ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4702/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариство “Страхова компанія “АРКС»
на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 року, суддя в І інстанції Д'яченко Т.Г., повний текст якого складено 23.12.2024, в м. Одесі
у справі №916/4702/24
за позовом: Приватного акціонерного товариство “Страхова компанія “АРКС»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальності “Північ Транс»
про стягнення 6566 грн
В жовтні 2024 року Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АРКС» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальності “Північ Транс» про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 6566,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації. Оскільки постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2023 року у справі № 210/3489/23 встановлено, що особа, яка завдала збитків - ОСОБА_1 працював на посаді водія ТОВ “Північ Транс», то відповідач є особою, відповідальною за завданий збиток.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 у справі №916/4702/24 у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариство “Страхова компанія “АРКС» відмовлено.
Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено, що під час скоєння ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував свої службові обов'язки як працівник (водій) відповідача. Також, у матеріалах справи відсутні докази та позивачем не доведено суду, що у відповідача є відповідне право володіння та користування транспортним засобом, яке заподіяло шкоду.
Додатково суд зазначив, що матеріали справи не містять угоди про пряме врегулювання збитків по обов'язковому страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка діє з 01.12.2016, що унеможливлює встановлення обставин, на які позивач посилається як на підставу заявлених позовних вимог; акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 30.06.2023 не містить підпису власника транспортного засобу або його повноважного представника; розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ не має відповідного підпису відповідальної особи; потерпіла особа подала заяву про подію та на виплату саме за Договором ОСЦПВВНТЗ.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариство “Страхова компанія “АРКС», в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 у справі №916/4702/24 скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що рахунок СТО та квитанція про сплату даного рахунку є належними доказами вартості відновлювального ремонту ТЗ та фактично здійснених витрат по виплаті страхового відшкодування; між ПрАТ «СК «АРКС» та АТ «СК «КРАЇНА» укладено угоду про пряме врегулювання збитків, що підтверджує проведення прямого врегулювання збитків та погодження між страховими компаніями виплати у розмірі 20 534 грн; АТ «СК «КРАЇНА» при здійсненні виплати у розмірі 20 534 грн. застосувало коефіцієнт фізичного зносу, який було розраховано відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів; Постанова Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.07.2023р. по справі №210/3489/23 підтверджує факт працевлаштування водія.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні.
Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем не було надано належного та допустимого розрахунку коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, який повинен був здійснений саме шляхом проведення та складання експертного дослідження, оцінки, тощо; позивачем так і не було надано доказів укладання Угоди про пряме врегулювання збитків, погодження суми страхового відшкодування між страховиками; позивачем не надано та не може бути надано доказів володіння та користування Відповідачем ТЗ «Mercedes-Benz», р/н НОМЕР_1 , оскільки ТЗ не є власністю Відповідача, у зв'язку з чим вимоги до ТОВ «ПТ» не можуть бути задоволені.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що доказами вартості відновлювального ремонту ТЗ та фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є рахунок СТО ФОП Кучер М.Ю. №24/07 від 12.07.2023 року та підтвердження його оплати - платіжне дорученням № 986306 від 14.07.2023 року та №986197 від 14.07.2023 року; інформація про учасників угоди розміщена на сайті Моторно транспортного (страхового) бюро України.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 6566 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариство “Страхова компанія “АРКС» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 у справі №916/4702/24; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариство “Страхова компанія “АРКС» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 у справі №916/4702/24 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2023 року у справі №210/3489/23 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і призначено йому покарання у вигляді штрафу.
У вказаній постанові зазначено, що 22 червня 2023р. о 16 годині 10 хвилин у м. Кривий Ріг, у Металургійному районі, по вул. Святогеоргіївській біля буд. 19 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу “Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля “Land Rover Range Rover» державний номерний знак НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали пошкодження.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, майнові інтереси власника автомобіля “Land Rover Range Rover» державний номерний знак НОМЕР_1 , були застраховані в АТ “СК “АРКС» Договором добровільного страхування наземного транспорту “Все включено» №64699Га/05АВ від 03.10.2022р.
У підпункті 4.1 пункту 4 Договору №64699Га/05АВ від 03.10.2022р визначено, що його предметом є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням ТЗ та іншим майном, вказаними у розділах 5 та 6 цього договору.
В подальшому, власник пошкодженого автомобіля “Land Rover Range Rover» державний номерний знак НОМЕР_1 , звернувся до АТ “СК “АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором ОСЦПВВНТЗ від 30.06.2023р. Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого автомобіля було визнано страховим випадком.
За посиланням позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля “Land Rover Range Rover» державний номерний знак НОМЕР_1 склала 27100,00 грн.
Цивільна-правова відповідальність власника “Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована за договором-полісом №214613972 в АТ “СК “Країна».
За поясненнями позивача, він та АТ “СК “Країна» є учасниками Угоди про пряме врегулювання збитків по обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка діє з 01.12.2016р. Водночас до матеріалів справи позивачем не надано вказаної Угоди.
Позивач зазначив, що відповідно до зазначеної Угоди про пряме врегулювання збитків по обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка не міститься в матеріалах справи, було проведено пряме врегулювання збитків та погоджено між страховими компаніями до виплати 20534,00 грн. та позивач здійснив потерпілому виплату страхового відшкодування у розмірі 20534,00 грн.
Посилаючись на п. 22.1. ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем було зазначено, що АТ “СК “Країна», застосувавши коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, було погоджено виплату в розмірі 20534,00 грн.
Як вказував позивач, оскільки Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АРКС» за умовами Договору здійснює виплату страхового відшкодування у розмірі, що дорівнює розміру відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, та на підставі розрахунку страхового відшкодування, складеного страхового акту №ARX3741035 від 13.07.2023р., позивачем було здійснено сплату суми страхового відшкодування потерпілому у розмірі 6566,00 грн.
Посилаючись на ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування», ч. 1 ст. 1194, ст. 1172 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 6566,00 грн., в порядку суброгації.
Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 6566,00 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з статтею 11 цього Кодексу цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із частиною третьою статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 990 Цивільного кодексу України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Аналогічні норми містить частина перша статті 25 Закону України “Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР.
Згідно із частиною першою статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як передбачено ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як зазначає позивач у цій справі, 22 червня 2023р. о 16 годині 10 хвилин у м. Кривий Ріг, у Металургійному районі, по вул. Святогеоргіївській біля буд. 19 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу “Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля “Land Rover Range Rover» державний номерний знак НОМЕР_1 .
Постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2023 року у справі №210/3489/23 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і призначено йому покарання у вигляді штрафу.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля “Land Rover Range Rover» державний номерний знак НОМЕР_1 склала 27100,00 грн.
За поясненнями позивача, відповідно до Угоди про пряме врегулювання збитків по обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, було проведено пряме врегулювання збитків та погоджено між страховими компаніями до виплати 20534,00 грн та позивач здійснив потерпілому виплату страхового відшкодування у розмірі 20534,00 грн.
Як вказує позивач, оскільки Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АРКС» за умовами Договору здійснює виплату страхового відшкодування у розмірі, що дорівнює розміру відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, та на підставі розрахунку страхового відшкодування, складеного страхового акту №ARX3741035 від 13.07.2023р., позивачем було здійснено сплату суми страхового відшкодування потерпілому у розмірі 6566,00 грн.
Посилаючись на ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування», ч. 1 ст. 1194, ст. 1172 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 6566,00 грн., а порядку суброгації.
З даного приводу судова колегія вважає за необхідне зауважити на наступному.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).
З аналізу змісту Глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття “особа, яка завдала шкоду» та “особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативного захистити свої права та інтереси.
Тлумачення ч. 1 ст. 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювання шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами.
Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі №910/14685/17.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, а також заперечення відповідача проти його задоволення, колегія суддів зазначає, що на позивача у даному випадку покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами факт перебування громадянина ОСОБА_1 в трудових відносинах із відповідачем - ТОВ “Північ Транс», а також заподіяння ним шкоди саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до частин першої, третьої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Водночас, наявні матеріли справи не містять жодних належних, допустимих, вірогідних доказів, які б прямо чи опосередковано свідчили про перебування громадянина ОСОБА_1 в трудових відносинах із відповідачем, а також заподіяння ним шкоди саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
До того ж, за відсутності відповідних доказів, зокрема трудового договору (контракту), посадової інструкції, окремого доручення роботодавця, яким громадянин ОСОБА_1 виконував роботу, відсутні й підстави вважати, що особа, яка завдала шкоди, перебуває у трудових відносинах з відповідачем.
Постанова Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.07.2023 у справі №210/3489/23, в якій вказується про те, що ОСОБА_1 працює в ТОВ “Північ Транс» не є, та не може бути доказом на підтвердження перебування особи, яка завдала шкоди у трудових відносинах з відповідачем та виконував свої службові обов'язки як працівник (водій) відповідача на час скоєння ДТП, оскільки у вказаній постанові було засвідчено лише факт ДТП та не було предметом дослідження перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем.
Судова колегія зазначає, що позивач не був позбавлений можливості подати до суду першої інстанції клопотання про витребування у відповідача таких доказів у порядку, передбаченому статтею 81 ГПК України, проте таким правом позивач не скористався.
У свою чергу, в силу приписів норм ГПК України, витребування доказів не є обов'язком господарського суду, а тягар доказування покладається на сторони процесу.
Варто зауважити, що матеріали даної справи також не містять доказів володіння та користування відповідачем - ТОВ “Північ Транс» ТЗ «Mercedes-Benz», р/н НОМЕР_1 .
Разом з цим, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №426/16825/16-ц.
Відтак, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини перебування громадянина ОСОБА_1 в трудових відносинах із відповідачем - ТОВ “Північ Транс», заподіяння ним шкоди саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків, а також те, що відповідач є володільцем цього джерела підвищеної небезпеки.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 у справі №916/4702/24.
За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариство “Страхова компанія “АРКС» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 у справі №916/4702/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариство “Страхова компанія “АРКС» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 у справі №916/4702/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду ООдеської області від 20.12.2024 у справі №916/4702/24 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська