ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" лютого 2025 р. справа № 300/401/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Боброва Ю.О.,
за участі:
секретаря судового засідання - Костюк О.С.,
представниці позивача - Тепак Л.П.,
представника відповідача - Булки Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Веста-Електро» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2021 №007607/0701,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “Веста-Електро» (далі - позивач, ТОВ “Веста-Електро») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України (далі - відповідачі) про визнання протиправними та скасування наказу Державної податкової служби України від 20.08.2021 №762 “Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ “Веста-Електро», наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 25.08.2021 №1611-п “Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ “Веста-Електро» та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.10.2021 №007607/0701.
Обґрунтовуючи доводи про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, Товариство посилається на те, що у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової перевірки. Порушення вказані відповідачем не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, висновки контролюючого органу про те, що залишки ТМЦ, які обліковані за даними бухгалтерського обліку станом на 31.10.2020 на суму 110648,17 грн. не були встановлені під час проведення 02.09.2021 “візуальної», на думку контролюючого органу інвентаризації, не заслуговують на увагу з огляду на те, що інвентаризація може проводитися тільки на дату, що припадає на час проведення самої перевірки, але ніяк не “минулою датою». Контролюючим органом не враховано, що за даними первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку саме у жовтні 2020 року Товариство придбало будівельні матеріали на суму 96491,02 грн., а списано у зв'язку із використанням в господарській діяльності на поточні ремонти та експлуатаційні витрати в сумі 33999,17 грн. На підтвердження здійснення господарських операцій за період травень-жовтень 2020 року щодо використання в господарській діяльності для проведення ремонтів не лише будівельних матеріалів в сумі 562018,69 грн., але і запчастин в сумі 75619,92 грн., а також інших матеріалів в сумі 233088,47 грн., до перевірки було також представлено первинні бухгалтерські документи (зокрема акти про списання), про що зазначено контролюючим органом в акті перевірки. З урахуванням викладеного, вважає податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву. Свою позицію обґрунтовує тим, що за результатами проведення оглядової (візуальної) інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів за адресами м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29 не виявлено об'єкту нерухомого майна “будівлі складу», за місцями зберігання ТМЦ по вул. Красівського,20, вул. Шота Руставелі, 1, Шота Руставелі, 1М, вул. Промислова, 29, не виявлено цегли М-125, М-100. Однак, встановлено наявність проведення будівельних робіт (залита бетонна монолітна площадка) за адресою вул. Промислова, 29 та наявність цегли, бувшої у використанні. Згідно з інформацією ДАБІ, 16.12.2020 зареєстровано сертифікат про початок будівельних робіт, де замовником виступає ТОВ "Веста Електро", назва об'єкта будівництва “реконструкція з добудовою і надбудовою будівлі складу з офісними приміщенням» по вул.Промислова,29, спосіб будівництва - господарський, вид будівництва - реконструкція. Контролюючим органом за фактом не встановлення наявності залишків товарно-матеріальних цінностей Товариства та ненадання станом на час завершення перевірки матеріалів проведеної інвентаризації, складено акт від 03.09.2021 та відповідно спірне в цій справі податкове повідомлення-рішення. Просив у задоволенні позову відмовити (т.1, а.с.164-170; т.3, а.с. 131-135).
У відповіді на відзив позивач вказав на відсутність правових підстав для проведення перевірки Товариства, в томі числі наявність мораторію на їх проведення, відсутність у запитах відповідача про надання документів інформації щодо змісту перевірки, відповідно обсягу та фактичних обставин, що підлягають дослідженню. Жодних належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалося негосподарське використання ТМЦ, в тому числі будівельних матеріалів на загальну суму 2034698,91 грн. у жовтні 2020 року перевіркою не здобуто, що виключає правові підстави нарахування компенсуючих податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 406939,78 грн. за приписами п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України (т.1, а.с.173-176; т. 3, а.с.140-144).
У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказав, що парламент уповноважив Уряд України скоротити строк дії обмежень, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, дозволивши проведення деяких видів перевірок юридичних осіб. Надані контролюючим органом запити містять зміст перевірки та конкретний обсяг документів, які слід надати, а тому аргументи позивача з цього приводу є нікчемними. Позивач не надав документів, що підтверджують використання ТМЦ-будівельних матеріалів на загальну суму 2034689,91 грн. у жовтні 2020 року, тобто задекларувавши відповідні показники позивач не зміг надати документів які б їх підтвердили (т.1, а.с.231-236).
У письмових поясненнях позивач посилаючись, на постанову Верховного Суду від 04.02.2019 в справі №807/242/14, вказує на право позивача при оскарженні податкового повідомлення-рішення посилатися на допущені контролюючим органом порушення при призначенні та проведенні перевірки. Позивач не погодився з контролюючим органом щодо права проведення перевірки на час дії мораторію, пославшись на те, що в даному випадку підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, а не Постанови КМУ, яка має нижчу юридичну силу. Проаналізувавши зміст запитів контролюючого органу про надання документів, попри їх суттєву недосконалість, окремі перелічені в них документи не є бухгалтерськими первинними документами або є дублюючими документами з огляду на їх складення позивачем, тобто є внутрішньо обліковими у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Такі документи не містять відомостей про господарську операцію та не впливають на розмір та сплату податків та зборів, як це передбачено ст.44 Податкового кодексу України. Відповідачем не надано доказів про застосування до позивача санкцій на підставі п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України. На підтвердження факту господарських операцій з використання ТМЦ в господарській діяльності комісією відповідальних працівників позивача складено відповідні акти списання ТМЦ, які не містять дефекту змісту або форми, та які представлені до перевірки (т.1, а.с.254-256, т.2, а.с.1-2, 23-26; т.3 а.с. 160-163).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Веста-Електро» у відкритті провадження в справі за його позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів. Рішення суду в цій частині позовних вимог та набрало законної сили 11.05.2022.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 відкрито провадження у справі щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2021 №007607/0701, за правилами спрощеного позовного провадження. В частині цих позовних вимог відповідно до рішення суду від 25.05.2022 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.10.2021 №007607/0701. Вирішено питання судових витрат.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 рішення суду першої інстанції у цій справі скасоване, у задоволенні позовних вимог ТОВ “Веста-Електро» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2021 №007607/0701 - відмовлено.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду від 04.07.2024 частково задоволено касаційну скаргу ТОВ “Веста-Електро», рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 у справі №300/401/22 - скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представниця позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні. Просив у задоволенні позову відмовити.
Допитаний в якості свідка у дані справі працівник ГУ ДПС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 надав суду показання про те, що він на підставі наказу та відповідного направлення з 30 серпня по 03 вересня 2021 року проводив документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Веста-Електро» з питань дотримання вимог податкового законодавства. Перевірка проводилася в офісі по вул. Василіянок, 22. Під час проведення інвентаризації основних засобів Товариства встановлено, що складського приміщення, яке обліковане по бухгалтерському обліку, фактично не було. На місці складського приміщення по вул. Промислова, 29 була зведена монолітна каркасна будівля та залита бетонна монолітна площадка. Також була та наявна цегла, яка обліковувалася по рах. 205. Інвентаризація проводилася комісією у його присутності.
У ході податкової перевірки йому надавали дозвіл на виконання будівельних робіт, а також документи щодо будівництва (реконструкції) офісного і складського приміщення. Він знайомився з документами рах. 1522 та з розшифровкою даних щодо списання ТМЦ.
План перевірки не складався і платнику не надавався. Перевірці підлягав період: грудень 2019 року по 31.10.2020 року. Акт про ненадання платником податків документів у ході податкової перевірки, представникам Товариства не надавав. Брав участь у розгляді заперечень на Акт перевірки.
Розглянувши матеріали адміністративної справи відповідно до вимог статті 262 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні за участі представників позивача та відповідача, заслухавши їх усні пояснення, показання свідка, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд установив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Веста-Електро» 24.11.2005 зареєстроване як юридична особа, код в ЄДРПОУ - 33859600 та перебуває на обліку в органі податкової служби як платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів (т.1, а.с.138-139).
Основним видом діяльності платника податків є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (т.1, а.с.138).
Відповідно до наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 25.08.2021 №1611-п “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Веста-Електро», на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.12 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, наказу Держаної податкової служби України від 20.08.2021 №762 “Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ “Веста-Електро», наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки від 11.01.2021 №19/09-19-07-01/33859600, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення, скасоване рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 15.04.2021 №8579/6/99-00-06-01-01-06 (т.1, а.с.13-14).
В рішенні Державної податкової служби України від 15.04.2021 №8579/6/99-00-06-01-01-06 вказано, що в акті перевірки під час обґрунтування порушення щодо не підтвердження використання в господарській діяльності будівельних матеріалів, а саме в сумі 2034698,91 грн., не зазначено первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не зазначено період (місяць) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому вчинено порушення (списання ТМЦ), не зазначено детальний перелік документів, які не надано платником. Крім того, перевіркою недоведено наявність нестач. Висновки перевірки щодо непідтвердження за результатами перевірки залишків будівельних матеріалів, капітальних інвестицій, основних фондів, які облікувалися згідно з даними бухгалтерського обліку, та як наслідок, визначення перевіркою заниження податкових зобов'язань з ПДВ є недоведеними та передчасними, що не виключає можливість їх дослідження під час проведення документальної перевірки.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 10.09.2021 за №5018/09-19-07-01/33859600. Актом встановлені наступні порушення, допущені платником податків: пп.14.1.36, 14.1.185, 14.1.191, 14.1.202, 14.1.231 п.14.1 ст. 14; п.44.6 ст.44; п.185.1 ст.185; п.187.1 ст.187; п.188.1 ст. 188; п.189.1 ст.189; п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198; п.200.1, п. 200.4, ст.200; п.201.10 ст. 201 ПК України, оскільки ним завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 406940 грн., в тому числі по періодах: за жовтень 2020 року в сумі 406940 грн. (а.с. 33 т.1).
Висновки контролюючого органу в цілому зводяться до того, що в ході інвентаризації позивача мало місце ненадання обґрунтованих пояснень посадових осіб Товариства та документального підтвердження щодо використання у господарській діяльності (реалізація, використання для власних потреб, інше) товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2034698,91 грн. Вказане свідчить про відсутність їх як в бухгалтерському обліку, так і фізичній наявності на складах Товариства. Таким чином, на думку контролюючого органу Товариством не нараховано податок на додану вартість на придбані та невикористані в господарській діяльності ТМЦ, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань податку на додану вартість в загальній сумі 406940 грн.
Не погодившись із висновками акту, позивачем подано до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області письмове заперечення від 29.09.2021 (т.1, а.с.36-43).
Позивач вказує, що у жовтні 2020 року Товариством придбано будівельних матеріалів на суму 96491,02 грн. (бухгалтерське проведення Д-т 205 - К-63, 37), а списано в зв'язку із використанням в господарській діяльності на поточні ремонти та експлуатаційні витрати (бухгалтерське проведення Д-т 84 - К-т 205) в сумі 33999,17 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти списання товарів від 21.05.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.10.2020 (т.1, а.с.104-111). На підтвердження придбання в жовтні 2020 року будівельних матеріалів, позивачем представлено копії видаткових накладних від 02.10.2020, 12.10.2020, 15.10.2020, 16.10.2020, 21.10.2020, товарно-транспортних накладних від 16.10.2020, 12.10.2020, 21.10.2020, платіжних доручень від 10.08.2020, 12.08.2020, 20.08.2020, 02.10.2020, 15.10.2020, 20.10.2020, 21.10.2020, 28.10.2020 (т.1, а.с.79-103).
За результатами розгляду заперечення, відповідачем 07.10.2021 надано відповідь №10421/09-19-07-01-19, згідно якої висновок акта перевірки від 10.09.2021 №5018/09-19-07-01/33859600 залишений без змін (т.1, а.с.49).
Як наслідок, контролюючим органом прийняте спірне в цій справі податкове повідомлення-рішення №007607/0701 від 12.10.2021, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 406940 грн. (т.1, а.с.51-53).
Позивач скористався правом подання скарги до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої податкове повідомлення-рішення №007607/0701 від 12.10.2021 залишено без змін, а скаргу без задоволення (т.1, а.с.55-72).
Вважаючи призначення перевірки, а також податкове повідомлення-рішення №007607/0701 від 12.10.2021 такими, що не ґрунтується на вимогах закону, позивач звернувся із даним позов до суду.
Щодо правомірності проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, суд установив наступне.
В обґрунтування рішення (постанова Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №300/401/22, адміністративне провадження №К/990/9861/23) про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд Верховний Суд вказав наступне.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що за наявності чинної норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу “Перехідних положень» Податкового кодексу України (далі - ПК України) прийняття ГУ ДПС в Івано-Франківській області наказу від 25.08.2021 №1611-п “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Веста-Електро», на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.12 п. 78 ст. 78 ПК України у період дії карантину суперечить вимогам податкового законодавства.
Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, виснувавши про те, що перевірка Товариства контролюючим органом була проведена правомірно, позаяк мораторій на проведення перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, не поширюється. А зазначення серед підстав проведення перевірки підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України не змінює суті самої перевірки.
Верховний Суд вказав, що під час спірних правовідносин чинною була норма пункту 52-2 підрозділу 10 розділу Перехідних положень ПК України про те, що на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.
Тобто, системний аналіз вказаних положень дає підстави для висновку про те, що податковому органу надано право на проведення документальної позапланової перевірки, зокрема, з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що у наказі від 25 серпня 2021 року №1611-п “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Веста-Електро» підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: “На підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.12 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, із внесеними змінами та доповненнями та наказу Державної податкової служби України від 20 серпня 2021 року №762».
Резолютивна частина наказу викладена наступним чином: “Провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Веста-Електро» (76019, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, буд. 29, код ЄДРПОУ 33859600) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки від 11 січня 2021 року №19/09-19-07-01/33859600, на підставі якого складено податкове повідомлення-рішення, скасоване рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 15 квітня 2021 року №8579/6/99-00-06-01-01-06».
Відповідно до пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), документальна позапланова перевірка здійснюється контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
На підставі такого наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу.
Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що абзацом першим наведеної норми безпосередньо врегульовано підставу проведення документальної позапланової перевірки платника податку з питань та за період, перевірку яких вже здійснено, однак із неповним з'ясуванням під час такої перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства або ж невідповідністю висновків такої перевірки вимогам законодавства.
Відтак, колегія суддів Верховного Суду виснувала, що перевірка, яка проводиться на підставі пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК за своєю суттю є додатковою перевіркою, що має на меті дослідити обставини, які не були дослідженні зовсім або досліджені не в повній мірі під час проведення перевірки або ж перевірити висновки, зроблені за результатами податкової перевірки у випадку встановлення їх невідповідності чинному законодавству.
Отже ключове значення щодо розповсюдження на проведення документальних перевірок, які проводяться на підставі п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України, мораторію, передбаченого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України, має підстава, яка існувала для проведення первинної документальної перевірки, що передувала проведенню додаткової перевірки.
В залежності від наявної підстави для перевірки, визначається зміст та межі самої перевірки і, відповідно, обсяг документів та фактичних обставин, що підлягають дослідженню в ході перевірки, що в свою чергу безпосередньо впливає на обсяг прав платника податків під час проведення позапланової перевірки.
Як вже зазначалось вище, у наказі №1611-п від 25 серпня 2021 року поряд із покликанням на пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.12 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, вказано, що така перевірка проведена з підстав дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки від 11 січня 2021 року №19/09-19-07-01/33859600, на підставі якого складено податкове повідомлення-рішення, скасоване рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 15 квітня 2021 року №8579/6/99-00-06-01-01-06.
Колегія суддів Верховного Суду у вказаній постанові в цій справі встановила, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно проведено перевірку в період дії мораторію, встановленого підпунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України є необґрунтованим, оскільки саме стаття 78 ПК України є базовою нормою, що за наявності відповідних підстав надає право контролюючому органу проводити перевірку, в даному випадку з підстав, передбачених підпунктом 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України - платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, а положення підпункту 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України у свою чергу, не обмежують підстав їх проведення, які зазначені у статті 78 ПК України.
Відтак, перевірка Товариства контролюючим органом була проведена правомірно, позаяк мораторій на проведення перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, не поширюється.
Під час нового розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції у повній мірі підтверджені висновки Верховного Суду щодо правомірного проведення податкової перевірки позивача, викладені у постанові від 04.07.2024 у справі №300/401/22, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, яка визначає порядок проведення документальних позапланових перевірок, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
78.1.8. платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
А відповідно до підпункту 78.1.12 цього пункту контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Матеріалами справи підтверджується, що підставою для проведення позапланової документальної перевірки позивача слугував факт декларування Товариством за жовтень 2020 року в декларації від'ємного значення ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від'ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 406940 грн, в тому числі по періодах: за жовтень 2020 року - в сумі 406940 грн.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема підрозділ 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2 (в редакції внесених змін Законом України № 591-ІХ від 13 травня 2020 року), яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
За змістом викладеного, суд дійшов висновку, що перевірка Товариства контролюючим органом була проведена правомірно, позаяк мораторій на проведення перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, не поширюється. А зазначення серед підстав проведення перевірки підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України не змінює самої суті перевірки.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 у даній справі вказав, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
Верховний Суд зазначив, суди попередніх інстанцій не в повній мірі дотримались вимог частини четвертої статті 9 КАС України, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору. Оскільки, надали оцінку лише в окремому контексті використання контролюючим органом доказів позивача, а не у сукупності з усіма доводами та доказами останнього, що не може вважатися обґрунтованою підставою для відмови у задоволення позовних вимог.
При цьому, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов'язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Враховуючи викладене, у ході нового судового розгляду даної справи, суд першої інстанції застосовує до спірних правовідносин наступні норми матеріального права з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактичних обставин справи.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно із пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Пунктом 189.1 статті 189 ПК України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Згідно з пунктами 198.1, 198.3, 198.5 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно пункту 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Проте, пунктом 198.6 цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
За вимогами частини другої статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону № 996-XIV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 глави 1 та пунктами 2.2, 2.4, 2.16 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за № 88; зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, (далі - Положення №88), відповідно до яких господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
За змістом вказаних норм, наявність господарських операцій з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.
При цьому, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Разом з тим, для підтвердження цих даних можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені з дотриманням вимог законодавства і за результатами фактичного здійснення господарської операції,
Тобто, правові наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.
Відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.
Згідно з даними бухгалтерського обліку оборотно-сальдової відомості позивача по рах. 103 “будинки та споруди» станом на 01.12.2019 у Товариства обліковуються основні засоби: будівля складу вартістю 1569032,03 грн; будівля офісного приміщення вартістю 165070 грн. (т.2 а.с. 57).
Згідно досліджених судом витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ “Веста-Електро» зареєстроване право власності за ТОВ “ВЕСТА-ЕЛЕКТРО» на об'єкти нерухомого майна: “офісне приміщення» загальною площею 199,2 кв. м, літера “Г» та “будівля складу» загальною площею 603,5 кв. м, літера “Е», матеріали стін: цегла, за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, будинок 29 (т.1 а.с. 73-75; т.2 а.с. 36, 40-41, 218, 221-225).
Придбання будівель складу та офісного приміщення підтверджується дослідженими судом договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 11.06.2019 та від 26.03.2019, відповідно (т.2 ас. 33-35, 37-39).
За даними оборотно-сальдової відомості по рах. 1522 “виготовлення та модернізація основних засобів» в розрізі об'єктів основних засобів, зокрема будівля складу, сальдо на початок періоду 01.12.2019 становило 0 грн, дебетові обороти за період з 01.12.2019 по 31.10.2020 склали 1924050,74 грн, що вказує на проведення капітального ремонту (модернізацію, поліпшення) об'єкту основного засобу - будівлі складу, кредитові обороти 527090,29 грн, що вказує на збільшення вартості основного засобу - будівлі складу на вартість проведеного капітального ремонту (модернізації, поліпшення), сальдо на кінець періоду 31.10.2020 становить 1396690,45 грн. (т.2 а.с. 61).
У ході перевірки посадові особи контролюючого органу вручили представникам Товариства запити від 31.08.2021, № 9097/6/09-19-07-01-19, від 01.09.2021 № 9117/6/09-19-07-01-19, від 03.06.2021 № 9237/6/09-19-07-01-19 з проханням надати пояснення та документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки Товариства, зокрема/але не виключно:
- пояснення та документальне підтвердження операцій, відображених в регістрах синтетичного та аналітичного обліку (журнал - ордер і відомість або обороти по рахунку) по бухгалтерському рахунку 1522 “виготовлення та модернізація основних засобів» щодо капітального ремонту (модернізації, поліпшення) об'єкту основного засобу - будівлі складу в сумі 1 924 050,74 грн (місцезнаходження м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29 літера Е), а саме:
- первинні документи щодо використаних будівельних матеріалів, чи інших товарно-матеріальних цінностей (акти списання, інші наявні документи) при проведенні будівельних (ремонтних) робіт;
- акти виконаних робіт, наданих (ремонтних, будівельних) послуг, інші первинні документи, що підтверджують здійснення проведення (будівельних, ремонтних) робіт основного засобу (будівлі складу);
- договори (угоди), додаткові угоди, за наявності щодо проведення будівельних робіт (наданих послуг);
- дозвільну (технічну) документацію на проведення будівельних, монтажних робіт (за наявності);
- затверджений штатний розпис станом на 01.05.2020 та на 01.10.2020;
- інформацію, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизованих на рахунках бухгалтерського обліку та відображену у регістрах синтетичного та аналітичного обліку, в тому числі: журнал - ордер і відомість або обороти по рах. 1522 “виготовлення та модернізація основних засобів», 205 “будівельні матеріали» (за об'єктами, номенклатурою, кількісний та вартісний облік) з обов'язковим зазначенням сальдо на початок періоду, оборотів по дебету та кредиту із зазначенням кореспондуючих рахунків та сальдо на кінець періоду; журнал - ордер і відомість або обороти по рахунках 631 (в розрізі вітчизняних постачальників), з обов'язковим зазначенням сальдо на початок періоду, оборотів по дебету та кредиту із зазначенням кореспондуючих рахунків та сальдо на кінець періоду; первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні, акти прийому - передачі, договори, інші наявні документи) щодо постачальників будівельних матеріалів, які було використано (списано) та відображено на рахунку 1522.
На ці запити листом від 01.09.2021 Товариством надано відповідь, де зазначило про підстави та напрямки використання в господарській діяльності будівельних матеріалів:
- за період з травня 2020 року по жовтень 2020 року використано будівельні матеріали для капітальних ремонтів в сумі 562 018,69 грн (Д-т 15 - К-т 205) та поточних ремонтів в сумі 522617,02 грн. (Д-т 84 - К-т 205), господарські операції оформлено первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефекту змісту та/або форми. Безпосередньо у жовтні 2020 року, за даними первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку товариством придбано будматеріалів на суму 96491,02 грн (бухгалтерське проведення Д-т 205 - К-63, 37), списано у зв'язку із використанням в господарській діяльності (бухгалтерське проведення Д-т 84 - К-т 205) будматеріалів на суму 33999,17 грн.
Судом встановлено, що Товариство надало до перевірки усі первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, пов'язані з предметом перевірки документи в частині використання будівельних матеріалів, які серед іншого також було надано до заперечення до акта ГУ ДПС в Івано-Франківській області, а також до ДПС України.
Також Товариство надало до перевірки такі документи:
- оборотно-сальдову відомість по бухгалтерському рахунку 205 “будівельні матеріали», - звіт по проводках (Д-т 1522 - К-т 205);
- аналіз рахунку 152 “придбання (виготовлення) основних засобів» за травень-жовтень 2020 року;
- акти списання товарів від 21.05.2020 № 28, від 30.06.2020 № 33, від 30.06.2020 № 34, від 30.07.2020 № 48, які затверджені директором ТОВ “Веста-Електро» ОСОБА_2 , та зазначено, аналітичний облік рах. 1522: витрати на будівництво й монтаж устаткування, причина списання: ремонт приміщення за адресою: вул. Промислова, 29 (літера “Г») (літерою “Г» позначено офісне приміщення), підписані головою та членами комісії Бабій І. М., Чорномиз Ю. В., Лис І. Л., Німащук Н. П.
При цьому, у ході нового розгляду даної справи використання будівельних матеріалів для проведення ремонтних і будівельних робіт - реконструкції з добудовою і надбудовою будівлі складу з офісними приміщеннями по вул. Промисловій, 29 в м. Івано-Франківську підтверджується дослідженим судом договором підряду від 28.07.2021, який укладений позивачем з ТОВ “Благо Буд», актами приймання-передачі будівельного майданчика та документації (т.3 а.с. 189-190, 191).
Виконання вказаних вище будівельних робіт підтверджується податковими накладними №66 від 31.07.2021, №№90, 91 від 31.08.2021 (т.3 а.с. 186-188).
Виконання будівельних і ремонтних робіт також підтверджується дослідженими судом фотографіями об'єктів нерухомого майна (т. 2 а.с. 194-209; т.3 а.с. 219).
Тому, суд вважає, що позивачем правомірно документально підтверджені операції, відображені по рахунку 1522 “виготовлення та модернізація основних засобів» щодо капітального ремонту (модернізації, поліпшення) об'єкту основного засобу - будівлі складу на суму 1924050,74 грн., а також списання товарно-матеріальних цінностей за період з травня по жовтень 2020 року в сумі 797841,33 грн. на модернізацію приміщення офісу (літера Г).
Згідно з даними оборотно-сальдової відомості Товариства по рахунку 205 “будівельні матеріали» станом на 31.10.2020 обліковані ТМЦ на загальну суму 110648,17 грн, зокрема: цегла М-125 в кількості 23,830 тис. шт. на суму 95960,67 грн та цегла М-100 в кількості 3,750 тис. шт. на суму 14 687,5 грн.
З метою встановлення використання ТМЦ на проведення будівельних (ремонтних) робіт, послуг по об'єкту “будівля складу» та підтвердження по рахунку 205 “будівельні матеріали» залишку цегли М-125 в кількості 23,830 тис. шт. на суму 95960,67 грн та цегли М-100 в кількості 3,750 тис. шт. на суму 14687,5 грн в ході проведення перевірки посадові особи контролюючого органу надали лист-вимогу від 31.08.2021 № 9096/6/09-19-04-01-19 щодо проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, залишків товарно-матеріальних цінностей.
На підставі наказу про проведення інвентаризації від 01.09.2021 № 1/ін 02.09.2021 проведено інвентаризацію основних засобів та нематеріальних активів, запасів за присутності голови комісії Бабія І. М. станом на 01.09.2021 за місцями зберігання ТМЦ за адресами: м. Івано-Франківськ, вул. Красівського, 20, вул. Шота Руставелі, 1, вул. Шота Руставелі, 1М, вул. Промислова, 29. Інвентаризаційними описами необоротних активів, складених за результатами проведеної інвентаризації підтверджено наявність ТМЦ та оборотних активів, зокрема, серед іншого: будівлі складу первісною вартістю 1569032,03 грн. (т.1 а.с. 248, 76-78) .
Згідно з інформацією Державної архітектурно-будівельної інспекції 16.12.2020 зареєстровано сертифікат від 16.12.2020 № ІФ 051201216530, виданий Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про початок виконання будівельних робіт, де замовником виступає ТОВ “Веста-Електро», назва об'єкта будівництва: реконструкція з добудовою і надбудовою будівлі складу з офісними приміщеннями по вул. Промисловій, 29 в м. Івано-Франківську, спосіб будівництва: господарський, вид будівництва: реконструкція т.2 а.с. 219-221).
Використання ТМЦ для виконання будівельних робіт підтверджується дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями з оплати придбаних будівельних матеріалів, актами списання ТМЦ (т.1 а.с. 79-111).
Зокрема, придбання у жовтні 2020 року Товариством будівельних матеріалів на суму 96491,02 грн. (бухгалтерське проведення Д-т 205 - К-63, 37) та їх списання в зв'язку із використанням в господарській діяльності на поточні ремонти та експлуатаційні витрати (бухгалтерське проведення Д-т 84 - К-т 205) в сумі 33999,17 грн. підтверджується дослідженими судом: актами списання товарів від 21.05.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.10.2020, копіями видаткових накладних від 02.10.2020, 12.10.2020, 15.10.2020, 16.10.2020, 21.10.2020, копіями товарно-транспортних накладних від 16.10.2020, 12.10.2020, 21.10.2020, копіями платіжних доручень від 10.08.2020, 12.08.2020, 20.08.2020, 02.10.2020, 15.10.2020, 20.10.2020, 21.10.2020, 28.10.2020 (т.1, а.с.79-103, 104-111).
Враховуючи вказане, суд вважає, що Товариством у ході податкової перевірки підтверджено наявність ТМЦ на загальну суму 2034698,91 грн як в бухгалтерському обліку так і фактично наявних у господарському віданні Товариства.
З вказаних мотивів, а також враховуючи показання свідка ОСОБА_1 , суд не приймає до уваги як достовірний складений контролюючим органом Акт від 03.09.2021 №1164/09-19-07-01/33859600 про незабезпечення інвентаризаційною комісією додержання правил проведення інвентаризації та оформлення матеріалів за її результатами. Оскільки така інвентаризація проведена у відповідності до вимог закону (т.2 а.с. 47-49).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У справі “Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено “справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
У рішенні ЄСПЛ у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.03 р., яке відповідно до частини 1 статті 17 Закону №3477 підлягає застосуванню судами як джерело права, зазначено, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.10 р. у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ зазначив, що в рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В даному випадку, податковий орган не довів суду правомірності прийняття за наслідками проведеної перевірки рішення.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994).
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.10.2021 № 007607/0701.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Тому, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській слід стягнути 6104,10 грн. сплаченого ним судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.10.2021 №007607/0701.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України в Івано-Франківській на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Веста-Електро» сплачений судовий збір у розмірі 6104 (шість тисяч сто чотири) грн. 10 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Веста-Електро» (код в ЄДРПОУ - 33859600, адреса: вул. Промислова, буд. 29, м. Івано-Франківськ;
відповідач - Головне управління ДПС України в Івано-Франківській області (код в ЄДРПОУ - 43968084, адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.