з 01.08.2022 - 31.08.2022) на суму 7 824,43 грн; №340231 від 11.10.2022 (за період з 01.09.2022 - 30.09.2022) на суму 7 973,10 грн; №340257 від 10.11.2022 (за період з 01.10.2022 - 31.10.2022) на суму 8 172,42 грн; №340282 від 09.12.2022 (за період з 01.11.2022 - 30.11.2022) на суму 8 229,63 грн; №340298 від 31.12.2022 (за період з 01.12.2022 - 31.12.2022) на суму 8 287,24 грн; №340024 від 10.02.2023 (за період з 01.01.2023 - 31.01.2023) на суму 8 353,54 грн. Також, позивачем за зазначений період було складено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), які не підписані з боку відповідача. При цьому, ТОВ «ДІ МАРЕ» не було сплачено орендних платежів у визначений період.
03.04.2023 позивачем на електрону адресу відповідача - dimare2017@ukr.net було направлено претензію №712/19-03-14Вих від 31.03.2023 із вимогою: про сплату заборгованості по орендним платежам за договором оренди №ДФ-181 від 17.06.2009, за період з лютого 2022 по січень 2023, у сумі 75 573,23 грн, а також здійснити оплату сум нарахованої пені, інфляційних нарахувань та 3% річних - станом на дату складання претензії. Зазначена претензія залишилися без відповіді.
В подальшому, на виконання умов укладеного між сторонами договору від 17.06.2009, позивачем для здійснення відповідачем оплати, у розмірі 30% орендних платежів, за період з 01.02.2023 по 04.10.2024 було сформовано рахунки на загальну суму 95 506,14 грн., а саме: № 340046 від 11.03.2023 (за період з 01.02.2023 - 28.02.2023) на суму 8 412,01 грн; №340067 від 11.04.2023 (за період з 01.03.2023 - 31.03.2023) на суму 8 538,19 грн;№340088 від 11.05.2023 (за період з 01.04.2023 - 30.04.2023) на суму 8 555,27 грн;№340109 від 11.06.2023 (за період з 01.05.2023 - 31.05.2023) на суму 8 598,04 грн;№340129 від 11.07.2023 (за період з 01.06.2023 - 30.06.2023) на суму 8 666,83 грн;№340148 від 09.08.2023 (за період з 01.07.2023 - 31.07.2023) на суму 8 614,83 грн;№340167 від 08.09.2023 (за період з 01.08.2023 - 31.08.2023) на суму 8 494,22 грн;№340185 від 09.10.2023 (за період з 01.09.2023 - 30.09.2023) на суму 8 536,69 грн;№340203 від 09.11.2023 (за період з 01.10.2023 - 31.10.2023) на суму 8 604,98 грн;№340221 від 08.12.2023 (за період з 01.11.2023 - 30.11.2023) на суму 8 648,01 грн;№340235 від 31.12.2023 (за період з 01.12.2023 - 31.12.2023) на суму 8 708,54 грн;№340124 від 04.10.2024 (за період з 01.01.2024 - 04.01.2024) на суму 1 128,18 грн. Також, позивачем за зазначений період було складено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), які не підписані з боку відповідача. При цьому, ТОВ «ДІ МАРЕ» не було сплачено орендних платежів у зазначений період.
ТОВ «ДІ МАРЕ» листом від 19.12.2023 вих.№19-12/2023-1 звернулось до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях, в якому повідомило, що з початком повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України, товариство позбавлено можливості користуватись орендованим майном, розташованим за адресою: м.Одеса, вул.Приморська,6, яке знаходиться на балансі ОФ ДП «АМПУ», зокрема, за договором №20984091803 від 17.06.2009, оскільки з 26.02.2022 прохід на територію Одеського МТП та морського вокзалу заборонений, зокрема, на підставі розпорядження оперативного угрупування військ Примор'я №619дск від 08.04.2022, бойового розпорядження військового коменданта міста Одеса №67/дск від 12.07.2022, у зв'язку з чим просив припинити дію договору оренди державного майна та керуючись ч.6 ст.762 ЦК України перерахувати суму нарахованої орендної плати з 26.02.2022, з урахуванням неможливості користування об'єктом оренди через обставини, за які орендар не відповідає.
05.01.2024 Наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях №16 «Щодо прийняття рішення про припинення договору оренди №20984091803 від 17.06.2009», на підставі вимог ст.24 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX, постанови КМУ «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 №634 та враховуючи лист ТОВ «Ді Маре» від 19.12.2023, наказано, припинити чинність договору оренди №20984091803 від 17.06.2009 нерухомого державного майна, а саме: нежитлові приміщення першого поверху будівлі в корні Нового молу, загальною площею 66,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Приморська,6 та перебуває на балансі Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (п.1 наказу).
Також, позивачем та РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях складено проект додаткової угоди про розірвання договору (обліковий номер договору №20984091803) та акт повернення майна, які були отримані представником ТОВ «Ді Маре», що підтверджується розпискою від 12.02.2024.
31.05.2024 ТОВ «Ді Маре» листом вих.№31/05 повідомлено позивача, що наданий проект договору про розірвання договору оренди нерухомого майна не містить положень щодо списання неправомірно нарахованої заборгованості за орендною платою за період, за який не було можливості користуватися об'єктом через обставини непереборної сили, а також те, що у наданому проекті договору містяться суми про заборгованість, з якими товариство не погоджується, у зв'язку з чим повернуто відповідачу наданий проект договору про розірвання договору оренди нерухомого майна та акт повернення майна.
З огляду на те, що ТОВ «Ді Маре» за договором оренди нерухомого майна №ДФ 181 від 17.06.2009 протягом періоду з 01.02.2022 по 04.01.2024 не сплачує балансоутримувачу орендні платежі, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 171 079,37 грн - основної заборгованості, 109 090,49 грн - пені, 9 620,25 грн - 3% річних та 31 799,47 грн інфляційних витрат.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, 17.06.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газімпекс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ») (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181 (до якого в процесі здійснення господарських взаємовідносин вносились зміни за укладеними договорами про внесення змін), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху будівлі в корні Нового молу, площею 66,7 кв.м, що розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Приморська 6, та перебувають на балансі ДП «Одеський морський торговельний порт» (правонаступником якого є ДП «Адміністрація морських портів України») (Балансоутримувач).
Згідно приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. п.1,2 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи те, що об'єктом договору є державне майно, на ці правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX (далі-Закон).
Згідно ч.1 ст.17 Закону, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Відповідно до п.3.5 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12-го числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати (ч.3 ст.17 Закону).
Як випливає зі змісту позову, орендна плата відповідачем не сплачувалась з лютого 2022 року і до дати розірвання договору 04.01.2024 року, тому позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2022 року по 04.01.2024 року.
Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому відповідними затвердженими Верховною Радою України Указами Президента України було продовжено.
Абзацом 1 частини 3 пункту 1 Постанови Кабінету міністрів України № 634 від 27.05.2022 року "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" встановлено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості ТОВ «Ді Маре» з орендної плати за лютий 2022 (за період з 01.02.2022 по 23.02.2022) в сумі 11 067,95 грн, суд зазначає, що позивачем при його здійснені враховано положення постанови КМУ №634 від 27.05.2022, з огляду на, що вважає його вірним та обгрунтованим в зазначеній частині. При цьому, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем орендної плати в зазначений період в матеріалах справи відсутні.
Між тим, з наданого розрахунку заборгованості з орендної плати, вбачається, що позивач, згідно постанови КМУ №634 від 27.05.2022, не здійснював у період з 24.02.2022 по 30.05.2022 нарахування ТОВ «Ді Маре» орендної плати.
Щодо нарахування позивачем заборгованості ТОВ «Ді Маре» з орендної плати за період з 31.05.2022 по 04.01.2024, суд зазначає наступне.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа ТОВ «ДІ МАРЕ» від 19.12.2023 вих.№19-12/2023-1, відповідач повідомив РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях, що з початком повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України, товариство позбавлено можливості користуватись орендованим майном, розташованим за адресою: м.Одеса, вул.Приморська,6, яке знаходиться на балансі ОФ ДП «АМПУ», зокрема, за договором №20984091803 від 17.06.2009, оскільки з 26.02.2022 прохід на територію Одеського МТП та морського вокзалу заборонений, зокрема, на підставі розпорядження оперативного угрупування військ Примор'я №619дск від 08.04.2022, бойового розпорядження військового коменданта міста Одеса №67/дск від 12.07.2022, у зв'язку з чим просив припинити дію договору оренди державного майна та керуючись ч.6 ст.762 ЦК України перерахувати суму нарахованої орендної плати з 26.02.2022, з урахуванням неможливості користування об'єктом оренди через обставини, за які орендар не відповідає.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 р. у справі № 910/353/19).
Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі N 910/7495/16, правовідносини у якій виникли з орендних відносин, зазначено, що згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Як зазначається Великою Палатою Верховного Суду, відсутність у ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
В такий спосіб підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Правова позиція стосовно застосування приписів частини 6 статті 762 ЦК України є сталою і послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/8040/20, № 616/41/20, № 910/14244/20, № 911/1064/21.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 затверджено перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до яких віднесено Державне підприємство «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ».
Відповідно до частини 3 статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомим є факт того, що будівля Одеського морського вокзалу в силу свого стратегічного місцерозташування відноситься до об'єктів критичної інфраструктури, в силу введеного воєнного стану відносно якої запроваджено певні обмеження у використанні/відвідуванні.
Аналогічне встановлено постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 916/3881/23 та від 16.12.2024 у справі №916/2712/24 (відповідно до тексту судових рішень, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Колегією суддів Південного-західного апеляційного господарського суду зазначено, що в силу свого стратегічного розташування з моменту введення воєнного стану, перебування в приміщеннях Одеського морського вокзалу обмежено для усіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, учасниками справи № 916/3881/23 та №916/2712/24 були Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ».
Крім того, як вбачається з акту приймання-передачі державного нерухомого майна від 17.06.2009, майно було передано в оренду з метою розміщення кафе - бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
В той же час, використання майна з цією метою є фактично неможливим, адже доступ до такого майна є закритим.
Таким чином, суд доходить висновку, що після запровадження на території України воєнного стану, в силу незалежних від ТОВ «ДІ МАРЕ» обставин, товариство не мало об'єктивної можливості отримання доступу до переданого в оренду майна та його подальшого використання, оскільки заборона доступу до відповідного майна, розташованого в межах об'єкту критичної інфраструктури, встановлена структурними підрозділами Сил оборони України з метою відсічі збройної агресій російської федерації.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача викладені у позовній заяві про те, що у період з 24.02.2022 по 04.01.2024 майно перебувало у фактичному користуванні відповідача, оскільки останній отримував перепустки на територію порту, доступ до приміщення та вивозив своє майно, обладнання, з огляду на наступне.
Відповідно до наданих позивачем доказів, відповідач отримував перепустки для своїх співробітників в наступні дати 06.04.2023, 19.04.2023, 29.09.2023.
Тобто, за більше ніж півтора року (з лютого 2022 року по січень 2024 року) представники відповідача лише тричі заходили на територію Одеського морського порту, і саме з метою забрати належне відповідачу майно. Крім того, саме лише перебування співробітників відповідача на території Одеського морського порту не свідчить про можливість використання майна за його призначенням.
Використання предмету договору оренди за призначенням в якості кафе-бару припускає наявність вільного та необмеженого доступу до приміщень кафе-бару як працівникам цього закладу, так і відвідувачам, контролюючим органам, тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про неможливість використання відповідачем у період з лютого 2022 по січень 2024 орендованого майна, переданого йому позивачем на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ 181 від 17.06.2009, в силу приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, що зумовлює наявність правових підстав для звільнення ТОВ «ДІ МАРЕ» від сплати нарахованої позивачем за період з 31.05.2022 по 04.01.2024 орендної плати за цим договором.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 11 067,95 грн (за період з 01.02.2022 по 23.02.2022).
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині сплати орендних платежів за лютий 2022 не виконав у встановлений договором строк, то, відповідно, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Водночас, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно п. 3.6 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, позивачем, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендних платежів у лютому 2022 нарахована пеня, в розмірі подвійної облікової ставки, за період з 13.03.2022 по 07.02.2025, суд перевіривши розрахунок в зазначеній частині, встановив його помилковість щодо строку нарахування пені та, з огляду на зазначення в п. 3.6 договору про нарахування пені «за кожен день прострочення» зауважує наступне.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.
Згідно ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі N 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі N 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі N 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.
З урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України, суд встановив, що п. 3.6 договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.
Умова, передбачена цим пунктом договору ("за кожен день прострочення"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
В свою чергу, з огляду на зазначене, суд вважає, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати орендних платежів за спірним договором можливо протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що в п. 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.
Наразі на всій території України діяв карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12 березня 2020 року та продовжувався згідно постанови Кабінету Міністрів України неодноразово, зокрема згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 було продовжено до 30.06.2023.
За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично наділяла суб'єктів господарювання правом нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Наразі Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 року по справі № 911/858/22, проаналізувавши приписи статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням положень пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України констатував, що приписи пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання більше ніж за шість місяців. При цьому, Верховний Суд погодився з обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про те, що збільшення строку нарахування штрафних санкцій не зовсім узгоджується з метою Закону, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Водночас, колегія суддів Верховного Суду зауважила, що наведений припис пункту 7 "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення.
Відтак, в даному випадку нарахування пені можливо за період понад шість місяців, визначених частиною шостою статті 232 ГК України, з урахуванням положень пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, по 30.06.2023 року.
Таким чином, виходячи з наведеного, судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснено самостійний перерахунок пені на існуючу суму боргу, враховуючи вказаний позивачем період початку прострочення і граничний строк нарахування пені за ч. 6 ст. 232 ГК України з урахуванням положень пункту 7 розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у встановленому періоді прострочення, а саме:
Сума заборгованості (грн) Період нарахування Сума пені (грн)
11 067,95 13.03.2022-30.06.2023 6 455,80
Разом з тим, з огляду на встановлення судом відсутності у відповідача зобов'язання по сплаті орендної плати у період з 31.05.2022 по 04.01.2024 , відповідно відсутнє і прострочення такого зобов'язання, що в свою чергу виключає можливість застосування до відповідача такої міри відповідальності як нарахування пені за п. 3.6 договору, що заявлені до стягнення за зазначений період.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 6 455,80 грн.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних (за період 13.03.2022 по 07.02.2025) в сумі 966,10 грн та інфляційних витрат (за період з 13.03.2022 по 31.12.2024) в сумі 4 952,91 грн, - нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати у лютому 2022, суд вважає їх вірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в зазначеній частині.
Так, зобов'язання зі сплати річних процентів та інфляційних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою. Такий висновок наведено в постанові ВП ВС від 07.04.2020 р. у справі №910/4590/19.
Враховуючи вищенаведені судом обставини щодо відсутності у відповідача грошового зобов'язання з сплати орендної плати за період з 31.05.2022 по 04.01.2024, тому суд не вбачає правових підстав для нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за зазначений період.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в розмірі 966,10 грн та 4 952,91 грн, відповідно.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів сукупності з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 11 067,95 грн - основної заборгованості, 6 455,80 грн - пені, 966,10 грн - 3% річних та 4 952,91 грн - інфляційних витрат.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ» (01104, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 3А, код ЄДРПОУ 38188559) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, буд. 1; код ЄДРПОУ 38728457) 11 067 (одинадцять тисяч шістдесят сім) грн 95 коп - основної заборгованості, 6 455 (шість тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн 80 коп - пені, 966 (дев'ятсот шістдесят шість) грн 10 коп - 3% річних, 4 952 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) грн 91 коп - інфляційних витрат та 351 (триста п'ятдесят одну) грн 64 коп - витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 24 квітня 2025 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко