18 квітня 2025 року справа № 320/14199/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Михайлюк І.В.,
представник відповідача - Маковіцька Н.В., Дісюк С.С.,
06.09.2023 через підсистему Електронний суд до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства закордонних справ України (далі - відповідач-1), Державного секретаря МЗС України Банькова Олександра Сергійовича (далі - відповідач-2), Директора Департаменту фінансово - адміністративного менеджменту МЗС України Лук'янова Володимира Сергійовича (далі - відповідач-3), начальника Управління кадрового менеджменту МЗС України Мошківського Віталія Володимировича (далі - відповідач-4), Надзвичайного і Повноважного Посла України в ФРН Макеєва Олексія Сергійовича (далі - відповідач-5), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Відповідача-4 щодо одноосібного прийняття рішення про внесення змін до Плану ротації, складання та подання на підпис в.о. Державного секретаря МЗС змін до Плану ротації у 2023 році від 31.07.2023;
- визнати протиправним та скасувати Наказ МЗС №71/дск від 31.07.2023;
- визнати протиправним та скасувати Наказ МЗС №1428-ос від 15.08.2023;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Посольства України в ФРН № 97-ос від 30.08.2023;
- зобов'язати Відповідача-1, Міністерство закордонних справ України, невідкладно поновити позивача на посаді першого секретаря з консульських питань Посольства України в ФРН;
- встановити строк та зобов'язати Відповідача-1, Міністерство закордонних справ України, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи №320/14199/24 між суддями від 01.04.2024 визначено склад суду: головуючий суддя Кушнова А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у сумі 2361,92 грн. та доказів надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачам 2, 3, 4, 5 засобами поштового зв'язку листом з описом вкладення.
14.05.2024 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача про зміну предмету позову, подану через підсистему "Електронний Суд" 12.05.2024, до якої додано позовну заяву в новій редакції від 12.05.2024 разом із доказами сплати судового збору у сумі 2361,92 грн. та доказами надсилання копії позовної заяви з додатками до електронного кабінету відповідача за позовної заявою в новій редакції.
Так, у позовній заяві в новій редакції від 12.05.2024 позивачка ОСОБА_1 звертається до суду із позовом до Міністерства закордонних справ України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії посадової особи Відповідача - ОСОБА_2 щодо одноосібного прийняття рішення про внесення змін до Плану ротації, складання та подання на підпис в.о. Державного секретаря МЗС змін до Плану ротації у 2023 році від 31.07.2023;
- визнати протиправним та скасувати Наказ МЗС №71/дск від 31.07.2023;
- визнати протиправним та скасувати Наказ МЗС №1428-ос від 15.08.2023;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Посольства України в ФРН № 97-ос від 30.08.2023;
- зобов'язати Міністерство закордонних справ України, невідкладно поновити позивача на посаді першого секретаря з консульських питань Посольства України в ФРН;
- встановити строк та зобов'язати Міністерство закордонних справ України, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 24.09.2024. Запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Витребувано від відповідача: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на відповідача; копію особової справи позивача у повному обсязі; копії наказів №71/дск від 31.07.2023, №1428-ос від 15.08.2023 та № 97-ос від 30.08.2023 із доказами направлення та вручення позивачу, а також копії всіх матеріалів та документів, на підставі яких було прийнято оскаржувані накази; копію Плану ротації посадових осіб дипломатичної служби у 2023 році, затверджений наказом МЗС №2/дск від 13.01.2023 для ознайомлення в судовому засіданні; довідку про середньомісячне та середньоденне грошове забезпечення позивача за повні два місяці перед звільненням з дипломатичної служби із зазначенням кількості днів служби у кожному місяці (у довідці зазначити нараховані види грошового забезпечення по видах грошового забезпечення окремо із зазначенням підстав для нарахування та виплати кожної складової, суми утримань та компенсації податків, а також суму до виплати); копію послужного списку позивача за весь період дипломатичної служби.
Ухвалу суду від 16.08.2024 було направлено учасникам процесу засобами електронного зв'язку до електронних кабінетів позивача та відповідача 23.08.2024 о 00:59 год, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа, сформованими секретарем судового засідання.
09.09.2024 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача від 08.09.2024, подану через підсистему "Електронний Суд", про проведення судового засідання, призначеного на 24.09.2024 о 10.30 год., в режимі відеоконференції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи №320/14199/24 в режимі відеоконференції за участю представника позивача поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв'язку.
10.09.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив відповідача від 09.09.2024 №721/17-636-5ДСК разом із доданими документами із грифом "Для службового користування", які були долучені судом до матеріалів справи.
В судове засідання 24.09.2024 з'явились представники відповідача та позивач (в режимі ВКЗ). Протокольною ухвалою суду від 24.09.2024 суд ухвалив долучити відзив до матеріалів справи та зобов'язав відповідача направити відзив позивачу з виключенням відомостей, що знаходяться під грифом ДСК. У зв'язку з технічними несправностями системи ВКЗ суд ухвалив відкласти наступне судове засідання на 25.10.2024.
Судове засідання 25.10.2024 знято з розгляду у зв'язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги в місті Києві. Наступне судове засідання призначено на 08.11.2024.
Відповідачем через підсистему "Електронний Суд" 06.09.2024 подано клопотання про продовження процесуального строку, в якому останній просить суд розглянути клопотання про продовження строку на подачу відзиву на позов та витребуваних судом доказів у справі та продовжити МЗС строк на подачу відзиву та витребуваних судом доказів у справі. Вказане клопотання зареєстровано канцелярією суду 08.11.2024.
24.10.2024 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача, подану через підсистему "Електронний Суд" 24.09.2024, в якій остання просить суд повторно зобов'язати відповідача надіслати їй засобами Електронного суду відзив на позов та відповідні докази, які не містять грифу ДСК, а також продовжити розгляд справи в режимі відеоконференції, в якій вона надалі братиме участь особисто.
Також 24.10.2024 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача, подану через підсистему "Електронний Суд" 04.10.2024, про стягнення в дохід Державного бюджету України з представника відповідача Аліни Ферштей штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки в діях посадових осіб МЗС України, у зв'язку із умисним невиконанням рішення суду, вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст.382 КК України. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що станом на 03.10.2024 відповідач всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України та ухвали суду від 16.08.2024, жодних наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи позивачу не надіслав.
Крім того, 24.10.2024 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача, подану через підсистему "Електронний Суд" 08.10.2024, про продовження процесуального строку подання відповіді на відзив, в якій позивач вказує на те, що 04.10.2024 відповідач за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи надіслав позивачу відзив на позовну заяву, а також частину наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, проте, враховуючи значний обсяг поданих відповідачем документів, у позивача виникла необхідність продовження судом строку для подачі відповіді на відзив.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 клопотання відповідача про продовження процесуального строку на подачу відзиву та витребуваних судом доказів від 06.09.2024 - задоволено: продовжено відповідачу процесуальний строк на подачу відзиву та витребуваних судом доказів на 5 (п'ять) днів з дня отримання цієї ухвали суду. У задоволенні клопотання позивача про стягнення в дохід Державного бюджету з представника відповідача Аліни Ферштей штрафу - відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 клопотання позивача про продовження строку подання до суду відповіді на відзив від 08.10.2024 - задоволено частково: продовжено позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву на 5 (п'ять) днів з дня ознайомлення з повною версією відзиву на позов та додатками до нього, які містять гриф "Для службового користування".
04.10.2024 відповідачем через підсистему Електронний суд подано до суду відзив на позовну заяву, з якого виключено інформацію, яка відповідно до пункту 9.6. Типової інструкції про порядок обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затверджену постановою КМУ від 19.10.2016 № 736, визначена службовою. Відзив від 04.10.2024 зареєстровано судом 24.10.2024.
24.10.2024 через підсистему Електронний суд позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить доповнити позовні вимоги вимогами:
- скасувати наказ МЗС №1904/ос від 13.10.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого секретаря з консульських питань Посольства України у ФРН 16 жовтня 2023 року через "відмову від третьої поспіль пропозиції про переведення в органах дипломатичної служби після завершення довготермінового відрядження", як незаконний, такий, що порушує охоронювані законом права і інтереси позивача та поновити ОСОБА_1 на посаді першого секретаря з консульських питань Посольства України в ФРН;
- стягнути з Міністерства закордонних справ України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справи України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.09.2023 по дату прийняття рішення суду.
24.10.2024 через підсистему Електронний суд позивачем подано заяву про поновлення процесуального строку, в якій позивач, ознайомившись із матеріалами, надісланими відповідачем 04.10.2024, вказує, що після першого судового засідання (24.09.2024), позивачу стало відомо, що на підставі наказу МЗС №1904/ос від 13.10.2023 позивача звільнено з посади першого секретаря з консульських питань Посольства України у ФРН 16 жовтня 2023 року через "відмову від третьої поспіль пропозиції про переведення в органах дипломатичної служби після завершення довготермінового відрядження". У зв'язку з цією обставиною у позивача виникла необхідність збільшити позовні вимоги шляхом подання до суду відповідної заяви. Позивач вказує, що оскільки про своє звільнення позивачу стало відомо після першого судового засідання по даній справі, виникла необхідність звернутися до суду із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку з поважних причин. Враховуючи вищевикладене, позивач просить поновити процесуальний строк для подання до суду заяви про збільшення позовних вимог, щодо незаконного звільнення позивача, долучити заяву про збільшення позовних вимог до матеріалів справи та вирішити заявлені позовні вимоги по суті.
Заява позивача про збільшення позовних вимог від 24.10.2024 та заява про поновлення процесуального строку від 24.10.2024 зареєстровані судом 25.10.2024.
07.11.2024 відповідачем через підсистему Електронний суд подано клопотання про залишення заяви про збільшення позовних вимог без розгляду через пропуск строку звернення до суду, яке зареєстровано судом 08.11.2024.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 вирішено відкласти вирішення питання про прийняття до розгляду судом заяви про збільшення позовних вимог до отримання доказів від учасників справи, витребувано від позивача пояснення та докази від відповідача, відкладено судове засідання на 29.11.2024.
14.11.2024 позивачем подано через підсистему "Електронний Суд" додаткові пояснення, зареєстровані судом 14.11.2024, в яких позивач просить поновити процесуальний строк для подання до суду заяви про збільшення позовних вимог, щодо незаконного звільнення позивача, долучити заяву про збільшення позовних вимог до матеріалів справи та вирішити заявлені позовні вимоги по суті.
28.11.2024 канцелярією суду зареєстровано додаткові пояснення відповідача, подані через підсистему "Електронний Суд" 27.11.2024, в яких останній просить суд врахувати доводи, викладені ним під час розгляду справи.
29.11.2024 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із розглядом термінової справи №320/56879/24. Наступне судове засідання призначено на 13.12.2024.
У судове засідання, призначене на 13.12.2024, з'явились позивач та представник позивача (в режимі ВКЗ) та представники відповідача.
Під час судового засідання 13.12.2024 позивач та її представник підтримали клопотання, подане через підсистему Електронний суд 24.10.2024 про поновлення процесуального строку для подання до суду заяви про збільшення позовних вимог щодо незаконного звільнення позивача та про вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог про скасування наказу МЗС №1904/ос від 13.10.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого секретаря з консульських питань Посольства України у ФРН 16 жовтня 2023 року через "відмову від третьої поспіль пропозиції про переведення в органах дипломатичної служби після завершення довготермінового відрядження", як незаконного, такого, що порушує охоронювані законом права і інтереси позивача та поновлення позивача на посаді першого секретаря з консульських питань Посольства України в ФРН; стягнення з Міністерства закордонних справ України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справи України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.09.2023 по дату прийняття рішення суду.
У судовому засіданні 13.12.2024 представники відповідача підтримали подане через підсистему Електронний суд 07.11.2024 клопотання про визнання неповажними причин пропуску строку звернення позивача до суду, а заяви позивача про поновлення процесуального строку та про збільшення позовних вимог просили залишити без розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 витребувано у відповідача оригінал особової справи ОСОБА_1 для огляду в судовому засіданні та залучено до участі у справі спеціаліста Міністерства закордонних справ України з питань використання електронної пошти в системі органів дипломатичної служби України. Відкладено судове засідання на 17.01.2025.
У судове засідання, призначене на 17.01.2025, з'явились позивач та представник позивача (в режимі ВКЗ), представники відповідача та спеціаліст Міністерства закордонних справ України з питань використання електронної пошти в системі органів дипломатичної служби України.
Під час судового засідання 17.01.2025 представник позивача просив долучити до матеріалів справи листи від 20.12.2024 № 914/19-091-169802 та від 20.12.2024 № 914/19-091-170053, підписані начальником Управління цифрової трансформації МЗС. В свою чергу, позивач просила долучити до матеріалів справи лист Сектору з питань запобігання та виявлення корупції МЗС від 16.08.2023 № 110/23-628/1-77880-ВН. Вказані листи було долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача просив долучити до справи додаткові пояснення від 16.01.2025, які стосувались звільнення позивача з посади першого секретаря з консульських питань Посольства України в ФРН, зокрема, здійснення остаточних розрахунків з позивачем у зв'язку з її звільненням. Додаткові пояснення відповідача від 16.01.2025 було долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 17.01.2025 було досліджено оригінал особової справи позивача та опитано спеціаліста Міністерства закордонних справ України з питань використання електронної пошти в системі органів дипломатичної служби України ОСОБА_3 . Судове засідання відкладено на 30.01.2025 у зв'язку з пропозицією позивачу подати додаткові письмові пояснення щодо користування позивачем службовою електронною поштою на електронних портативних пристроях.
29.01.2025 позивачем через підсистему Електронний суд подано додаткові письмові пояснення щодо користування службовою електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_2, суперечливих пояснень спеціаліста МЗС з приводу користування та блокування службової електронної адреси та щодо обов'язку МЗС доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності. Вказані пояснення зареєстровані судом 29.01.2025.
У судовому засіданні 30.01.2025 долучено до матеріалів справи додаткові пояснення позивача від 29.01.2025 щодо користування службовою електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_2, суперечливих пояснень спеціаліста МЗС з приводу користування та блокування службової електронної адреси та щодо обов'язку МЗС доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, а також лист від 24.01.2025 № 914/19-091-8353, підписаний начальником Управління цифрової трансформації МЗС.
Позивач та її представник у судовому засіданні 30.01.2025 просили врахувати доводи, викладені в додаткових поясненнях від 14.11.2025 та 29.01.2025 та інформацію, викладену в листі від 24.01.2025 № 914/19-091-8353 та поновити їй строк на звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог від 24.10.2024, вказуючи на поважність причин такого пропуску.
Так, в обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення до суду, позивач у заяві про збільшення позовних вимог від 24.10.2024 посилається на те, що, як про прийняття наказу МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос "Про звільнення ОСОБА_1 ", так і про листи відповідача, які містили пропозиції про переведення в системі органів дипломатичної служби, що передували прийняттю вказаного наказу, їй стало відомо 04.10.2024, після ознайомлення з частиною матеріалів справи, які були надіслані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву.
Також, позивач зазначає, що наказ МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос "Про звільнення ОСОБА_1 " та листи відповідача, які містили пропозиції про переведення в системі органів дипломатичної служби, направлялись на її службову електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, яка була установлена на її робочому комп'ютері в приміщенні Посольства України у ФРН, доступу до якого її було позбавлено 04.09.2023 шляхом заборони перебувати на території даної закордонної дипломатичної установи України.
Крім того, позивач стверджує, що відповідачу було відомо про наявність у неї офіційної особистої електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку надсилалась відповідь на її звернення.
Представник відповідача у клопотанні про залишення заяви про збільшення позовних вимог без розгляду від 07.11.2024, наголошує на пропуску позивачем строку звернення до суду стверджуючи, що з моменту прийняття наказу МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос "Про звільнення ОСОБА_1 " пройшов 1 рік (один рік), що ставить під сумнів саму можливість Позивачки бути необізнаною про порушення, на її думку, прав та інтересів.
Представник відповідача наголошує на тому, що про прийняття наказу МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача було повідомлено листом від 16.10.2023 № 201/19-910-123313 на єдину відому Управлінню кадрового менеджменту МЗС електронну адресу позивачки: ІНФОРМАЦІЯ_2, при цьому електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку позивач вказує, як свою офіційну особисту, відсутня в її особовій справі, а отже не була повідомлена Управлінню кадрового менеджменту МЗС, а тому не могла бути використана для надсилання інформації або документів.
Також, представник відповідача зазначає, що позивач мала доступ до електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 з будь-якого іншого портативного електронного пристрою, а не тільки з її робочого комп'ютера.
Крім того, представник відповідача звертає увагу суду на те, що у вересні 2023 року нарахування заробітної плати позивачу було припинено, що мало би спонукати позивача розпочати з'ясовувати питання про стан її перебування в системі органів дипломатичної служби, чого зроблено не було, що свідчить про обізнаність позивачки про звільнення.
У додаткових поясненнях від 14.11.2024 позивач стверджує, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 була створена спеціалістами МЗС з метою використання в службовій діяльності та має використовуватись для обміну управлінською інформацією, яка не має юридичної сили.
Також, позивач зазначає, що інформаційний обмін службовою електронною поштою не допускається щодо інформації з обмеженим доступом, а тому вважає направлення наказу МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос "Про звільнення ОСОБА_1 ", який містить інформацію з обмеженим доступом, на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправним.
Разом з тим, позивач вказує на відсутність обов'язку для працівників системи органів дипломатичної служби використовувати власні електронні пристрої для роботи із службовою електронною поштою.
Крім того, позивач наголошує на тому, що інформація або документи надсилаються державному службовцю за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними, а тому, з огляду на відсутність в особовій справі інформації про її електронну адресу, наказ МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос "Про звільнення ОСОБА_1 " мав надсилатися виключно на вказану нею адресу місця проживання звичайною поштою.
Представник відповідача, у додаткових поясненнях від 27.11.2024, звертає увагу суду на той факт, що 22.01.2020 позивачем було заповнено та підписано бланк інформації про засоби зв'язку, у якій остання зазначила електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 як таку, яка має використовуватись для доведення інформації до її відома, а тому вважає твердження позивача про неналежне направлення повідомлень із пропозиціями про переведення в системі органів дипломатичної служби та наказу МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос "Про звільнення ОСОБА_1 " на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 безпідставними.
Також, представник відповідача стверджує, що правила роботи з електронною поштою в системі органів дипломатичної служби, на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Порядком роботи з електронною поштою в системі органів дипломатичної служби, затверджений наказом МЗС від 22.07.2016 № 218 (далі - Порядок №218), який втратив чинність на підставі наказу МЗС від 29.08.2024 № 335 "Про затвердження Порядку роботи сервісу службової електронної пошти в системі органів дипломатичної служби" (далі - Порядок № 335).
Так, представник відповідача зазначає, що відповідно до пункту 13 вищенаведеного Порядку №218, який був чинним в 2023 році, передбачено, що персональні електронні адреси працівників у форматі "ім'я.прізвище@mfa.gov.ua" можуть використовуватись також на портативних електронних пристроях працівників системи органів дипломатичної служби України (ноутбуки, мобільні телефони, планшети тощо), а тому позивач мала змогу використовувати свою електронну адресу з будь-якого пристрою.
Разом з тим, представник відповідача вказує на те, що позивачу були відомі логін та пароль для входу в електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки остання самостійно обирала бажаний пароль доступу до неї, а також могла в будь-який момент самостійно його змінити, як це передбачено Додатком 2 до Інструкції щодо обробки та захисту державних інформаційних ресурсів в електронній пошті МЗС, затвердженої наказом МЗС від 07.12.2021 № 552.
Крім того, представник відповідача зазначає, що даним Порядком №218 передбачалась можливість направлення інформації, повідомлень, а також службових документів. Жодних заборон щодо направлення інформації та документів, що стосуються вступу на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, даний Порядок не містив.
Представник відповідача також стверджує, що хоча Порядком №218 не передбачалось блокування та видалення електронних адрес електронної пошти МЗС, на момент виникнення спірних правовідносин, процедура блокування та видалення електронної адреси електронної пошти МЗС здійснювалась з моменту набрання чинності новим Порядком №335 та згідно процедури, яка передбачена Порядком № 335.
Представник відповідача стверджує, що відповідно до пункту 34 Порядку № 335 блокування електронних адрес електронної пошти МЗС здійснюються, зокрема, у випадках наявності наказу МЗС на відпустку по догляду за дитиною, звільнення або увільнення від роботи у зв'язку з перебуванням на військовій службі.
Згідно з пунктом 38 Порядку № 335 процедура видалення електронної адреси електронної пошти МЗС включає в себе видалення відповідних облікових записів, електронних адрес електронної пошти МЗС та поштових повідомлень.
Пунктом 39 Порядку № 335 передбачено, що видалення електронної адреси електронної пошти МЗС здійснюється не раніше, ніж через 30 днів, та не пізніше, ніж через 90 днів після блокування облікового запису.
Представник відповідача стверджує, що персональну електронну адресу позивачки ІНФОРМАЦІЯ_2 було заблоковано відповідачем 18.10.2023, доказом чого є резолюція в Системі електронного документообігу "АСКОД" та відповідний аудит. В подальшому, вказану електронну адресу позивача було видалено.
Також, представник відповідача зазначив, що у зв'язку з тим, що з моменту блокування електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 пройшов 1 (один) рік, інформація про користування позивачем даною електронною адресою була видалена з серверів МЗС.
Представник відповідача вважає, що у позивача було достатньо часу для ознайомлення з наказом МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос "Про звільнення ОСОБА_1 ", оскільки видалення електронної адреси та всіх наявних повідомлень відбулось мінімум через 30 днів з моменту блокування.
У додаткових поясненнях від 16.01.2025 представник відповідача зазначає, що з моменту прийняття наказу МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос пройшов 1 (один) рік, протягом якого позивач жодним чином не намагалася дізнатися про стан проходження нею дипломатичної служби.
Крім того, представник відповідача стверджує, що згідно з довідкою від 29.08.2024 № 212/17-927-112 про середню заробітну плату ОСОБА_1 , нарахування заробітної плати позивачу було припинено у вересні 2023 року, а 31.10.2023 на банківський рахунок Позивача в АТ "Державний ощадний банк України", з урахуванням податків та зборів, перераховано грошову компенсацію за невикористанні частини щорічних відпусток за відпрацьований період з 31.12.2018 по 30.08.2023 у розмірі 86 176,77 грн., що підтверджується довідкою від 14.01.2025 № 212/17-927-11.
На думку представника відповідача, оскільки після здійснення остаточних розрахунків при звільненні, жодних нарахувань на банківський рахунок позивача від відповідача не надходило, вона мала би поставити під сумнів своє перебування на посаді першого секретаря з консульських питань Посольства України в ФРН та розпочати з'ясовувати про стан своїх справ та інтересів.
Разом з тим, представник відповідача звертає увагу суду на той факт, що на наступний день (17.10.2023) після звільнення позивача з посади першого секретаря з консульських питань Посольства в ФРН, а саме 16.10.2023, нею було здійснено перереєстрацію власного транспортного засобу на цивільні номерні знаки, що підтверджується відповіддю на запит Посольства від 15.11.2024 підрозділом реєстрації транспортних засобів Земельного відомства у справах громадян та правопорядку (Landesamt fur Burger- und Ordnungsangelegenheiten (LABO), Abt. III - Kraftfahrzeugwesen, Kraftfahrzeugzulassung).
У своїх додаткових поясненнях від 29.01.2025 позивач стверджує, що службовою електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на особистих електронних пристроях позивач не користувалась, а доступ до згаданої адреси мала виключно на робочому комп'ютері в приміщенні Посольства України в ФРН.
Також позивач стверджує, що у період попередньої роботи в Посольстві України в рф з огляду на специфіку консульської роботи вона свідомо відмовилася від встановлення службової електронної пошти на своєму мобільному телефоні чи будь-яких інших належних особисто їй електронних пристроях.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024, зазначені у заяві ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку від 24.10.2024, додаткових поясненнях по справі позивача від 14.11.2024 та додаткових поясненнях у справі позивача від 29.01.2025.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку від 24.10.2024 для подання до суду заяви про збільшення позовних вимог від 24.10.2024 з урахуванням додаткових пояснень по справі позивача від 14.11.2024 та додаткових пояснень у справі позивача від 29.01.2025 - відмовлено.
Заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024, подану через підсистему "Електронний суд" 24.10.2024, про скасування наказу МЗС №1904/ос від 13.10.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого секретаря з консульських питань Посольства України у ФРН 16 жовтня 2023 року через "відмову від третьої поспіль пропозиції про переведення в органах дипломатичної служби після завершення довготермінового відрядження", як незаконний, такий, що порушує охоронювані законом права і інтереси позивача та поновити останню на посаді першого секретаря з консульських питань Посольства України в ФРН, стягнення з Міністерства закордонних справ України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справи України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.09.2023 по дату прийняття рішення суду, - залишено без руху.
Позивачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання (вручення) повного тексту ухвали про залишення заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024 без руху для усунення недоліків такої заяви, а саме:
- надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з даною заявою, навівши інші підстави для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про скасування наказу МЗС №1904/ос від 13.10.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого секретаря з консульських питань Посольства України у ФРН 16 жовтня 2023 року через "відмову від третьої поспіль пропозиції про переведення в органах дипломатичної служби після завершення довготермінового відрядження", як незаконний, такий, що порушує охоронювані законом права і інтереси позивача та поновити останню на посаді першого секретаря з консульських питань Посольства України в ФРН, стягнення з Міністерства закордонних справ України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справи України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.09.2023 по дату прийняття рішення суду.
Постановляючи ухвалу від 30.01.2025 про залишення без руху заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024, поданої через підсистему "Електронний суд" 24.10.2024, суд виходив з такого.
За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є розписка про одержання/ознайомлення рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом тощо.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Вирішуючи питання про поважність підстав пропуску строку звернення до суду, вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду та обґрунтованість заяви про поновлення строку звернення до суду, суд в ухвалі від 30.01.2025 про залишення без руху заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024, поданої через підсистему "Електронний суд" 24.10.2024, виходив з такого.
Наказом МЗС від 26.09.2018 № 1805-ос ОСОБА_1 з 06.10.2018 переведена на посаду першого секретаря з консульських питань Посольства України в ФРН на час довготермінового відрядження.
Отже, з 06.10.2018 позивач перебувала у довготерміновому відрядженні у Посольстві України в Федеративній Республіці Німеччина (далі - Посольство) та обіймала посаду першого секретаря з консульських питань.
Правові засади та порядок організації дипломатичної служби як складової частини державної служби, а також особливості її проходження та правового статусу посадових осіб дипломатичної служби визначає Закон України "Про дипломатичну службу" (далі - Закон).
Відповідно до статті 1 Закону, дипломатична служба - це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності посадових осіб дипломатичної служби, пов'язаній з реалізацією зовнішньої політики України, захистом національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону наведені у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 5) довготермінове відрядження - проходження дипломатичної служби посадовими особами дипломатичної служби на відповідних посадах у закордонних дипломатичних установах України у строки, передбачені цим Законом, з метою виконання дипломатичних або консульських функцій чи адміністративно-технічного забезпечення діяльності закордонних дипломатичних установ України, а також робота на посадах із виконання функцій з обслуговування в закордонних дипломатичних установах України; 8) посади дипломатичної служби - дипломатичні та адміністративні посади органів дипломатичної служби; 9) посадові особи дипломатичної служби - дипломатичні службовці та адміністративні службовці органів дипломатичної служби; 13) ротація - планове заміщення посад дипломатичної служби в органах дипломатичної служби посадовими особами дипломатичної служби. Частиною другою статті 3 Закону передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом на дипломатичну службу посадових осіб дипломатичної служби, її проходженням, припиненням, а також оплатою праці, соціально-побутовим забезпеченням, заохоченнями і соціальними гарантіями, робочим часом і часом відпочинку, відпустками, відповідальністю посадових осіб дипломатичної служби, регулюються цим Законом, Законом України "Про державну службу" та іншими актами законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону в органах дипломатичної служби здійснюється ротація посадових осіб дипломатичної служби. Посадові особи дипломатичної служби підлягають ротації і направляються у довготермінове відрядження з урахуванням рівня їхньої професійної компетентності, службової необхідності. Участь посадових осіб дипломатичної служби у ротації є обов'язковою умовою проходження ними дипломатичної служби.
Відповідно до вимог статті 18 Закону строк довготермінового відрядження працівників дипломатичної служби, як правило, становить до чотирьох років у державах з нормальними кліматичними умовами та стабільною безпековою ситуацією і до трьох років - у державах з важкими кліматичними умовами або складною безпековою ситуацією. Після закінчення строку довготермінового відрядження працівники дипломатичної служби відкликаються у порядку, встановленому законодавством.
Після закінчення довготермінового відрядження посадовим особам дипломатичної служби (крім осіб, призначених за контрактом про проходження дипломатичної служби) у порядку ротації надається посада в системі органів дипломатичної служби, рівнозначна тій, яку зазначена посадова особа займала до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження.
Основні організаційні засади та процедуру здійснення ротації посадових осіб дипломатичної служби (далі - посадові особи) в органах дипломатичної служби визначає Порядок ротації посадових осіб дипломатичної служби в органах дипломатичної служби, затверджений наказом МЗС від 18.10.2018 № 427, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.11.2018 за № 1274/32726, у редакції від 23.05.2023, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №427).
Згідно з положеннями пункту 1 Порядку №427 ротація посадових осіб здійснюється з метою підвищення ефективності їхньої професійної діяльності та з урахуванням інтересів дипломатичної служби. Ротація здійснюється шляхом планового заміщення посад для належного кадрового забезпечення органів дипломатичної служби, ефективного використання людських ресурсів, забезпечення плановості службової кар'єри та просування по службі. Планове заміщення посад дипломатичної служби підготовленими посадовими особами реалізується в апараті МЗС, представництвах МЗС на території України та в закордонних дипломатичних установах України (далі - ЗДУ) у порядку, визначеному частиною першою статті 20 Закону.
Пунктом 3 Порядку №427 визначено, що підбір кандидатів для проведення ротації здійснюється на принципах змагальності з урахуванням службової необхідності, відповідного рівня професійної компетентності, особистих якостей, досвіду роботи і результатів оцінювання службової діяльності.
Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку №427, призначення, переведення на посади дипломатичної служби в органах дипломатичної служби посадових осіб здійснюється на підставі Плану ротації на визначений рік, що затверджується наказом МЗС за підписом Державного секретаря МЗС (далі - План ротації).
План ротації складається з двох частин:
- План ротації ЗДУ;
- План ротації апарату МЗС та представництв МЗС на території України.
Так, пунктом 1 розділу ІІ Порядку №427 визначено, що направлення та відкликання посадових осіб до/із ЗДУ здійснюються відповідно до Плану ротації ЗДУ в межах визначеного календарного року. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку підготовка Плану ротації ЗДУ здійснюється службою управління персоналом МЗС за такими етапами: 1) визначення переліку посад ЗДУ, що підлягають заміщенню в наступному році; 2) формування проекту Плану ротації ЗДУ; 3) затвердження Плану ротації ЗДУ.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №427 визначення переліку посад ЗДУ, що підлягають заміщенню в наступному році, здійснюється за такими етапами: 1) формування списку посадових осіб, які підлягають ротації в наступному році, надсилання його до ЗДУ та узагальнення пропозицій щодо термінів їхнього відкликання; 2) затвердження Державним секретарем МЗС графіка відкликання посадових осіб та його доведення до ЗДУ; 3) ознайомлення посадових осіб, які підлягають відкликанню в наступному році, під підпис; 4) коригування проектів штатних розписів ЗДУ на наступний рік з урахуванням пропозицій їхніх керівників та типових штатних розписів ЗДУ; 5) затвердження Державним секретарем МЗС переліку посад ЗДУ, які підлягають заміщенню у наступному році (далі - перелік посад ЗДУ); 6) ознайомлення посадових осіб із переліком посад ЗДУ та терміном подання заяв; 7) доведення до інших державних органів, зазначених у частині першій статті 23 Закону, витягів з переліку посад ЗДУ в частині, що їх стосується.
Як вбачається з Графіку відкликання посадових осіб дипломатичної служби та повернення працівників, які виконують функції з обслуговування, стосовно працівників, строк довготермінового відрядження яких завершувався у 2022 році, датою відкликання позивачки з довготермінового відрядження було визначено серпень 2022 року, про що остання була ознайомлена під підпис.
Отже позивач, перебуваючи з 06.10.2018 у довготерміновому відрядженні у Посольстві України в Федеративній Республіці Німеччина та обіймаючи посаду першого секретаря з консульських питань була обізнана з тим, що період перебування у довготерміновому відрядженні, визначений Законом у 4 роки, закінчувався, про що позивачем проставлено підпис в Графіку відкликання посадових осіб дипломатичної служби та повернення працівників, які виконують функції з обслуговування стосовно працівників, строк довготермінового відрядження яких завершувався у 2022 році.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням рф в Україну та масовим виїздом громадян України у країни ЄС, в основному до Польщі і Німеччини, керівництвом МЗС було прийнято рішення про перенесення ротації позивачки на 2023 рік з метою підсилення консульської складової роботи Посольства. Про прийняте рішення МЗС повідомило Посольство листом від 09.06.2022 № 201/61212-914-37125-ВН (т.2, а.с.48).
Відповідно до вимог підпункту 1 пункту 3 розділу ІІ Порядку, МЗС розроблено проєкт Графіку відкликання посадових осіб дипломатичної служби, які підлягають ротації у 2023 році, який листом від 24.10.2022 № 201/20-910-77711-ВН направлено на розгляд Посольств для внесення обґрунтованих пропозицій щодо корегування визначених термінів відкликання посадових осіб дипломатичної служби, які підлягають ротації у наступному році, з метою затвердження Графіку їх відкликання.
У свою чергу, Посольство листом від 28.10.2022 № 61212/201-914-79676-ВН, надало пропозиції перенесення дат відкликання певних працівників Посольства, серед яких позивачка була відсутня. Тобто Посольство не вбачало за доцільне перенесення запланованої ротації Позивачки, а запропонований МЗС термін ротації позивачки - квітень 2023 року був залишений без змін.
МЗС листом від 10.11.2022 № 201/20-910-83376-ВН проінформовано закордонні дипломатичні установи (ЗДУ) про затвердження Графіку відкликання працівників дипломатичної служби, які підлягають ротації у 2023 році, та надіслано на електронні адреси ЗДУ витяги з визначеними датами відкликання посадових осіб дипломатичної служби, для ознайомлення під підпис співробітників ЗДУ, які підлягають ротації у 2023 році, як це передбачено підпунктом 3 пункту 3 розділу ІІ Порядку №427.
Так, позивачка була ознайомлена із Графіком відкликання працівників дипломатичної служби, які підлягають ротації у 2023 році, про що свідчить особистий підпис позивачки (т.2, а.с.53). При цьому дата відкликання позивачки визначена квітень 2023 року.
В подальшому МЗС надіслало Посольству листа від 09.06.2023 № 201/61212-914-53563-ВН щодо визначення дати відкликання в Україну Н.В Пауль, термін довготермінового відрядження якої перевищував 4 роки та щодо дати переведення ОСОБА_4 на посаду першого секретаря з консульських питань установи.
На підставі вищевикладеного, наказом В.о. Державного секретаря МЗС № 71/ДСК від 31.07.2023 "Про внесення змін до Плану ротації посадових осіб дипломатичної служби у 2023 році", внесено зміни до Плану ротації, згідно яких ротацію першого секретаря з консульських питань В.О. Харченка перенесено на 2024 рік, а ротацію першого секретаря з консульських питань Н.В. Пауль перенесено на 2023 рік (т.2, а.с.3).
При цьому з додатку до наказу МЗС від 31.07.2023 № 71/ДСК вбачається, що відносно ОСОБА_1 в примітках зазначено лист від 09.06.2022 № 201/61212-914-37125-ВН (інформування Посольства щодо перенесення дати ротації ОСОБА_1 на 2023 рік), а також зазначено дату "за кордоном з 06.10.2018".
В свою чергу, листом від 01.07.2023 № 61212/201-914-61078-ВН Посольство звернулось до МЗС з проханням розглянути можливість відкликати Позивачку з 30.09.2023 у зв'язку з умовами оплати нею орендованого житла. Пропозиція не була підтримана МЗС, оскільки Позивачка була проінформована про заплановану ротацію ще у квітні 2023 року, тому датою відкликання було визначено 31.08.2023 (т.2, а.с.87).
На підставі статті 18 Закону України "Про дипломатичну службу" та Плану ротації посадових осіб дипломатичної служби України у 2023 році, затвердженого наказом МЗС від 13.01.2023 №2/ДСК, листа Посольства України в ФРН від 01.07.2023 № 61212/201-914-61078-ВН МЗС було видано наказ від 15.08.2023 № 1428-ос "Про відкликання ОСОБА_1 ", яким Позивачку було відкликано в Україну 31.08.2023 у зв'язку з закінченням довготермінового відрядження (т.2, а.с.39). В судовому засіданні позивачка підтвердила, що ознайомилась з наказом від 15.08.2023 № 1428-ос 4 вересня 2023 року, коли прийшла до Посольства України в ФРН.
Так, згідно з пунктом 1 наказу МЗС від 15.08.2023 № 1428-ос відкликано ОСОБА_1 , першого секретаря з консульських питань Посольства України у Федеративній Республіці Німеччини, в Україну 31 серпня 2023 року у зв'язку із закінченням довготермінового відрядження.
Відповідно до пункту 2 наказу МЗС від 15.08.2023 № 1428-ос керівнику закордонної дипломатичної установи України наказано забезпечити належну передачу справ ОСОБА_1 у порядку, визначеному розпорядженням МЗС від 29.08.2007 №272 "Про порядок передачі справ працівниками дипломатичної служби"; організувати від'їзд Н.В. Пауль в Україну за маршрутом Берлін - Київ.
Відповідно до пункту 3 наказу МЗС від 15.08.2023 № 1428-ос Н.В . Пауль відповідно до пункту 2 розділу ІV Порядку ротації посадових осіб дипломатичної служби в органах дипломатичної служби, затвердженого наказом МЗС від 18.10.2018 № 427 (зі змінами), протягом десяти календарних днів з дати завершення довготермінового відрядження, визначеної наказом МЗС, прибути до Управління кадрового менеджменту МЗС.
В свою чергу, у зв'язку із завершенням довготермінового відрядження та відповідно до наказу МЗС від 15.08.2023 № 1428-ос Посольством України у Федеративній Республіці Німеччина було видано наказ від 30.08.2023 № 97 "Про завершення довготермінового відрядження першого секретаря ПУ у ФРН Н.В. Пауль". З даним наказом Позивачка ознайомилась 04.09.2023 під підпис.
Відповідно до пункту 1 наказу Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина від 30.08.2023 № 97 припинено з 31.08.2023 здійснення компенсаційних витрат першому секретарю Посольства України у ФРН ОСОБА_1 в частині виплати коштів, передбачених нормами компенсаційних виплат в іноземній валюті для відшкодування витрат під час перебування у довготерміновому відрядженні, коштів для компенсації вартості оренди житла та комунальних послуг під час перебування працівників дипломатичної служби у довготерміновому відрядженні, коштів для компенсації вартості послуг мобільного Інтернету та зв'язку.
Відповідно до пункту 2 наказу Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина від 30.08.2023 № 97 наказано забезпечити належну передачу справ ОСОБА_1 у порядку, визначеному розпорядженням МЗС від 29.08.2007 №272 "Про порядок передачі справ працівниками дипломатичної служби".
Відповідно до пункту 3 наказу Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина від 30.08.2023 № 97 відряджено ОСОБА_1 в Україну 31 серпня 2023 року власним автотранспортом за маршрутом м. Берлін - м. Київ.
З доданих до справи доказів слідує, що у період з 28.08.2023 по 01.09.2023 (п'ятниця) позивачка перебувала на лікарняному, що відповідачем не заперечується.
Судом встановлено, що ознайомившись 4 вересня 2023 року (понеділок) з наказами МЗС від 15.08.2023 № 1428-ос та Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина від 30.08.2023 № 97, правових підстав для перебування позивача на території Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина не було, у зв'язку з чим доступ позивача до службового кабінету на території Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина був припинений. Вказаний факт підтверджено позивачем під час судового засідання.
Матеріали справи свідчать, що протягом десяти календарних днів з дати завершення довготермінового відрядження (31.08.2023), визначеної наказом МЗС від 15.08.2023 № 1428-ос, позивачка не прибула до Управління кадрового менеджменту МЗС, що підтверджено самою позивачкою у судовому засіданні.
Факт неприбуття ОСОБА_1 , першого секретаря з консульських питань Посольства України у Федеративній Республіці Німеччини, протягом десяти календарних днів до Управління кадрового менеджменту МЗС з дати відкликання в Україну 31 серпня 2023 року підтверджується Актом про неповернення з довготермінового відрядження працівника МЗС від 12.09.2023 (т.2, а.с.58).
Наказом МЗС від 11.09.2023 № 1648/ос "Про зарахування у розпорядження МЗС Н.В. Пауль" ОСОБА_1 , першого секретаря з консульських питань Посольства зараховано у розпорядження МЗС з 11.09.2023 по 10.11.2023. Про це Позивачку повідомлено листом МЗС від 11.09.2023 № 201/19-910-108081, який було направлено на її електрону адресу, та складений відповідний протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 11.09.2023.
Відповідно до частини 5 статті 21 Закону України "Про дипломатичну службу" посадовим особам дипломатичної служби, зарахованим у розпорядження МЗС відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, службою управління персоналом пропонуються посади дипломатичної служби в системі органів дипломатичної служби. Посадова особа дипломатичної служби, зарахована у розпорядження МЗС відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, має право відмовитися від двох поспіль пропозицій про переведення в системі органів дипломатичної служби.
Пунктом 7 розділу VІ Порядку №427 визначено, що служба управління персоналом МЗС не пізніше ніж за десять днів до закінчення строку перебування у розпорядженні МЗС пропонує такій особі посаду в апараті МЗС або представництві МЗС на території України, рівнозначну тій, яку посадова особа займала до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження. Посадова особа має у десятиденний строк повідомити про свою згоду або відмову від внесеної пропозиції. У разі відмови чи ненадання позиції посадова особа вважається такою, що відмовилася від третьої поспіль пропозиції про переведення в органах дипломатичної служби після завершення довготермінового відрядження, та звільняється у порядку, встановленому пунктом 4 частини другої статті 28 Закону.
Яку вбачається із доданих до матеріалів справи доказів, листом МЗС від 12.09.2023 № 201/19-910-108472 (т.1, а.с.133) Позивачці у якості першої пропозиції запропоновано переведення на посаду першого секретаря по посаді радника візового відділу Управління консульських послуг Департаменту консульської служби МЗС, про що складено відповідний протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 12.09.2023 (т.1, а.с.132).
Листом МЗС від 22.09.2023 № 201/201-910-113187 (т.1, а.с.138) Позивачці у якості другої пропозиції запропоновано переведення на посаду першого секретаря відділу консульсько-правового забезпечення Управління забезпечення консульської діяльності Департаменту консульської служби МЗС, про що складено відповідний протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 22.09.2023 (т.1, а.с.137).
Листом МЗС від 02.10.2023 № 201/19-910-116760 (т.1, а.с.141) Позивачці у якості третьої поспіль пропозиції запропоновано переведення на посаду першого секретаря по посаді радника відділу антикризового центру Управління забезпечення консульської діяльності Департаменту консульської служби МЗС, про що складено відповідний протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 02.10.2023 (т.1, а.с.140).
У зазначеному листі, Позивачку повідомлено зокрема, що у разі відмови чи ненадання відповіді на пропозицію, вона будете вважатися особою, яка відмовилася від третьої поспіль пропозиції про переведення в органах дипломатичної служби після завершення довготермінового відрядження, що є підставою для звільнення у порядку, встановленому Законом.
Листи МЗС від 12.09.2023 № 201/19-910-108472 від 22.09.2023 № 201/201-910-113187, від 02.10.2023 № 201/19-910-116760 були направлені на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_2, які були успішно доставлені за вказаною адресою (т.1, а.с. 134-136, 139, 142-143).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 28 Закону дипломатична служба припиняється також з таких підстав відмови посадової особи дипломатичної служби, яка зарахована в розпорядження Міністерства закордонних справ України, від третьої поспіль пропозиції про переведення в системі органів дипломатичної служби (частина п'ята статті 21 цього Закону).
Враховуючи відсутність реагування на вказані вище листи та неприбуття Позивачки до служби управління персоналом, наказом МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос ОСОБА_1 була звільнена з посади першого секретаря з консульських питань Посольства 16.10.2023 через відмову від третьої поспіль пропозиції про переведення в органах дипломатичної служби після завершення довготермінового відрядження (т.1, а.с.148).
Про це Позивачку було повідомлено листом МЗС від 16.10.2023 № 201/19-910-123313 (т.1, а.с.147), яким, зокрема, повідомлено про необхідність прибуття її до Управління кадрового менеджменту МЗС для ознайомлення зі згаданим наказом та отримання трудової книжки, про що складено відповідний протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 16.10.2023 (т.1, а.с.144).
Наказ МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос та лист МЗС від 16.10.2023 № 201/19-910-123313 були направлені 16.10.2023 на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_2, які були успішно доставлені за вказаною адресою (т.1, а.с.145-146).
На підставі вказаних доказів відповідач доводить, що позивачка була ознайомлена із наказом про звільнення від 13.10.2023 № 1904/ос саме 16.10.2023 року. Позивачка заперечує факт такого ознайомлення, посилаючись на позбавлення доступу до службового кабінету у Посольстві з 04.09.2023 та відповідно доступу до службового комп'ютера, на якому вона мала б можливість ознайомитися із документами відповідача.
Згідно зі статтею 9-1 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон №889) доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними.
Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов'язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв'язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.
Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1042 "Про затвердження Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв'язку" затверджено відповідний Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв'язку (далі - Порядок №1042).
Інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі.
Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця.
В ухвалі суду від 30.01.2025 про залишення без руху заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024, поданої через підсистему "Електронний суд" 24.10.2024, судом встановлено, що Наказ МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос про звільнення позивачки не направлявся на її поштову адресу, вказану в особовій справі позивачки ( АДРЕСА_1 ) через те, що позивачка не повернулась в Україну з Федеративної Республіки Німеччина, тому єдиним способом, передбаченим Законом №889 та Порядком №1042 було повідомлення позивачки про її звільнення та надсилання наказу про звільнення - на адресу електронної пошти позивачки, яка наявна в особовій справі.
З матеріалів справи слідує, що з метою належного доведення інформації або документів до відома працівників МЗС відповідно до вимог Закону та Порядку №427, МЗС було підготовлено циркулярний лист від 22.01.2020 № 201/36-020-152 "Щодо інформації про засоби зв'язку" (т.3, а.с.61), яким керівникам, зокрема, закордонних дипломатичних установ України доручалось надати працівникам для заповнення бланки інформації про засоби зв'язку та до 31.01.2020 року передати їх разом із супровідним листом до Управління кадрового менеджменту МЗС (на той момент Департамент персоналу МЗС).
На виконання вищенаведеного циркулярного листа Посольством України у ФРН було направлено лист від 24.01.2020 № 61212/201-914-97 (т.3, а.с.62), у додатку до якого містився заповнений Позивачкою бланк інформації про засоби зв'язку (т.3, а.с.63).
У даному бланку інформації про засоби зв'язку, для доведення до неї інформації та документів, Позивачкою було повідомлено Управлінню кадрового менеджменту МЗС електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Крім цього, на прохання Позивачки, яке вона виклала у заяві від 15.03.2023 № 61212/210-921-23409 (т.3, а.с.64), на зазначену електронну адресу щомісячно надсилалась інформація щодо її заробітної плати, а також після звільнення Позивачки з займаної посади, на дану електронну адресу МЗС було надіслано інформацію про остаточні розрахунки у зв'язку з звільненням.
У судовому засіданні 17.01.2025 судом було оглянуто оригінал особової справи ОСОБА_1 . Оглядом особової справи ОСОБА_1 встановлено наявність у матеріалах особової справи бланку інформації про засоби зв'язку позивача у зв'язку з вступом/проходженням державної служби для доведення до відома позивача інформації або документів, а саме адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.3, а.с.68).
Отже, у зв'язку з вступом/проходженням державної служби для доведення до відома позивача інформації або документів Позивачкою вказано зазначену електронну адресу як таку, на яку їй має надсилатися інформація та документи. В матеріалах особової справи позивача відсутні відомості про зазначення іншої адреси електронної пошти або інших контактних даних з нею.
Правила роботи з електронною поштою в системі органів дипломатичної служби України на період виникнення спірних правовідносин визначав Порядок роботи з електронною поштою в системі органів дипломатичної служби, затверджений наказом МЗС від 22.07.2016 № 218 (далі - Порядок № 218, т.3, а.с.65-70), який втратив чинність на підставі наказу МЗС від 29.08.2024 № 335 "Про затвердження Порядку роботи сервісу службової електронної пошти в системі органів дипломатичної служби" (далі - Порядок № 335, т.3, а.с.71-88).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 218 листування в системі органів дипломатичної служби України здійснюється виключно з використанням поштового домену "@mfa.gov.ua".
Пунктом 4 Порядку № 218 визначено, що електронна пошта надається працівникам системи органів дипломатичної служби України (далі - працівники) для використання у службових цілях і призначена для оперативного обміну між працівниками відкритою інформацією та нетаємними службовими документами. Для роботи з електронною поштою використовується програма Live Mail, Outlook Express, Microsoft Outlook, Mozilla Thunderbird, The BAT тощо.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 218 система електронної пошти домену "@mfa.gov.ua" складається, зокрема, з персональних електронних адрес працівників МЗС.
Відповідно до абзацу другого пункту 9 Порядку № 218 на ці ж електронні адреси можуть надсилатися службові документи на виконання відповідно до резолюцій керівників підрозділів МЗС, Представництв МЗС та ЗДУ.
Разом з цим, пунктом 13 Порядку № 218 передбачено, що персональні електронні адреси працівників у форматі "ім'я.прізвище@mfa.gov.ua" можуть використовуватись також на портативних електронних пристроях працівників системи органів дипломатичної служби України (ноутбуки, мобільні телефони, планшети тощо).
Відповідно до пункту 34 Порядку № 335 блокування електронних адрес електронної пошти МЗС здійснюються, зокрема, у випадках наявності наказу МЗС на відпустку по догляду за дитиною, звільнення або увільнення від роботи у зв'язку з перебуванням на військовій службі.
Згідно з пунктом 38 Порядку № 335 процедура видалення електронної адреси електронної пошти МЗС включає в себе видалення відповідних облікових записів, електронних адрес електронної пошти МЗС та поштових повідомлень.
Пунктом 39 Порядку № 335 передбачено, що видалення електронної адреси електронної пошти МЗС здійснюється не раніше, ніж через 30 днів, та не пізніше, ніж через 90 днів після блокування облікового запису.
Судом встановлено, що персональну електронну адресу Позивачки ІНФОРМАЦІЯ_2 було заблоковано 18.10.2023, доказом чого є резолюція начальника управління цифрової трансформації Гладкова О.В. від 16.10.2023 в Системі електронного документообігу "АСКОД" та відповідний аудит (т.3, а.с.94-95).
В подальшому, вказану електронну адресу Позивачки було видалено.
Враховуючи той факт, що видалення електронної адреси електронної пошти МЗС відбувається не раніше, ніж через 30 днів з моменту блокування, на думку Відповідача у Позивачки було достатньо часу для того, щоб здійснити вхід до свого облікового запису, та ознайомитись з Наказом № 1904-ос, який було направлено на її електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно з пунктом 24 Порядку № 218 створення корпоративної електронної поштової скриньки для працівника здійснюється на підставі отриманого засобами СКЗІ офіційного листа, у якому, зокрема, зазначається бажаний пароль для доступу до неї (нетривіальну комбінацію літер, цифр та спеціальних символів (знак оклику, зірочка, знак питання тощо), довжина якої становить не менше 8 знаків).
Позивачці були відомі логін та пароль для входу в електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки остання самостійно обрала бажаний пароль доступу до неї, а також могла в будь-який момент самостійного його змінити, як це передбачено Додатком 2 до Інструкції щодо обробки та захисту державних інформаційних ресурсів в електронній пошті МЗС, затвердженої наказом МЗС від 07.12.2021 № 552.
Як наслідок, Позивачка мала доступ до електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 з будь-якого електронного пристрою (комп'ютер, ноутбук, смартфон, планшет та інше) до моменту видалення її електронної адреси, що включає в себе видалення облікового запису та поштових повідомлень.
Суд погоджується із доводами відповідача про те, що у позивача було достатньо часу для ознайомлення з наказом МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос "Про звільнення ОСОБА_1 ", оскільки видалення електронної адреси та всіх наявних повідомлень відбулось мінімум через 30 днів з моменту блокування облікового запису (18.10.2023).
При цьому суд, не надаючи правову оцінку наведеним вище в ухвалі суду від 30.01.2025 оскаржуваним актам індивідуальної дії, при вирішенні питання про обізнаність позивачки про її звільнення, взяв до уваги зокрема:
- наказ В.о. Державного секретаря МЗС № 71/ДСК від 31.07.2023 "Про внесення змін до Плану ротації посадових осіб дипломатичної служби у 2023 році", яким внесено зміни до Плану ротації, згідно яких ротацію першого секретаря з консульських питань Н.В. Пауль перенесено на 2023 рік;
- наказ МЗС від 15.08.2023 № 1428-ос "Про відкликання ОСОБА_1 ", яким Позивачку було відкликано в Україну 31.08.2023 у зв'язку з закінченням довготермінового відрядження, наказано забезпечити належну передачу справ ОСОБА_1 та організувати від'їзд ОСОБА_1 в Україну за маршрутом Берлін - Київ, протягом десяти календарних днів з дати завершення довготермінового відрядження, визначеної наказом МЗС, прибути до Управління кадрового менеджменту МЗС;
- наказ Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина від 30.08.2023 № 97 "Про завершення довготермінового відрядження першого секретаря ПУ у ФРН Н.В. Пауль", яким припинено з 31.08.2023 здійснення компенсаційних витрат першому секретарю Посольства України у ФРН ОСОБА_1 в частині виплати коштів, передбачених нормами компенсаційних виплат в іноземній валюті для відшкодування витрат під час перебування у довготерміновому відрядженні, коштів для компенсації вартості оренди житла та комунальних послуг під час перебування працівників дипломатичної служби у довготерміновому відрядженні, коштів для компенсації вартості послуг мобільного Інтернету та зв'язку, наказано забезпечити належну передачу справ Н.В. Пауль у порядку, визначеному розпорядженням МЗС від 29.08.2007 №272 "Про порядок передачі справ працівниками дипломатичної служби", відряджено ОСОБА_1 в Україну 31 серпня 2023 року власним автотранспортом за маршрутом м. Берлін - м. Київ.
Судом враховано, та не заперечено позивачкою у судовому засіданні, що ані протягом десяти календарних днів з дати завершення довготермінового відрядження (31.08.2023), визначеної наказом МЗС від 15.08.2023 № 1428-ос, ані після цього та до теперішнього часу позивачка не прибула до Управління кадрового менеджменту МЗС і не повернулась в Україну після закінчення довготермінового відрядження.
Отже, позивачу достеменно було відомо про закінчення довготермінового відрядження та необхідність протягом десяти календарних днів з дати завершення довготермінового відрядження (31.08.2023), визначеної наказом МЗС від 15.08.2023 № 1428-ос, прибути до Управління кадрового менеджменту МЗС (м.Київ, Україна), чого зроблено не було.
Суд в ухвалі від 30.01.2025 врахував, що позивач має юридичну освіту та значний досвід роботи у сфері права, з 1999 року працює у системі МЗС, має досвід роботи за кордоном: з 2003 по 2007 рік працювала на посаді віце-консула Генерального консульства України в Мюнхені, з вересня 2011 по вересень 2016 року перебувала на посаді першого секретаря з консульських питань Посольства України в Російській Федерації, постійно обіймала керівні посади на державній службі в системі МЗС, з огляду на її емоційний інтелект, яким мала б володіти позивач з огляду на її життєвий і професійний досвід, ОСОБА_1 не могла не знати, що у зв'язку з відкликанням з довготермінового відрядження в Посольстві України в ФРН та необхідністю повернення у визначений строк до України, нехтуючи таким обов'язком та не повернувшись в Україну дотепер, не отримуючи з листопада 2023 року заробітну плату, на позивачку очікувало звільнення із займаної посади.
Так, згідно з довідкою від 29.08.2024 № 212/17-927-112 про середню заробітну плату ОСОБА_1 (т.2, а.с.1-2), нарахування заробітної плати позивачу було припинено у вересні 2023 року, а 31.10.2023 на банківський рахунок Позивача в АТ "Державний ощадний банк України", з урахуванням податків та зборів, перераховано грошову компенсацію за невикористанні частини щорічних відпусток за відпрацьований період з 31.12.2018 по 30.08.2023 у розмірі 86176,77 грн., що підтверджується довідкою від 14.01.2025 № 212/17-927-11 (т.4, а.с.52). Отже в останнє заробітну плату у розмірі 86176,77 грн. позивачка отримала 31.10.2023.
Оскільки після здійснення остаточних розрахунків при звільненні (31.10.2023), жодних нарахувань на банківський рахунок позивача від відповідача не надходило, тому позивач не могла не розуміти, що звільнена із займаної посади, проте жодних дій, направлених на з'ясування питання про стан проходження державної служби та причини невиплати їй заробітної плати після 31 жовтня 2023 року не вчинила, як і не довела про наявність перешкод для цього.
Доводи позивача про те, що у позивача багато днів невикористаної відпустки, судом не приймаються до уваги, адже жодної відпустки після вересня 2023 року не оформлювалося і заяв з приводу надання відпусток позивачем не подавалось.
У позовній заяві та під час розгляду справи, в тому числі при вирішенні питання про прийняття до розгляду судом заяви про збільшення позовних вимог та поновлення процесуального строку на звернення із такою заявою до суду, позивач не навела обставин, які б свідчили, що вона перебувала у вразливому становищі, або не повідомила про наявність інших обставин, через які вона не могла зрозуміти, що не повернувшись в Україну до 11.09.2023 року із довготермінового відрядження, із якого її було відкликано, її могло бути звільнено із займаної посади.
При цьому суд не прийняв до уваги доводи позивача про те, що наказ про звільнення мав бути направлений позивачу по пошті, адже під час судового розгляду справи відповідачем доведено, що позивачка не повернулась в Україну, що підтверджено і самою позивачкою.
Відтак єдиним можливим способом сповіщення позивача про звільнення було надіслання копії наказу про звільнення та відповідного повідомлення про це з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку виключно на її адресу електронної пошти, про яку вона повідомила службу управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та яка зазначена в її особовій справі.
При цьому в особовій справі позивача єдиним засобом телекомунікаційного зв'язку особисто позивачем визначено електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Опитаний у судовому засіданні спеціаліст - ОСОБА_3 , яка з 13.12.2022 обіймає посаду головного спеціаліста відділу цифровізації дипломатичної служби Управління цифрової трансформації МЗС України, та у посадові повноваження якої входить серед іншого створення електронної службової пошти співробітників Міністерства закордонних справ України в домені mfa.gov.ua, блокування службової електронної пошти, видалення облікових записів заблокованої електронної пошти з домену, пояснила наступне.
Зі скріншоту системи електронного документообігу Аскод вбачається, що 16.10.2023 ОСОБА_6 , начальник Управління цифрової трансформації МЗС України наклав резолюцію ОСОБА_7 про блокування електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 17.10.2023 заблокувала доступ ОСОБА_1 до АСКОД. 18.10.2023 спеціаліст ОСОБА_3 заблокувала поштову скриньку ОСОБА_1 в домені mfa.gov.ua. Спеціалістом пояснено, що після блокування поштової скриньки особа не має доступу в обліковий запис, не можна ввести логін і пароль. Проте блокування облікового запису в панелі не забирає доступ до листів, які отримані до дати блокування, тобто не можна створити і отримати новий лист, проте переглянути наявні до дати блокування можливо. Спеціаліст пояснила, що на службовому комп'ютері після блокування облікового запису доступу до листів не буде, оскільки не буде можливості зайти в робочий комп'ютер. При цьому пункт 13 Порядку №218 передбачає можливість (надає право) використовувати службову електронну пошту на портативних електронних пристроях. Повний доступ працівників до змісту документів блокується через 90 днів з моменту блокування електронного запису. 90 днів надається для збереження інформації у разі, щоб якщо буде поновлено обліковий запис. Порядком №218 не передбачено обов'язку використовувати службову електронну пошту на портативних електронних пристроях. Умови доступу при користуванні системою електронної пошти визначені у п.14 Порядку №218.
Наведені пояснення спеціаліста підтверджують можливість позивача прочитати зміст документів, які надійшли на її електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 на її особистих портативних електронних пристроях.
При цьому позивачем не наведено доказів про наявність перешкод повідомити відповідача про іншу адресу електронної пошти позивача для надіслання офіційних документів з питань проходження державної служби, якби у позивача не було доступу до електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на власних портативних електронних пристроях.
Отже, обов'язок державного службовця повідомити інформацію про засоби телекомунікаційного зв'язку з ним задля надсилання на такі засоби інформації або документів покладено саме державного службовця під час вступу чи проходження державної служби, що прямо передбачено пунктом 2 Порядку №1042.
Отже, якщо позивач прийняла рішення не повертатися в Україну та чекати на результати судового оскарження наказу МЗС №71/дск від 31.07.2023, наказу МЗС №1428-ос від 15.08.2023, наказу Посольства України в ФРН № 97-ос від 30.08.2023, що є предметом оскарження у даній справі, та будучи позбавленою можливості отримати доступ до службового комп'ютера та доступ до електронної адреси, інформацію про яку позивачка особисто повідомила відповідачу для зв'язку з нею, позивачка, за переконанням суду, була зобов'язана у першу чергу повідомити відповідача про іншу адресу електронної пошти чи інші контактні дані для надіслання відповідачем інформації або документів з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку щодо подальшого проходження позивачем дипломатичної служби.
Суд в ухвалі від 30.01.2025 вказав, що не вважає збігом обставин те, що на наступний день (17.10.2023) після надіслання позивачу повідомлення про звільнення позивача з посади першого секретаря з консульських питань Посольства в ФРН, а саме 16.10.2023, нею було здійснено перереєстрацію власного транспортного засобу з дипломатичних на цивільні номерні знаки, що підтверджується відповіддю на запит Посольства від 15.11.2024 підрозділом реєстрації транспортних засобів Земельного відомства у справах громадян та правопорядку (Landesamt fur Burger-und Ordnungsangelegenheiten (LABO), Abt. III - Kraftfahrzeugwesen, Kraftfahrzeugzulassung).
У своїх додаткових поясненнях від 29.01.2025 позивач стверджує, що службовою електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на особистих електронних пристроях позивач не користувалась, а доступ до згаданої адреси мала виключно на робочому комп'ютері в приміщенні Посольства України в ФРН.
Судом ці доводи в ухвалі від 30.01.2025 оцінено критично, адже розуміючи, що єдиним способом доведення до відома позивачки будь-якої інформації або документів офіційного характеру була електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2, на яку відповідач був зобов'язаний надіслати офіційні документи, в тому числі щодо проходження державної служби позивачем, позивач мала технічну можливість, передбачену пунктом 13 Порядку № 218, отримувати офіційні документи та інформацію від відповідача на свою персональну електронну адресу у форматі "ім'я.прізвище@mfa.gov.ua" на будь-яких портативних електронних пристроях працівників системи органів дипломатичної служби України (ноутбуки, мобільні телефони, планшети тощо).
Судом в ухвалі від 30.01.2025 відхилені як необґрунтовані доводи позивача про обов'язок відповідача надіслати наказ про звільнення на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку позивач вказує, як свою офіційну особисту, оскільки така відсутня в особовій справі позивача, а отже не була повідомлена Управлінню кадрового менеджменту МЗС, а тому не могла бути використана для надсилання інформації або документів державному службовцю.
Доводи відповідача про те, що Порядком №218 передбачалась можливість направлення інформації, повідомлень, а також службових документів працівникам закордонних дипломатичних установ, прийнято судом до уваги в ухвалі від 30.01.2025, як такі, що не містять жодних заборон щодо направлення інформації та документів, що стосуються вступу на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, що спростовує відповідні посилання позивача не неможливість надіслання на її електронну адресу такого документу як наказ про звільнення.
При цьому судом враховано положення частини третьої статті 122 КАС України, якою установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому фразу "особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів" судом розтлумачено як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Судом в ухвалі від 30.01.2025 резюмовано, що позивач не могла не знати за встановлених судом обставин про те, що звільнена із займаної посади, та припускала високу вірогідність цього, проте окрім звернення до суду із цим позовом не вчинила жодних інших активних дій, які могла вчинити, звернувшись до відповідача щодо з'ясування своєї подальшої долі у питанні проходження дипломатичної служби.
Жодних інших обставин, які б заважали позивачу звернутися до суду з заявою про збільшення позовних вимог, матеріали справи не містять.
Враховуючи положення частини 4 статті 9-1 Закону №889 про те, що інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення, та приймаючи до уваги, що Наказ МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос та лист МЗС від 16.10.2023 № 201/19-910-123313 були направлені 16.10.2023 на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_2, останні вважаються врученими 21.10.2023.
Заяву про збільшення позовних вимог подано позивачем 24.10.2024 через підсистему Електронний суд разом із заявою про поновлення процесуального строку, тобто з пропуском місячного строку.
Таким чином, враховуючи висновки суду в ухвалі від 30.01.2025 щодо неповажності причин, які зумовили звернення до суду із порушенням місячного строку на звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог, суд цією ж ухвалою встановив позивачу строк для надання суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, навівши інші підстави для поновлення строку.
Ухвала суду від 30.01.2025 про залишення без руху заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024, поданої через підсистему «Електронний суд» 24.10.2024, була доставлена на електронну адресу представника позивача 05.02.2025 о 15.33 год. та до Електронного кабінету позивачки 05.02.2025 о 23:35 год.
Протокольною ухвалою суду від 30.01.2025 судове засідання відкладено на 21.02.2025.
10.02.2025 позивачем через підсистему «Електронний суд» подано до суду заяву про поновлення процесуального строку, яку було зареєстровано канцелярією суду 12.02.2025.
У заяві про поновлення процесуального строку від 10.02.2025 позивач просить суд: визнати поважними причини пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду в частині позовних вимог про скасування наказу МЗС №1904/ос від 13.10.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого секретаря з консульських питань Посольства України у ФРН 16 жовтня 2023 року через «відмову від третьої поспіль пропозиції про переведення в органах дипломатичної служби після завершення довготермінового відрядження» з підстав:
- Створення відповідачем штучних перешкод та невиконання власного наказу в частині організації від'їзду позивача в Україну, внаслідок чого позивач фізично не могла повернутися в Україну в передбачений розпорядчими документами відповідача 10-денний термін;
- Невключення відповідачем до періоду перебування позивача у розпорядженні МЗС невикористаних позивачем щорічних відпусток, згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про дипломатичну службу";
- Неправомірного використання відповідачем службової електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 для надсилання позивачу інформації про звільнення, після обмеження позивача в доступі до робочого місця;
- Неправомірного використання відповідачем, після підписання наказу про звільнення позивача, службової електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 для надсилання позивачу інформації про звільнення;
- Неправомірного ігнорування відповідачем альтернативних засобів зв'язку, наявних у особовій справі;
- Неправомірного ігнорування відповідачем альтернативних засобів зв'язку, надісланих позивачем відповідачу разом із позовною заявою 06.09.2023;
- Невиконання відповідачем свого обов'язку щодо належного інформування позивача про звільнення шляхом вручення копії наказу про звільнення;
- Невиконання відповідачем свого обов'язку щодо надсилання позивачу, в передбачений законом спосіб та строк, поштового повідомлення щодо необхідності отримати трудову книжку;
Також у заяві про поновлення процесуального строку від 10.02.2025 позивач просить суд: поновити процесуальний строк звернення до суду в частині позовних вимог про скасування наказу МЗС №1904/ос від 13.10.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого секретаря з консульських питань Посольства України у ФРН 16 жовтня 2023 року через «відмову від третьої поспіль пропозиції про переведення в органах дипломатичної служби після завершення довготермінового відрядження».
20.02.2025 відповідачем через підсистему «Електронний суд» були подані заперечення на заяву про поновлення процесуального строку, в яких відповідач просить залишити без розгляду заяву Позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Протокольною ухвалою суду від 21.02.2025 судове засідання відкладено у зв'язку з необхідністю витребування доказів від відповідача на 07.03.2025.
06.03.2025 канцелярією суду зареєстровано додаткові письмові пояснення відповідача, подані через підсистему "Електронний суд" 05.03.2025.
07.03.2025 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із необхідністю розгляду іншої термінової справи №320/10649/25. Призначено наступне судове засідання на 12.03.2025.
12.03.2025 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача, подану через підсистему "Електронний суд" 11.03.2025 про накладення штрафу на представника відповідача.
Протокольною ухвалою суду від 12.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача про накладення штрафу на відповідача, судове засідання відкладено на 21.03.2025.
21.03.2025 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді, призначено наступне судове засідання на 04.04.2025.
01.04.2025 канцелярією суду зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 31.03.2025, подану через підсистему "Електронний суд", про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд збільшити та доповнити вимоги позовної заяви п.13 та п.14, згідно з якими просить:
13. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України щодо належного повідомлення позивача про звільнення шляхом надсилання на поштову чи офіційну електронну адресу позивача наказу №1904/ос від 13.10.2023 та письмового повідомлення про нараховані та виплачені позивачу суми при звільненні;
14. Зобов'язати Міністерство закордонних справ України надіслати на офіційну електронну адресу позивача natapaul@gmail.com письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні.
Також 04.04.2025 канцелярією суду зареєстровано два клопотання позивача від 03.04.2025, подані через підсистему "Електронний суд", в яких позивач просить суд:
- вилучити з матеріалів справи помилково засвідчену печаткою суду "згідно з оригіналом" копію з не засвідченої копії бланка інформації про засоби зв'язку з позивачем із зазначенням адреси службової електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.3, а.с.68) як таку, що є недостовірним та недопустимим доказом;
- вилучити з матеріалів справи документ з назвою "Акт про неповернення з довготермінового відрядження працівника МЗС" від 12.09.2023 як такий, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом та вказує на обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Протокольною ухвалою суду від 04.04.2025 судове засідання відкладено у зв'язку із необхідністю витребування доказів від відповідача на 11.04.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 заяву ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про збільшення позовних вимог від 31.03.2025 - повернуто без розгляду.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03.04.2025, яку подано через підсистему "Електронний суд", про вилучення з матеріалів справи помилково засвідченої печаткою суду «згідно з оригіналом» копію з не засвідченої копії бланка інформації про засоби зв'язку з позивачем із зазначенням адреси службової електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.3, а.с.68) як таку, що є недостовірним та недопустимим доказом, - відмовлено.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03.04.2025, яку подано через підсистему "Електронний суд", про вилучення з матеріалів справи документу з назвою «Акт про неповернення з довготермінового відрядження працівника МЗС» від 12.09.2023 як такий, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом та вказує на обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, - відмовлено.
В судовому засіданні 11.04.2025 судом оголошено перерву до 18.04.2025.
Отже, розгляд судом заяви про поновлення процесуального строку від 10.02.2025 відбувався за участю позивача, представника позивача та представників відповідача у судових засіданнях 21.02.2025, 12.03.2025, 04.04.2025 та 11.04.2025.
Заява позивача про поновлення процесуального строку від 10.02.2025 на звернення до суду із заявою ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024 обґрунтована наступним.
І. Застосування та обрахунок строків позовної давності.
Позивачка не погоджується та вважає помилковими висновки суду в ухвалі від 30.01.2025: «…Враховуючи відсутність реагування на вказані вище листи та неприбуття Позивачки до служби управління персоналом, наказом МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос ОСОБА_1 була звільнена з посади першого секретаря з консульських питань Посольства 16.10.2023 через відмову від третьої поспіль пропозиції про переведення в органах дипломатичної служби після завершення довготермінового відрядження (т.1, а.с.148). Про це Позивачку було повідомлено листом МЗС від 16.10.2023 № 201/19-910-123313 (т.1, а.с.147), яким, зокрема, повідомлено про необхідність прибуття її до Управління кадрового менеджменту МЗС для ознайомлення зі згаданим наказом та отримання трудової книжки, про що складено відповідний протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 16.10.2023 (т.1, а.с.144)…».
Позивачка вважає, що такі висновки суду ґрунтуються виключно на поясненнях представників відповідача, в той час, як пояснення позивача судом до уваги не беруться. В протоколі про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 16.10.2023 не зазначено, що позивачу було направлено лист МЗС від 16.10.2023 №201/19-910-123313, «яким, зокрема, повідомлено про необхідність прибуття її до Управління кадрового менеджменту МЗС для ознайомлення зі згаданим наказом та отримання трудової книжки...». Не вказано в протоколі і те, що позивачу була направлена копія наказу МЗС №1904/ос від 13.10.2023 про звільнення позивача. З наданих відповідачем знімків екрану комп'ютера про відправлення та доставлення інформації позивач робить висновок про те, що 16.10.2023 на службову електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було відправлено якесь електронне повідомлення без зазначення в ньому тексту і до цього порожнього повідомлення були прикріплені два файли «Лист_Н.В.Пауль.pdf» та « ОСОБА_1 .pdf», однак зміст прикріплених до порожнього повідомлення файлів достовірно встановити неможливо, як і технічну сторону цієї справи. Наприклад, чи не були вкладені файли пошкодженими, чи коректно відображалися при намаганні їх відкрити прочитати, тощо. Враховуючи викладене, позивач вважає, що неможливо достовірно встановити, яку саме інформацію 16.10.2023 було надіслано на службову електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, як і зміст додатків. Позивач припускає, що у вкладенні був наказ про заохочення позивача, однак обов'язок доказування, який саме документ було надіслано, покладено на відповідача. Жодних документальних підтверджень того, що 16.10.2023 був надісланий саме лист МЗС від 16.10.2023 №201/19-910-123313 і наказ від 13.10.2023 № 1904/ос про звільнення відповідач не надав.
Також позивач висловлює незгоду з висновками суду, які викладені в ухвалі від 30.01.2025 про те, що Наказ МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос про звільнення позивачки не направлявся на її поштову адресу, вказану в особовій справі позивачки ( АДРЕСА_1 ) через те, що позивачка не повернулась в Україну з Федеративної Республіки Німеччина, тому єдиним способом, передбаченим Законом №889 та Порядком №1042 було повідомлення позивачки про її звільнення та надсилання наказу про звільнення - на адресу електронної пошти позивачки, яка наявна в особовій справі…
Такі висновки суду позивач вважає помилковими, оскільки на момент обрання способу повідомлення позивача про звільнення, а саме 16.10.2023 відповідач не мав і не міг мати інформації про місцезнаходження позивача. Своїм Актом про неповернення від 12.09.2023, який не передбачений жодною правовою нормою українського законодавства, відповідач зафіксував факт неприбуття позивача до МЗС. Однак цей Акт не підтверджував відсутності позивача в Україні на момент обрання відповідачем способу повідомлення позивача про звільнення. Відповідач не знав і не міг знати про місце перебування позивача, оскільки жодного разу не намагався зв'язатися з позивачем за допомогою даних, указаних, наприклад, в позовній заяві від 06.09.2023.
ІІ. Щодо неможливості прибути до Управління кадрового менеджменту МЗС протягом десяти календарних днів з дати завершення довготермінового відрядження.
У заяві про поновлення процесуального строку від 10.02.2025 позивач вказує, що 04.09.2023 позивача на вході в Посольство України в ФРН було під розпис ознайомлено із оскаржуваними наказом МЗС №1428-ос від 15.08.2023 та наказом Посольства України в ФРН № 97-ос від 30.08.2023 щодо завершення закордонного відрядження позивача і відкликання позивача 31.08.2023 в Україну. Згідно з Наказом МЗС №1428-ос від 15.08.2023 керівнику ЗДУ Послу Олексію Макеєву було наказано організувати від'їзд позивача в Україну за маршрутом Берлін - Київ. Посол ОСОБА_8 , в свою чергу, наказом № 97-ос від 30.08.2023 розпорядився відрядити позивача в Україну 31.08.2023 «власним автотранспортом» і контроль за виконанням цього наказу залишив за собою. Підписавши Наказ №97-ос, ОСОБА_9 встановив з 31.08.2023 початок перебігу десятиденного строку, протягом якого згідно з наказом №1428-ос позивачка мала б прибути до Управління кадрового менеджменту МЗС (далі - УКМ), яке знаходиться в приміщенні МЗС за адресою: 01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1. Оскільки 9 вересня 2023 року припадало на суботу, кінцевою датою передбаченого для прибуття десятиденного строку, був понеділок 11.09.2023. Цілком очевидно, що для того щоби прибути до УКМ, позивачу необхідно було спочатку прибути до України за місцем свого проживання, разом зі всіма своїми особистими речами, в тому числі меблями, які накопичилися в позивача за 4 роки роботи і проживання у ФРН. Пункт 3 Наказу Посла Макеєва №97-ос «відрядити Н.В .Пауль в Україну 31.08.2023 власним автотранспортом» позивач зрозуміла так, що мається на увазі власний транспорт Посла Макеєва, оскільки згоду на повернення в Україну на належному особисто позивачу автотранспорті позивачка не давала і для цього є багато вагомих підстав. Насамперед це був досить невеличкий автомобіль, до якого не змогли б поміститися навіть належні позивачу речі першої необхідності. Даний автомобіль був придбаний позивачем в Німеччині, ніколи не був зареєстрованим в Україні і його ввезення на митну територію України було можливим тільки після сплати високих митних зборів, тобто було пов'язано з непотрібними позивачу великими фінансовими витратами. Крім того, що це довга, складна і виснажлива поїздка (понад 1400 км), позивачка знала, що витрати на оплату пального і амортизацію приватного автомобіля покриваються особисто дипломатом і в подальшому не відшкодовуються. Всі ці причини були достатньо вагомими для того, щоби продати автомобіль в Німеччині і поїхати в Україну транспортом, організованим Послом Макеєвим згідно з Наказом МЗС №1428-ос від 15.08.2023. Вважає за необхідне зазначити, що ні 30.08.2023, в день підписання наказу ПУ в ФРН № 97-ос, ні в день ознайомлення з наказом 04.09.2023, ні після цього - ОСОБА_10 або хтось за його дорученням з позивачем для з'ясування деталей поїздки в Україну не зв'язувався. Вважаючи накази №1428-ос від 15.08.2023 та №97-ос від 30.08.2023 повністю незаконними та усвідомлюючи, що фізично позивач не зможе прибути до УКМ у відведений для цього десятиденний термін з незалежних від позивача причин, 06.09.2023 позивачка звернулася до Київського окружного адміністративного суду із відповідним позовом, у якому просила зазначені накази скасувати.
Відповідач отримав позов в той же день, 06.09.2023, через підсистему «Електронний суд», і тому йому було достеменно відомо, що позивачка не має наміру залишати дипломатичну службу, а навпаки оскаржує в суді порушення її прав та інтересів, в тому числі права продовжувати дипломатичну службу відповідно до законодавства України. Відповідач також був обізнаний, що через ігнорування Послом О.Макеєвим свого обов'язку організувати повернення позивача в Україну, позивачка з незалежних від неї причин не мала можливості прибути до МЗС протягом відведених для цього 10 днів. Оскільки після перебігу 10 днів, відведених на прибуття до МЗС, Наказ МЗС №1428- ос Послом Макеєвим фактично не був виконаний, а від'їзд позивачки в Україну ним так і не був організований, керівник УКМ не пізніше 11.09.2023 зобов'язаний був інформувати Держсекретаря про невиконання Послом Макеєвим Наказу МЗС №1428-ос та підготувати проект нового наказу, згідно з яким встановити новий термін для організації повернення позивача в Україну. У позовній заяві, яку позивачка 06.09.2023 направила не тільки до суду, а і до МЗС України, позивачка повідомила про відсутність доступу до робочого місця та службової електронної пошти, а також зазначила поштову адресу позивача та інші контактні дані (адресу електронної пошти, номер мобільного телефону), за допомогою яких з позивачем можна було підтримувати постійний зв'язок.
ІІІ. Щодо зарахування позивача в розпорядження МЗС.
Позивачу було добре відомо, що відповідно до ст.21 Закону України "Про дипломатичну службу" працівник може бути зарахований в розпорядження МЗС після завершення довготермінового відрядження - на строк до шести місяців, включаючи період перебування у щорічній відпустці, якщо в рамках ротації посадовій особі дипломатичної служби не визначено посади в МЗС України або Представництві МЗС України на території України для подальшого проходження дипломатичної служби.
Знаючи, що позивачу не було визначено посади в МЗС або Представництві МЗС на території України для подальшого проходження дипломатичної служби, позивач була упевнена, що відповідно до Закону України "Про дипломатичну службу" має бути зарахована в розпорядження МЗС. Як слідує з наданих відповідачем матеріалів, службовою запискою № 201/07-901- 86101-ВН від 11.09.2023 керівник УКМ дійсно запропонував Держсекретарю ОСОБА_11 зарахувати позивача в розпорядження МЗС, як особу, «закордонне відрядження якої закінчилося 31.08.2023, та яка, згідно з п. 2 розділу IV Порядку ротації посадових осіб дипломатичної служби в органах дипломатичної служби, не прибула до УКМ в установлений десятиденний термін з моменту завершення відрядження.» Того ж дня, наказом МЗС № 1648-ос від 11.09.2023 позивача було зараховано в розпорядження МЗС. Позивач вважала, що передбачених законодавством 6 місяців перебування в резерві МЗС буде достатньо для розгляду справи в суді і вирішення спору по суті.
Згідно з ст.21 Закону України "Про дипломатичну службу" до строку перебування працівника в розпорядженні обов'язково включаються невикористані ним щорічні відпустки. На момент зарахування позивача в розпорядження у позивача було більше 7 місяців невикористаних щорічних відпусток і цей факт не заперечується відповідачем. Враховуючи вимогу закону та зарахування позивача в розпорядження з 11.09.2023, всі передбачені законом 6 місяців у розпорядженні МЗС позивач мала б перебувати у відпустці. Окрім того, позивачу та відповідачу відомі випадки перебування дипломатів в розпорядженні МЗС значно довше 6 місяців. Порушуючи вимоги закону, відповідач, зарахувавши позивача у розпорядження МЗС, не включив до періоду перебування позивача у розпорядженні МЗС невикористані позивачем щорічні відпустки, про що позивачу стало відомо тільки під час ознайомлення із поданими відповідачем відзиву на позов та доданими до нього документами.
IV. Щодо особливостей користування службовою електронною поштою МЗС в домені mfa.gov.ua.
В період з 22.07.2016 по 29.08.2024 в МЗС України діяв Порядок роботи з електронною поштою в системі органів дипломатичної служби, затверджений Наказом МЗС №218 22.07.2016 (далі - Порядок №218). Як стверджують представники відповідача та з чим погоджується позивачка, під час роботи позивача в МЗС відповідними спеціалістами МЗС було створено службову електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2, яку позивачка мала використовувати під час виконання посадових обов'язків. Однак твердження представників відповідача, що позивачка особисто обирала пароль доступу до електронної скриньки, а тому дуже добре його знає, не відповідають дійсності і суперечать Порядку № 218, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин. Пароль доступу до електронної скриньки позивачки відповідно до п.25 Порядку № 218 був створений спеціалістами з інформаційних технологій МЗС і складався з випадкової комбінації літер (великих і малих), цифр та спеціальних знаків. Запам'ятати такий пароль надзвичайно складно. Тому такий пароль в паперовому вигляді зберігався в робочому кабінеті позивача, доступ до якого у позивача не має з 04.09.2023. Посилання на п.24 Порядку №218, що створення корпоративної електронної поштової скриньки для працівника здійснюється на підставі отриманого засобами СКЗІ офіційного листа, у якому, зокрема, зазначається бажаний пароль для доступу до неї, є коректним тільки у разі створення такої поштової скриньки для працівників ЗДУ та Представництв МЗС на території України. Однак електронна поштова скринька ІНФОРМАЦІЯ_2 була створена під час роботи позивача в центральному апараті МЗС, пароль до електронної скриньки був створений спеціалістами з інформаційних технологій МЗС. Тому офіційний лист щодо створення такої пошти із зазначенням бажаного пароля засобами СКЗІ не надсилався. В своїй ухвалі від 30.01.2025 суд дійшов до передчасного та нічим не обґрунтованого висновку про те, що позивачка «…самостійно обрала бажаний пароль доступу до неї (поштової скриньки), а також могла в будь-який момент самостійно його змінити, як це передбачено Додатком 2 до Інструкції щодо обробки та захисту державних інформаційних ресурсів в електронній пошті МЗС, затвердженого наказом МЗС від 07.12.2021 № 552…».
Порядком №218, який діяв на момент спірних правовідносин, не передбачено ані строків блокування електронної адреси і ані строків видалення службової електронної пошти. Такі терміни, як «видалення електронної адреси електронної пошти МЗС» або «видалення облікового запису» взагалі відсутні в Порядку №218. Таким чином, висновок суду про те, що позивач «мала достатньо часу для ознайомлення з наказом МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос "Про звільнення ОСОБА_1 ", оскільки видалення електронної адреси та всіх наявних повідомлень відбулось мінімум через 30 днів з моменту блокування облікового запису», є помилковим та ґрунтується виключно на поясненнях некомпетентних представників МЗС. В той же час пояснення позивача щодо оспорюваних правовідносин судом повністю ігноруються, а в ухвалі суду від 30.01.2025 взагалі не відображені. Вважає, що суд помилково взяв до уваги пояснення спеціаліста МЗС О.В.Науменко, якій, з її ж слів, відомий тільки Порядок №335 від 29.08.2024 та незаконно обґрунтував свою ухвалу від 30.01.2025 положеннями Порядку №335, прийнятим через 10 місяців після виникнення спірних правовідносин. Неправдивість і некомпетентність пояснень спеціаліста МЗС О.Науменко підтверджуються в тому числі листами МЗС № 914/19-091-170053 від 20.12.2024 та № 914/19-091-8353 від 24.01.2025 за підписом начальника Управління цифрової трансформації О.Гладкова, який є безпосереднім керівником ОСОБА_12 .
V. Відсутність законодавчого регулювання щодо встановлення службової електронної пошти на приватних (належних на праві приватної власності) портативних електронних пристроях.
Як вже було встановлено в попередніх судових засіданнях, Порядок №218 діяв у період з 22.07.2016 по 29.08.2024 та регулював створення персональних службових електронних адрес працівників МЗС для використання виключно в службовій діяльності, визначав правила встановлення і користування службовими поштовими скриньками на службових комп'ютерах працівників органів дипломатичної служби, правила поводження з файлами невідомого походження, тощо.
Оскільки під час розробки і дії Порядку №218 електронна система обміну службовими документами АСКОД ще не була створена, всі без виключення електронні службові документи в системі МЗС передавалися каналами електронного зв'язку на службові електронні поштові скриньки працівників МЗС. Встановлення та користування службовими поштовими скриньками на приватних (належних особі на праві приватної власності) стаціонарних комп'ютерах, поза межами робочих місць працівників органів дипломатичної служби - Порядком №218 не передбачалося та не дозволялося.
Однак, пунктом 13 Порядку №218 було передбачено, що: "персональні електронні адреси працівників у форматі «ім'я.прізвище@mfa.gov.ua» можуть використовуватись також на портативних електронних пристроях працівників системи органів дипломатичної служби України (ноутбуки, мобільні телефони, планшети тощо). Порядок встановлення таких електронних адрес визначає ДРЗДС."
Оскільки ДРЗДС - Департамент розвитку та забезпечення дипломатичної служби був, фактично, підрозділом матеріально-технічного забезпечення працівників МЗС і відповідав за облік, зберігання, видачу працівникам системи органів дипломатичної служби портативних електронних пристроїв, а також обслуговування виданих портативних електронних пристроїв, п.13 Порядку №218 однозначно вказував на те, що використання персональних електронних адрес працівників могло відбуватися за допомогою портативних електронних пристроїв, отриманих працівниками від ДРЗДС з попередньо установленими в них та налаштованими поштовими клієнтами для користування службовою електронною поштою і оснащених відповідними системами кіберзахисту, для використання у виключно службовій діяльності.
В будь-якому випадку зазначений вище Порядок №218 не передбачав можливості встановлення працівниками МЗС службової електронної скриньки для обміну службовими електронними документами на приватних (належних на праві приватної власності) портативних електронних пристроїв.
Пункти 24, 25 Порядку №218 зобов'язували працівників МЗС та ЗДУ встановити службову електронну пошту на службовому комп'ютері, а п.13 - лише дозволяв використання електронної адреси працівників у форматі «ім'я.прізвище@mfa.gov.ua» на портативних електронних пристроях, теж службових із попередньо встановленим програмним забезпеченням.
Із системного аналізу положень Порядку №218 можна зробити висновок, що у ньому жодним чином не йшлося про використання службової електронної скриньки та обмін службовими електронними документами на приватних портативних електронних пристроях. Пункт 13 Порядку №218 стосувався виключно службових портативних електронних пристроїв.
Такий висновок підтверджується також листом начальника Управління цифрової трансформації МЗС Олексія Гладкова №914/19-091-13870 від 06.02.2025, у якому останній повідомив, що Порядок встановлення на приватних портативних електронних пристроях працівників системи органів дипломатичної служби персональних електронних адрес у форматі «ім'я.прізвище@mfa.gov.ua», - в МЗС відсутній.
VI. Щодо перереєстрації належного позивачу автотранспорту 17.10.2023 та здачі дипломатичних номерів.
Обов'язок перереєструвати належний позивачу автомобіль з дипломатичних на цивільні номери жодним чином не може бути пов'язаний з наказом про звільнення, про який позивачка на період перереєстрації автомобіля нічого не знала. Перереєстрація номерів автомобіля в м.Берлін може тривати кілька тижнів, оскільки в цьому місті зареєстровано майже 2 млн. автомобілів, однак є тільки одна установа, яка відповідає за реєстрацію/перереєстрацію автомобілів - Kfz-Zulassungsstelle Berlin. Загальновідомим є той факт, що дипломатичні привілеї і імунітети поширюються на дипломата тільки під час його акредитації в країні перебування. Іншими словами, дипломат МЗС України, який не працює в Посольстві України і не має акредитації, під час перебування в Німеччині не може отримати чи використовувати дипломатичні номерні знаки. У разі анулювання акредитації дипломат не має права використовувати дипломатичні номери, отримані під час роботи в Посольстві і зобов'язаний їх здати. Пересування на машині з дипломатичними номерами без відповідної акредитації заборонено і може призвести до юридичної відповідальності, в тому числі до вилучення номерних знаків і подальшого вилучення автомобіля та поміщення його на штрафмайданчик до моменту отримання цивільних номерів, оскільки законодавством Німеччини заборонено пересування на автомашині без номерних знаків. Паркування машин без номерних знаків на громадських паркмайданчиках або дозволених для паркування вулицях також заборонено. Позивачка добре усвідомлювала, що після недопуску позивача в Посольство, до МЗС ФРН буде надіслано інформацію (дипломатичну ноту) щодо завершення відрядження позивача в цій країні з проханням анулювати акредитацію позивача. Зазначені дії є повністю виправданими, оскільки такий алгоритм є обов'язковим для будь-якої закордонної установи в країні перебування. Після отримання такої ноти, МЗС ФРН розсилає до відповідних закордонних установ, державних органів реєстрації автомобілів, митних і фінансових органів тощо, відповідні повідомлення про анулювання дипломатичної акредитації конкретного дипломата та відповідно припинення у відношенні до цього дипломата привілеїв і імунітетів. Такий порядок підтверджується нотою МЗС ФРН № 703-931/2023 від 11.10.2023, якою німецька сторона інформувала Посольство України в ФРН про анулювання акредитаційної картки позивача, припинення дипломатичних привілеїв та імунітетів та нагадала про необхідність негайного повернення дипломатичних номерних знаків 0 143 77. Зловживаючи своїми процесуальними правами та нехтуючи обов'язками, відповідач, намагаючись маніпулювати доказами та вплинути на ухвалення судом позитивного для себе рішення, свідомо приховав ноту МЗС ФРН № 703-931/2023 від 11.10.2023, якою німецька влада зобов'язувала позивача повернути державі дипломатичні номерні знаки 0 143 77. Оскільки реєстрація/перереєстрація автомобіля в м.Берлін є складним та тривалим процесом, такі питання, як правило, вирішують за допомогою суб'єктів, які займаються цим на професійній основі. Питанням перереєстрації конкретно автомобіля позивача займався представник страхової компанії "Ergo" пан Ронні Коппітц (Ronny Koppitz), в якій застраховано автомобіль позивача. Після певного часу пошуку можливостей, телефонних дзвінків та переговорів позивачка, приблизно в кінці вересня 2023 року, зв'язалася із представником компанії "Ergo" п.Коппітцем, домовилася з ним про зустріч 05.10.2023, під час якої передала йому необхідні для перереєстрації документи та отримала відповідну розписку про прийняття замовлення на перереєстрацію автомобіля (Auftragbestatigung) від 05.10.2023, та отримання документів: Позивачка також підписала та надала представнику страхової компанії "Ergo" довіреність на перереєстрацію автомобіля (Antrag auf Anderung des Kennzeichens), в якій уповноважила пана Ронні Коппітца займатися від імені позивача перереєстрацією належного позивачу автомобіля з номерним знаком 0 143 77. Фактично процес перереєстрації належного позивачу автомобіля було розпочато позивачем у вересні 2023 року задовго до мого звільнення (16.10.2023) і до направлення МЗС ФРН ноти № 703-931/2023 від 11.10.2023. Те, що цей процес закінчився саме 17.10.2023 є незалежним від позивача співпадінням, на яке позивачка жодним чином не могла вплинути. З огляду на наведене, висновки суду про те, що позивачка перереєструвала свій автомобіль 17.10.2023 у зв'язку із тим, що дізналася про своє звільнення, є помилковими та ґрунтуються на приховуванні відповідачем частини доказів і намаганні вплинути на суд з метою отримання позитивного для себе рішення.
VII. Щодо обов'язку роботодавця вручити працівнику копію наказу про звільнення та повернути трудову книжку.
У відповідності до ст.4 Кодексу законів про працю України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Таким чином Кодекс законів про працю України має вищу юридичну силу над іншими законами, які регулюють трудові правовідносини і не може їм суперечити. Тому у випадку неоднозначного трактування або правових колізій спір необхідно вирішувати за приписами Кодексу законів про працю України. Згідно з ч.2 ст.233 КзПП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. Позивач звертає увагу суду на ту обставину, що копію наказу про звільнення позивачу не вручено до цього часу. З наказом про своє звільнення позивачка ознайомилася випадково під час уважного вивчення матеріалів, наданих відповідачем до даної справи. Як неодноразово зазначали в судових засіданнях представники відповідача, повідомлення про необхідність ознайомлення позивача з наказом про звільнення та отримання трудової книжки було надіслано тільки на службову електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, яка вже 18.10.2023 о 9 ранку була заблокована. Разом з тим, відповідно до пункту 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993, зареєстрованим в Міністерстві юстиції № 110 від 17.08.1993 в редакції від 27.07.2018, затвердженої Розпорядженням КМУ №513-р від 18.07.2018, «якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.» Жодних альтернативних способів інформування працівника про необхідність отримання трудової книжки законодавством не передбачено. Відповідно до ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ігнорування відповідачем приписів ст. ч.2 ст.233 КзПП України та вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників в частині направлення поштового повідомлення про необхідність отримання трудової книжки призвело до порушення трудових прав позивача і не дало позивачу можливості вчасно дізнатися про звільнення. Фактично, відповідач своїми недобросовісними діями та протиправною бездіяльністю позбавив позивача можливості вчасно звернутися до суду.
VIII. Щодо обов'язку МЗС провести розрахунок.
Ст.47 КЗпП зобов'язує роботодавця у день звільнення видати працівникові не тільки копію наказу (розпорядження) про звільнення, а і письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні. Представники відповідача стверджують, що 31.10.2023 на банківський рахунок позивача в АТ "Державний ощадний банк України", з урахуванням податків та зборів, перераховано грошову компенсацію за невикористанні частини щорічних відпусток за відпрацьований період з 31.12.2018 по 30.08.2023 у розмірі 86176,77 грн. При цьому остаточні розрахунки у зв'язку зі звільненням було надіслано на службову електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак 18.10.2023 службова електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 вже була заблокована, отже отримати направлений на неї 31.10.2023 остаточний розрахунок було технічно неможливо, навіть у тому випадку, якби позивачка до блокування облікового запису мала доступ до своєї службової електронної адреси на портативних електронних пристроях. Тому твердження представників відповідача, що позивачка мала би бачити розрахунок і знати про проведення остаточного розрахунку з нею, не відповідають дійсності. Як повідомляла позивачка в суді, термін дії її банківської картки в АТ "Державний ощадний банк України" закінчився в серпні 2022 року, нову картку позивачка не отримувала, отже перевірити стан рахунку і надходжень, будучи в Німеччині, позивачка не мала ніякої можливості. Більше того, розуміючи, що позивачка буде зарахована до кадрового резерву як особа, якій в рамках ротації не визначено посади в МЗС, позивачка не очікувала на будь-які надходження. У Німеччині позивачка користуюся банківською карткою німецького банку, на яку позивачу переказувалися компенсаційні виплати за роботу в Посольстві. Про припинення нарахувань за роботу в Посольстві позивачу було відомо, оскільки це зазначено в наказі Посольства № 97-ос, який позивачка оскаржує. Необхідності перевіряти стан банківського рахунку в АТ "Державний ощадний банк України" у позивача не було, оскільки позивачка має заощадження, накопичені нею під час роботи в Посольстві.
IX. Щодо відсутності у особовій справі інформації про належну позивачу електронну пошту.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду про відкриття спрощеного позовного провадження від 16.08.2024, відкрито провадження по даній справі та, поміж іншими вимогами суду, витребувано від відповідача копію особової справи позивача у повному обсязі та зобов'язано надіслати її суду і позивачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали. Зловживаючи своїми процесуальними правами та нехтуючи обов'язками, відповідач, отримавши ухвалу суду 22.08.2023 (зазначено відповідачем у відзиві на позов) не надіслав копію моєї особової справи у відведений судом строк (до 06.09.2024), як і не подав відзиву на позов чи будь-яких інших доказів. В перше судове засідання, яке відбулося 24.09.2024 представник відповідач прибув, однак так і не надав ні відзиву на позов, ні жодних витребуваних судом доказів. У зв'язку з чим протокольною ухвалою від 24.09.2024 суд зобов'язав відповідача направити відзив позивачу з виключенням відомостей, що знаходяться під грифом ДСК. 03.10.2024, керуючись ст.149 КАС України та у зв'язку із невиконанням відповідачем процесуальних обов'язків, зокрема ухиленням від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, позивачка надіслала до суду клопотання про стягнення в дохід Державного бюджету України з представника відповідача штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 04.10.2024 відповідач за допомогою системи «Електронний суд» надіслав частину витребуваних судом документів, у тому числі особову справу позивача в повному обсязі. В задоволенні клопотання про стягнення з представника відповідача штрафу суд відмовив, оскільки в справі, невідомо звідки, з'явилася попередньо ніде не зареєстрована заява відповідача від 06.09.2024 про продовження процесуального строку на подачу відзиву на позов та витребуваних судом доказів, яку суд зареєстрував 08.11.2024. Таким чином відповідач, маючи в своєму розпорядженні більше року на формування правової позиції та збору доказів за поданим позивачем 06.09.2023 позовом, не спромігся надіслати до суду відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження і надіслав їх тільки 04.10.2024 через підсистему «Електронний суд». Під час огляду в судовому засіданні 13.12.2024 надісланої відповідачем копії особової справи позивача, виявилося, що в ній відсутня інформація про належну позивачу адресу електронної пошти. Наявні в особовій справі і заповнені власноручно позивачем під час проходження дипломатичної служби три бланка особової картки державного службовця навіть не містили графи для зазначення електронної пошти. Разом з тим, суд встановив, що в особовій справі зазначені інші засоби зв'язку зі мною - поштова адреса, домашній телефон та мобільний телефон. При цьому представники відповідача надали суду копії листа Посольства України в ФРН №61212/201-914-97 від 24.01.2020, яким до МЗС було надіслано бланк інформації про засоби зв'язку з позивачем, де одним із видів зв'язку вказано електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказаний бланк інформації про засоби зв'язку був заповнений позивачем на доручення МЗС №201/10-020-152 від 22.01.2020. При цьому бланк інформації про засоби зв'язку був створений МЗС і передбачав надання електронної пошти тільки в домені mfa.gov.ua. Надані представником відповідача копії листа Посольства і бланку інформації були засвідчені спеціалістом Посольства Ю.М.Фірсовою 19.11.2024 і скріплені печаткою Посольства України в ФРН, у правому верхньому куті проставлений штамп «згідно з оригіналом», що означає, що оригінали документів станом на 19.11.2024 зберігалися в Посольстві України в ФРН, а не в особовій справі позивача. Жодного відношення до особових карток державного службовця, в яких позивачка власноручно зазначала засоби зв'язку з нею в 1999, 2002 та в 2018 роках даний бланк не мав. У судовому засіданні представник відповідача А.Ферштей наполягала, що копія бланку інформації про засоби зв'язку була підколота канцелярською скріпкою до обкладинки особової справи позивача, але під час підготовки наказу про звільнення хтось із дипломатів брав справу позивача для ознайомлення із засобами зв'язку з позивачем і мабуть не підколов бланк інформації до справи. Враховуючи такі досить голослівні та нічим не обґрунтовані доводи представника відповідача, суд вирішив, що у зв'язку з цим «…у суду виникла необхідність витребування доказів від відповідача, а саме оригіналу особової справи позивача для огляду у судовому засіданні, з метою підтвердження наявності в особовій справі інформації про засоби зв'язку позивача...». Таким чином, ще до огляду особової справи, не знаючи, чи буде в особовій справі оригінальний бланк інформації про засоби зв'язку, суд вирішив, що особову справу необхідно витребувати саме з метою підтвердження наявності в особовій справі інформації про засоби зв'язку позивача. 17.01.2025 у судовому засіданні судом було оглянуто оригінал особової справи позивача. Оглядом особової справи встановлено, що перед особовими картками державного службовця, канцелярською скріпкою, прикріплено копію згаданого вище бланка інформації про засоби зв'язку з позивачем для доведення до відома інформації або документів із зазначенням, як і було передбачено бланком інформації, адреси електронної пошти в домені mfa.gov.ua ІНФОРМАЦІЯ_2, домашнього телефону та поштової адреси. За результатами огляду особової справи судом було додано до матеріалів справи копію підколотої до першої сторінки особової справи копії бланка інформації про засоби зв'язку, копію опису документів особової справи та копію контрольної картки до особової справи. На копії бланка інформації про засоби зв'язку суд поставив печатку суду «згідно з оригіналом», хоча, як було встановлено попередньо, оригінал зберігався в Посольстві України у ФРН і до особової справи та особової картки державного службовця не мав жодного відношення. В судовому засіданні суд оглянув копію, а не оригінал цього бланка інформації. Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку ведення та зберігання особових справ державних службовців, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби № 64 від 22.03.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2016 за №567/28697 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок ведення особових справ) визначено чітку послідовність формування особової справи. На першому місці в особовій справі має бути особова картка державного службовця встановленого зразка та інші документи державного службовця, всього 15 пунктів. Надалі згідно з п.3 розділу ІІ Порядку ведення особових справ в хронологічному порядку до особової справи за часом надходження додаються: копії актів про зміни анкетних даних, копії документів про підвищення рівня професійної компетентності, біографічна довідка, матеріали оцінювання результатів службової діяльності, дисциплінарна справа тощо. Відповідно до п. 5. розділу ІІ Порядку ведення особових справ всі аркуші документів, які містяться в особовій справі, нумеруються. Пунктом 6 розділу ІІ Порядку ведення особових справ передбачено, що копії документів, які долучаються до особової справи, засвідчуються в установленому порядку працівником служби управління персоналом та вносяться до опису документів особової справи державного службовця, який міститься на початку особової справи. Таким чином, копія бланку інформації про засоби зв'язку, яку так «вчасно» знайшли прикріпленою скріпкою до особової справи під час повторного надання відповідачем матеріалів особової справи, мала бути засвідчена в установленому порядку працівником служби управління персоналом не пізніше 2020 року (рік заповнення бланку інформації). Прикріплена до першої сторінки копія бланку інформації про засоби зв'язку всупереч п.п. 2, 3, 5 розділу ІІ Порядку ведення особових справ не була пронумерована, не додана до особової справи в хронологічному порядку, не внесена до опису документів особової справи. Передбачена п.6 розділу ІІ Порядку ведення особових справ вимога щодо засвідчення в установленому порядку копії документу, який долучається до особової справи, також не виконана. Крім того, твердження представника відповідача А.Ферштей, що копія бланку інформації про засоби зв'язку, підколота до обкладинки особової справи позивача, могла відкріпитися під час підготовки наказу про звільнення, коли хтось із дипломатів брав справу позивача для ознайомлення із засобами зв'язку з позивачем, спростовується даними контрольної картки до особової справи, копія якої долучена судом до матеріалів справи. Зазначена контрольна картка використовується в МЗС для обліку осіб, в тому числі працівників кадрової служби, які ознайомлювалися з особовою справою. Як видно з контрольної картки особової справи №74, особову справу позивача для опрацювання брали працівники кадрової служби Молдован і Ягодовський 31.01.2004 та 23.02.2007 відповідно, 25.06.2008 - особисто позивачка та 25.09.2024 - представник відповідача Дісюк. Контрольна картка особової справи №74 слугує доказом того, що в 2023 році ніхто не брав особову справу позивача для ознайомлення чи для того, щоби знайти там вказану позивачем адресу електронної пошти та надіслати позивачу відповідну інформацію, що черговий раз підтверджує намагання відповідача маніпулювати доказами у справі та впливати на ухвалення судом позитивного для себе рішення. Варто зазначити, що на початку повномасштабної російської війни проти України відбулися масштабні кібератаки на сайти державних установ, зокрема були пошкоджені сайти ВРУ, КМУ, МЗС та СБУ, внаслідок чого було паралізовано весь електронний документообіг в доменах gov.ua. Все це загальновідомі факти, які підтверджуються оголошеннями на Фейсбук сторінках МЗС та ЗДУ, в тому числі Посольства України в ФРН. Для зв'язку з громадянами в цей період Посольством були створені альтернативні електронні адреси в домені gmail.com, а саме: Для загальних питань: uaembassyde@gmail.com Для консульських питань: consul.de.ua@gmail.com Для запитів на інтерв'ю і преси: presse.emb.ber.ua@gmail.com В цей же період дипломати на вимогу МЗС створили і повідомили альтернативні адреси електронної пошти для зв'язку та надсилання документів. Для зв'язку з позивачем та надсилання документів позивачем було повідомлено її адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 Однак в матеріалах особової справи відсутня інформація про цю адресу, як і відсутні багато інших документів, зокрема власноручно написані і підписані позивачем заяви, службові записки про переведення на посади та подання про заохочення та нагородження, стажувальні листи тощо. Все це вказує на недобросовісне ставлення відповідача до питання ведення особової справи, що дало можливість представникам відповідача маніпулювати доказами у справі.
X. Щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду та практика Європейського суду з прав людини в контексті оспорюваних правовідносин.
Враховуючи викладені вище обставини, можна зробити неспростовний висновок про те, що відповідач не тільки жодним чином не довів факт ознайомлення позивача з наказом про звільнення, а і не застосував альтернативних шляхів зв'язку з позивачем, окрім ніби-то єдиної відомої йому службової електронної адреси, до якої позивач на момент звільнення не мала доступу і про що відповідачу достовірно було відомо. Частиною 4 статті 91 Закону України «Про державну службу» передбачено, що інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення. В судовому засіданні відповідач підтвердив, що інформацію про звільнення, на використовувану позивачем під час проходження служби електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, було надіслано 16.10.2023, а з 9 ранку 18.10.2023 вона була заблокована, що означає неможливість входу до поштової скриньки та ознайомлення із наявною там інформацією в передбачений законодавцем п'ятиденний термін.
Заблокувавши електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 на другий день після відправлення на неї інформації про звільнення, відповідач позбавив позивача навіть теоретичної можливості ознайомитися з цією інформацією в передбачений законом п'ятиденний термін. Саме по собі використання службової електронної пошти як спосіб повідомлення будь-якої інформації особі, звільненій з державної служби, є сумнівним. Особа, звільнена з державної служби, перестає бути держслужбовцем і на неї поширюються обмеження, передбачені ст.26 Закону України «Про запобігання корупції». Перелік цих обмежень є вичерпним і не передбачає права роботодавця надсилати електронні повідомлення звільненому працівнику на його службову електронну адресу. Відповідно до п. 4 Порядку №218 «електронна пошта надається працівникам системи органів дипломатичної служби України для використання у службових цілях і призначена для оперативного обміну між працівниками відкритою інформацією та нетаємними документами». Очевидно, що звільнений працівник не є більше працівником системи органів дипломатичної служби України, а тому обмін будь-якою інформацією з ним шляхом використання службової електронної пошти протирічить Порядку № 218. Ігнорування відповідачем свого обов'язку забезпечити повернення позивача в Україну та обраний спосіб надсилання позивачу інформації щодо подальшого проходження дипломатичної служби однозначно вказує на те, що він штучно створив ситуацію, за якої позивач була позбавлена можливості реалізувати своє право на працю, а потім використав це як привід для звільнення. У своїх заявах та поясненнях відповідач припускає, що позивач якимось чином все-одно могла дізнатися про своє звільнення, однак припущення не може бути належним доказом у судовому процесі. Відповідач отримав подану позивачем позовну заяву одразу після її подачі 06.09.2023, тобто ще до офіційної реєстрації у суді. В цьому позові була вказана особиста електронна пошта позивача, що давало відповідачу можливість комунікувати з позивачем напряму. Оскільки відповідач знав про прямий канал зв'язку з позивачем, але свідомо не використав його, це є зловживанням правом. Посилання на те, що особиста пошта не була в особовій справі - формальність, яка не може бути підставою для невиконання обов'язку належного повідомлення. Відповідач мав можливість комунікувати з позивачем за вказаними в позовній заяві засобами зв'язку і не мав перешкод для цього. Суд мав би оцінити, чи було вжито всіх розумних заходів для комунікації з працівником, однак не зробив цього, ухваливши залишити клопотання про поновлення строку звернення до суду без задоволення.
Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач у запереченнях на вказану заяву від 20.02.2025 зазначає про таке.
Щодо ненадання позивачем нових підстав для поновлення процесуального строку, відповідач вказує, що у своїй заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду Позивач вкотре стверджує, що про своє звільнення з МЗС їй не було відомо, оскільки МЗС не виконав свого обов'язку належним чином проінформувати її про прийняття наказу МЗС від 13.10.2023 № 1904/ос. Відтак, Позивач вказує на те, що МЗС мало направити Наказ № 1904/ос на поштову адресу, яка вказана в її особовій справі, а направлення повідомлення та наказу про звільнення засобами телекомунікаційного зв'язку, зокрема, на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 є протиправним та таким, що позбавило її можливості вчасно дізнатись про порушення, на її думку, прав та звернутись до суду. На підтвердження вищенаведеного, Позивач знову акцентує увагу на неврегульованості, на її думку, роботи електронної пошти в домені mfa.gov.ua та наявності заборони на використання такої пошти для направлення інформації та документів, що стосуються вступу на публічну службу, її проходження та звільнення з неї. Так само Позивач вказує на відсутність у працівників системи органів дипломатичної служби права використовувати електронну пошту в домені mfa.gov.ua на їх особистих електронних пристроях, що призвело до неможливості останньої дізнатись про звільнення за межами закордонної дипломатичної установи України. Проте, вказані підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду зазначались Позивачем у заяві про збільшення позовних вимог від 24.10.2024, додаткових поясненнях від 14.11.2024 та додаткових пояснень від 29.01.2025 та вже були розглянуті та досліджені судом під час судових засідань.
Крім того, Позивач продовжує наголошувати на тому, що МЗС було відомо її альтернативні електронні адреси, які остання ніби то повідомляла МЗС та які мали бути використанні для доведення до неї інформації та/або документів. Однак, вказані Позивачем адреси в особовій справі відсутні, що дало підстави дійти висновку, що остання не доводила до Управління кадрового менеджменту про наявність таких. Водночас, вказане вже було предметом дослідження у судовому засіданні, шляхом огляду оригіналу особової справи Позивача. В свою чергу, звернення Позивача до суду із позовною заявою не може вважатись належним виконанням її обов'язку державного службовця, щодо повідомлення служби управління персоналом про її засоби зв'язку, оскільки робота, пов'язана із супроводженням судових спорів, належить до компетенції іншого самостійного структурного підрозділу МЗС. Також, Позивач стверджує, що з наданих МЗС до суду доказів повідомлення про направлення на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 листа МЗС від 16.10.2023 № 201/19-910-123313 та Наказу № 1904/ос не можливо встановити, яка саме інформація доводилась до її відома. Проте, вищенаведена інформація доводилась до відома Позивача відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» та з урахуванням вимог Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1042. Складений працівниками Управління кадрового менеджменту протокол доведення інформації до відома державного службовця від 16.10.2023 містить інформацію про дату, час, місце та засіб, з якого направлявся лист МЗС від 16.10.2023 № 201/19-910- 123313 та Наказ № 1904/ос, а також підстави надсилання інформації, зміст такої інформації та контактні дані особи, якій повідомлено інформацію. Разом з тим, даний протокол містить додатки у вигляді копії знімків екрану засобу телекомунікаційного зв'язку про відправлення та доставлення інформації. Таким чином, вказаний вище протокол містить усю необхідно інформацію, яка підтверджує, що Позивачу надсилалась саме інформація про звільнення, що в свою чергу вже досліджувалось на попередніх судових засіданнях. Твердження Позивача про те, що на, її думку, до періоду її перебування у розпорядженні МЗС мала бути включена щорічна відпустка вже зазначались у судовому засіданні та були відхилені, з огляду на відсутність заяв останньої про надання такої щорічної відпустки. В свою чергу, слід зазначити, що статтею 21 Закону України «Про дипломатичну службу» визначено граничний шестимісячний строк перебування посадової особи дипломатичної служби у розпорядженні. У той же час, вказана норма передбачає надання особі, яка зарахована у розпорядження МЗС, пропозицій посад в системі органів дипломатичної служби та право такої особи відмовитись від двох поспіль пропозицій про переведення. Разом з тим, відповідно до пункту 4 частини першої статті 28 Закону України «Про дипломатичну службу» дипломатична служба припиняється, зокрема, з підстав відмови посадової особи дипломатичної служби, яка зарахована в розпорядження Міністерства закордонних справ України, від третьої поспіль пропозиції про переведення в системі органів дипломатичної служби. Таким чином, за умови відмови посадової особи дипломатичної служби від третьої поспіль пропозиції про переведення в системі органів дипломатичної служби така особа звільняється до моменту настання строку перебування у розпорядженні. З огляду на той факт, що Позивач у своїй заяві підтверджує, що їй було добре відомо про можливість перебування працівників МЗС у розпорядженні МЗС після завершення довготермінового відрядження, зазначене вкотре доводить, що їй було відомо про надсилання пропозицій про переведення в системі органів дипломатичної служби таким працівникам та звільнення з МЗС у разі відмови від третьої поспіль такої пропозиції. Твердження Позивача про неможливість повернення в Україну розглядались судом під час попередніх судових засіданнях, а діям останньої надавалась відповідна оцінка. Слід враховувати, що працівник дипломатичної служби самостійно обирає спосіб та транспорт, яким він планує повертатись в Україну. Механізм формування і здійснення компенсаційних виплат в іноземній валюті та оплати інших витрат працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження до закордонних дипломатичних установ України з метою компенсації витрат, пов'язаних із перебуванням у довготерміновому відрядженні встановлено Порядком формування і здійснення компенсаційних виплат в іноземній валюті та оплати інших витрат працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2020 № 1288. Вищевказаним порядком передбачена оплата проїзду різними видами транспорту (літак, потяг, автобус та інше). Головною вимогою при цьому є саме наявність оригіналів підтвердних документів. Разом з тим, для здійснення оплати витрат він надає підтвердні документи (квитки, квитанції, рахунки-платежі та інше). З огляду на вищенаведене, повернення в Україну після завершення довготермінового відрядження є обов'язком працівника, який він має здійснити в будь-який обраний ним спосіб. В свою чергу, на керівництво закордонної дипломатичної установи України покладається обов'язок організувати такий від'їзд працівника, а саме здійснити оплату витрат з поверненням в Україну на підставі оригіналів підтвердних документів. Оскільки Позивач до Керівника Посольства України у ФРН з метою оплати витрат на повернення в Україну не зверталась, жодних оригіналів підтвердних документів нею надано не було, цілком передбачуваним було її повернення в Україну власним автотранспортним засобом. Крім того, ані протягом десяти календарних днів з дати завершення довготермінового відрядження, визначеної наказом МЗС від 15.08.2023 № 1428-ос, ані після цього та до теперішнього часу Позивач не прибула до Управління кадрового менеджменту МЗС і не повернулась в Україну після закінчення довготермінового відрядження, що нею підтверджувалось.
Отже, Позивачу достеменно було відомо про закінчення довготермінового відрядження та необхідність протягом десяти календарних днів з дати завершення довготермінового відрядження 31.08.2023, визначеної наказом МЗС від 15.08.2023 № 1428-ос, прибути до Управління кадрового менеджменту МЗС, чого зроблено не було. Вказане може свідчити виключно про небажання Позивача повертатись в Україну та продовжувати проходити дипломатичну службу. Дивним, на думку МЗС, є надання Позивачем нових документів, що стосуються перереєстрації її автотранспортного засобу з дипломатичних номерів на цивільні вже після того, як вказані обставини вже були досліджені судом. Відповідь на запит Посольства від 15.11.2024 підрозділом реєстрації транспортних засобів Земельного відомства у справах громадян та правопорядку (Landesamt fur Burger- und Ordnungsangelegenheiten (LABO), Abt. III - Kraftfahrzeugwesen, Kraftfahrzeugzulassung) надавалась суду разом з додатковими поясненнями від 16.01.2025 та озвучувалась під час судового засідання. Проте, жодних письмових пояснень стосовно спростування перереєстрації її транспортного засобу 17.10.2023, тобто на наступний день після звільнення, Позивачем не надавались. У судовому засіданні 30.01.2025, Позивач пояснювала вищезазначену ситуацію збігом обставин та послалась на те, що процедура перереєстрації номерних знаків займає багато часу. Жодної інформації про залучення інших осіб до такої процедури Позивач не зазначала. Водночас, із закінченням довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, скасовуються надані йому привілеї та імунітети, зокрема, привілей на користування дипломатичними номерними знаками. Отже, на такого працівника покладається обов'язок повернення дипломатичних номерів до органу, який їх видав. З аналізу ноти МЗС ФРН від 11.10.2023 можна дійти висновку про наявність контролю з боку приймаючої сторони контролювати облік дипломатичних номерних знаків та наявності відповідної санкції у разі невиконання передбаченого обов'язку повернути такі номери. Таким чином, приймаюча країна зацікавлена у негайному поверненні дипломатичних номерних знаків, що свідчить про швидку процедуру їх повернення до органу, який їх видав (зазвичай в день звернення дипломатичного службовця).
Твердження Позивача про вручення копії Наказу № 1904/ос, повернення трудової книжки та проведення остаточних розрахунків, також, були розглянуті раніше та не містять жодних нових підстав для поновлення строку звернення до суду. Як зазначалось раніше та, що підтверджується Позивачем, ані протягом десяти календарних днів з дати завершення довготермінового відрядження, визначеної наказом МЗС від 15.08.2023 № 1428-ос, ані після цього та до теперішнього часу Позивач не прибула до Управління кадрового менеджменту МЗС і не повернулась в Україну після закінчення довготермінового відрядження. З огляду на зазначене, повідомлення про необхідність отримання трудової книжки було надіслано листом МЗС від 16.10.2023 № 201/19-910-123313. Жодних повідомлень із проханням направити трудову книжки на її адресу поштовою доставкою від Позивача не надходило. В свою чергу, 31.10.2023 на банківський рахунок Позивача в АТ «Державний ощадний банк України», з урахуванням податків та зборів, перераховано грошову компенсацію за невикористанні частини щорічних відпусток за відпрацьований період з 31.12.2018 по 30.08.2023 у розмірі 86 176.77 грн., що підтверджується довідкою від 14.01.2025 № 212/17-927-11. З аналізу вищезазначеного вбачається, що 31.10.2023 з Позивачем було здійснено остаточний розрахунок при звільненні, про що остання, знову ж таки, не могла не знати.
Враховуючи вищезазначене, відповідач стверджує, що Позивачем не надано жодних інших підстав для поновлення строку звернення до суду. Таким чином, на переконання МЗС, Позивачем не усунуто недоліки заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024.
Суд, розглянувши заяву позивача про поновлення процесуального строку від 10.02.2025 щодо заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024, поданої через підсистему «Електронний суд» 24.10.2024, зазначає, що позивачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання (вручення) повного тексту ухвали про залишення заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024 без руху для усунення недоліків такої заяви, а саме: надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з даною заявою, навівши інші підстави для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про скасування наказу МЗС №1904/ос від 13.10.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого секретаря з консульських питань Посольства України у ФРН 16 жовтня 2023 року.
Тобто, суд не може переглядати та переоцінювати доводи та проаналізовані судом обставини справи при дослідженні питання пропуску позивачем строку звернення до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимоги від 24.10.2024, які були вказані в ухвалі суду від 30.01.2025 про залишення заяви про збільшення позовних вимог без руху.
Суд не вважає зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду від 10.02.2025 доводи позивача наведенням інших підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Під час судових засідань при розгляді заяви про поновлення процесуального строку при поданні до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024 позивачем не було поставлено під сумнів зміст документів, а саме лист МЗС від 16.10.2023 №201/19-910-123313 та копія наказу МЗС №1904/ос від 13.10.2023 про звільнення позивача, які були направлені 16.10.2023 на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_2, та були успішно доставлені за вказаною адресою (т.1, а.с.145-146), про що складено відповідний протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 16.10.2023.
Суд вважає, що позивач таким чином висловлює лише незгоду з ухвалою суду від 30.01.2025 і не наводить в цій частині інших доводів про поновлення строку, намагаючись переоцінити висновки, до яких дійшов суд в ухвалі від 30.01.2025.
В той же час суд нагадує, що позивач мав навести інші підстави для поновлення строку, а не намагатися довести неправильність висновків суду в ухвалі від 30.01.2025.
Суд, оцінивши наведені позивачем доводи у заяві про поновлення строку звернення до суду від 10.02.2025, приходить до висновку про намагання позивача переоцінити висновки суду і доводи позивача зводяться до непогодження позивача із висновками суду про пропуск строку звернення до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024, до яких дійшов суд в ухвалі від 30.01.2025 про залишення заяви про збільшення розміру позовних вимог без руху.
Натомість подана позивачем заява про поновлення строку звернення до суду від 10.02.2025 не містить інших підстав для поновлення строку звернення до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2025.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
На підставі викладеного, враховуючи, що позивачем не виконано вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 про залишення заяви про збільшення розміру позовних вимог без руху і не надано суду інших підстав для поновлення пропущеного строку, суд вважає за необхідне визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024, зазначені у заяві ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку від 10.02.2025; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку від 10.02.2025 для подання до суду заяви про збільшення позовних вимог від 24.10.2024 - відмовити, а заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024, подану через підсистему "Електронний суд" 24.10.2024, про скасування наказу МЗС №1904/ос від 13.10.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого секретаря з консульських питань Посольства України у ФРН 16 жовтня 2023 року через "відмову від третьої поспіль пропозиції про переведення в органах дипломатичної служби після завершення довготермінового відрядження", як незаконний, такий, що порушує охоронювані законом права і інтереси позивача та поновити останню на посаді першого секретаря з консульських питань Посольства України в ФРН, стягнення з Міністерства закордонних справ України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справи України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.09.2023 по дату прийняття рішення суду, - залишити без розгляду.
У судовому засіданні 18.04.2025 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено 18.04.2025.
Керуючись статтями 121-123, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024, зазначені у заяві ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку від 10.02.2025.
2. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку від 10.02.2025 для подання до суду заяви про збільшення позовних вимог від 24.10.2024 - відмовити.
3. Заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2024, подану через підсистему "Електронний суд" 24.10.2024, про скасування наказу МЗС №1904/ос від 13.10.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого секретаря з консульських питань Посольства України у ФРН 16 жовтня 2023 року через «відмову від третьої поспіль пропозиції про переведення в органах дипломатичної служби після завершення довготермінового відрядження», як незаконний, такий, що порушує охоронювані законом права і інтереси позивача та поновити останню на посаді першого секретаря з консульських питань Посольства України в ФРН, стягнення з Міністерства закордонних справ України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справи України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.09.2023 по дату прийняття рішення суду, - залишити без розгляду.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Кушнова А.О.