15 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 912/499/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Сімаченко А. О.,
відповідачів - Хасін І. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 (судді: Чередко А. Є. - головуючий, Мороз В. Ф., Дармін М. О.) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024 (суддя Глушков М. С.) у справі
за позовом керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кропивницької міської ради
до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Чуркіної Анни Олексіївни, 2) Фізичної особи-підприємця Катеринич Людмили Анатоліївни, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК"
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У лютому 2024 року керівник Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кропивницької міської ради звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до фізичної особи-підприємця Чуркіної А. О. (далі - ФОП Чуркіна А. О.), фізичної особи-підприємця Катеринич Л. А. (далі - ФОП Катеринич Л. А.) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" (далі - ТОВ "ХХІ-ВІК") про:
- усунення перешкод власнику - Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачів звільнити самовільно зайняті землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а саме земельну ділянку загальною площею 0,5484 га за адресою: вул. Євгена Тельнова, 28, у м. Кропивницькому, яку огороджено парканом, що складається із земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га та земельної ділянки площею 0,2328 га без присвоєння кадастрового номеру, та демонтувати металевий паркан навколо земельної ділянки, два каркасних басейни, які облаштовані на металевих опорах без влаштування фундаменту, дитячий майданчик, три тимчасові переносні споруди для провадження підприємницької діяльності, тандир вмонтований на бетонній основі, станцію фільтрації в металевому корпусі;
- скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га, із скасуванням її кадастрового номеру у Державному земельному кадастрі та закриттям відповідної Поземельної книги;
- скасування державної реєстрації права власності Кропивницької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 13.06.2022 № 63845121, номер запису про право власності 47047449.
- скасування державної реєстрації обтяження (арешт нерухомого майна) щодо земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.10.2023 № 69837174, номер запису про обтяження 52201101;
- скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0073 площею 0,3430 га, із скасуванням її кадастрового номеру у Державному земельному кадастрі та закриттям відповідної Поземельної книги;
- скасування державної реєстрації права власності Кропивницької міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:37:309:0073 площею 0,3430 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 13.06.2022 № 63844786, номер запису про право власності 47047158, з покладанням на відповідачів витрат на судовий збір.
1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на статтю 152 Земельного кодексу України, положення Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статтю 75 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовані тим, що згідно з рішенням Кіровоградської міської ради від 31.01.2006 № 1691 ТОВ "ХХІ-ВІК" надано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,6586 га земель громадського призначення за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні комунального підприємства "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня" під розміщення аквапарку (на базі штучних озер) і на підставі вказаного рішення укладено договір оренди земельної ділянки.
Разом з цим, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2014 у справі № 912/1786/13, яке було залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2014, визнано недійсним та скасовано пункт 44 рішення Кіровоградської міської ради від 31.01.2006 № 1691 про регулювання земельних відносин та визнано недійсним договір оренди землі від 16.05.2006 № 162, укладений між Кіровоградською міською радою та ТОВ "ХХІ-ВІК".
Водночас, у 2019 році за клопотанням ТОВ "ХХІ-ВІК" Комунальне підприємство "Кіровоградський земельно-кадастровий центр" на підставі недійсного договору оренди землі було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення аквапарку площею 0,6586 га, та згідно з цією технічною документацією відновлено межі двох земельних ділянок площею 0,3430 га та 0,3156 га. На підставі вказаної документації за клопотанням ТОВ "ХХІ-ВІК" 22.10.2019 відділом у Кіровоградському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області здійснено державну реєстрацію двох земельних ділянок кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га, форма власності - комунальна, категорія земель - землі житлової та громадської забудови , цільове призначення - для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення, вид використання - для розміщення аквапарку (на базі штучних озер) та земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0073 площею 0,3430 га, форма власності - комунальна, цільове призначення - для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.
10.06.2022 за заявою ТОВ "ХХІ-ВІК" державним реєстратором Великосеверинської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Кропивницькою міською радою зареєстровано право власності на вказані земельні ділянки.
Згідно з протоколом огляду місця події від 03.07.2023 земельна ділянка кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га використовується самовільно, без правовстановлюючих документів.
1.3. Кропивницька міська рада у поясненнях вказувала на те, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.
1.4. ТОВ "ХХІ-ВІК" у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на недоведеність доводів прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та пам'ятки культурної спадщини; недоведеність прокурором наявності підстав для представництва інтересів Кропивницької міської ради у цьому випадку; пред'явлення позовних вимог не до тих відповідачів.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024 позовні вимоги задоволені частково, а саме:
- скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га, із скасуванням її кадастрового номеру у Державному земельному кадастрі та закриттям відповідної Поземельної книги;
- скасовано державну реєстрацію права власності Кропивницької міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 63845121 від 13.06.2022, номер запису про право власності 47047449;
- скасовано державну реєстрацію обтяження (арешт нерухомого майна) щодо земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 69837174 від 20.10.2023, номер запису про обтяження 52201101;
- скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0073 площею 0,3430 га, із скасуванням її кадастрового номеру у Державному земельному кадастрі та закриттям відповідної Поземельної книги;
- скасовано державну реєстрацію права власності Кропивницької міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:37:309:0073 площею 0,3430 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 63844786 від 13.06.2022, номер запису про право власності 47047158.
У решті позовних вимог відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи в частині вимог про усунення перешкод Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, зазначив, що судовими рішеннями у справі № 404/5180/23 заборонено відповідачам користуватися земельною ділянкою, а докази порушення чи не виконання вимог зазначеного судового рішення відсутні.
Суд вказав, що відсутні докази того, що Кіровоградською міською радою вчинялися будь-які дії з повернення спірної земельної ділянки, яка була передана в оренду ТОВ "ХХІ-ВІК", а відповідачами вчинялися дії, що перешкоджали її поверненню чи її використанню власником.
Прокурором не доведено належними та допустимими доказами обставини, які б підтверджували перешкоджання у користуванні спірними земельними ділянками відповідачами чи знаходження їхнього майна на території спірних земельних ділянок.
При цьому суд вказав, що оскільки спірні земельні ділянки сформовані за наслідками неправомірних дій ТОВ "ХХІ-ВІК" та на підставі недійсних документів (недійсного договору оренди від 16.05.2006 року № 162), то сама реєстрація земельних ділянок у Державному земельному кадастрі здійснена незаконно та порушує права й інтереси її власника, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025, за результатами перегляду рішення місцевого суду в оскаржувані частині щодо відмови у позові в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ "ХХІ-ВІК" про усунення перешкод власнику - Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та розподілу судових витрат.
Ухвалено в цій частині нове рішення, вирішено усунути перешкоди власнику - Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ТОВ "ХХІ-ВІК" звільнити самовільно зайняті землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а саме земельну ділянку загальною площею 0,5484 га, за адресою: вул. Євгена Тельнова, 28, у м. Кропивницькому, яку огороджену парканом, що складається із земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га та земельної ділянки площею 0,2328 га без присвоєння кадастрового номеру та демонтувати металевий паркан навколо земельної ділянки, два каркасних басейни, які облаштовані на металевих опорах без влаштування фундаменту, дитячий майданчик, три тимчасові переносні споруди для провадження підприємницької діяльності, тандир вмонтований на бетонній основі, станцію фільтрації в металевому корпусі.
У решті рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не доведення прокурором належними та допустимими доказами обставини, які б підтверджували перешкоджання у користуванні спірними земельними ділянками ТОВ "ХХІ-ВІК" чи знаходження його майна на території спірних земельних ділянок.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "ХХІ-ВІК" використовувало спірну земельну ділянку для розміщення аквапарку після отримання її в оренду за договором, який в подальшому було визнано недійсним. З 2015 року ТОВ "ХХІ-ВІК" здійснювало заходи щодо оформлення нового права користування на землю для аквапарку, а з 2019 року вчиняв дії з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі для розміщення аквапарку площею 0,6586 га, поділу такої земельної ділянки та реєстрації таких земельних ділянок, у тому числі, з посилання на недійсний договір оренди.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами кримінального провадження встановлено, що спірна територія огороджена та використовується як аквапарк, у тому числі станом на 11.01.2024.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога про усунення перешкод Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ТОВ "ХХІ-ВІК" звільнити самовільно зайняті землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, є обґрунтованою та підлягає задоволенню з підстав, передбачених статтею 391 Цивільного кодексу України, статтею 152 Земельного кодексу України, оскільки Кропивницька міська рада є власником відповідних земельних ділянок та у ТОВ "ХХІ-ВІК" відсутні правові підстави для їх використання.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 та рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2024, ТОВ "ХХІ-ВІК" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 та пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на таке.
3.1.1. Скаржник вважає, що суди допустили різне застосування статті 77 Господарського процесуального кодексу України у порівнянні з постановами Верховного Суду від 06.07.2022 року у справі № 914/1979/18, від 21.04.2020 у справі № 910/17433/19, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі № 910/10222/19, від 30.09.2021 у справі № 927/741/19 щодо неналежності та недопустимості копій матеріалів досудового розслідування, які прокурор просто додає до матеріалів господарської справи.
Заявник касаційної скарги вказує на те, що Верховний Суд неодноразово оприлюднював правову позицію щодо неналежності та недопустимості копій матеріалів досудового розслідування, які прокурор просто додає до матеріалів господарської справи. На думку скаржника, у цьому випадку суд апеляційної інстанції не тільки використав копії матеріалів кримінального провадження без наявності відповідного дозволу, але й поклав їх в основу постанови в якості єдиних доказів, при тому, що йдеться про допити звичайних громадян, які просто повідомили, що вони відвідали у 2023 році аквапарк та сплатили на рахунок ФОП кошти.
Жодного доказу на підтвердження того, що вказані у постанові об'єкти, від яких ТОВ "ХХІ-ВІК" має звільнити земельні ділянки, належали йому станом на час звернення з позовом, чи станом на час винесення постанови, матеріали справи не містять, а копії з матеріалів кримінального провадження не доводять факту наявності будь-яких обставин, що могли б вплинути на прийняття рішення у даній справі.
Посилання суду апеляційної інстанції на здійснення ТОВ "ХХІ-ВІК" у 2015 році дій щодо оформлення нового права користування на землю та у 2019 році дій щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі є безпідставними та жодним чином не можуть доводити факт належності зазначених у постанові об'єктів ТОВ "ХХІ-ВІК", покладаючи на нього обов'язок зі звільнення ділянок від цих об'єктів. Так само не може доводити цей факт і сплата орендної плати за землю до 2023 року.
Також, скаржник зазначає, що у цьому випадку наявні підстави для скасування постанови на підставі пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
3.1.2. Заявник вказує на різне застосування судами статті 45 Господарського процесуального кодексу України у порівнянні з постановою Великої палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, оскільки у цій справі позов подано в інтересах Кіровоградської міської ради, як власника земельних ділянок, проте, наслідком задоволення цього позову є скасування державної реєстрації права власності Кіровоградської міської ради, а відповідачами у справі зазначено фізичних осіб-підприємців та ТОВ "ХХІ-ВІК".
3.1.3. Заявник касаційної скарги вказує на те, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який виконує, зокрема, функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Виходячи з функцій Держгеокадастру, скаржник вважає, що розглядати цей спір без залучення Держгеокадастру неможливо, а обрання прокурором міської ради як органу, уповноваженого виконувати функції держави у спірних правовідносинах, було штучним та формальним.
3.1.4. Скаржник також вказує на різне застосування судами статті 267 Цивільного кодексу України у порівнянні з постановами Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, оскільки ТОВ "ХХІ-ВІК" було заявлено про застосування позовної давності щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га, із скасуванням її кадастрового номеру у Державному земельному кадастрі та закриттям відповідної Поземельної книги.
Як вже зазначалося, органом, уповноваженим здійснювати контроль за використанням та охороною земель є Держгеокадастр, а відтак держава в особі цього органу, дізналася про державну реєстрацію, здійснену 22.10.2019, саме в цей день. Тобто, позовна давність щодо оскарження цієї реєстрації почалася 23.10.2019.
Проте, суди попередніх інстанцій, задовольняючи цю позовну вимогу, жодним чином не обґрунтували незастосування до неї позовної давності, яка спливла 01.07.2022 (дата скасування карантину, введеного внаслідок пандемії COVID-19).
3.1.5. Отже, скаржник зазначає, що у цьому випадку: позов подано не в інтересах органу, уповноваженого державною у спірних правовідносинах; позов подано про захист права власності міської ради, яка не вбачає порушення її права власності; внаслідок задоволення позову скасовано реєстрацію права власності за міською радою, в інтересах якої подано позов; прокурором обрано неправильний спосіб захисту; в основу рішень покладено копії матеріалів досудового розслідування, які не можуть вважатися належними та допустимим доказами та не містять інформації щодо; судом не застосовано позовну давність та не обґрунтовано причини її незастосування.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить відмовити в її задоволенні та залишити судові рішення у справі без змін, вказуючи на таке:
- відсутність заборони використання під час розгляду господарської справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у господарській справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування, про що зазначено Верховним Судом у зазначених у відзиві постановах.
Судами встановлено, що у відповідачів відсутні будь-які документи, що посвідчують право на землю, рішення про передачу у користування (оренду) відсутнє, право користування у встановленому порядку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також не зареєстровано, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки під розміщення аквапарку та здійснення підприємницької діяльності;
- щодо посилань скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 щодо неналежності способу захисту шляхом скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, то у цій справі прокурором вимоги про скасування рішення суб'єкта державної реєстрації не заявлялися, а тому правова позиція Великої Палати Верховного Суду у зазначеній вище справі не підлягає застосуванню.
Виходячи з предмету та підстав позову у справі, яка розглядається, метою позову є не перереєстрація права на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а відновлення становища, яке існувало до порушення - до державної реєстрації спірної земельної ділянки, тобто відсутність накладання на землі природно-заповідного фонду земельної ділянки з цільовим призначенням - землі громадської та житлової забудови. Позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки має на меті припинення існування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, що усуне перешкоду у користуванні землями природно-заповідного фонду;
- у зазначеному випадку інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства у сфері охорони об'єктів природно-заповідного фонду та раціонального використання природних ресурсів;
- з посиланням на положення статей 80, 83 Земельного кодексу України прокурор також вказував на те, що правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Кропивницька міська рада, якою не вживалися заходи щодо захисту порушених прав, прокурор звернувся до суду;
- оскільки у справі не оскаржуються дії чи рішення ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області щодо реєстрації спірних земельних ділянок, підстави для залучення цього органу до участі у справі відсутні;
- щодо доводів скаржника про пропуск позовної давності, то прокурор вказує на те, що до пред'явлених позовних вимог не застосовується позовна давність, оскільки власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України;
- спірні правовідносини виникли у зв'язку з протиправною реєстрацією за ініціативою ТОВ "ХХІ-ВІК" шляхом використання недійсних документів двох земельних ділянок із площі земель природно-охоронного фонду та іншого природоохоронного призначення з віднесенням їх до категорії земель житлової та громадської забудови, а також протиправне використання відповідачами однієї з них для здійснення підприємницької діяльності з частковим захопленням інших земель природо-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, загальною площею 0,5484 га без жодних погоджувальних документів.
- рішення суду першої інстанції в частині скасування державної реєстрації учасниками справи до суду апеляційної інстанції не оскаржувалися, а тому постанова суду апеляційної інстанції не може оскаржуватися до суду касаційної інстанції.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Кропивницька міська рада також, заперечуючи проти її задоволення, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів скаржника та правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким переглянуто рішення місцевого суду.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що як вбачається з матеріалів справи Кіровоградський дендропарк було віднесено до пам'яток природи місцевого значення, що за класифікацією відносяться до заповідних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. В подальшому парк 50-річчя Жовтня рішенням Кіровоградської міської ради від 28.02.1996 № 46 віднесено до категорії земель природоохоронного призначення.
Згідно з пунктом 44 рішення Кіровоградської міської ради від 31.01.2006 № 1691 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки парку культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня площею 0, 6586 га в оренду ТОВ "ХХІ-ВІК" під розміщення аквапарку (на базі штучно створених озер), яка відповідно до пояснювальної записки відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови.
На підставі рішення Кіровоградської міської ради від 31.01.2006 № 1691 між Кіровоградською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ХХІ-ВІК" (орендар) 16.05.2006 укладено договір оренди землі № 162, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,6586 га земель громадського призначення під розміщення аквапарку (на базі штучно створених озер), яка знаходиться у парку культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня в м. Кіровограді.
За умовами договору земельна ділянка передається для несільськогосподарського використання. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови. Умови збереження стану об'єкта оренди - дотримання режиму використання землі житлової та громадської забудови.
4.3. Суди попередніх інстанцій також установили, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2014, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2014, у справі № 912/1786/13 за позовом Комунального підприємства "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня" до Кіровоградської міської ради та ТОВ "ХХІ-ВІК", задоволено позовні вимоги, визнано недійсним та скасовано пункт 44 рішення Кіровоградської міської ради від 31.01.2006 № 1691 "Про регулювання земельних відносин"; визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі від 16.05.2006 № 162, укладений між Кіровоградською міською радою та ТОВ "ХХІ-ВІК", зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.05.2006 року за № 99.
У рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2014 у зазначеній справі встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 загальною прощею 0,6586 га, яку було передано в оренду ТОВ "ХХІ-ВІК" за договором оренди земельної ділянки від 16.05.2006 № 162, та яка в подальшому була поділена на земельні ділянки кадастрові номери 3510100000:37:309:0033 та 3510100000:37:309:0073, відноситься до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а отже спірні земельні ділянки не можуть відноситись до земель житлової та громадської забудови та існувати у встановлених межах.
Водночас, як установлено судами, у 2019 році за клопотанням ТОВ "ХХІ-ВІК" Комунальним підприємством "Кіровоградський земельно-кадастровий центр" на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 26.05.2006 за № 99, виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення аквапарку (на базі штучно створених озер) площею 0,6586 га. Код класифікації видів цільового призначення земель 03.17 (для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення); категорія земельної ділянки за основним цільовим призначенням: землі житлової та громадської забудови).
Відповідно до виготовленої технічної документації із землеустрою відновлено межі двох земельних ділянок площею 0,3430 га та 0,3156 га.
На підставі вказаної технічної документації за заявою ТОВ "ХХІ-ВІК" 22.10.2019 відділом у Кіровоградському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області здійснено державну реєстрацію двох земельних ділянок та присвоєно кадастровий номер, а саме земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га, форма власності - комунальна, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення: 3.17 для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення, вид використання для розміщення аквапарку (на базі штучно створених озер) та земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0073 площею 0,3430 га, форма власності - комунальна, цільове призначення: 3.17 для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення, що відповідає категорії земель - землі житлової та громадської забудови.
10.06.2022 за заявою ТОВ "ХХІ-ВІК" державний реєстратор Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Кропивницькою міською радою зареєстрував право власності на земельні ділянки: а саме на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 13.06.2022 № 63845121 на земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га (номер запису про право власності 47047449) та право оренди цієї ж земельної ділянки за ТОВ "ХХІ-ВІК" на підставі договору оренди від 16.05.2006 (номер запису про інше речове право 47047492), цільове призначення - для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення; а також на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 13.06.2022 № 63844786 на земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:37:309:0073 площею 0,343 га (номер запису про право власності 47047158) та право оренди цієї ж земельної ділянки за ТОВ "ХХІ-ВІК" на підставі договору оренди від 16.05.2006 (номер запису про інше речове право 47047303), цільове призначення - для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення.
Також суди установили, що 07.02.2023 державним реєстратором Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради зареєстровано припинення іншого речового права (право оренди) на підставі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2014 у справі № 912/1786/13.
4.4. Суд апеляційної інстанції установив, що Кропивницькою окружною прокуратурою під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023122010000216 від 20.06.2023 виявлено факт порушення природоохоронного законодавства, що полягає у фактичній зміні цільового призначення, виділених із площ земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, двох земельних ділянок, розташованих на території Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "50 років Жовтня" ("Кіровоградський дендропарк") та зареєстрованих у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру та віднесенням їх до категорії земель - землі житлової та громадської забудови. Установлено, що на одній із них продовжує здійснюватися підприємницька діяльність з частковим захопленням інших земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, загальною площею 0,5484 га без жодних погоджувальних документів.
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07.09.2023 у справі № 404/5180/23 за клопотанням прокурора Кропивницької окружної прокуратури накладено арешт шляхом встановлення заборони ФОП Чуркіній А. О. та ФОП Катеринич Л. А. користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га на вул. Є. Тельнова, 28 у м. Кропивницькому, власником якої є Кропивницька міська рада. У задоволенні решти клопотання відмовлено.
Згідно з ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 21.12.2023 частково скасовано ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07.09.2023 та постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт шляхом заборони ФОП Чуркіній А. О. та ФОП Катеринич Л. А. та ТОВ "ХХІ-ВІК" користуватися земельною ділянкою загальною площею 0,5484 га, що знаходиться за адресою: вул. Є. Тельнова, 28 у м. Кропивницькому на території Парку культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня (Дендропарк), власником якої є територіальна громада в особі Кропивницької міської ради, в яку входить земельна ділянка кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га та земельна ділянка площею 0,2328 га без кадастрового номеру.
4.5. Як вбачається з матеріалів справи, прокурор в інтересах держави в особі Кропивницької міської ради звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до ФОП Чуркіна А. О., ФОП Катеринич Л. А. та ТОВ "ХХІ-ВІК" про усунення перешкод власнику - Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачів звільнити самовільно зайняті землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а саме земельну ділянку загальною площею 0,5484 га, за адресою: вул. Євгена Тельнова, 28, у м. Кропивницькому, яку огороджену парканом, що складається із земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га та земельної ділянки площею 0,2328 га без кадастрового номеру здійснивши демонтаж металевого паркану навколо земельної ділянки, два каркасних басейни, які облаштовані на металевих опорах без влаштування фундаменту, дитячий майданчик, три тимчасові переносні споруди для провадження підприємницької діяльності, тандир вмонтований на бетонній основі, станцію фільтрації в металевому корпусі, а також скасування державної реєстрації земельних ділянок із скасуванням кадастрових номерів у Державному земельному кадастрі та закриттям відповідної Поземельної книги та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підставі для задоволення позовних вимог в частині скасування реєстрації та недоведеності вимог в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
До суду апеляційної інстанції судове рішення місцевого суду прокурор оскаржив в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні спірними земельними ділянками.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, суд апеляційної інстанції здійснював перегляд рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у касаційному порядку перегляду підлягає постанова Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025, якою рішення місцевого суду в оскаржуваній частині було скасовано та ухвалено нове рішення про усунення перешкод власнику - Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні спірними земельними ділянками.
4.6. Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а)землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
За змістом статей 43, 44 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Відповідно до статті 45 зазначеного Кодексу землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Закон України "Про природно-заповідний фонд України" визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.
До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (частина 1 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").
За змістом статті 152 Земельного кодексу України та статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до статей 316, 317 та 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За приписами статей 15, 16 цього Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 вказано, що у розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
4.7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з огляду на цільове призначення спірних земельних ділянок як земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, на вказаних територіях не може здійснюватися підприємницька діяльність без жодних погоджувальних документів, як на землях житлової та громадської забудови.
Положеннями статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено вичерпний перелік видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду. При цьому використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду можливе лише за умови, що така діяльність не суперечить їх цільовому призначенню, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що оспорювані землі не вибули із володіння їх власника - територіальної громади, дійшов висновку, що у такому разі позовну вимогу про зобов'язання звільнити земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Як вже зазначалося рішенням Господарського суду Кіровоградської області від13.02.2014 у справі № 912/1786/13, яке набрало законної сили, було визнано недійсним та скасовано пункт 44 рішення Кіровоградської міської ради від 31.01.2006 № 1691 "Про регулювання земельних відносин" та визнано недійсним укладений на підставі цього рішення договір оренди землі від 16.05.2006 року № 162 між Кіровоградською міською радою та ТОВ "ХХІ-ВІК".
Водночас, доказів повернення ТОВ "ХХІ-ВІК" земельної ділянки, яка була предметом оренди або її звільнення вказаним товариством до матеріалів справи не надано, а тому суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновків суду першої інстанції щодо недоведення прокурором належними та допустимими доказами обставини, які б підтверджували перешкоджання у користуванні спірними земельними ділянками ТОВ "ХХІ-ВІК" чи перебування його майна на території спірних земельних ділянок.
4.8. Також суд апеляційної інстанції установив, що як свідчать матеріали справи, 30.09.2015 ТОВ "ХХІ-ВІК" як замовник зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкт "Реконструкція двох штучно створених водойм, які розташовані на території парку Культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня в м. Кіровограді. Будівництво будівлі для торгівлі квитками (І черга)".
Згідно зі звітом з проєктно-вишукувальних робіт на території парку культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня в м. Кропивницький (аквадендропарку "АLОНА") загальна площа земельної ділянки, на якій розташований аквадендропарку "АLОНА", становить 0,5484 га, що складається із земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 площею 0,3156 га та земельної ділянки площею 0,2328, без присвоєння кадастрового номеру, яка огороджена парканом.
Суд апеляційної інстанції установив, що матеріалами справи підтверджується те, що ТОВ "ХХІ-ВІК" використовувало спірну земельну ділянку для розміщення аквапарку після отримання її в оренду за договором, який в подальшому було визнано недійсним за судовим рішенням.
Крім того суд апеляційної інстанції установив, що з 2015 року ТОВ "ХХІ-ВІК" здійснювало заходи щодо оформлення нового права користування на землю для аквапарку, а з 2019 року заходи щодо виготовлення технічної документації із землеустрою стосовно відновлення меж земельної ділянки в натурі для розміщення аквапарку площею 0,6586 га, поділу такої земельної ділянки та реєстрації таких земельних ділянок, у тому числі з посилання на недійсний договір оренди.
Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що матеріалами кримінального провадження № 42023122010000216 підтверджено огородження спірної території та використання її як аквапарку.
У запереченнях проти клопотання про арешт майна від 07.08.2023 у межах кримінального провадження захисник ТОВ "ХХІ-ВІК" підтверджував факт користування земельною ділянкою кадастровий номер 3510100000:37:309:0033 та зазначав про сплату орендної плати за договором оренди, який було визнано недійсним.
Задовольняючи позовні вимоги в частині усуненні перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом зобов'язання ТОВ "ХХІ-ВІК" звільнити самовільно зайняті землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а саме земельну ділянку загальною площею 0,5484 га, за адресою: вул. Євгена Тельнова, 28, у м. Кропивницькому, яку огороджену парканом, що складається із земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:37:309:0033, площею 0,3156 га, та земельної ділянки, площею 0,2328 га, без присвоєння кадастрового номеру та демонтувати металевий паркан навколо земельної ділянки, два каркасних басейни, які облаштовані на металевих опорах без влаштування фундаменту, дитячий майданчик, три тимчасові переносні споруди для провадження підприємницької діяльності, тандир вмонтований на бетонній основі, станцію фільтрації в металевому корпусі, суд апеляційної інстанції виходив з встановлення судовим рішенням у справі № 912/1786/13 обставин недійсності договору оренди землі 2006 року, а отже і перебування спірних земельних ділянок у користуванні ТОВ "ХХІ-ВІК" за відсутності на те законодавчо визначених підстав.
4.9. ТОВ "ХХІ-ВІК", оскаржуючи судові рішення у справі з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилався на неврахування висновків Верховного Суду у перелічених скаржником у касаційній скарзі постановах щодо різного застосування статті 77 Господарського процесуального кодексу України щодо неналежності та недопустимості копій матеріалів досудового розслідування, які прокурор просто додав до матеріалів господарської справи, у той час як Верховний Суд неодноразово оприлюднював правову позицію щодо неналежності та недопустимості копій матеріалів досудового розслідування, які прокурор просто додає до матеріалів господарської справи. Також скаржник вказує на застосування судами статті 45 Господарського процесуального кодексу України у порівнянні з постановою Великої палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки наведені висновки за своїм змістом є загальними вимогами процесуального та матеріального законодавства, певним алгоритмом дій суду та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ці норми та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування. При цьому Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у вказаних постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.
У справі, в якій подано касаційну скаргу, фактичні обставини встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, свідчать про використання відповідачем спірних земельних ділянок за відсутності правових підстав, що ж підставою для їх повернення власникові - Кропивницькій міській раді, натомість відповідно до імперативних положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
4.10. Щодо доводів скаржника про те, що у цьому випадку наявні підстави для скасування постанови на підставі пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме матеріалах кримінального провадження просто наданих прокурором до позовної заяви та використання їх судом апеляційної інстанції без наявності відповідного дозволу, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.
Колегія суддів зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із тим за приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19.
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.
Скаржник не обґрунтовує таких тверджень та не доводить наявності встановлених законом обставин, які би зумовлювали визнання доказів недопустимими. Отже, такі доводи не можна визнати аргументованими, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд, дослідив обставини справи та наявні у ній докази, надав оцінку всім доводам сторін та установив обставини щодо недійсності договору оренди землі від 16.05.2006 № 162 згідно з судовим рішення у справі № 912/1786/13 та перебування спірних земельних ділянок у користуванні ТОВ "ХХІ-ВІК" за відсутності на те законодавчо визначених підстав.
4.11. Посилання заявника касаційної скарги на різне застосування судами статті 267 Цивільного кодексу України у порівнянні з постановами Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, колегія суддів не бере до уваги, оскільки за сталою практикою Верховного Суду, позовна давність до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном не застосовується, оскільки такий позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення, відхилили доводи відповідача щодо застосування позовної давності.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ "ХХІ-ВІК" не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване у справі судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав - залишити постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 без змін.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі № 912/499/24, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" залишити без задоволення.
3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі № 912/499/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак