Справа № 127/10780/25
Провадження № 3/127/2265/25
22.04.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
31.03.2025 о 20:45 год. за адресою свого проживання ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини - ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою.
ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення визнав частково та суду пояснив, що у нього дійсно виник конфлікт з дружиною, однак фізичного насильства до останньої він не застосовував.
ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що донька вивезла сміття з хати, а чоловік прийшов напідпитку і влаштував скандал: гупав двері та вікна, лаявся.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень частини першої статті 173-2 КпАП домашнє насильство полягає у вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Аналогічне визначення закріплене у пункті 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII).
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 31.03.2025 о 20:45 год. за адресою свого проживання ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини - ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою.
ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував факту наявності сварки з дружиною, однак заперечив, що застосовував до останньої фізичне насильство. Разом з тим, суд враховує, що згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 не ставиться у провину вчинення фізичного насильства стосовно його дружини. Саме тому такі заперечення ОСОБА_1 суд до уваги не бере. Натомість, ОСОБА_1 не заперечував факту сварки з дружиною. У свою чергу ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердила, що під час сварки чоловік ображав її словесно.
Крім того, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджуються формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та терміновим заборонним приписом, які приєднані до матеріалів справи.
Тому суд вважає, що в судовому засіданні був підтверджений факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо його дружини.
З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що діяння ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КпАП, за ознаками вчинення домашнього насильства психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та вважає за доцільне з метою попередження вчинення аналогічних правопорушень у майбутньому застосувати до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 173-2, 283, 284 КпАП, суд
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: