20 березня 2025 року
м. Київ
справа № 990/85/24
провадження № 11-319заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Іванової Н. П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Щелкова П. С.,
представника відповідача - Леошка Д. Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2024 року (судді Смокович М. І., Мартинюк Н. М., Мацедонська В. Е., Мельник-Томенко Ж. М., Уханенко С. А.) у справі № 990/85/24 за його позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинитипевні дії та
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України(далі - ВККС, Комісія), у якому просив:
? визнати протиправним і скасувати рішення ВККС у складі колегії № 1 від 27 лютого 2024 року № 232/дс-24 про відмову в наданні йому рекомендації для призначення на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області (далі - Спірне рішення);
? зобов'язати ВККС повторно провести з ним співбесіду щодо надання рекомендації для призначення на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області.
2. Позивач не погодився зі Спірним рішенням, вважаючи його упередженим та дискримінаційним.
3. Зокрема, зазначав, що Комісія мала необхідну інформацію з приводу його перебування на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1), тому вважав незрозумілими мотиви, які спонукали відповідача звертатися із запитами, з-поміж інших, до командувача Сухопутних військ Збройних Сил України [на той час - генерала ОСОБА_2 ]. Зауважив також, що про це звернення Комісії дізнався вже під час співбесіди 27 лютого 2024 року, однак не мав вдосталь часу, аби висловити свою позицію із цього приводу. У цьому зв'язку позивач підкреслив, що ВККС не надала йому такої можливості, приміром шляхом оголошення перерви, як то було зроблено у подібних ситуаціях з іншими кандидатами. Проте відповідь на згаданий запит, яка надійшла від начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (листом від 20 лютого 2023 року вих. № 1349), про відсутність документів, що підтверджують обставини, які слугують підставою для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, була одним із тих чинників, який спонукав Комісію до висновку про недоброчесність позивача.
4. Наголошував, що в анкеті кандидата на посаду судді від 14 жовтня 2023 року зазначив про те, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей (пункт 15 розділу 1.1 анкети), зокрема падчерку, що згідно з приписами частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну справу та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) є обставиною, яка дає право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Додав також, що на прохання працівника (посадової особи) Комісії надсилав за допомогою месенджера «Телеграм» додаткову інформацію із цього приводу, зокрема і стосовно старшої дочки. Однак, як зазначив позивач, документи, які він надав, не долучені до матеріалів досьє кандидата на посаду судді і не були об'єктом уваги Комісії під час співбесіди 27 лютого 2024 року. Натомість ВККС зважила лише на те, що його [позивача] падчерка отримувала аліменти від свого батька, що, за текстом Спірного рішення, свідчить про відсутність підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з утриманням трьох дітей віком до 18 років. Позивач зазначив, що сума аліментів, які отримувала його падчерка, була меншою за прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, і що фактично вона була на його утриманні. Позивач підкреслив також, що члени Комісії не взяли до уваги документи, які він надсилав додатково, а висновки про відсутність права на відстрочку від призову на військову службу ґрунтуються, натомість, на припущеннях про склад сім'ї ОСОБА_1 і довільному, з погляду позивача, трактуванні норм Сімейного кодексу України.
5. Стосовно зауважень Комісії, які стосуються декларування майна, зазначив, що вони теж безпідставні, позаяк він задекларував усе своє майно, а допущені помилки, які, як підкреслив позивач, мали технічний характер, не можуть ставити під сумнів його доброчесність. У цьому контексті зауважив, що недекларування членства в Національній асоціації адвокатів України (далі - НААУ) спричинене неоднозначною інтерпретацією приписів статті 46 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VIІ «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VIІ) стосовно кандидатів на посаду судді. Позивач у критичній формі висловився щодо роз'яснень Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), на які посилалась Комісія у Спірному рішенні, позаяк вважає, що вони стосуються тих осіб, які уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Позивач, з його слів, до таких осіб (як кандидат на посаду судді) не належить. Відтак звернув увагу на те, що Комісія (під час співбесід з іншими кандидатами на посаду судді) не завжди розглядала недекларування членства в НААУ як ознаку (свідчення) невідповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, тож зауваження із цього приводу, висловлене у Спірному рішенні, спонукає до думки про суб'єктивний підхід ВККС до оцінювання його кандидатури на посаду судді.
6. З погляду позивача, досьє кандидата на посаду судді містить достатньо інформації (з офіційних джерел) про його кандидатуру, які у своїй сукупності заперечують висновки відповідача про недоброчесну поведінку, на яких ґрунтується Спірне рішення.
7. Також позивач навів свої аргументи щодо висновків Комісії про обставини і причини проживання членів його сім'ї на окупованій території та наявності там майна, підкресливши, що в цій частині підхід відповідача має ознаки дискримінації до нього як кандидата на посаду судді.
8. Позивач зазначив також про те, що на стадії конкурсу на зайняття вакантної посади судді Комісія не мала підстав проводити додаткову перевірку, збирати додаткову інформацію про кандидата, щодо якого раніше ухвалено рішення про його відповідність вимогам на посаду судді. У цьому зв'язку нагадав, що згідно з рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 249/дс-18 він визнаний таким, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим законом вимогам до кандидата на посаду судді.
9. На думку позивача, співбесіди з кандидатами на посаду судді та підходи Комісії до їх проведення не відповідають критерію юридичної визначеності, адже достеменно неможливо передбачити (прогнозувати) перебіг як самої співбесіди, так і дій / рішень Комісії на цьому етапі. Позивач висловив думку, що Комісія виявила дискримінаційний підхід щодо нього, оскільки за схожих обставин інші кандидати на посаду судді мали змогу надати додаткові документи / пояснення, у зв'язку із чим оголошувалася перерва у співбесіді, тоді як у його випадку такого не було. На підтвердження цієї позиції подав письмове клопотання про те, щоб заслухати окремі фрагменти співбесіди з іншими кандидатами й таким чином пересвідчитися у неоднаковому підході ВККС.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 04 грудня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
11. Суд першої інстанції виходячи з правовідносин, з яких виник спір у цій справі, в контексті наведеного в рішенні нормативного регулювання дійшов висновку, що викладені у Спірному рішенні висновки Комісії про наявність сумніву у відповідності кандидата ОСОБА_1 на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики є обґрунтованими.
12. Суд зауважив, що обсяг відомостей, на яких ґрунтується Спірне рішення, давав Комісії підстави для висновку, що кандидат на посаду судді ОСОБА_1 не може бути рекомендований на цю посаду. Зазначені відомості (обставини) охоплювалися предметом співбесіди і Комісія в межах своєї компетенції могла їх оцінювати через призму критеріїв доброчесності та професійної етики, відповідність яким є однією з умов для набуття статусу судді.
13. На думку суду, мотивів, на яких побудований висновок Комісії про відмову позивачеві у наданні відповідної рекомендації, загалом достатньо для того, щоб як самому кандидату, так і сторонньому спостерігачеві було зрозуміло, чому настав саме такий результат.
Короткий зміст та обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог
14. ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та недоведеності обставин, які цей суд визнав встановленими, а також невідповідності висновків, викладених у рішенні цього суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
15. Насамперед позивач звертає увагу на невідповідність висновків суду першої інстанції висновкам Великої Палати Верховного Суду в аналогічних справах № 990/124/24 та 990/139/24, де зазначається, що оцінка судом мотивів та обґрунтованості оспорюваного рішення ВККС не є втручанням у її дискреційні повноваження. Зазначає, що у цих постановах Велика Палата Верховного Суду наголошує на необхідності обґрунтованості рішень Комісії та вказує на те, що підстави для відмови в наданні рекомендації кандидату на посаду судді мають відповідати критеріям об'єктивності, реальності, вагомості (істотності), дієвості та негативності.
16. Вважає, що наведені ним в позові доводи, які стосуються військового обліку, декларування майна та доходів (як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), декларування членства позивача (як адвоката) в НААУ, громадянської позиції у контексті висловленої під час співбесіди думки про державну підтримку для внутрішньо переміщених осіб, дискримінаційного підходу під час проведення співбесіди, не отримали жодної оцінки Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в оспорюваному судовому рішенні. Натомість цей суд обмежився висновками про виключно дискреційні повноваження відповідача.
17. Наголошує, що суд першої інстанції фактично проігнорував його доводи щодо порушення принципу рівності кандидатів. Крім того, помилково переклав на нього обов'язок спростовувати доводи відповідача щодо правомірності Спірного рішення у цій частині.
Позиція інших учасників справи
18. У відзиві на апеляційну скаргу представник ВККС просить залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін.
19. Комісія вважає, що, ухвалюючи Спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків, яких дійшла ВККС за наслідками проведеної з ОСОБА_1 співбесіди в межах конкурсу на зайняття просади судді.
Рух апеляційної скарги
20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2025 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2024 року, а ухвалою від 05 лютого 2025 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження на 20 лютого 2025 року.
21. 14 лютого 2025 року до Великої Палати Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому він просить суд здійснити апеляційний розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 20 лютого 2025 року, дійшовши висновку, що справу необхідно розглянути в судовому засіданні, призначила її до розгляду на 20 березня 2025 року.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
22. Згідно з рішенням ВККС від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.
23. 29 квітня 2017 року Комісія отримала заяву ОСОБА_1 про допуск до участі у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду як особи, яка не має стажу роботи на посаді помічника судді більше трьох років.
24. Згідно з рішенням ВККС від 21 вересня 2017 року № 16/дс-17 ОСОБА_1 допущений до участі у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду та складення відбіркового іспиту.
25. ВККС рішенням від 06 грудня 2017 року № 127/зп-17 визначила результати іспиту в межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного згідно з рішенням від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, та допустила до наступного етапу добору осіб, що успішно склали у межах нього відбірковий іспит, з-поміж них - ОСОБА_1 .
26. Рішенням від 07 червня 2018 року № 249/дс-18 ВККС визнала ОСОБА_1 таким, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) вимогам до кандидата на посаду судді.
27. Рішенням від 26 липня 2023 року № 39/зп-23 ВККС затвердила результати кваліфікаційних іспитів зі спеціалізації місцевого загального суду, місцевого адміністративного суду, місцевого господарського суду, які були призначені згідно з рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/ЗП-19.
28. Рішенням від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23 ВККС продовжила термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, адміністративного, господарського судів, визначила рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та затвердила резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів.
29. 14 вересня 2023 року ВККС ухвалила рішення № 95/зп-23, яким оголосила конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів (далі також - Конкурс).
30. У пункті 2 додатка 2 до рішення ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 зазначено, що для допуску до Конкурсу проводитиметься перевірка поданих кандидатами на посаду судді документів та даних з метою встановлення відповідності вимогам до кандидатів на посаду судді, визначеним статтею 69 Закону № 1402-VIII.
31. У підпункті 3 пункту 5 оголошення про проведення Конкурсу, затвердженого рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 (додаток 3 до цього рішення), передбачено, що для участі в Конкурсі кандидат на посаду судді, який на момент подання документів не проходить військову службу, має подати заяву згідно з додатком 1 до цього оголошення, з якою необхідно надати анкету кандидата на посаду судді згідно з додатком 4 до Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді.
32. 14 жовтня 2023 року Комісія отримала заяву ОСОБА_1 про допуск його до участі в оголошеному конкурсі як особи, яка відповідає вимогам статті 69 Закону № 1402-VIII, перебуває у резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади.
33. Відповідно до автоматизованого розподілу справ заяву ОСОБА_1 передано на розгляд члену Комісії Кобецькій Н. Р .
34. Рішенням від 01 грудня 2023 року № 17/дс-23 ВККС допустила ОСОБА_1 до участі в конкурсі, який був оголошений згідно з рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23.
35. ВККС рішенням від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затвердила та оприлюднила на офіційному сайті рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп?23. Зокрема, згадуваним рішенням ВККС визначила рейтинг кандидатів на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області, в якому ОСОБА_1 займає переможну позицію.
36. Спираючись на приписи пункту 58 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у поєднанні з приписами статті 79-5 цього Закону, ВККС 27 лютого 2024 року провела співбесіду з ОСОБА_1 , за наслідками якої ухвалила Спірне рішення, яким відмовила у наданні йому рекомендації про призначення на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області.
37. У Спірному рішенні Комісія насамперед зауважила, що визначені законом етапи добору та призначення на посаду судді у своїй логічній послідовності покликані встановити відповідність кандидата на посаду судді передбаченим Конституцією України та Законом № 1402-VIII вимогам, зокрема критерію доброчесності, перевірити наявність інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку із призначенням кандидата на посаду судді.
38. За текстом Спірного рішення, під час співбесіди з ОСОБА_1 як кандидатом на посаду судді та дослідження його досьє Комісія встановила його належність до громадянства України, перевірила дотримання вікового та професійного цензу, а також оцінила документ про підтвердження рівня володіння державною мовою відповідно до визначеного стандарту.
39. ВККС під час співбесіди аналізувала відповідність кандидатури позивача критерію доброчесності та, у підсумку, встановила, за текстом Спірного рішення, таке.
40. В анкеті кандидата на посаду судді, яку ОСОБА_1 подав Комісії разом із заявою від 14 жовтня 2023 року в рамках конкурсу, оголошеного згідно з рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, зазначено, що він ( ОСОБА_1 ) перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 і має відстрочку від проходження військової служби на підставі абзацу четвертого частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, оскільки має на утриманні трьох дітей віком до 18 років. Відстрочка надається щороку з 2021 року.
41. У пункті 15 розділу 1 анкети ОСОБА_1 вказав як членів сім'ї дочку, 2016 року народження, сина, 2020 року народження, та падчерку, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також у пункті 16 цього розділу «найближчі родичі» він вказав дочку ІНФОРМАЦІЯ_5 . Водночас у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, копію якого надав позивач, немає інформації про відстрочку, інших документів, які б підтверджували право на відстрочку [від призову на військову службу під час мобілізації], теж не було.
42. На засіданні в рамках співбесіди у ВККС ОСОБА_1 стверджував про наявність у нього відстрочки від призову на військову службу на день заповнення анкети, яка була дійсна до 17 грудня 2023 року, тобто до досягнення повноліття його падчеркою.
43. Керуючись приписами частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, Комісія, за текстом Спірного рішення, зауважила, що згідно з декларацією кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік падчерка ОСОБА_1 у звітному періоді отримувала аліменти від свого батька, що, з погляду Комісії, ставить під сумнів правдивість інформації, яку ОСОБА_1 повідомив в анкеті кандидата на посаду судді, щодо відстрочки від проходження військової служби у зв'язку з утриманням трьох дітей віком до 18 років.
44. Далі зазначила, що на її запит про надання інформації щодо військового обов'язку (обліку) ОСОБА_1 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 05 грудня 2023 року повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 та за результатами медичного огляду від 17 березня 2021 року визнаний придатним до військової служби.
45. Зважаючи на те, що у відповіді на запит не було інформації про право кандидата на відстрочку, Комісія звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 з повторним запитом. У відповіді, яка надійшла до Комісії 26 лютого 2024 року, зазначено, що документів, які підтверджують наявність підстав для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до ІНФОРМАЦІЯ_7 не надходило.
46. Відповідно до тексту Спірного рішення наведене свідчить про неправдивість інформації, яка міститься в анкеті кандидата. У цьому зв'язку Комісія підкреслила, що своїм підписом ОСОБА_1 засвідчив правдивість і точність усіх зазначених в анкеті даних і таким чином надав згоду на те, щоб їх перевірити.
47. Предметом дослідження Комісії стали також інші розділи декларації ОСОБА_1 як кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Із цього приводу ВККС у Спірному рішенні зауважила таке.
48. У розділі 16 «Входження суб'єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів об'єднань, організацій, членство в таких об'єднаннях (організаціях)» декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, доданої до заяви про участь у конкурсі, ОСОБА_1 не зазначив інформації про членство в НААУ. Тоді як з матеріалів досьє кандидата вбачається, що свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 отримав 20 липня 2021 року.
49. Комісія зауважила, що в письмових та усних поясненнях кандидат повідомив, що роз'яснення НАЗК щодо обов'язкового зазначення членства в НААУ датовані 13 листопада 2023 року, тоді як його декларації подані за 2021-2022 роки. Крім того, аналізуючи відповідні роз'яснення, ОСОБА_1 виокремив тезу про відсутність обов'язку зазначати членство в таких організаціях, як, зокрема, професійні спілки, органи суддівського, прокурорського самоврядування.
50. З огляду на це кандидат на посаду судді ОСОБА_1 виснував, що зі змісту частини першої статті 45 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) слідує, що НААУ не має статусу громадського об'єднання, благодійної організації чи самоврядного професійного об'єднання; статус НААУ аналогічний статусу органів суддівського або прокурорського самоврядування, інформація про членство в яких не декларується відповідно до роз'яснень НАЗК.
51. З приводу цих пояснень Комісія зазначила про те, що у значенні приписів пункту 12 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII та частини першої статті 45 Закону № 5076-VI членство в НААУ - зважаючи на її правовий статус - мало бути задеклароване. Відтак додала, що рекомендації щодо відображення в декларації відомостей про те, що суб'єкт декларування є членом НААУ (навіть якщо право на заняття адвокатською діяльністю зупинено) містяться не лише в роз'ясненнях НАЗК від 13 листопада 2023 року, а й в роз'ясненнях від 29 грудня 2021 року, які представлені на сайті НАЗК у відкритому доступі. З погляду Комісії, цитуючи роз'яснення НАЗК, ОСОБА_1 навів цитату щодо недекларування членства в окремих об'єднаннях, упускаючи попередній абзац роз'яснень, де є перелік об'єднань, зокрема НААУ, членство в яких треба відображати в декларації.
52. На думку Комісії, у такий спосіб ОСОБА_1 , керуючись роз'ясненнями НАЗК, свідомо не зазначив у декларації членство в НААУ, трактуючи згадувані роз'яснення зі сприятливої йому позиції.
53. Далі у Спірному рішенні мовиться про те, що у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік НАЗК під час спеціальної перевірки встановило розбіжності в інформації. Зокрема, в розділі 3 «Об'єкти нерухомості» не зазначено відомостей про право користування об'єктом нерухомості, який позначений як задеклароване місце проживання та фактичне місце проживання у розділі 2.1 декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
54. У письмових поясненнях від 26 лютого 2018 року ОСОБА_1 підтвердив, що має право користування житловим будинком у АДРЕСА_1 як член сім'ї та зареєстрований за цією адресою з 06 липня 1995 року. Власником будинку є батько, який набув його за договором купівлі-продажу 13 липня 1976 року. Після добудови приміщень і перепланування житла 29 грудня 2012 року виконавчий комітет Мелітопольської міської ради видав батькові свідоцтво про право власності на цей будинок.
55. У поясненнях від 26 лютого 2024 року ОСОБА_1 знов підтвердив, що зареєстрований з 06 липня 1995 року та проживав у будинку за згадуваною адресою, про що в паспорті громадянина України є відповідна відмітка. З 20 вересня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрований у сусідньому будинку під номером 15/1, будівництво якого почалося у 2011 році. Із цього приводу ОСОБА_1 пояснив, що фактично почав користуватися будинком за адресою: АДРЕСА_2 у 2018 році. До цього часу в будинку проводилися оздоблювальні роботи, а тому він проживав у будинку поруч (тобто на АДРЕСА_1 ).
56. Однак, за текстом Спірного рішення, зазначене жодним чином не пояснює, чому ОСОБА_1 у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік не зазначив про право користування будинком на АДРЕСА_1 , визнавши [таким чином], що фактично і юридично користувався цим будинком.
57. Окрім житла, Комісія звернула увагу також на те, яким чином позивач задекларував земельну ділянку. У цьому зв'язку у Спірному рішенні мовиться про те, що в декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік ОСОБА_1 не зазначив про земельну ділянку, яка належить йому на праві власності. Із цього приводу Комісія зауважила, що з 28 липня 2021 року ОСОБА_1 набув право власності на частину будинку за адресою: АДРЕСА_2 та на частину земельної ділянки з кадастровим номером 2310700000:02:006:0487, на якій розташований цей будинок. Однак у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік ОСОБА_1 не зазначив земельну ділянку як окремий об'єкт належного йому нерухомого майна.
58. На засіданні ОСОБА_1 ці обставини заперечував, запевняючи у тому, що земельна ділянка задекларована. Водночас на уточнювальне запитання Комісії про відсутність у декларації інформації про земельну ділянку пояснив, що у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік він зазначив садибу, маючи на увазі як будинок, так і земельну ділянку; наголосив також на тому, що зазначив кадастровий номер земельної ділянки, на якому розташований будинок. ОСОБА_1 підтвердив, що земельна ділянка є окремим видом нерухомого майна, яке підлягає декларуванню, однак в декларації чомусь її можна задекларувати тільки у такий спосіб.
59. З покликанням на приписи статті 46 Закону № 1700-VII Комісія у Спірному рішенні зауважила, що в декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік відображені відомості про об'єкт нерухомості - житловий будинок. Земельна ділянка, за текстом Спірного рішення, є окремим об'єктом нерухомого майна, має свій кадастровий номер та межі. У Реєстрі прав на нерухоме майно є інформація про те, що ОСОБА_1 з 28 липня 2021 року має на праві спільної часткової власності земельну ділянку з кадастровим номером 2310700000:02:006:0487. Тож незалежно від того, розташовані на цій земельній ділянці споруди чи ні, відомості про земельну ділянку у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, мали бути відображені як про окремий (самостійний) вид майна.
60. За текстом Спірного рішення, пояснення кандидата про те, що в декларації можна було відобразити належні йому будинок і земельну ділянку, на якій цей будинок розташований, тільки у той спосіб, у який він це зробив, не відповідає дійсності, адже розділ 3 цієї декларації передбачає можливість зазначити окремо різні види об'єктів нерухомого майна, навіть тих, які розташовані за однією адресою.
61. Далі Комісія зазначила також про те, що в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік ОСОБА_1 зазначив відомості про власні доходи та доходи своєї дружини. Водночас у графі «Джерело доходу» ОСОБА_1 зазначив власні дані / дані дружини, хоча мав зазначити відомості про фізичну чи юридичну особу, яка фактично нараховувала ці доходи.
62. ОСОБА_1 із цього приводу пояснив, що це була його перша декларація і що раніше на сайті НАЗК не було детальних інструкцій щодо її заповнення. Відтак додав, що під час підготовки документів для подання на конкурс він мав обмаль часу, їздив майже щодня у відрядження, тому готував документи ввечері, коли увага та концентрація були знижені.
63. На основі наведеного Комісія у Спірному рішенні констатувала, що в деклараціях є розбіжності, а ОСОБА_1 не вжив заходів для того, щоб відобразити достовірні відомості у декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
64. Суд першої інстанції звернув увагу і на досліджені Комісією обставини щодо проживання позивача та членів його сім'ї на тимчасово окупованій російською федерацією території протягом 2022-2023 років, обставини виїзду ОСОБА_1 з цієї території.
65. За текстом Спірного рішення, Комісія дійшла висновку, що встановлені під час співбесіди обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не має тих морально-етичних складових, які визначають межі та спосіб поведінки майбутнього судді, основаних на принципах добрих відносин з особами, суспільством і державою, а також на чесності способу життя, тому можуть поставити під сумнів його доброчесність та професійну етику.
66. Суд першої інстанції зауважив, що ВККС врахувала і те, що згідно з преамбулою Кодексу суддівської етики здійснення права кожного на судовий захист на основі принципу верховенства права, здійснення правосуддя від імені держави України виключно на підставі Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, висувають високі вимоги до моральних якостей кожного судді. У цьому зв'язку Комісія підкреслила, що не розуміє громадянської позиції ОСОБА_1 , який на засіданні ВККС заявив, що державна підтримка для внутрішньо переміщених осіб є недостатньою для проживання на контрольованій території України, а на окупованій території більш безпечно, оскільки там ракети не літають.
67. У цьому контексті Комісія у Спірному рішенні наголосила на тому, що майбутній суддя має бути прикладом законослухняности, поводитися професійно, дотримуватися законів, правил і етичних норм своєї професії, постійно дотримуватися найвищих стандартів чесності та старанності, утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри громадян у порядність суддів, докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
68. Зазначила також у Спірному рішенні, що бездоганна поведінка означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення як під час виконання професійних обов'язків, так і в особистому житті. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі конкретні обставини, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, неупередженість, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів.
69. З покликанням на частину третю статті 79-5 Закону № 1402-VIII Комісія констатувала у Спірному рішенні, що з'ясовані під час дослідження досьє та співбесіди з кандидатом обставини розглядаються Комісією в сукупності як такі, що викликають обґрунтований сумнів у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики. Із цих мотивів Комісія дійшла висновку про відмову в наданні рекомендації Вищій раді правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області.
70. Погодившись із висновками, викладеними у Спірному рішенні, суд першої інстанції вважав, що підстав для визнання цього рішення протиправним немає.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
71. Заслухавши суддю-доповідача, аргументи сторін, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
72. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
73. За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
74. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
75. Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
76. У цій справі позивач оскаржує Спірне рішення відповідача від 27 лютого 2024 року, прийняте щодо нього у процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, та в подальшому - за результатами проведення співбесіди у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, що мали наслідком відмову в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області та, відповідно, мають негативний вплив на гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя в аспекті доступу до обраної професії та захисту ділової репутації.
77. Так, відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
78. За змістом частини першої статті 69 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент складення позивачем кваліфікаційного іспиту) на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.
79. Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
80. Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження, до яких згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті належить проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту.
81. За змістом частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: 1) рішення ВККС про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; 2) розміщення ВККС на своєму офіційному вебсайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді. В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік; 3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону; 4) здійснення ВККС перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів; 5) допуск ВККС осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту; 6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту; 7) встановлення ВККС результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному вебсайті ВККС; 8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону; 9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки; 10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів; 11) зарахування ВККС кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному вебсайті ВККС; 12) оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад; 13) проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді; 14) розгляд Вищою радою правосуддя рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді; 15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення Вищою радою правосуддя подання про призначення судді на посаду.
82. Згідно із частиною першою статті 72 Закону № 1402-VIII добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення ВККС щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту.
83. Так, частинами першою - п'ятою статті 78 Закону № 1402-VIII передбачено, що кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.
84. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, у тому числі отриманого за результатами спеціальної підготовки, а також ступеня його здатності здійснювати правосуддя.
85. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання анонімно письмового практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону та веденні судового засідання.
86. Кваліфікаційний іспит проводиться ВККС у спеціально обладнаному для цього приміщенні. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. На кожному його етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, професійних організацій правників, а також правозахисних організацій.
87. Порядок складення кваліфікаційного іспиту, методика оцінювання кандидатів визначаються положенням, що затверджується ВККС.
88. Згідно із частинами сьомою та восьмою статті 78 Закону № 1402-VIII якщо особа набрала менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту, вона вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит.
89. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного іспиту не раніш як через два роки.
90. ВККС зараховує до резерву на заміщення вакантних посад суддів тих кандидатів, які набрали не менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту (частина десята статті 78 Закону № 1402-VIII).
91. Відповідно до частини п'ятої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.
92. Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом (частина сьома статті 101 Закону № 1402-VIII).
93. Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри», який набрав чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення».
94. За змістом абзацу першого пункту 58 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII Комісія завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений її рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри».
95. Відповідно до частин першої та другої статті 79-5 Закону № 1402-VIII (тут і далі - в редакції, чинній з 30 грудня 2023 року) після визначення переможця конкурсу ВККС на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.
96. За результатами співбесіди Комісія ухвалює:
1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді;
2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).
97. Неявка переможця на співбесіду з Комісією не перешкоджає ухваленню таких рішень.
98. ВККС ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат (частина третя статті 79-5 Закону № 1402-VIII).
99. Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27 лютого 2024 року Комісія провела співбесіду з ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, та прийняла Спірне рішення, яким відмовила в наданні рекомендації про його призначення на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області.
100. Суд першої інстанції погодився з висновками Комісії про наявність у неї обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата ОСОБА_1 на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.
101. Суд першої інстанції надав належну оцінку кожному мотиву, з якого виходила Комісія, коли приймала рішення про відмову в наданні рекомендації на посаду судді.
102. Оцінив суд і твердження стосовно перебування позивача і членів його сім'ї на тимчасово окупованій території України протягом 2022-2023 років, які обговорювались у закритому режимі.
103. Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що у Комісії не було підстав для відмови йому в наданні рекомендації про призначення суддею, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
104. Відповідно до частини дев'ятої статті 69 Закону № 1402-VІІІ кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
105. Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
106. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об'єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні правосуддя.
107. За визначенням у Сучасному словнику з етики, доброчесність - позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
108. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
109. Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
110. Повноваження Комісії стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його критерію доброчесності є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
111. Комісія, враховуючи її правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка судді / кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року.
112. Члени Комісії, оцінюючи встановлені стосовно кандидата на посаду судді обставини, визначаються щодо їхньої відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність кандидата на посаду судді, оцінюються, насамперед, з морально-етичного погляду. Навіть правомірні та законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності, виходячи із загальноприйнятих уявлень до цього поняття в контексті мови про суддю.
113. Велика Палата Верховного Суду так само, як і в інших справах з таким предметом і підставами позову, підтверджує, що повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи не узгоджуються з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.
114. Разом з тим наділення ВККС свободою розсуду під час оцінки кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою. У свою чергу правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
115. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
116. У Рішенні від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018 [справа № 1?123/2018(4892/17)] Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один з елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
117. До такого механізму належить судовий контроль у разі оскарження особою рішення органу публічної влади до суду.
118. Європейський суд з прав людини, досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору [рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma RadioTelevisionltd. v. Cyprus) заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria) заява № 38780/02, пункти 47-56; у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. theUnitedKingdom)заява № 19178/91, пункт 44].
119. Висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики Комісія дійшла, враховуючи те, що кандидат допустив ряд помилок та неточностей при заповненні декларації та анкети кандидата на посаду судді.
120. За змістом норм Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (в редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (пункти 19, 20, 22, 23 розділу ІІІ) [Положення про порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затверджене рішенням ВККС від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16, було доповнено близькими за змістом нормами рішенням ВККС від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24], співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов'язковому обговоренню з суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
121. Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов'язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє. Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.
122. Ціль співбесіди полягає у встановленні обставин, які необхідні (мають значення) для оцінювання кандидата на відповідність посаді судді. З'ясування обставин, на які посилається кандидат і від яких може залежати рішення про рекомендацію його на посаду, відповідає цілям співбесіди, а тому Комісія повинна вжити відповідні заходи задля цього, зокрема надати кандидату можливість підтвердити свої доводи щодо таких обставин, щоб виключити ймовірність ухвалення рішення на підставі помилкових фактів.
123. Велика Палата Верховного Суду визнає, що з огляду на вимогу доброчесності від особи, яка прагне зайняти посаду судді, очікується уважність щодо розкриття інформації про себе під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція в дотриманні правових норм при заповненні документів, які передбачені процедурою конкурсу. Не менш важливе значення має характер допущених кандидатом на посаду судді помилок в оформленні поданих ним документів.
124. Викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 аргументи, наявні у справі докази, засвідчують, що позивач не заперечує обставини, оцінка яких Комісією лягла в основу Спірного рішення, але висловлює незгоду із самою оцінкою цих обставин ВККС, вважаючи, що наведені Комісією мотиви не можуть слугувати підставою для висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності.
125. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, Велика Палата Верховного Суду вважає, що викладені у Спірному рішенні Комісії висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, підтверджені доказами і не є помилковими щодо фактів. Досліджуючи ці обставини у сукупності, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики. Такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів.
126. Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що викладені у Спірному рішенні висновки про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата ОСОБА_1 на посаду судді критерію доброчесності не виходили за межі цього поняття з урахуванням тих його змістових елементів, які визначені нормами національного законодавства та практикою, міжнародними актами, які застосовуються адміністративним судом як джерела права під час розгляду адміністративної справи відповідно до статті 7 КАС України.
127. Суд першої інстанції ретельно дослідив обставини, які стосуються перебування ОСОБА_1 на військовому обліку, декларування ним майна та доходів, декларування членства позивача (як адвоката) в НААУ. Належним чином суд дослідив і обставини щодо проживання позивача та членів його сім'ї на тимчасово окупованій російською федерацією території протягом 2022-2023 років, обставини виїзду ОСОБА_1 із цієї території. Надав суд оцінку і висновкам Комісії щодо громадянської позиції позивача у контексті висловленої під час співбесіди думки про державну підтримку для внутрішньо переміщених осіб.
128. Зміст Спірного рішення, яке було предметом розгляду в суді першої інстанції, засвідчує, що під час проведення співбесіди з ОСОБА_1 йому були забезпечені усі передбачені законом процедурні права та гарантії і перешкод у їх реалізації Комісією не створювалось.
129. Водночас позивач, з покликанням на об'єктивні обставини та докази, які б їх підтверджували, не зміг надати достатньо аргументованих пояснень, які б спростовували встановлені Комісією факти, покладені в основу висновку про відмову в наданні рекомендації про його призначення на посаду судді.
130. Норми, якими Комісія керувалась під час прийняття нею Спірного рішення, були чіткими і зрозумілими, прогнозованими у застосуванні та відповідали критерію якості закону, не надавали їй необмежених повноважень, чітко окреслювали межі наданої Комісії дискреції, за які відповідач не вийшов.
131. Наведене вище підтверджує, що Спірне рішення є правомірним й повністю відповідає критеріям, встановленим у частині другій статті 2 КАС України.
132. Інші твердження і міркування, які містить апеляційна скарга, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
133. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а зазначеного рішення - без змін.
Керуючись статтями 266, 292, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 990/85/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Ю. Уркевич
Суддя-доповідач О. В. Кривенда
Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур
О. Л. Булейко К. М. Пільков
Ю. Л. Власов С. О. Погрібний
І. А. Воробйова О. В. Ступак
О. А. Губська І. В. Ткач
Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук
Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко
В. В. Король Н. В. Шевцова
С. І. Кравченко