Справа № 420/32756/24
21 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:
- Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в неповному ненарахуванні та невиплаті суми індексації грошового забезпечення за періоди з 26.10.2018 по 29.12.2018 та з 28.02.2019 по 22.07.2024, відповідно до приписів абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003,
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити фіксовану суму індексації грошового забезпечення за періоди з 26.10.2018 по 29.12.2018 та з 28.02.2019 по 22.07.2024, відповідно до приписів абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з врахуванням раніше виплачених сум індексації,
- Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в нездійсненні перерахунку та невиплаті грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, та інших виплат за вказані періоди,
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, та інших виплат за вказані періоди.
В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує, що у період з 26.10.2018 по 29.12.2018 та з 28.02.2019 по 22.07.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Посилаючись на положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ), Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) позивач зауважує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, та проведення якої, у зв'язку із зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Втім, за спірні періоди як вважає позивач, йому не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, а саме, в порушення приписів абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, не нараховувалась та не виплачувалась індексація-різниця у фіксованій сумі.
У зв'язку із вказаним, 08.10.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення відповідних нарахувань та виплати індексації-різниці, однак відповіді не отримав.
Такі дії відповідача ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Окрім того, за твердженнями позивача, військова частина НОМЕР_1 у період з 28.02.2019 по 31.12.2021 невірно обраховувала та виплачувала позивачу його грошове забезпечення, внаслідок застосування в якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 01.01.2018, а не встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
На доведення своїх доводів позивач посилається на те, що з прийняттям Шостим апеляційним адміністративним судом від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 постанови, пункт 6 Постанови КМ України №103, яким вносились зміну у п.4 Постанови КМУ №704 в частині розрахункової величини для обрахунків посадового окладу, окладу за військовим званням військовослужбовців, втратив чинність. Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка визначала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а не на 01.01.2018.
Ухвалою суду від 28.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 надав відзив на позовну заяву, у якому вимоги позивача не визнав, вказує на їх необґрунтованість та просить відмовити у задоволенні цього позову.
У своїх доводах відповідач зазначає, що в діях військової частини НОМЕР_1 (як і в усіх інших військових частинах, установах, закладах) немає протиправності, а навпаки всі дії відповідають вимогами чинної редакції Постанови №704. Згідно чинних редакцій п.4 Постанови КМУ №704 протягом спірного періоду було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14». Усім військовослужбовцям ЗСУ продовжують нараховувати та виплачувати грошове забезпечення у відповідності до вимог Постанови №704 у чинній редакції. З прийняттям постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, законодавцем жодних змін до п.4 Постанови КМУ №704 внесено не було.
Відповідач також зауважує, що спірні правовідносини що виникли, є наслідком здійснення делегованих та дискреційних повноважень Кабінетом Міністрів України та не належать до компетенції відповідача. Визначення розміру посадових окладів для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців належить до делегованих та навіть дискреційних повноважень Кабінету Міністрів України, а не до повноважень Міністерства оборони України (МОУ). МОУ, як відповідальний за бюджетну політику в оборонній сфері орган та розпорядних коштів найвищого рівня, на виконання вимог стаття 19 Конституції України дії у межах свої повноважень, на виконання вимог чинного законодавства. Дана позиція неодноразово висловлювалась в судових рішеннях. Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. А отже, з вищевказаного слідує що визначення розрахункової величини для визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців відноситься до дискреційних повноважень саме Кабінету Міністрів України (окрім того саме Уряд готує проєкт наказу про Державний Бюджет, який затверджується Верховною Радою України), то як наслідок, відповідач діяв встановлений спосіб та у визначених (чинною редакцією постанови КМУ №704) межах. Посилається відповідач у своїх доводах і на вибіркове застосування норм права, зокрема п.4 Постанови №704 без врахування передбачених цією нормою вказівки на 50% мінімальної заробітної плати. Зауважує про неможливість застосування Приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704.
Відповідач також звертає увагу, що постанова у справі №826/6453/18 набрала законної сили саме 29.01.2020. В розрізі позовних вимог позивача та його переконань у порушенні його прав, саме з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року. Отже, в розрізі вимог статті 58 Основного Закону, ключовим моментом виникнення предмету позовних вимог позивача є 29.01.2020 року. У зв'язку із відсутні підстав на думку відповідача для перерахунку основних видів грошового забезпечення позивача за спірні періоди, відсутні також підстави для перерахунку й додаткових щомісячний й одноразових видів грошового забезпечення.
Посилаючись на приписи ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078, відповідач вказує про перекручування позивачем порядку здійснення розрахунку належної йому індексації грошового забезпечення та власну помилкову інтерпретацію, що спрямована на введення суду в оману задля відсудження коштів у держави й збагачення, не можуть повпливати на правильне розуміння та застосування норм матеріального права.
Окремо, у своєму відзиві відповідач вказує й про пропуск позивачем встановленого законом строку для звернення до суду із цим позовом.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 26.10.2018 по 29.12.2018 та з 28.02.2019 по 22.07.2024.
З копії військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 вбачається, що до 26.10.2018 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .
Згідно наявної у справі копії Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №213 від 26.10.2018, старшого сержанта ОСОБА_1 , командира гармати 3 розрахунку 1 протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї військової частини НОМЕР_3 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 19 жовтня 2018 року №12-РС на посаду командиром гармати протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 137181М, з 26.10.2018 року ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
З копії військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 вбачається, що позивач був зарахований в списки ВЧ НОМЕР_1 згідно наказу №27 від 26.10.2018.
Згідно наявної у справі копії Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №78 від 29.12.2018, старшого сержанта ОСОБА_1 , командира гармати протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27 грудня 2018 року №48-РС у запас за пунктом «а», з 29.12.2018 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Згідно наявної у справі копії Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №49 від 28.02.2019, старшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28 лютого 2019 року №35-РС на посаду командира гармати протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.02.2019 зараховано до списків особового складу, на фінансове забезпечення.
Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №206 від 22.07.2024, штаб-сержанта ОСОБА_1 , сержанта резерву запасного взводу 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.06.2024 №165-РС у запас за пп «б» п.3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», з 22.07.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
08.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просив: нарахувати та виплатити фіксовану суму індексації грошового забезпечення за період з 26.10.2018 по 29.12.2018 та з 28.02.2019 по 22.07.2024 відповідно до приписів абз. 4, 6 п.5 Порядку №1078 від 17.07.2023; здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету міністрів України №704 від 30.08.2017 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021 та інших виплат за вказані періоди.
Однак, відповідач не надав відповіді на указану заяву позивача.
Із наданої відповідачем до матеріалів справи довідки-розрахунку грошового забезпечення, належного до виплати штаб-сержанту ОСОБА_1 за період з жовтня 2018 по грудень 2018 та з лютого 2019 по липень 2024 вбачається, що в указані періоди позивачу не виплачувалась різниця між сумою індексації належної до виплати в березні 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року з урахуванням абз.4 п.5 Порядку №1078, а грошове забезпечення позивача обраховувалось виходячи з розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму встановленого Законом на 01.01.2018 - 1762 грн, а з 20.05.2023 - 1762 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача, які виразились у не нарахуванні та невиплаті індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до вимог абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 за період з 26.10.2018 по 29.12.2018 та з 28.02.2019 по 22.07.204, а також невиплаті у належному розмірі грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 31.12.2021, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи справу суд виходить з такого.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч.2 ст.19 Закону №2017-III).
Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
Приписами ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (надалі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Як встановлено ч.1, ч.6 ст. 2, ч.1-4 ст.4, ч.1, 2 ст.5, ч.2 ст.6 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»).
Відповідно до п.2 порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
В свою чергу, п.4 вказаного Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відтак, індексація грошового забезпечення, є однією з державних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому, обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.
Базовим вважається місяць прийняття на роботу або місяць підвищення заробітної плати. Індекс споживчих цін наростаючим підсумком починає розраховуватися у місяці, наступному за базовим (крім місяця прийняття на роботу).
З підвищенням у березні 2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», посадових окладів військовослужбовців, правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок).
Також, суд враховує, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, в тому числі «індексації-різниці».
Так, у відповідності до вимог абзаців 1-6 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Позивач наполягає на тому, що за період його військової служби мала застосовуватися щомісячна фіксована індексація відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078.
Оцінюючи доводи позивача суд звертає увагу, що відповідно до послідовної позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
В указаних справах, Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Повертаючись до обставин цієї справи суд відзначає, що ОСОБА_1 військову службу у військовій частині НОМЕР_1 проходив з 26.10.2018 по 29.12.2019 та з 28.02.2019 по 22.07.2024.
Судом, з наявної у КП «ДСС» в електронному вигляді інформації встановлено, що під час розгляду іншої адміністративної справи №420/32745/24 за позовом ОСОБА_1 було установлено, що останній проходив військову службу у період з 29.12.2015 по 26.10.2018 у військовій частині НОМЕР_3 , та наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 26.10.2018 №213 був виключений зі списків особового складу частини.
Також, відповідно до установлених під час розгляду справи № 420/32754/24, яке набрало законної сили, а відтак у розумінні приписів ч.4 ст.78 КАС України не підлягає доказуванню у межах розгляду даної справи, до суду була надана довідка про нараховане грошове забезпечення позивача за період 2018 рік, у відповідності до якої у березні 2018 року розмір грошового забезпечення позивача складав 11266,71 грн., у лютому 2018 року - 10729,25 грн. Отже, грошовий дохід позивача внаслідок збільшення посадових окладів збільшився на 537,46 грн.
Визначаючи суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, у березні 2018 року, суд зазначає, що така, з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.
Розмір індексації грошового забезпечення, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) становить 4463 грн. 15 коп., що неодноразово досліджувалось та встановлювалось судами та підтверджується актуальною практикою Верховного Суду, зокрема постановою Верховного Суду від 22.06.2023 року по справі №520/6243/22, та інш.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 537,46 грн. = 3925,69 грн. (де 4463,15 грн. це сума можливої індексації, а 537,46 грн. - розмір підвищення доходу позивача).
Отже, оскільки у зв'язку із збільшенням посадового окладу за посадою позивача фактично розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 збільшився на 537,46 грн, що не перевищує суму індексації, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3,4, пункту 5 Порядку №1078 має виплачуватися у розмірі 3925,69 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
Як свідчать матеріали справи та було встановлено судом, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2018 №78, старшого сержанта ОСОБА_1 , було звільнено у запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27.12.2018 №48-РС; виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 29.12.2018.
Також, за указаним вище витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2018 №78, позивач з 29.12.2018 вважається таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, позивач мав право на отримання індексації грошового забезпечення за період служби у військовій частині НОМЕР_1 з 26.10.2018 по 29.12.2018 (дату виключення зі списків).
Щодо періоду з 28.02.2019, суд вважає, що позивач не мав права на отримання індексації-різниці, оскільки знову вступив на військову службу пізніше березня 2018 року - місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає військовослужбовець.
Відповідно до наявної у справі копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №49 від 28.02.2019, старший сержант ОСОБА_1 був призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28.02.2019 №35-РС на посаду командира гармати протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , та з 28.02.2019 зарахований до списків особового складу, на фінансове забезпечення.
Вказану посаду позивач обіймав по дату виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення - 22.07.2024, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами.
Відповідно до наявних у справі документів, довідки-розрахунку грошового забезпечення, належного до виплати штаб-сержанту ОСОБА_1 за період з лютого 2019 року, збільшення на нормативному рівні розмірів посадового окладу позивача не відбулось.
В свою ж чергу, з огляду на приведені вище законодавчі приписи у сфері регулювання спірних правовідносин щодо виплати індексації-різниці, визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, тощо.
Дане зауваження суду також підтверджується і послідовними та усталеними позиціями Верховного Суду, викладеними зокрема у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, в яких визначено, що право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.
Натомість, за обставин цієї справи, посадовий оклад позивача, який був призначений на посаду з 28.02.2019 та перерубав на ній у межах спірного періоду по 22.07.2024 внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення останнього - 28.02.2019 на посаду.
Отже, за висновком суду, у позивача в спірному випадку у період з 28.02.2019 по 22.07.2024 не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 п.5 Порядку № 1078.
Висновок суду узгоджений із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.04.2024 у справі 160/2481/23.
Відтак, відповідачем не було порушено прав позивача при нарахуванні і виплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2019 по 22.07.2024, не було неправомірно зменшено її розмір, відтак, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не існує.
Позивачем не враховано, що Порядком №1078 не передбачено встановлення індексації-різниці (фіксованої індексації), яка виплачується індивідуально за посадою, яку обіймає працівник, тобто у такому самому розмірі, яку отримують інші працівники за тим же тарифним розрядом.
З урахуванням викладеного вище, суд вбачає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати йому індексації фіксованої відповідно до абз. 4, 6 п.5 Порядку №1075 за період з 28.02.2019 по 22.07.2024 є необґрунтованими, безпідставними, а відтак передбачені законом підстави для задоволення таких вимог відсутні.
Отже, вимоги позивача щодо нарахування та виплати йому індексації-різниці підлягають частковому задоволенню лише за період з 26.10.2018 по 29.12.2018.
Щодо вимог позивача про перерахунок грошового забезпечення, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ?«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, а саме пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103?«Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, з 29.01.2020р. відповідні зміни, які були внесені до п.4 Постанови КМ України №704 втратили чинність.
Таким чином, з 29 січня 2020 року не діє норма п.6 постанови КМУ №103, якою були внесені зміни до п.4 постанови КМУ №704 стосовно того, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (ст.6 Закону №2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3).
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому п.8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII?«Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України?«Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України?«Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України?«Про Державний бюджет України на 2022рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Проте з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року уже не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік.
Відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі №913/204/18, від 10.03.2020 по справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).
Отже, з огляду на передбачені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Законом про бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Таким чином, з починаючи з 01.01.2020 протягом 2020 року, та у подальшому з 01.01.2021 протягом 2021 року, з 01.01.2022 протягом 2022 року, визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями позивача мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року.
Як свідчать матеріали справи, протягом спірного періоду військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 при розрахунках та виплаті протягом 2019, 2020 та 2021 років складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, та інш.), застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 01.01.2018, який становить - 1762,00 грн., що з огляду на викладене вище не узгоджується з приписами чинного законодавства, однак лише починаючи з 01.01.2020, оскільки до 31.12.2019 визначення розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, та інших складових грошового забезпечення військовослужбовців з огляду на приписи чинного законодавства обґрунтовано здійснювалось виходячи із розрахункової величини 1762 грн. - прожиткового мінімум установленого законом на 01.01.2018 року.
На підставі вказаних вище висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні складових грошового забезпечення позивача зокрема посадового окладу та окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового його забезпечення, такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 у період з 01.01.2020 протягом 2020 року та з 01.01.2021 протягом 2021року діяв протиправно, не на підставі, не у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі №400/6214/21.
За наведених обставин, суд вважає що наявні обґрунтовані підстави для зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату за період з 01.01.2020 року по 31.12.2021 включно ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премій) за військовим званням позивача, розрахованих виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а саме у спірних правовідносинах станом на 01.01.2020, 01.01.2021).
Отже, вимоги позивача у цій частині слід задовольнити.
Також, суд враховує, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, в редакції на час дії спірних правовідносин, (далі-Порядок №260) інші види грошового забезпечення військовослужбовців нараховуються та виплачуються з врахуванням розміру посадового окладу та (або) окладу за військовим званням за займаною посадою.
Так, у відповідності до п. 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з п.1,7 розділу ХХIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що у 2020 році та у 2021 році позивач також отримував матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення.
Відтак, розміри щомісячних основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) позивача за період його служби з 01.01.2020 по 31.12.2021 також підлягають обчисленню, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
За вказаного, суд вважає що наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо періоду з 01.01.2020 по 31.12.2021.
У іншій частині вимоги позивача є безпідставними.
Суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не доведено правомірності свої поведінки у спірних правовідносинах, зокрема не доведено правомірності ненарахування та невиплати індексації-різниці у період з 26.10.2018 по 29.12.2018, а також не доведено правомірності застосування для обрахунків складових грошового забезпечення позивача з 01.01.2020 по 31.12.2021 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).
Також суд зазначає, що приписами ч.1, п.10 ч.2 ст.245 КАС України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Підсумовуючи усе викладене вище, детально дослідивши спірні обставини справи, доводи сторін та надані письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх часткового задоволення, з урахуванням ч.2 ст.9, п.10 ч.2 ст.245 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст..242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 26.10.2018 по 29.12.2018, а саме невиплати індексації-різниці відповідно до приписів абз.4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3925,69 грн щомісячно за період з 26.10.2018 по 29.12.2018, відповідно до приписів абз.4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2020 по 31.12.2021 включно, з урахувнаням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 у сумі 2102 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 у сумі 2270 грн.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2020 по 31.12.2021 включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 у сумі 2102 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 у сумі 2270 грн., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА