іменем України
02 квітня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 743/1920/23
Головуючий у першій інстанції - Кравчук М.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/52/25
Суд у складі:
головуючого - судді Євстафіїва О.К.,
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,
за участю секретаря Зеляк Ю.Г.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 ,
на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2024 року, дата складання повного його тексту: 10.07.2024, місце ухвалення: смт Ріпки,
У листопаді 2023 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила зобов'язати останню усунути перешкоди у користуванні свердловиною з питною водою, що належить ОСОБА_1 , яка розташована по АДРЕСА_1 , шляхом демонтування ОСОБА_2 вигрібної ями та припинення її експлуатації. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 є власником 3/4 житлового будинку по АДРЕСА_1 . На належній їй земельній ділянці за цією адресою знаходиться свердловина, позначена на схемі буквою С (рік побудови - 2021-й). Вода з цієї свердловини використовується позивачем для задоволення життєво необхідних та побутових потреб. Власником сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 . Влітку 2023 р. остання на своїй земельній ділянці без будь-якого узгодження побудувала вигрібну яму на відстані 3 м від паркану і 12,7 м від житлового будинку позивача, а згадана свердловина знаходиться на відстані 7,89 м від паркану та 10,2 м від вигрібної ями відповідача. Розташування вказаної вигрібної ями не відповідає припису п. 2.22 розділу ІІ Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць. На звернення ОСОБА_1 про перенесення цієї ями на відстань 20 м, як того вимагають Державні санітарні норми, ОСОБА_2 не реагує.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи його, суд виходив з того, що позивачем не доведено порушення її прав, свобод та інтересів, про захист яких вона просить.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення і ухвалити рішення про задоволення її позову. Доводи скарги зводяться до того, що:
- всупереч ч. 3 ст. 91 ЦПК України клопотання відповідача про виклик і допит свідків задоволено у судовому засіданні 05.03.2024 - після закриття підготовчого провадження,
- з ініціативи суду останній надано можливість провести повторний огляд вигрібної ями комісією та залучити до участі у справі представника;
- судом порушено строки розгляду справи, передбачені ч. 2 ст. 210 ЦПК України;
- на дату обстеження домогосподарства комісією Любецької селищної ради зафіксовано порушення ОСОБА_2 норм ДСНіП (недотримання відстані вигрібної ями до житлового будинку та свердловини), а твердження останньої про те, що дозволена норма її розташування - 10 м, є помилковим. Отже судом визнано факт розташування вигрібної ями з порушенням діючих санітарних норм, однак він не визнаний порушенням прав ОСОБА_1 , хоча цей факт об'єктивно вказує про наявність перешкод у здійсненні останньою права користування та розпорядження своїм майном;
- експертні висновки щодо якості води не було надано суду для огляду та дослідження, тому вони не можуть вважатись доказами та братися до уваги;
- твердження відповідача щодо будівництва нею вигрібної ями у 2016 р. розходиться з даними акта обстеження комісії Любецької селищної ради від 21.09.2023 № 02-08/1205, в якому відсутні відомості, що дно вигрібної ями вистелене цементом та що вона герметично закрита. В акті лише зазначено, що яма обкладена цеглою та накрита шифером;
- чоловік відповідача ОСОБА_3 14.06.2024 засвідчив, що на момент обстеження вигрібної ями комісією в 2023 р. вона була не забетонована та герметично не закрита. Тобто будівництво ями тривало протягом 9 місяців з дня складання першого акта;
- факт існування вигрібної ями з 2016 р., на який посилається відповідач, є надуманим. Пояснення свідка ОСОБА_4 про її існування з 2016 р. не вказують на правомірність її влаштування, оскільки, за його твердженням, він особисто копав яму орієнтовним розміром 1,0 х 1,0 х 1,5 м, встановив розпірки, проклав пластикову трубу та зверху накрив її шифером. Однак згідно з Державними санітарними нормами та правилами така споруда має бути з водотривкого матеріалу, обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів і водонепроникною;
- у взятому до уваги судом акті обстеження ями від 24.06.2024 не зазначено посад осіб, які її обстежували. Її оглянуто за відсутності спеціаліста Держпродспоживслужби й позивача;
- оскаржуване рішення ухвалено на підставі показань свідків, які є родичами або друзями відповідача;
- суд послався на фото вигрібної ями, яке оглянуте в судовому засіданні, однак його не було надано стороні позивача і воно відсутнє в матеріалах справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 і її представник - адвокат Городнича Т.В. підтримали апеляційну скаргу, а ОСОБА_2 та її представник - адвокат Костюченко П.Ю. просили відхилити скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню.
У справі встановлено таке.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 15.11.2023 № 354473504 і від 01.07.2024 № 385018121, на земельній ділянці АДРЕСА_1 та області значиться свердловина С (арк. 8, 123). Її наявність також вказано у технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за вказаною адресою, який видано ОСОБА_1 (копія паспорта - арк. 9-12). З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.05.2020 № 210315941 вбачається, що у складових частинах об'єкта нерухомого майна за тією ж адресою свердловина не зазначена (арк. 124), а у витягу з цього Реєстру № 354473504 від 15.11.2023 свердловина позначена літерою «С» (арк. 125).
Згідно з актом обстеження домогосподарств від 21.09.2023 № 02-08/1205, складеного комісією Любецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області у складі заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів, головного спеціаліста відділу комунальної власності, земельних відносин, містобудування, архітектури та ЖКГ, головного спеціаліста відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Чернігівського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, дільничного офіцера поліції, депутата Любецької селищної ради, діловода Губицького старостинського округу, яку утворено за заявою позивача від 31.08.2023 (вх. № 12-18/304; її копія на арк. 13), вбачається, що станом на 31.08.2023:
- вигрібна яма, улаштована в домогосподарстві ОСОБА_2 , розташована в 10 метрах від її житлового будинку, обкладена цеглою, накрита шифером. Від сусіднього подвір'я ОСОБА_1 яма знаходиться на відстані 3 метри від паркану і 12,7 метрів - від житлового будинку;
- свердловина ОСОБА_1 розташована на відстані 2,7 метрів від її житлового будинку; вона обкладена цеглою, накрита шифером. Від паркану сусіднього подвір'я свердловина знаходиться на відстані 7,2 метрів, від вигрібної ями ОСОБА_2 - на відстані 10,2 метрів (копія акта - арк. 63).
Відповідно до акта обстеження об'єкта від 24.06.2024, складеного комісією Любецької селищної ради (що було уточнено у ході судового засідання 09.07.2024), вигрібна яма герметична, дно забетоновано (копія акта - арк. 121).
Апеляційному суду надано результат санітарно-мікробіологічного дослідження № 24 від 12.03.2025, проведеного Державною установою «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб», згідно з яким вода з тубчастого колодязя по АДРЕСА_1 , не відповідає нормативним документам: у ній виявлено загальні коліформи - колонієутворюючі одиниці в 100 см3 (арк. 203).
Аналізуючи надані докази і норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок:
- повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (неприємні запахи, забруднення, тощо);
- зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив);
- зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок.
Статтею 104 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», громадяни України зобов'язані здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів, не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів та компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Пунктом 2.22 розділу ІІ Державних санітарних норм і правил утримання території населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України 17.03.2011 № 1745 приписується, що місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства. В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В силу наведеного та з урахуванням ч. 2 ст. 78, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81, ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України, ОСОБА_1 мала довести, що розташована на території домоволодіння ОСОБА_2 вигрібна яма порушує її права у вказаний у позовній заяві спосіб. Проте таких доказів суду не надано. Так:
- у акті обстеження домогосподарств від 21.09.2023 № 02-08/1205 зафіксовано відстань, на якій розміщено вигрібну яму відносно будинку відповідача, паркану та житлового будинку позивача і відносно улаштованої останньою свердловини. Однак у ньому не зазначено, що ця яма споруджена відповідачем з порушенням відповідних норм і правил, що спричиняє неможливість користування позивачем і її сім'єю водою з свердловини для пиття;
- результат санітарно-мікробіологічного дослідження води з свердловини, улаштованої по АДРЕСА_1 , підтверджує невідповідність якості води санітарним нормам, однак не підтверджує, що погана її якість є наслідком впливу стічних вод з вигрібної ями відповідача;
- у ході розгляду справи апеляційним судом з'ясувалося, що компетентними державними органами, які можуть дати висновок по суті спору між сторонами, є Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів і Любецька селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, що роз'яснено судом учасникам справи. Після цього судом заслухано їхню думку щодо необхідності отримання від цих установ у порядку ч. 6 ст. 56 ЦПК України висновку щодо відповідності діючим будівельним та санітарним нормам улаштованих сторонами свердловини і вигрібної ями. Заслухавши це роз'яснення, сторони і їх представники пояснили, що у справі достатньо доказів для вирішення справи.
Узагальнюючи наведене, апеляційний суд виснує, що у справі відсутні докази, які підтверджують, що споруджена ОСОБА_2 на належній їй земельній ділянці вигрібна яма спричиняє неможливість використання ОСОБА_1 і її сім'єю води з розташованої на земельній ділянці ОСОБА_1 свердловини для пиття. Отож висновок суду І інстанції про відмову в задоволенні позову є вірним.
Апеляційний суд констатує, що оскаржуване рішення ухвалене без таких порушень норм матеріального або процесуального права, які спричиняють задоволення апеляційної скарги. Її доводи судом відкидаються як такі, що не відповідають встановленим у справі і описаним вище обставинам та визначеним відповідно до них правовідносинам.
Тож оскаржуване рішення є законним і підстав для його скасування нема. Апеляційний суд вирішує справу як на наданих суду І інстанції доказах, так і на наданих апеляційному суду доказах, так як всі вони мають виключне значення для справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Ідентифікаційні дані учасників справи:
- ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
- ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий: Судді: