Справа № 554/4445/24 Номер провадження 11-сс/814/313/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
14 квітня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника адвоката ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 17 березня 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 лютого 2024 року за №42024172690000009, залишено без задоволення клопотання слідчого в ОВС СУ ГУНП у Полтавській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про арешт майна.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що:
в порушення приписів КПК України слідчим не доведено, що легковий автомобіль «NISSAN X-TRAIL» сірого кольору, 2012 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , vin (номер кузова): НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації або іншим чином відповідає ознакам, визначеним у ст.170 КПК України;
слідчий, порушуючи питання про застосування арешту з метою забезпечення цивільного позову, не долучив до клопотання цивільний позов і в клопотанні не зазначив про його наявність, а також, посилаючись на можливу конфіскацію майна в майбутньому, не врахував те, що покарання за ч.4 ст.425 КК України, за якою ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, не передбачає конфіскації майна як виду покарання.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 17 березня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт із позбавленням права на відчуження майна й розпорядження ним, а саме на автомобіль «NISSAN X-TRAIL» сірого кольору, 2012 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , vin (номер кузова): НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_8 . Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував: те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років; висновок експертизи про заподіяння державі збитків на суму 1 700 000 гривень; необхідність накладення арешту на рухоме майно ОСОБА_8 з метою збереження майна, недопущення його відчуження та в подальшому відшкодування завданої шкоди.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення підозрюваного та його захисника проти апеляційної скарги, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль «NISSAN X-TRAIL», н.з. НОМЕР_1 ,, власником якого є ОСОБА_8 , дійшов висновку про те, що: в порушення приписів КПК України слідчим не доведено, що вказаний вище автомобіль є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації або іншим чином відповідає ознакам, визначеним у ст.170 КПК України; слідчий, порушуючи питання про застосування арешту з метою забезпечення цивільного позову, не долучив до клопотання цивільний позов і в клопотанні не зазначив про його наявність, а також, посилаючись на можливу конфіскацію майна в майбутньому, не врахував те, що покарання за ч.4 ст.425 КК України, за якою ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, не передбачає конфіскації майна як виду покарання.
Разом з тим, в апеляційній скарзі прокурором не наведено мотивів на спростування вказаних вище обставин, а фактично продубльовано зміст клопотання про арешт майна, в задоволенні якого було відмовлено слідчим суддею з наведенням відповідних підстав. У той час як тягар доведення обставин, передбачених ст.ст.132, 170 КПК України, покладено кримінальним процесуальним законом саме на сторону обвинувачення. Недоведеність же необхідності накладення арешту на майно є підставою для відмови в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження в силу приписів ч.1 ст.173 КПК України.
Посилання ж у клопотанні на необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення його подальшої конфіскації є неспроможними, оскільки санкцією ч.4 ст.425 КК України, за якою ОСОБА_8 повідомлено про підозру, не передбачено покарання у вигляді конфіскації майна, про що слушно вказано слідчим суддею.
У ході апеляційного розгляду встановлено, що це кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 лютого 2024 року за №42024172690000009, було розпочато на підставі матеріалів державного органу про виявлення кримінального правопорушення, тобто не за заявою/повідомленням заявника про вчинення кримінального правопорушення (а.п.9-13).
У тому числі станом на момент апеляційного розгляду цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
При цьому, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава до провадження як потерпіла особа не залучався за відповідною постановою у зв'язку з відмовою цього відділу щодо залучення його до провадження як потерпілого, що підтверджено сторонами провадження в судовому засіданні апеляційної інстанції.
А тому наведені вище обставини не викликають упевненість у наявності в цьому кримінальному провадженні необхідних та належних юридичних кроків щодо ініціювання відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства (в межах позовного провадження) та стороною обвинувачення не було обгрунтовано й доведено існування вагомих, достатніх підстав для висновку про необхідність вжиття ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження, в тому числі не спростовано мотиви слідчого судді, який вказав на конкретні обставини про відсутність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.
Окрім того, сторона обвинувачення, зазначаючи лише один ризик відчуження майна, до того ж, без його належного обгрунтування з урахуванням того факту, що кримінальне провадження здійснюється з 23 лютого 2024 року та в матеріалах провадження відсутні дані щодо вчинення ОСОБА_8 дій із автомобілем, які би перешкоджали досудовому розслідуванню, безпідставно, за таких обставин, порушує питання про накладення арешту на майно, в тому числі з позбавленням права на його розпорядження.
Ураховуючи викладене вище, доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 17 березня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4