Справа № 758/13873/20 Суддя (судді) першої інстанції: Гребенюк В.В.
23 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Чаку Є.В.,
суддів Єгорової Н.М.,
Коротких А.Ю.
за участю секретаря Дудин А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Подільського районного суду м.Києва від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Держави Україна в особі Державної казначейської служби, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Евакуатор Сервіс», Головне управління Національної поліції у м. Києві про скасування постанови, визнання дій суб'єкта владний повноважень протиправними та відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями суб'єкта владних повноважень, -
ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Держави Україна в особі Державної казначейської служби, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Евакуатор Сервіс», Головне управління Національної поліції у м. Києві про скасування постанови, визнання дій суб'єкта владний повноважень протиправними та відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями суб'єкта владних повноважень.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 13 січня 2025 року позов задоволено. Скасовано постанову АС № 0000057885 від 24.11.2020. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 1414 гривень, яка складається з витрат на послуги з евакуації та збереження транспортного засобу на спеціальному майданчику.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Апелянт зазначив, що транспортний засіб позивача зупинено на перехресті вулиці Липська та Інститутська, біля будівлі, що має адресу Інстутська 24/7, саме тому в постанові і зазначена дана адреса вчинення правопорушення.
У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба України підтримала апеляційну скаргу відповідача та зазначила, що обраний судом першої інстанції спосіб стягнення матеріальної шкоди з Казначейства є необґрунтованим і таким, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права.
Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.11.2020 головним інспектором з паркування Смаляним В.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АС № 0000057885 від 24.11.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП.
У постанові вказано, що 24.11.2020 о 11 годині 43 хвилини позивач здійснив зупинку належного йому на праві приватної власності транспортного засобу марки CHEVROLET AVEO, д.н.з НОМЕР_1 на вулиці Інститутська 24/7 м. Києва, ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив вимоги п. 15.9 г) ПДР.
Технічний засіб, яким здійснено фото/відео фіксацію правопорушення: Sigma X-treme PQ53, CammPro I826.
Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та інше.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 3 статті 122 КУпАП встановлена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно ч.1 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до ст. 265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.
Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу.
Вказані норми свідчать про те, що за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, у разі порушення вимог зупинки транспортних засобів особи підлягають адміністративній відповідальності.
При цьому, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП).
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Судом встановлено, що 24.11.2020 о 11 годині 43 хвилини на вулиці Липській біля будинку Інстутська 24/7 інспектором з паркування у режимі фотозйомки зафіксовано порушення правил зупинки транспортного засобу марки CHEVROLET AVEO, д.н.з НОМЕР_1 , власником якого є позивач, а саме ТЗ зупинено ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушено вимоги п.15.9«г» ПДР України.
Фіксація вказаного правопорушення здійснювалась за допомогою приладу - Sigma X-treme PQ53, CammPro I826, про що відповідно до вимог ст. 283 КУпАП вказано у постанові. Веб-сайт, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові.
Так, зі змісту матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб CHEVROLET AVEO, здійснив зупинку поряд з дорожнім знаком 5.38.1 «Пішохідний перехід».
Розділом 8 Правил дорожнього руху встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до Правил дорожнього руху, дорожній знак 5.38.1 застосовується для позначення місць, призначених для організованого переходу пішоходів через проїзну частину. Знак встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу.
Пунктом 15.1 Правил дорожнього руху визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Пунктом 15.9 пп. «г» ПДР України встановлено, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
З фотофіксації чітко вбачається, що передня частина транспортного засобу позивача була фактично розташована на ближній межі пішохідного переходу.
Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль знаходиться на відстані менше 10 метрів до пішохідного переходу, а заміри інспектором з паркування не здійснювалися, колегія суддів оцінює критично, оскільки в даному випадку вказані обставини підтверджені матеріалами фотофіксації, з яких вбачається відсутність відстані від передньої частини транспортного засобу до початку дорожньої розмітки пішохідного переходу. Тобто, у даному випадку порушення 15.9.«г» ПДР України є очевидним, і надані фото докази дозволяють в повній мірі ідентифікувати транспортний засіб.
При цьому, характер доказування у цій справі не потребував вимірювання певних величин, та надані докази фотофіксації вказують на зупинку транспортного засобу безпосередньо на дорожньому полотні біля самого пішохідного переходу.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У силу вимог частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В даній справі відповідачем на виконання покладеного на нього обов'язку доказування, регламентованого частиною другою статті 77 КАС України, було доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності.
Посилання суду першої інстанції на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду щодо необхідності здійснення заміру відстані на місці вчинення правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в рамках даної справи матеріали фотофіксації безсумнівно підтверджують здійснення зупинки транспортного засобу із порушенням п.15.9.«г» ПДР України без необхідності здійснення додаткових вимірів, а наданих доказів достатньо для підтвердження правомірності накладення на позивача штрафу за частиною третьою ст.122 КУпАП і законності спірної постанови.
Щодо тверджень апелянта про те, що розташування його транспортного засобу на проїжджий частині не створювало перешкод для дорожнього руху та аварійної ситуації, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно з пунктом «г» частини 2 статті 265-4 КУпАП розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху якщо транспортний засіб зупинено на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та шостою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту),частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу.
При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов'язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особі, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, відбувається невідкладно за зверненням такої особи після сплати штрафу за вчинене правопорушення та оплати вартості послуг із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.
У даному випадку, тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування, яке здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, є наслідком вчинення правопорушником порушення позивачем, передбаченого частинами третьою та шостою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту).
Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статтею 122 КУпАП.
Доводи позивача та висновки суду першої інстанції про те, що транспортний засіб було розташовано по вулиці Липська в м. Києві, а не за адресою: вул. Інститутська 24/7, як про це зазначено у оскаржуваній постанові, колегія суддів вважає необгрунтованими.
Як пояснив апелянт транспортний засіб позивача зупинено на перехресті вулиці Липська та Інститутська, біля будівлі, що має адресу: Інстутська 24/7, саме тому в постанові і зазначена дана адреса вчинення правопорушення.
Вказані обставини підтверджуються відомостями з сайту google.com.ua.maps.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття 24.11.2020 постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення постанови про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м.Києва від 13 січня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Держави Україна в особі Державної казначейської служби, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Евакуатор Сервіс», Головне управління Національної поліції у м. Києві про скасування постанови, визнання дій суб'єкта владний повноважень протиправними та відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями суб'єкта владних повноважень відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких