ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4736/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління
на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 року, суддя в І інстанції Гут С.Ф., повний текст якого складено 16.12.2024, в м. Одесі
у справі №916/4736/24
за позовом: Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
до відповідача: Одеського квартирно-експлуатаційного управління
про стягнення 75274,58 грн
В жовтні 2024 року Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Одеського квартирно-експлуатаційного управління, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості у розмірі 75 274,58 грн, яка складається з:
- 52 543,08 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016;
- 2 333,97 грн 3% річних та 6 921,03 грн інфляційні втрати від простроченої компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016;
- 11 898,72 грн компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016.
- 482,96 грн 3% річних та 1 094,82 грн інфляційні втрати від простроченої компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що впродовж січня 2016 року відповідачем здійснено відбір природного газу загальним обсягом 49,455 тис.куб.м. без номінацій за відсутності укладеного договору із відповідним постачальником, що встановлено рішенням у справі № 916/2421/19.
У той же час, у Законі України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII, передбачено, що у випадку, якщо продовж 1 грудня 2015 року - 31 грудня 2019 року здійснювся відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій, відповідні особи за наведеним у законі переліком, зобов'язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу.
Поряд із цим, у Законі України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 № 2479-IX доповнено частину 2 статті 8 Закону України 03.11.2016 № 1730-VIII зобов'язанням компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу.
Однак, всупереч наведеного, відповідачем обов'язку із здійснення щомісячних компенсацій (оплат) своєчасно та остаточно не виконано, так само як і оплат вартості послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 у справі №916/4736/24 позов задоволено.
Стягнуто з Одеського квартирно-експлуатаційного управління на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" 75274 грн 58 коп. заборгованості, з яких 52543 грн 08 коп. компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 року, 2333 грн 97 коп. 3% річних та 6921 грн 03 коп. інфляційних нарахувань від простроченої компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 року, 11898 грн 72 коп. компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 року, 482 грн 96 коп. 3% річних та 1094 грн 82 коп. інфляційних нарахувань від простроченої компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 року, та 2422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність обставин відбору відповідачем 49,455 тис.куб.м. природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та за відсутності підписаного акта приймання-передачі природного газу з постачальником щодо такого обсягу в січні 2016 року.
Пославшись на правову позицію Верховного Суду у справі № 914/1940/22 (постанова від 04.05.2023) суд першої інстанції визнав процесуально неспроможними доводи відповідача про незастосування положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" до спірних взаємовідносин з огляду на принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Одеського квартирно-експлуатаційного управління, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 у справі №916/4736/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що твердження про те, що Одеське КЕУ несанкціоновано відібрало природний газ з газорозподільних систем, за відсутності постачальника та номінацій є таким, що не доведено належними доказами заявленим Позивачем вимогам, що суперечить ст. 76, 77 ГПК України.
Вказує, що в Одеського КЕУ не виникає обов'язку здійснювати оплату боргу, який нібито існує на підставі вимог ч. 2 ст. 8 Закону №1730-VIII (у редакції із змінами внесеними Законом України від 29.07.2022 № 2479-IX) і посилання на ці норми позивачем, як на обґрунтування позовних вимог є незаконними. Відповідно, норми ч. 2 ст. 8 Закону №1730-VIII не розповсюджуються і не підлягають застосуванню до спору, що є предметом цього позову, так як цей спір виник до набуття чинності Закону України від 29.07.2022 № 2479-IX.
Додатково зазначає, що нарахування АТ «Укртрансгаз» штрафних санкцій тягне за собою понесення Одеським КЕУ додаткових витрат та призводить до збитків оборонного бюджету Держави під час воєнного стану. Враховуючи вказане вище, Одеське КЕУ просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні.
Зокрема, позивач зазначає, що ч. 2 ст.8 Закону № 1730, як в редакції ЗУ № 1639, так і доповнена ЗУ 2479 не суперечить ч.1 ст. 58 Конституції України та не порушує такий елемент верховенства права, як правова визначеність.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 75274,58 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 у справі №916/4736/24; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Одеського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 у справі №916/4736/24 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз», Позивач або Оператор ГТС) до 31.12.2019 було оператором газотранспортної системи - суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Законом України «Про ринок природного газу»).
Одеське квартирно - експлуатаційне управління (далі - Одеське КЕУ, Відповідач,) є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (далі також - Споживач) (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»).
Позивач зазначив, що за результатом опрацювання поданих номінацій, Позивачем було встановлено відсутність поданих номінацій АТ «НАК «Нафтогаз України», у спірний період у вказаних обсягах для Одеського КЕУ. Позивачем встановлено відсутність будь-якого замовника послуг транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом ГТС будьяким суб'єктом ринку природного газу (зокрема будь-яким постачальником) в обсязі 49,455 тис. м. куб у січні 2016 через мережі Оператора ГРМ - АТ «Одесагаз», на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для Відповідача. Загальний обсяг відбору газу без номінації у січні 2016 року складає 49,455 тис.куб.м.
Вказані обсяги відбору Відповідачем природного газу підтверджуються:
1) Реєстром обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК Нафтогаз України із мереж ПАТ «Одесагаз» за січень 2016 року (складеним та підписаним Оператором ГРМ (АТ «Одесагаз») за результатами здійсненої алокації), у якому зазначено спожиті обсяги природного газу Одеське КЕУ (згідно алокації АТ «Одесагаз») за січень 2016 року обсягом 49,455 тис.куб.м;
2) Звітом AT «Одесагаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках та за січень 2016 року;
3) Реєстром реалізації природного газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України теплопостачальним підприємствам (складеним та підписаним АТ «НАК «Нафтогаз України») за січень 2016 року. З якого видно, що документально оформлених обсягів природного газу між Одеське КЕУ та АТ «НАК «Нафтогаз України» у січні 2016 року в обсязі 49,455 тис.куб.м. не було.
Позивач зазначив, що відбір природного газу Одеським КЕУ у січні 2016 року підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, у справі № 916/2421/19, в якому встановлено наступне:
“Зі звіту про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальникам у січні 2016р., який складено ПАТ «Одесагаз», вбачається, що АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у січні 2016р. мало підтверджений обсяг номінацій на розподіл природного газу. З реєстру обсягу газу, що були використані споживачами по договорам з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у січні 2016р. вбачається, що обсяг спожитого КЕВ м. Одеса газу згідно алокації складає 49,455 тис. куб. метрів.
Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній договір постачання природного газу, укладений між КЕВ м. Одеса та постачальником природного газу на підтвердження наявності у відповідача права на відібрання із газотранспортної системи природного газу у січні 2016р., що є порушенням вимог Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, якими визначено, що обов'язковою умовою для споживання природного газу є наявність укладеного договору постачання природного газу.
З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що КЕВ м. Одеса здійснювало споживання природного газу у січні 2016р. із порушенням вимог чинного законодавства.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи відсутність в матеріалах справи договору постачання природного газу, який повинен бути правовою підставою для споживання природного газу, господарський суд доходить висновку про здійснення відповідачем несанкціонованого відбору природного газу, що є порушенням Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газотранспортної системи. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про доведеність АТ «Укртрансгаз» факту неправомірного споживання з боку КЕВ м. Одеса природного газу у обсязі 49,455 тис. куб. метрів.
Господарський суд зазначає, що АТ «Укртрансгаз» в силу приписів Закону України «Про ринок природного газу» є суб'єктом ринку природного газу, а саме Оператором газотранспортної системи, на якого покладено обов'язок здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.»
26 жовтня 2021 року АТ "УКРТРАНСГАЗ" звернулось до КЕВ м. Одеса з листом, в якому посилається на набрання 29.08.2021 чинності Закону України від 14.07.2021 № 1639-ІХ, який передбачає, що у випадку, якщо продовж 1 грудня 2015 року - 31 грудня 2019 року здійснювся відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій, відповідні особи за наведеним у законі переліком, зобов'язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу. Зазначає, що КЕВ м. Одеса має заборгованість за відібраний без номінацій та без постачальника природний газ обсягом 49,455 тис.куб.м. Пропонує укласти відповідний договір про організацію взаєморозрахунків.
02 червня 2023 року АТ "УКРТРАНСГАЗ" звернулось до КЕВ м. Одеса з листом, в якому посилається на приписи частини 2 статті 8 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VII, повідомляє про необхідність компенсації відібраного без номінацій обсягу природного газу та вартості послуг транспортування, у зв'язку із відсутністю відповідних оплат за відібраний без номінацій у січні 2016 року природний газ обсягом 49,455 тис.куб.м.
Проте, позивач зазначив, що Відповідач не вжив визначених ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730 заходів із врегулювання зазначеної заборгованості та не здійснив починаючи з 1 жовтня 2021 року оплати рівними частинами вартості відібраних ним обсягів природного газу без номінацій у січні 2016 року та безпідставно не виконав покладені на нього законодавством зобов'язання, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 75 274,58 грн, яка складається з компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016; 3% річних та інфляційних втрат від простроченої компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016; компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016; 3% річних та інфляційні втрати від простроченої компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відносини, які виникли між сторонами, врегульовані, зокрема, приписами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі - НКРЕКП).
На підставі п. 1 розпорядження КМУ № 742-р від 05.10.2016 "Деякі питання опалювального сезону 2016/17", яке є обов'язковим до виконання, на НАК "Нафтогаз України" покладено обов'язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювального сезону 2016/17 безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах, у тому числі, відповідачу.
За вказаним розпорядженням на НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов'язок до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою КМУ № 357 від 29.04.2016 "Про затвердження примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії".
Відповідно до п. 1 глави 1 розділу XI Кодексу газотранспортних систем (далі - Кодекс ГТС), замовники послуг транспортування зобов'язані подати оператору ГТС номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу.
Згідно із статтею 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору ГТС, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період.
Відповідно до статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС оператор ГТС на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу ГТС в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Отже, подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для споживання природного газу.
Відповідно до ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) серії АЕ №194511 від 28.02.2013 АТ "Укртрансгаз" до 31.12.2019, тобто до часу створення та початку функціонування окремого суб'єкта на ринку природного газу України оператора ГТС, виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу ГТС на користь третіх осіб (замовників), що передбачено п. 19 ч. 1 cт. 1 Законом України "Про ринок природного газу".
Частиною 1 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених КМУ після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Такі спеціальні обов'язки визначені у постанові КМУ № 758 від 01.10.2015 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (із змінами та доповненнями) (далі - Постанова № 758).
Відповідно до вказаної постанови НАК "Нафтогаз України" було зобов'язане постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів. До таких виробників належав і відповідач.
Незважаючи на це, постачання природного газу мало відбуватися з урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами, а саме Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом ГТС.
З метою запровадження комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення в Україні, ухвалено Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" № 1730-VIII від 03.11.2016 (далі - Закон № 1730), а згодом Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" № 1639-IX від 14.07.2021 (далі - Закон № 1639).
Оскільки на практиці виникали ситуації, коли АТ "НАК "Нафтогаз України" не подавав номінацій оператору ГТС, а виробники теплової енергії продовжували споживати природний газ, АТ "Укртрансгаз" довелося балансувати ГТС за рахунок власного природного газу, враховуючи що законодавець визначив умови та суб'єкта ринку природного газу, якому споживач повинен сплатити вартість спожитого природного газу за відсутності підтверджених номінацій та підписаних актів приймання-передачі газу.
Законом № 1639 внесено зміни до Закону № 1730, які розширили сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції, відповідно до якої дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Так, відповідно до частини 2 статті 8 Закону № 1730, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 01.12.2015 по 31.12.2019 здійснювали відбір природного газу з ГТС без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019 включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами КМУ на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів; послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газ за цінами, встановленими постановами НКРЕКП, чинними протягом періоду таких відборів.
Аналіз наведених приписів Закону № 1730-VIII дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є:
1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019 включно;
2) заборгованість складається з вартості об'ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів;
3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015 - 31.12.2019;
4) строк оплати настав з 01.10.2021.
Вказане свідчить про те, що відповідно до зазначено норми закону підприємства, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, мають обов'язок оплатити особі, яка виконувала функції оператора ГТС до 31.12.2019, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за наявності таких умов:
- відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015 - 31.12.2019;
- відбір природного газу відбувся без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів.
Такий обов'язок споживача виник безпосередньо із закону і не залежить від наявності чи відсутності постачальника природного газу на період споживання та договору із ним.
Таким чином, з урахуванням вставлених обставин справи, зокрема, з огляду на положення укладеного відповідачем з АТ "НАК "Нафтогаз України" договору про постачання газу з метою надання послуг з виробництва теплової енергії, опалення та гарячої води населенню, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону № 1639-ІХ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 914/1940/22.
Матеріали справи свідчать про те, що загальний обсяг відбору газу Одеським КЕУ без номінації у січні 2016 року складає 49,455 тис.куб.м.
Вказані обсяги відбору Відповідачем природного газу підтверджуються:
1) Реєстром обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК Нафтогаз України із мереж ПАТ «Одесагаз» за січень 2016 року (складеним та підписаним Оператором ГРМ (АТ «Одесагаз») за результатами здійсненої алокації), у якому зазначено спожиті обсяги природного газу Одеське КЕУ (згідно алокації АТ «Одесагаз») за січень 2016 року обсягом 49,455 тис.куб.м;
2) Звітом AT «Одесагаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках та за січень 2016 року;
3) Реєстром реалізації природного газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України теплопостачальним підприємствам (складеним та підписаним АТ «НАК «Нафтогаз України») за січень 2016 року. З якого видно, що документально оформлених обсягів природного газу між Одеське КЕУ та АТ «НАК «Нафтогаз України» у січні 2016 року в обсязі 49,455 тис.куб.м. не було.
Також відбір природного газу Одеським КЕУ у січні 2016 року підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, у справі № 916/2421/19, в якому встановлено обставини щодо споживання відповідачем в січні 2016 року природного газу в обсязі 49,455 тис.куб.м.
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що у спірному періоді відповідач здійснив відбір природного газу з ГТС без поданих постачальником та підтверджених оператором ГТС номінацій, що порушує приписи статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС та з огляду на частину 2 статті 8 Закону № 1730 (в редакції Закону № 1639) є підставою для виникнення у відповідача обов'язку компенсувати АТ "Укртрансгаз" вартість відібраного у січні 2016 року без номінацій природного газу в строки, визначені законом.
Позов у даній справі пред'явлено на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" № 1730-VIII від 03.11.2016 зі змінами, внесеними Законом № 1639 від 14.07.2021, яка визначає обов'язок споживача, який здійснив відбір природного газу без поданих постачальником газу номінацій та з яким не було підписано акту приймання-передачі щодо таких обсягів, компенсувати їх вартість особі, яка здійснювала функцію оператора ГТС до 31.12.2019 незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, а також незалежно від того, з чиєї вини номінації не були видані та акти не були підписані, чим спростовуються твердження відповідача про неможливість стягнення з нього відповідних сум без підписання договору про врегулювання.
Враховуючи викладене, для спростування позовних вимог, відповідач мав долучити докази подання постачальником номінацій на зазначені обсяги природного газу та акти приймання-передачі природного газу, підписані між постачальником природного газу і відповідачем.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Судова колегія зазначає, що Одеським КЕУ в процесі розгляду справи не надано до матеріалів справи укладеного із постачальником природного газу договору впродовж спірного періоду - січня 2016 року.
Матеріали справи не містять доказів оплати ні на користь ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", ані на користь АТ "УКРТРАНСГАЗ" вартості спожитого у січні 2016 року природного газу обсягом 49,455 тис.куб.м., як і доказів наявності укладеного із АТ “НАК “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» акту звірки-взаєморозрахунків за спірний період та/або відповідного договору.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на акт звіряння з АТ «НАК «Нафтогаз України», однак, вказаний акт Відповідачем не було долучено до матеріалів справи під час розгляду справи в суді першої інстанції, також не долучений до апеляційної скарги, як і не долучені Відповідачем будь-які підписані акти приймання-передачі на спірні обсяги природного газу з будь-яким постачальником, та докази оплати цих обсягів природного газу.
Частиною 3 ст. 8 Закону № 1730 встановлено, що обсяги природного газу, зазначені у частині 2 цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-природного газу за відповідний період споживання.
Вказане свідчить про те, що для відповідача у справі настали визначені статтею 8 Закону України № 1730 умови, за яких він зобов'язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019 тобто на користь позивача АТ "Укртрансгаз", вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами КМУ на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.
При цьому, Закон не ставить вказаний обов'язок у залежність від того, з чиєї вини номінації не були видані, а акти не були підписані.
Таким чином, згідно поданого розрахунку позивача вартість відібраних без номінацій обсягів природною газу у визначеному періоді у загальному обсязі 49,455 тис.куб.м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 105 086,34 грн., яку відповідач зобов'язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами оплатити позивачу.
Відповідно, розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.10.2021) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 1 459,53 грн.
Станом на 08.10.2024 строк оплати (за 01.10.2021 - 01.10.2024) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому Відповідач зобов'язаний був сплати 52 543,08 гривень. Крім того, станом на 08.10.2024 строк оплати (за 01.09.2022 - 01.10.2024) вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому Відповідач зобов'язаний був сплати 11 898,72 гривень,
З огляду на викладене колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що розрахунок компенсації за вказаний позивачем період з жовтня 2021 року по жовтень 2024 року включно, виконано вірно, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсація вартості відібраних номінацій обсягів природного газу у січні 2016 року та вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу підлягає задоволенню.
Щодо посилання скаржника на те, що до спірних правовідносин немає застосовуватися ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», оскільки така не відповідає ст.58 Конституції України стосовно заборони зворотньої дії нормативно-правових актів у часі. Аналізована норма фактично врегульовує відносини, які виникли та існували до ухвалення цього законодавчого акта, то судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-7/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) було зроблено висновок про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи), а не юридичної особи.
Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).
Суд також враховує, що за вимогами частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином у контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає про те, що внесення змін до законодавства шляхом його доповнення щодо особливостей врегулювання відносин підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) на ринку природного газу, свідчить про те, що по-перше, такі зміни поширюються на правовідносини, що виникли з 01.12.2015 по 31.12.2019, тобто підлягають обов'язковому застосуванню виключно до правовідносин які виникли до набрання ними законної сили; по-друге, що до їх запровадження, ці відносини не були врегульовані таким чином.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли саме в період з 01.12.2015 по 31.12.2019 - періоду відбору природного газу з газотранспортної системи січень 2016.
Отже, виходячи із загально-дозвільного принципу, який закріплений у частині першій статті 19 Конституції України висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ та про наявність підстав для задоволення позову відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 914/1940/22.
Також, у зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем коштів, позивачем нараховано до стягнення 3% річних та інфляційні втрати згідно з наданим останнім розрахунком.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що нарахування АТ «Укртрансгаз» штрафних санкцій тягне за собою понесення Одеським КЕУ додаткових витрат та призводить до збитків оборонного бюджету Держави під час воєнного стану. Враховуючи вказане вище, Одеське КЕУ просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Разом з цим, судова колегія звертає увагу, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів за відповідний період, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 333,97 грн 3% річних та 6 921,03 грн інфляційні втрати від простроченої компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016, а також 482,96 грн 3% річних та 1 094,82 грн інфляційні втрати від простроченої компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016, а відтак, вказані позовні вимоги також підлягають задоволенню повністю.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 у справі №916/4736/24.
За таких обставин, апеляційна скарга Одеського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 у справі №916/4736/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 у справі №916/4736/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 у справі №916/4736/24 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська