65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/226/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/226/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМГРУПА КОМПАНІЙ» (09170, Київська область, Білоцерківський район, село Шкарівка, вулиця Миру, будинок 4; код ЄДРПОУ 31712836)
До відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “НІКОНІЙ-АГРО» (67843, Одеська область, Овідіопольський район, село Роксолани, вулиця Польова, будинок 6; код ЄДРПОУ 30699815)
Про стягнення 351931,36 грн.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМГРУПА КОМПАНІЙ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “НІКОНІЙ-АГРО» про стягнення боргу - 168692,70 грн., пені - 75536,62 грн., 3% річних - 10367,28 грн., штрафу - 67476,86 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 29858,60 грн.
Також позивач просив суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2025р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМГРУПА КОМПАНІЙ» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/226/25. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування ухвали суду в систему “Електронний суд», яка доставлена в електронний кабінет останнього, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.
Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що 01 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМГРУПА КОМПАНІЙ» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “НІКОНІЙ-АГРО» було укладено Договір №01/11-БД (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується продати та відвантажити погодженими партіями Продукцію (надалі - товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати товар і оплатити його вартість. Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в додатках, специфікаціях, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Позивачем було зазначено суду, що на виконання вищезазначених умов Договору, ним було здійснено поставку Товару на загальну суму 168692,00 грн., відповідач прийняв Товар, жодних претензій стосовно кількості та якості не пред'являв.
Підпунктом в) п. 3.2. Договору передбачено, якщо сторони або їх представники підписали додаток, специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то Покупець оплачує Продавцю товар відповідно до вказаного графіка.
Відповідно до додатку №1-ЗЗР від 01.11.2022 р. до Договору №01/11-БД від 01.11.2022 р., Продавцем було поставлено Товару на суму 72302,94 грн. Покупець зобов'язується здійснити 100 % оплату за Товар шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця строком до 25 грудня 2022 р.
Відповідно до додатку №2-ЗЗР від 15.12.2022 р. до Договору №01/11-БД від 01.11.2022 р., Продавцем було поставлено Товару на суму 96389,76 грн. Покупець зобов'язується здійснити 100 % оплату за Товар шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця до 01 січня 2023 р.
Як зазначає позивач суду, ним було поставлено товару на загальну суму 168692,00грн., проте відповідач не здійснив оплату. Відповідачем було підписано та скріплено печаткою акт звірки від 25.06.2024 р., що свідчить про визнання боргу в розмірах зазначеної суми.
Пунктом 4.3. Договору визначено, що за невиконання або неналежного виконання обов'язку, що передбачений в пункті 6.7. даного Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки. Нарахування неустойки припиняється через один рік від дати, коли зобов'язання по оплаті товару повинно було виконаним Покупцем.
Також пунктом 4.4. Договору передбачено, у разі прострочення оплати за отриманий товар та невиконання обов'язку, що передбачений в п. 3 (умови оплати) Покупець також сплачує Продавцю штраф у розмірі 40 % (сорок) відсотків від вартості неоплаченого товару Сторони дійшли згоди, що для стягнення неустойки, штрафних санкцій за не виконання умов договору встановлюється загальна позовна давність строком у три роки (п.4.5 Договору).
Позивачем було здійснено нарахування пені - 75536,62 грн., 3% річних - 10367,28грн., штрафу - 67476,86 грн. та інфляційних нарахувань - 29858,60 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як з'ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМГРУПА КОМПАНІЙ», як продавцем, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “НІКОНІЙ-АГРО», як покупцем, виникли на підставі укладеного між ними 01 листопада 2022р. Договору №01/11-БД.
Як з'ясовано судом, Відповідно до додатку №1 -ЗЗР від 01.11.2022 р. до Договору №01/11-БД від 01.11.2022 р., Покупець зобов'язується здійснити 100 % оплату за Товар шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця строком до 25 грудня 2022 р. та відповідно до додатку №2 -ЗЗР від 15.12.2022 р. до Договору № 01/11-БД від 01.11.2022 р., Покупець зобов'язується здійснити 100 % оплату за Товар шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця до 01 січня 2023 р.
За матеріалами справи встановлено, що позивачем на користь відповідача було здійснено поставку товару на суму 72302,94 грн., відповідно до видаткової накладної №636 від 05.12.2022р. та на суму 96389,76 грн., відповідно до видаткової накладної №638 від 21.12.2022р.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 168692,70 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.3. та п. 4.4. Договору позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 75536,62 грн. та штраф у розмірі 67476,86 грн.
Суд, переривши розрахунок пені та штрафу, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 10367,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 29858,60 грн.
Суд, переривши розрахунок 3% позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення 3% річних- правомірними.
Щодо розрахунку інфляційних втрат, то суд зазначає, що позивачем не вірно було обраховано інфляційні втрати, у зв'язку з чим до стягнення підлягають інфляційні втрати у розмірі у розмірі 29813,16 грн. (12778,14 + 17035,02 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача боргу - 168692,70 грн., пені - 75536,62 грн., штрафу - 67476,86 грн., 3% річних - 10367,28 грн. та інфляційних втрат - 29813,16 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4222,62 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМГРУПА КОМПАНІЙ» - задовольнити частково.
2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “НІКОНІЙ-АГРО» (67843, Одеська область, Овідіопольський район, село Роксолани, вулиця Польова, будинок 6; код ЄДРПОУ 30699815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМГРУПА КОМПАНІЙ» (,09170, Київська область, Білоцерківський район, село Шкарівка, вулиця Миру, будинок 4; код ЄДРПОУ 31712836) основний боргу у розмірі 168692 (сто шістдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 70 коп., пеню у розмірі 75536 (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 10367 (десять тисяч триста шістдесят сім) грн. 28 коп., штраф у розмірі 67476 (шістдесят сім тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 86 коп., інфляційні втрати у розмірі 29813 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4222 (чотири тисячі двісті двадцять дві) грн. 62 коп.
3.В іншій частині позову - відмовити.
Повне рішення складено 24 квітня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко